Постанова від 07 квітня 2026 р. у справі №357/3627/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №357/3627/25 Головуючий у І інстанції - Орєхов О.І.

апеляційне провадження №22-ц/824/1193/2026 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Приходька К.П.,

суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 травня 2025 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-понг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

установив:

У березні 2025 року ТОВ «ФК «Пінг-понг» звернулося до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої позовні вимоги обґрунтовувало тим, що 27 лютого 2020 року в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан», ОСОБА_1 подав Заявку на отримання кредиту №1620885. Дана заява знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті Товариства.

Таким чином, відповідач уклав Договір про споживчий кредит №1620885 від 27 лютого 2020 року з ТОВ «Мілоан» та на підставі платіжного доручення відповідачу були перераховані кредитні кошти на Картковий рахунок в сумі 14000 грн.

Відповідач не виконав належним чином кредитні зобов`язання, внаслідок чого, 09 жовтня 2020 року згідно умов Договору факторингу №03/10, ТОВ «Мілоан» відступлено право вимоги за Кредитним договором №1620885 від 27 лютого 2020 року на користь ТОВ «Діджи Фінанс», а відповідно ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права вимоги до відповідача.

24 січня 2022 між ТОВ «Діджи Фінанс» та ним, ТОВ «ФК «Пінг-Понг», укладено Договір факторингу №1/15, у відповідності до умов якого, воно набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит №1620885 від 27 лютого 2020 року.

Згідно Додатку №1 до Договору факторингу сума боргу перед ним є обґрунтованою та документально підтвердженою та становить 34580 грн., з яких: 14000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 18900 грн. - заборгованість за відсотками; 1680 грн. - заборгованість за комісією.

Відповідач не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому Кредит в строки, передбачені Кредитним договором №1620885 від 27 лютого 2020 року.

Просило суд, стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за Кредитним договором №1620885 від 27 лютого 2020 року у розмірі 34580 грн., судові витрати у розмірі 2422,40 грн. зі сплати судового збору та 6000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 травня 2025 року зазначений вище позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «Пінг-Понг» заборгованість за Кредитним договором №1620885 від 27 лютого 2020 року у загальному розмірі 32900 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 3000 грн. та судовий збір у сумі 2304,67 грн., а загалом 38204,67 грн. В решті вимог позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, вважаючи, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було порушено норми процесуального та матеріального права, не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що позивачем не доведено факт набуття права вимоги за кредитним договором, оскільки, ні долучений позивачем договір відступлення права вимоги, ні будь-які інші додані до позовної заяви документи, не містять жодних відомостей про набуття права вимоги до нього на сплату заборгованості.

Наполягає на тому, що строк кредитування за умовами кредитного договору сплив 28 березня 2020 року, з того ж дня Первісний кредитор втратив право нарахування процентів, натомість у випадку невиконання чи неналежного виконання умов кредитного договору, був вправі вимагати сплатити суму боргу з урахуванням ст. 625 ЦКУ, однак таких позовних вимог позивачем не заявлено.

Також, зазначає, що позивачем був пропущений строк позовної давності.

Просив суд, скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 травня 2025 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Також, просив суд, застосувати позовну давність, яка є підставою для відмови у позові.

На вказану апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Пінг-Понг» подало відзив, в обґрунтування якого зазначило, що у апеляційній скарзі не оспорюється: факт укладання між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» Кредитного договору №1620885 від 27 лютого 2020 року, та факт отримання фінансових послуг від ТОВ «Мілоан» у вигляді надання кредитних коштів за Кредитним договором №1620885 від 27 лютого 2020 року у розмірі 14000 грн.

Відповідно до Деталізованого розрахунку заборгованості (відомість про щоденні нарахування та погашення) за Кредитним договором № 1620885 від 27 лютого 2020 року, вбачається, що відповідач не здійснювала платежів за договором.

Оскільки кредит вчасно не повернуто, за умовами п. 2.2.3. Кредитного договору, відбулася автопролонгація, яка не може перевищувати 60 днів.

