Постанова від 07 квітня 2026 р. у справі №753/5374/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №753/5374/25 Головуючий у І інстанції - Коренюк А.М.

апеляційне провадження №22-ц/824/2831/2026 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Приходька К.П.,

суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 10 липня 2025 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості, -

установив:

У березні 2025 року ТОВ «Євро-реконструкція» звернулось до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості.

Свої вимоги обґрунтовувало тим, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є зареєстрованими мешканцями квартири АДРЕСА_1 , отримують житлово-комунальні послуги з постачання гарячої води, й у тому числі з 12 грудня 2018 року відповідно до укладеного з ОСОБА_1 договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, при цьому не виконують зобов`язання по їх оплаті, чим спричинили йому, який є організацією, що обслуговує даний будинок в частині надання вказаних послуг, матеріальні збитки у вигляді недоотримання у повному обсязі плати за постачання гарячої води станом на 31 січня 2025 року, яка становить 10702, 34 грн.

Просило суд, з урахуванням зменшення позовних вимог, стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на свою користь 8802,33грн. - заборгованості за надані послуги гарячого водопостачання, 3675,92 грн. - індексу інфляції, 1113,75 грн. -3% річних, нарахованих на суму заборгованості, а всього - 13592 грн.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 10 липня 2025 року зазначений вище позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «Євро-Реконструкція»8802,33 грн. - заборгованості за надані послуги гарячого водопостачання, 3675,92 грн. - індексу інфляції, 1113,75 грн. - 3% річних, нарахованих на суму заборгованості, а всього - 13592 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Євро-Реконструкція 1514 грн. судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Євро-Реконструкція» 1514 грн. судового збору.

Не погодилася із зазначеним рішенням суду ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, у якій вказують на порушення судом норм процесуального права та невірне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначили, що в період з 12 грудня 2018 року гаряча вода в квартиру АДРЕСА_1 не подавалась - засіб обліку гарячої води заводський №6360746 яким була обладнана квартира дорівнює 0,73 метра кубічних, що відповідає показникам при встановленні та опломбуванні даного приладу і до зняття його з обліку.

Крім того, посилаються на акт-претензію, де вони звертались до позивача з вимогою зняти незаконно нараховані нарахування, претензія отримана надавачем (заявником) 09.09.2019 вх. №3741, а відповідь була надана з порушенням терміну розгляду. І як видно з наданого документу та відповіді на нього, факт порушення є підтвердженим, а судом першої інстанції не взятий до ваги, що є порушенням.

Просили суд, скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 10 липня 2025 року.

На вказану апеляційну скаргу ТОВ «Євро-реконструкція» подало відзив, в обґрунтування якого зазначило, що в матеріалах справи відсутні докази, що квартира АДРЕСА_1 до 13.11.2023 була відключена від мереж (систем) постачання гарячої води в порядку та спосіб, передбачений законодавством України, а відтак воно надавало послуги з постачання гарячої води до вказаної квартири в загальному порядку, а споживачі (відповідачі) зобов`язані оплатити надані послуги в повному обсязі.

З урахуванням взятого на абонентський облік індивідуального засобу обліку гарячої води заводський №6360746 в грудні 2018 року на підставі заяви ОСОБА_1 та укладеного Договору від 12.12.2018, в період з грудня 2018 року до жовтня 2023 року включно нарахування коштів за послугу з постачання гарячої води здійснювалося на підставі показників індивідуального засобу обліку гарячої води, а в разі не передання таких показників (не фіксування їх Товариством), - за встановленою нормою споживання відповідно до 3 користувачів послуги (кількість споживачів послуги було зафіксовано в Договорі від 12.12.2018), з подальшим здійсненням перерахунків вартості наданих послуг з постачання гарячої води після отримання фактичних показників індивідуального засобу обліку гарячої води заводський №6360746.

Відповідно до Акту розпломбування засобу обліку від 31.10.2023 , індивідуальний засіб обліку гарячої води заводський №6360746 було розпломбовано та знято з абонентського обліку 31.10.2023, а згідно з Актом пломбування у відключеному положенні запірної арматури від 13.11.2023, в квартирі відповідачів ним встановлено запірну арматуру («заглушку») на постачання гарячої води з 13.11.2023.

Враховуючи, що з листопада 2023 року в квартирі відповідачів ним встановлено запірну арматуру («заглушку») на постачання гарячої води, нарахування коштів за послугу з постачання гарячої води за період з листопада 2023 року до січня 2025 року включно здійснювалося виключно за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньо будинкової системи гарячого водопостачання(ФГВ).

