Постанова від 07 квітня 2026 р. у справі №381/3307/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №381/3307/25 Головуючий у І інстанції - Анапріюк С.П.

апеляційне провадження №22-ц/824/3024/2026 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Приходька К.П.,

суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 01 вересня 2025 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

установив:

У червні 2025 року ТОВ «ФК «Ейс» звернулось до Фастівського міськрайонного суду Київської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Свої позовні вимоги мотивувало тим, що 08 грудня 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №529739797 у формі електронного документу з використанням електронного підпису.

Зазначало, що кредитор виконав свої зобов`язання та надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим виникла прострочена заборгованість.

Стверджувало, що на підставі укладених з первісним кредитором договорів факторингу воно набуло права вимоги до відповідача за вказаним правочином.

Просило суд, стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованості за кредитним договором №529739797 у розмірі 46553,50 грн., понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 01 вересня 2025 року відмовлено у задоволенні зазначеного вище позову.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ «ФК «Ейс» подало апеляційну скаргу, вважаючи, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено норми процесуального та матеріального права, не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначило, що01 лютого 2022 року відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №171 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 35080,50 грн.

01 лютого 2022 року підписано реєстр прав вимог №171, тобто вже після укладення кредитного договору між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем 08 грудня 2021 року.

05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу №05/0820- 01.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №9 від 30.05.2023 до Договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 46553,50 грн.

Таким чином, вбачається, що вищезгадані Реєстри можуть бути укладені в будь-який момент чинності Договорів факторингу, а перехід права вимоги відбувається в день підписання кожного з Реєстрів.

Фактичне відступлення прав вимоги не обмежується моментом укладення кредитного чи факторингового договору, а здійснюється на підставі реєстру, який містить перелік прав вимоги, що можуть виникати як до, так і після укладення договору факторингу.

Відповідно до Реєстру Боржників за Договором факторингу №29/05/25-Е від 29 травня 2025 року від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до нього, ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 46553,50 грн. Даний факт підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу №29/05/25-Е від 29 травня 2025 року.

Отже, враховуючи наведене, воно дійсно підтвердило факт переходу права вимоги, оскільки воно виконало умови договору факторингу, надавши відповідні документи.

Таким чином, право вимоги за Кредитним договором №529739797 від 08 грудня 2021 року правомірно передані ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на користь ТОВ «Таліон Плюс», ТОВ «Таліон Плюс» на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та в подальшому йому на підставі Реєстрів прав вимоги, які оформлені належним чином.

Крім того, вказує, що підписавши кредитний договір, позичальник надав свою згоду на сплату усіх зазначених у них платежів (процентів та винагороди), які були визначені за взаємною згодою сторін та недійсними не визнані. Дані обставини також вставлені судом першої інстанції.

Нарахування відсотків за користування Кредитом відображені в наданих розрахунках ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» відбувались згідно з погодженими умовами Кредитного договору №529739797 від 08 грудня 2021 року.

Таким чином, у підсумку загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором №529739797 від 08 грудня 2021 року на момент подачі позовної заяви становить 46553,50 грн.

Просило суд, скасувати рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 01 вересня 2025 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Відповідно до ч. 3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 08.12.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №529739797 у формі електронного документу з використанням електронного підпису.

Відповідно до п.1.1 договору, кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 17500 грн. на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язалася одержати та повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором, додатках до нього та Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту «СМАРТ» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Відповідно до п. 1.3 договору, кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 17500 грн. одразу після укладення договору.

За змістом п.1.7 договору, кредитна лінія надається строком на 5 днів від дати отримання кредиту позичальником, а саме до 13.12.2021 року.

Відповідно до п. 1.9.1 договору, виключно на період строку визначеного в п. 1.7 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 587,65 процентів річних, що становить 1,61 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним.

Відповідно до п. 1.9.2 договору, за умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. Договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 588,27 процентів річних, що становить 1,61 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати позичальнику знижки на розмір Індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в Особистому кабінеті.