Таким чином, у відповідності до пунктів Кредитного договору розмір відсотків за користування кредитом протягом встановленого умовами Кредитного договору строку, розраховувався за формулами: 1) у період із 28.02.2020 по 28.03.2020 підлягають сплаті проценти у розмірі 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, що складає: 14000 (сума кредиту) * 0,015 (1,50/100) * 30 (днів) = 6300 грн. (п. 1.5.2 Кредитного договору №1620885 від 27.02.2020);

2) у період із 29.03.2020 по 27.05.2020 підлягають сплаті проценти у розмірі 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, що складає: 14000 (сума кредиту) * 0,015 (1,50/100) * 60 (днів) = 12600 грн. (п.п. 1.6, 2.2.3 Кредитного договору №1620885 від 27.02.2020).

Таким чином, заборгованість Позичальника за Кредитним договором №1620885 від 27 лютого 2020 року, нарахована за період користування кредитом (з урахуванням пролонгації) складає 34580 грн., у тому числі: заборгованість за тілом кредиту становить - 14000 грн., заборгованість за відсотками становить - 18900 грн., заборгованість за комісією - 1680 грн.

Враховуючи вищевикладене, наведений ним розрахунок заборгованості за процентами відповідає умовам погодженим між відповідачем та ТОВ «Мілоан».

Звертає увагу, що ним до позовної заяви було додано докази, якими доведено відступлення ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» права вимоги до відповідача за Кредитним договором №1620885 від 27 лютого 2020 року.

Просило суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 травня 2025 року залишити без змін.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч.1. ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судом встановлено, що27 лютого 2020 року в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан», ОСОБА_1 подав Заявку на отримання кредиту №1620885. Дана заява знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті Товариства.

Законодавством України передбачено, що оформлення Кредиту онлайн із використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання Договору в паперовій формі власноручним підписом. Оскільки ТОВ «Мілоан» направлено відповідачу електронним повідомленням (ЗМЗ) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого відповідач підтверджує прийняття умов Договору про споживчий кредит №1620885 від 27 лютого 2020 року, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті Товариства.

Відповідно до умов Кредитного договору, до укладення Договору отримав проект цього кредитного Договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомився з усіма його умовами та Правилами, що розміщені на веб-сайті Товариства та є невід`ємною частиною цього Договору.

У відповідності до умов кредитного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надісланий на номер мобільного телефону вказаний Позичальником при укладанні кредитного договору.

Таким чином, 27 лютого 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено електронний Договір про споживчий кредит №1620885.

Відповідно до п.п. 1.1. п. 1 Договору, Кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п. 1.3 Договору надати Позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п. 1.2 Договору , а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в встановлений п. 1.4 Договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконання обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.

Сума (загальний розмір) кредиту становить 14000 грн.; строк кредиту - 30 днів з 27 лютого 2020 року(строк кредитування). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 28 березня 2020 року (п.п. 1.2., 1.3,1.4 Договору).

Сукупна вартість кредиту, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат Позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 7980 грн. в грошовому виразі та 694,00% річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1 -1.5.2 Договору. Сукупна вартість кредиту розрахована виходячи з припущення, що кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та що Позикодавець і Позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі (п. 1.5 Договору).

Комісія за надання кредиту: 1680 грн., яка нараховується за ставкою 12,00% від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредитом: 6300 грн., які нараховуються за ставкою 1,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентна ставка за цим Договором: фіксована. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 1,50 відсотків від фактичного залишку за кожен день користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені п. 2.2.3. цього Договору. Розрахунок сукупної вартості кредиту зазначено у Графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору (п.п. 1.5 - 1.7 Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору, кредитні кошти надаються Позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти Позичальника, зареєстрованої Позичальником для цієї мети в особистому кабінеті на сайті miloan.ua.