Таким чином, враховуючи, що всі нарахування за послугу з постачання гарячої води (крім ФГВ) за період перебування квартирного засобу обліку гарячої води заводський №6360746 на абонентському обліку Товариства (з грудня 2018 року до жовтня 2023 року) було знято (перераховано відповідно до переданих нульових показників спожитої послуги), розмір спірної заборгованості за послугу з постачання гарячої води становить наступне:- за період 12.03.2017 - 30.11.2018 нарахування коштів за послугу з постачання гарячої води за нормою споживання розрахунково за встановленими нормами (нормою) споживання в розмірі 8638,92 грн.; за період 01.02.2022 - 31.01.2025 нарахування коштів за ФГВ в розмірі 555,21 грн.; здійснені оплати коштів за особовим рахунком відповідачів за послугу з постачання гарячої в розмірі 391,80 грн., що становить 9194,13 грн. нарахувань та 391,80 грн. оплат за послугу з постачання гарячої води, а разом становить несплачений залишок боргу в розмірі 8802,33 грн, що і було правомірна стягнуто судом першої інстанції з відповідачів на його користь.

Вказує, що невизнаний апелянтами залишок заборгованості, який входить до предмету розгляду справи, утворений за період 12.03.2017 - 30.11.2018 розрахунково за встановленими нормами (нормою) споживання.

Отже, воно правомірно, за відсутності на абонентському обліку індивідуального (розподільного) та загально будинкового (комерційного) засобів обліку гарячої води за період 12.03.2017 - 30.11.2018 здійснювало нарахування коштів до сплати за послугу з постачання гарячої води розрахунково, виходячи з встановленої норми споживання та кількості користувачів послуги (зареєстрованих осіб у квартирі).

Просило суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 10 липня 2025 року залишити без змін.

На вказану апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подали відповідь на відзив, у якій просили суд, скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 10 липня 2025 року.

На вказану відповідь на відзив ТОВ «Євро-реконструкція» подало пояснення, у яких просило суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 10 липня 2025 року залишити без змін.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч.1. ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судом встановлено, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалення розрахунків за електроносії» від 10.04.2014 виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води для суб`єктів усіх форм власності з 01 липня 2014 року є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

Надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в будинку АДРЕСА_2 здійснюється ТОВ «Євро-Реконструкція».

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є зареєстрованими мешканцями квартири АДРЕСА_1 , отримують житлово-комунальні послуги з постачання гарячої води, й у тому числі з 12.12.2028 року відповідно до укладеного з ОСОБА_1 . Договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Тобто, відповідачі є споживачами послуг позивача, наданими за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно розрахунку заборгованості у відповідачів виникла заборгованість за постачання гарячої води, яка становить: 8802,33 грн.- заборгованості за надані послуги гарячого водопостачання, 3675,92 грн. - індексу інфляції, 1113,75 грн. -3% річних, нарахованих на суму заборгованості, всього - 13592 грн.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними, а обставини, що спростовують позовні вимоги, судом не встановлені.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Так, ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезенням побутових відходів у порядку встановленому законодавством.

Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-IV , ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року №2189-VIII споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтею ст. 7, 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII визначені права та обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, за якими споживач, зокрема, має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, та зобов`язаний оплачувати їх у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.9 вказаного Закону, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що договір про надання комунальних послуг укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку. Частиною 5 ст. 13 вище вказаного закону визначено, що відмова від споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладення договору з виконавцем не звільняє його від обов`язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.

Частиною 1 ст. 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки, згідно з ч. 2 ст. 641 ЦК України, реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу, є запрошенням укласти договір (оферту), якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях, то відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її приєднання (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Таким чином, споживачі зобов`язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживачів від встановленого законом обов`язку оплати послуг у повному обсязі, якщо вони фактично користуються ними зі згоди постачальника послуг.

Такі висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №751/3840/15-ц та постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі №6-2951цс15.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» законодавець визначив, що споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно п. п. 5, 10 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Вищенаведене також кореспондується із вимогами Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 року №690.

Отже, особа, яка є споживачем послуг з постачання гарячого водопостачання, зобов`язана сплачувати надані їй такі послуги вчасно.

З матеріалів справи вбачається, що виконавцями послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в будинку АДРЕСА_2 , є ТОВ «Євро-реконструкція».

Відповідачі є зареєстрованими мешканцями квартири АДРЕСА_1 , а отже є споживачами послуг позивача за вказаною адресою, й у тому числі з 12.12.2028 року відповідно до укладеного з ОСОБА_1 договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

На підтвердження надання відповідачам послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання позивач надав суду детальний розрахунок заборгованості з посиланням на розрахункові періоди та застосовані тарифи.

З урахування заявлених позивачем вимог та наданим розрахунком заборгованості за житлово-комунальні послуги по житловому приміщенню (квартирі), що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , утворилась заборгованість за надані послуги гарячого водопостачання у розмірі 8802,33 грн.

При цьому, відповідачі не надали доказів на спростування наведених ТОВ «Євро-Реконструкція» розрахунків.

З огляду на вказане, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачів на користь ТОВ «Євро-Реконструкція» заборгованості.