У випадку користування кредитом з боку позичальника після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 766,50 процентів річних, що становить 2,10 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом протягом Дисконтного періоду.

Зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду.

З наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 процентів річних, що становить 2,98 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

Орієнтовна загальна вартість кредиту складає 18908,75 грн. та включає в себе загальні витрати за кредитом у розмірі 1408,75 грн. та суму кредиту у розмірі 17500 грн. Орієнтовна реальна процентна ставка складає 28384,48% річних, при цьому загальна вартість першого траншу за кредитом складає 108,05% від суми першого траншу.

05.01.2022 ТОВ «Манівео» та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду до договору №529739797 від 08.12.2021, згідно з якою товариство надає позичальнику розстрочку у погашенні заборгованості в сумі 21000 грн. на 70 днів.

28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу №28/1118-01, строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року.

28.11.2019 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови договору залишилися без змін.

31.12.2020 між клієнтом та фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та №28/1118-01.

31.12.2021 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.

31.12.2022 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.

31.12.2023 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року

За умовами цього договору до позивача перейшли права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі прав вимог.

На підтвердження права вимоги до відповідача позивач надав документ з назвою «Реєстр прав вимоги №171 від 01.02.2022».

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу №05/0820-01.

На підтвердження права вимоги до відповідача позивач надав документ з назвою «Реєстр прав вимоги №9 від 30.05.2023 до Договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020», згідно з відомостями якого від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача.

29.05.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу №29/05/25-Е.

За умовами цього договору до позивача перейшли права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у реєстрі боржників, який формується згідно Додатку 1 та є невід`ємною частиною цього договору.

На підтвердження права вимоги до відповідача позивач надав документ з назвою «Реєстр боржників до Договору факторингу №29/05/25-Е від 29.05.2025», згідно з відомостями якого від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача.

За твердженням позивача відповідач свої зобов`язання за договором позики належним чином не виконала, внаслідок чого утворилася заборгованість у загальному розмірі 46553,50 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 17500 грн.; заборгованість за процентами становить 29053,50 грн.

На підтвердження розміру заборгованості позивач подав до суду документи з назвою «Розрахунок заборгованості за кредитним договором №529739797 від 08.12.2021», згідно з відомостями якого заборгованість за кредитним договором не погашена, залишок заборгованості складає 46553,50 грн.

Також надав документ з назвою «Виписка з особового рахунка за кредитним договором №529739797», за яким заборгованість за кредитним договором не погашена, залишок заборгованості складає 46553,50 грн.

На виконання ухвали суду про витребування доказів АТ «Універсал Банк» надало відповідь №БТ/Е-8633 від 26.07.2025, згідно з відомостями якої платіжна картка № НОМЕР_1 емітована картка на ім`я ОСОБА_1 . Також надано фінансовий номеру телефону та підтверджуючий документ про зарахування 17500 грн. на банківський рахунок, для обслуговування якого було емітовано зазначену платіжну картку, за вказаний період.

Крім цього, банк надав довідку/виписку Рух грошових коштів по рахунку відкритого до вказаної платіжної картки за період з 08.12.2021 по 13.12.2021 року з відображенням часу зарахування коштів.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «ФК «Ейс» не надало суду належних, допустимих та достатніх доказів переходу до нього права вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №529739797 від 08 грудня 2021 року, а договір факторингу, за умовами якого попередньому фактору ТОВ «Таліон Плюс» передано право вимоги за кредитними договорами, був укладений 28 листопада 2018 року, тобто задовго до укладення кредитного договору №529739797 від 08 грудня 2021 року.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не надано належних докази існування у відповідача заборгованості у розмірі, що вказаний у розрахунку та позовній заяві.

Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Частиною 1 ст. 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно ч. 2 ст. 1078 ЦК України, майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Як вбачається з матеріалів справи, 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) був укладений договір факторингу №28/1118-01.

Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимоги, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням Реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром прав вимоги (п. 4.1).

Відповідно пункту 1.3 договору, правом вимоги є всі права клієнта за кредитним договором, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Згідно з п. 8.1 цього договору, договір набуває чинності та всі права та обов`язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками (за наявності її у сторони).