Позичальник сплачує Позикодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п. 1.5.1-1.5.2, 1.6. Договору відповідно (п. 2.2.1 Договору).

Відповідно до п. 2.2.3. Договору, проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування кредитом Позичальником, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеним п. 1.4, якщо Позичальник всупереч умовам цього Договору продовжує користуватись кредитом, окрім випадків, коли визначена в п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою за стандартну (базову) ставку встановлену п. 1.6 Договору (за умовами акцій, програм лояльності, тощо). Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то у випадку невиконання Позичальником умов цього Договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти з дня наступного за днем визначеним п. 1.4 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п. 1.6 Договору протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути зупинене або припинене Товариством в односторонньому порядку, при цьому Сторони погодили, що після зупинення Товариством в односторонньому порядку нарахування процентів Товариство вправі в будь-який момент без погодження з Позичальником відновити нарахування таких процентів до моменту повного виконання Позичальником зобов`язань за договором або до моменту припинення нарахування процентів за рішенням Товариства.

Пролонгація строку кредитування (п. 2.3. Договору).

Позичальник за наявності відповідної пропозиції Позикодавця має право на продовження строку користування/повернення кредиту на таких самих умовах на певну кількість днів доступну у пропозиції, відповідно до розділу 6 Правил., у т. ч. сплатити комісію за продовження кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі строки продовження та максимальні ставки комісії за продовження кредиту наведені у таблиці: строк продовження на 3 дні - розмір комісії, відсоток від поточного залишку кредиту 3.00; строк продовження на 7 днів - розмір комісії, відсоток від поточного залишку кредиту 5.00; строк продовження на 15 днів - розмір комісії, відсоток від поточного залишку кредиту 10.00, за наявності домовленості між Позичальником та Позикодавцем пролонгація може здійснюватись на інших умовах ніж передбачено цим пунктом (п. 2.3.1 Договору).

Згідно п. 2.3.2. Договору, волевиявлення Позичальника продовжити строк користування/повернення кредиту та укладання угоди про це, згідно п. 6.14. Правил, підтверджується здійсненням ним відповідного платежу у спосіб, визначений п. 2.5 Договору.

Відповідно до п. 6.1. Договору, цей Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений на веб-сайті Товариства miloan.ua.

Приймаючи пропозицію Товариства про укладення цього кредитного Договору Позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т.ч. Правилами, паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) Договору в цілому (п. 6.3 Договору).

Згідно п. 6.5. Кредитного договору, цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій Формі.

Цей Договір (індивідуальна частина) є самостійним Кредитним договором (правочином), що містить всі істотні умови, укладений у порядку, спосіб та формі, що відповідає вимогам законодавства. Визнання недійсним, неукладеним, нікчемним будь-якого додатку, документу, що є частиною цього Договору (у т.ч. Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством) або окремих умов цього Кредитного договору (індивідуальної частини) не має наслідком недійсність, нікчемність або неукладеність цього Кредитного договору (індивідуальної частини) в цілому і сторони підтверджують, що уклали б цей Кредитний договір (індивідуальну частину) і без включення до нього умов, що визнані недійсними, нікчемними, неукладеними (п. 9.1 Договору) ( а. с. 17-22 ).

Крім того, додано Графік розрахунків, що є Додатком №1 до Кредитного договору №1620885 від 27 лютого 2020 року.

Окрім цього, міститься Анкета-заява на кредит №1620885 від 27 лютого 2020 року, в якій відображена інформація щодо укладання кредитного договору.

Отже, за умовами вказаного Кредитного договору, підписуючи його, відповідач як покупець підтвердив, що він отримав інформацію, та погодився з усіма його умовами.

ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання перед відповідачем виконало у повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в розмірі 14000 грн., що підтверджується платіжним дорученням 15840015 від 27 лютого 2020 року, в якому зазначено: платник - ТОВ «Мілоан»; отримувач: ОСОБА_1 ; призначення платежу: кредитні кошти від ТОВ «Мілоан» згідно договору 1620885.