Заперечуючи щодо пред`явлених до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 вимог, остання вказувала в апеляційній скарзі на те, що в період з 12 грудня 2018 року гаряча вода в квартиру АДРЕСА_1 не подавалась.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази, що квартира АДРЕСА_1 до 13.11.2023 була відключена від мереж (систем) постачання гарячої води в порядку та спосіб, передбачений законодавством України, а відтак ТОВ «Євро-реконструкція» надавало послуги з постачання гарячої води до вказаної квартири в загальному порядку, а споживачі (відповідачі) зобов`язані оплатити надані послуги в повному обсязі.

Крім того, як встановлено, урахуванням взятого на абонентський облік індивідуального засобу обліку гарячої води заводський №6360746 в грудні 2018 року на підставі заяви ОСОБА_1 та укладеного Договору від 12.12.2018, в період з грудня 2018 року до жовтня 2023 року включно нарахування коштів за послугу з постачання гарячої води здійснювалося на підставі показників індивідуального засобу обліку гарячої води, а в разі не передання таких показників (не фіксування їх ТОВ «Євро-реконструкція»), - за встановленою нормою споживання відповідно до 3 користувачів послуги (кількість споживачів послуги було зафіксовано в Договорі від 12.12.2018), з подальшим здійсненням перерахунків вартості наданих послуг з постачання гарячої води після отримання фактичних показників індивідуального засобу обліку гарячої води заводський №6360746.

Відповідно до Акту розпломбування засобу обліку від 31.10.2023 , індивідуальний засіб обліку гарячої води заводський №6360746 було розпломбовано та знято з абонентського обліку 31.10.2023, а згідно з Актом пломбування у відключеному положенні запірної арматури від 13.11.2023, в квартирі відповідачів ТОВ «Євро-реконструкція» встановлено запірну арматуру («заглушку») на постачання гарячої води з 13.11.2023.

Враховуючи, що з листопада 2023 року в квартирі відповідачів ТОВ «Євро-реконструкція» встановлено запірну арматуру («заглушку») на постачання гарячої води, то як вбачається з розрахунку заборгованості, нарахування коштів за послугу з постачання гарячої води за період з листопада 2023 року до січня 2025 року включно здійснювалося виключно за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньо будинкової системи гарячого водопостачання (ФГВ).

Таким чином, враховуючи, що всі нарахування за послугу з постачання гарячої води (крім ФГВ) за період перебування квартирного засобу обліку гарячої води заводський №6360746 на абонентському обліку ТОВ «Євро-реконструкція» (з грудня 2018 року до жовтня 2023 року) було знято (перераховано відповідно до переданих нульових показників спожитої послуги), то розмір спірної заборгованості за послугу з постачання гарячої води було доведено позивачем, та правомірна стягнуто судом першої інстанції з відповідачів на користь ТОВ «Євро-реконструкція».

Разом з тим, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника оплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Отже обов`язок споживача житлово-комунальних послуг оплачувати їх вартість особі, яка їх надає, є грошовим зобов`язанням.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Встановивши, що відповідачі допустили порушення грошового зобов`язання щодо оплати у встановлений законом строк наданих йому позивачем комунальних послуг, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для пред`явлення позивачем вимоги про стягнення з боржника 3 % річних та інфляційних втрат відповідно до ст. 625 ЦК України

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що заборгованість за послуги з постачання гарячої води, яка виникла з вини відповідачів, які своєчасно і в повному обсязі не проводили оплату, підлягає солідарному стягненню з останніх в повному обсязі.

Оскільки, відповідачі прострочили виконання грошового зобов`язання щодо проведення оплати за надані та отримані житлово-комунальні послуги, позивач має право вимагати стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Надані позивачем докази відповідають критеріям належності, допустимості та стосуються предмету доказування у даній справі.

В той же час, відповідачі, заперечуючи проти позовних вимог, будь-яких доказів на спростування обставин, викладених у позовній заяві, суду не надали, зокрема контррозрахунку заборгованості.

Інші доводи апеляційної скарги, за своїм змістом, зводяться до незгоди з наданою судом першої інстанції оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, разом з тим доказів на спростування встановлених судом першої інстанції обставин апелянтами до апеляційної скарги не надано.

Судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, встановлено обсяг прав та обов`язків сторін, застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що склались між сторонами, надано повну, всебічну та об`єктивну оцінку наявним у справі доказам, як кожному окремо, так і у їх сукупності та взаємозв`язку, та з урахуванням доведеності позовних вимог обґрунтовано їх задоволено.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 10 липня 2025 року ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування, згідно вимог ч. 1 ст. 375 ЦПК України, відсутні.

Оскільки дія оскаржуваного рішення була зупинена ухвалою Київського апеляційного суду від 10 листопада 2025 року та у зв`язку із залишенням рішення суду першої інстанції без змін, необхідно поновити його дію.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 10 липня 2025 року залишити без змін.

Поновити дію рішення Дарницького районного суду м. Києва від 10 липня 2025 року.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.

Суддя-доповідач К.П. Приходько

Судді Т.О. Писана

С.О. Журба