09 жовтня 2020 року згідно умов Договору факторингу №03/10, ТОВ «Мілоан» відступлено право вимоги за Кредитним договором №1620885 від 27 лютого 2020 року на користь ТОВ «Діджи Фінанс», а відповідно ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права вимоги до відповідача.

24 січня 2022 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «ФК «Пінг-Понг» укладено Договір факторингу №1/15 (, у відповідності до умов якого, набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит №1620885 від 27 лютого 2020 року.

Згідно з Витягу з Додатку до Договору факторингу №1/15 від 24 січня 2022 року сума боргу відповідача перед ТОВ «ФК «Пінг-Понг» становить 34580 грн., з яких: 14000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 18900 грн. - заборгованість за відсотками; 1680 грн. - заборгованість за комісією.

02 листопада 2024 року ТОВ «ФК «Пінг-Понг» звернулося до відповідача з досудовою вимогою про оплату заборгованості за кредитним договором у розмірі 34580 грн.

З відповіді, яка була отримана від АТ «Сенс Банк» на виконання ухвали суду від 14 квітня 2025 року вбачається, що ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , клієнт Банку. На його ім`я станом на 27 лютого 2020 року відкрито запитувану картку № НОМЕР_2 , рахунок до карток № НОМЕР_3 .

Такий же номер картки НОМЕР_4 , на яку перераховано 14000 грн., зазначений і в платіжному дорученні 15840015 від 27 лютого 2020 року.

Окрім цього, підтвердження зарахування на рахунок відповідача кредитних коштів в розмірі 14000 грн. свідчить і Виписка по особовим рахункам з 27 лютого 2020 року по 02 березня 2020 року, яка надана суду АТ «Сенс Банк».

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, скориставшись кредитними коштами, умови договору не виконав, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість за Договором про споживчий кредит №1620885 від 27 лютого 2020 року.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позовні вимоги є доведеними та обґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1-2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №910/3105/21 зроблено висновок, що використання електронного підпису, який відповідає вимогам до кваліфікованого електронного підпису, дозволяє забезпечити електронну ідентифікацію підписувача і гарантує цілісність підписаних даних, а також має презумпцію відповідності особистому підпису (ст. 14, 18, 23 Закону України «Про електронні довірчі послуги»).

Висновок про правомірність використання при укладенні електронного договору електронного підпису у виді одноразового ідентифікатора зроблено також і в постанові Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі №623/2936/19.

У ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження укладення електронного кредитного договору від 27 лютого 2020 року№1620885 позивач надав анкету-заяву на кредит №1620885 з чіткою хронологією дій учасників електронної комерції при укладенні електронного договору в інформаційно-комунікаційній системі.

Вказані обставини відповідач не спростував належними та допустимими доказами.

За встановленими в цій справі обставинами кредитний договір між сторонами було укладено в електронній формі із застосуванням електронного підпису. При цьому через особистий кабінет на вебсайті ТОВ «Мілоан» відповідач подав заявку на отримання кредиту та підтвердив умови отримання кредиту шляхом акцепту, після чого ТОВ «Мілоан» надіслало останньому за допомогою засобів зв`язку (номером телефону) одноразовий ідентифікатор, який і було використано для підтвердження підписання кредитного договору.

Ідентифікація ОСОБА_1 на вебсайті здійснена відповідно до вимог чинного законодавства, з використанням особистих даних відповідача, а саме: паспорта, ідентифікаційного коду, номера телефону, електронної пошти.

Факт отримання відповідачем коштів підтверджується випискою по особовому рахунку ОСОБА_1 , відкритому в АТ «Сенс Банк», з якого вбачається, що 27 лютого 2020 року на підставі платіжного дорученням 15840015на рахунок відповідача зараховано 14000 грн.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, що відповідає вимогам ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію».

Враховуючи, що без отримання SMS-повідомлення, без здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між товариством і відповідачем не був би укладений, апеляційний суд доходить висновку, що кредитний договір в електронній формі був укладений відповідачем згідно із Законом України «Про електронну комерцію». Він вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. До таких висновків у схожих правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20.

Таким чином, на думку колегії суддів, позивачем доведено факт укладання кредитного договору. Подані Товариством докази в їх сукупності є достатніми та переконливими для встановлення наявності між сторонами зобов`язальних правовідносин за кредитним договором від 27 лютого 2020 року №1620885.

Доводи апеляційної скарги про те, що ТОВ «ФК «Пінг-Понг» не надало належних та допустимих доказів набуття права вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №1620885 від 27 лютого 2020 року, є безпідставними, оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Доводи апеляційної скарги про те, що до даних правовідносин необхідно застосувати строк позовної давності, оскільки він був пропущений позивачем, є необґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Інститут позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», наведених у ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого положеннями ЦПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності в здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість цивільних відносин.

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, які відбулися в далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту зі спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, №22083/93, №22095/93, §51, ЄСПЛ, від 22.10.1996; ZOLOTAS v. GREECE (№o. 2), №66610/09, §43, ЄСПЛ, від 29.01.2013).

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №369/6892/15-ц, від 07.11.2018 у справі №372/1036/15-ц, від 18.12.2019 у справі №522/1029/18 та в постановах Верховного Суду від 13.11.2019 у справі №385/1454/15-ц, від 01.10.2020 у справі №912/1672/18 викладені висновки, відповідно до яких позовна давність застосовується лише за умови встановлення наявності порушеного права сторони спору, тому встановивши доведеність порушення цивільного права, за захистом якого особа звернулася до суду, але якщо позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною в справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення.

Разом з цим, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме: продовження позовної давності.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 №211 з 12.03.2020 на всій території України було встановлено карантин.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 №540-ІХ розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02.04.2020.

Отже початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання 02.04.2020 чинності Законом №540-ІХ.

Подібний правовий висновок сформулювала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.09.2023 у справі №910/18489/20.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а скасований був з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 27.06.2023 №651.

Отже, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), позовна давність була продовжена з 02.04.2020 до 30.06.2023.

Водночас Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022 було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався указами Президента України та триває дотепер.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-ІХ розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу продовжуються на строк його дії. Закон №2120-ІХ набрав чинності 17.03.2022.

Надалі Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» від 08.11.2023 №3450-ІХ пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон №3450-ІХ набрав чинності 30.01.2024.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24 зазначила, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02.04.2020, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30.06.2023 - на строк дії карантину, а надалі до 29.01.2024 - на строк дії воєнного стану), а з 30.01.2024 перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану. Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 №4434-ІХ пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено. Закон №4434-ІХ набрав чинності 04.09.2025.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024, а з 30.01.2024 до 03.09.2025 включно перебіг такого строку зупинявся.

Оскільки в цій справі станом на 28 березня 2020 року позовна давність щодо позовних вимог ТОВ «ФК «Пінг-Понг» не спливла, то цей строк унаслідок його продовження на строк дії карантину та воєнного стану (до 29.01.2024) й подальшого (з 30.01.2024 до 03.09.2025 включно) зупинення його перебігу на строк дії воєнного стану не є пропущеним.

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно неспівмірного та несправедливого нарахування відсотків, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

У правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 зазначено, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

У постанові Верховного Суду від 04.11.2025 у справі №916/2740/21 зроблено висновок про те, що на відміну від розміру процентів за «користування кредитом», розмір процентів як відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання може бути зменшений судом.

Колегія суддів звертає увагу, що в даному випадку відсотки були нараховані не на підставі ст. 625 ЦК України як відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання, а на підставі кредитного договору, тобто вони є платою боржника за користування кредитом, а тому їх розмір зменшенню судом не підлягає.

Отже, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування ухваленого у цій справі законного та обґрунтованого рішення, а тому, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 травня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.

Суддя-доповідач К.П. Приходько

Судді Т.О. Писана

С.О. Журба