Строк дії вказаного договору згідно п. 8.2 було встановлено до 28 листопада 2019 року.

У подальшому додатковими угодами вносились зміни до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до яких, зокрема, строк його дії було продовжено до 31 грудня 2024 року включно.

05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу №05/0820- 01відповідно до якого, клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п. 8.1 цього договору, договір набуває чинності та всі права та обов`язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками (за наявності її у сторони).

Строк дії вказаного договору згідно п. 8.2 було встановлено до 04 серпня 2021 року.

Відповідно до п.8.6 цього договору, додатки та додаткові угоди до даного Договору набувають чинності з моменту їх підписання обома Сторонами та становлять його невід`ємну частину.

В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: №2 від 03.08.2021 та №3 від 30.12.2022 - якими продовжено строк дії Договору факторингу до 30.12.2024 включно, всі інші умови залишились без змін.

29 травня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» було укладено Договір факторингу №29/05/25-Е відповідно до умов якого фактор зобов`язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно з Додатком №1 є невід`ємною частиною договору (п.1.1. договору).

Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу №29/05/25-Е ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 46553,50 грн.

Умовами укладених договорів факторингу між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс», між ТОВ «ФК «Ейс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», передбачено право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі, відступати право вимоги на користь третіх осіб.

Вказані договори факторингу підтверджують належний перехід прав вимоги до відповідача до ТОВ «ФК «Ейс».

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про не підтвердження відступлення прав вимоги ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за кредитним договором №529739797 від 08 грудня 2021 року на користь ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, а в подальшому відступлення прав вимоги ТОВ «Таліон Плюс» за кредитним договором №529739797 від 08 грудня 2021 року на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на підставі договору факторингу№05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, та недоведеність ТОВ «ФК «Ейс» набуття ним права вимоги до відповідача. Укладання договору факторингу між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», до виникнення кредитних правовідносин з відповідачем не свідчить про недійсність передачі прав вимоги за таким договором новому кредитору, оскільки на момент укладення кредитного договору договір факторингу був чинним. Право вимоги по кредитному договору №529739797 від 08 грудня 2021 року були передані ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на користь ТОВ «Таліон Плюс» на підставі реєстру прав вимоги №171 від 01 лютого 2022 року, а право вимоги по кредитному договору №529739797 від 08 грудня 2021 року були передані ТОВ «Таліон Плюс» на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на підставі витягу з реєстру прав вимоги №9 від 30 травня 2023 року.

Згідно зі ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1, 2 ст.639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписом ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 ст.205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Так, пунктами 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Правилами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Водночас не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 (провадження №61-16243св20), від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20 (провадження №61-18967св20), які, відповідно до вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Судом встановлено, що договір №529739797 від 08 грудня 2021 року підписано ОСОБА_1 з використанням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором.

Отже, позивачем доведено факт укладення 08 грудня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 договору про споживчий кредит №529739797 в електронній формі, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Підписавши вказаний договір, відповідач добровільно погодилася на визначені у ньому умови кредитування, взяла на себе відповідні зобов`язання.

Відповідно до Закону договори вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цих договорів у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

08 грудня 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 17500 грн. на банківську карту № НОМЕР_1 , що є належним доказом того, що відповідач прийняла пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Факт перерахунку грошових коштів на рахунок відповідача підтверджується листом АТ «Універсал Банк», з якого вбачається, що на вказаний рахунок за період з 08.12.2021 по 13.12.2021зараховано суму 17500 грн.

З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку, що позивачем доведено обставини щодо укладення 08 грудня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 договору про споживчий кредит №529739797.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, як з приводу укладення договору, так і належності відповідачу зазначеного номеру телефону чи ненадходження на нього смс-кодів, а також не отримання зазначених коштів, тобто не спростовано відповідачем, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18; від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19; від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19 і від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19.

Відповідно до виписки з особового рахунку, відповідач має заборгованість по кредитному договору №529739797 від 08 грудня 2021 року у розмірі 46553,50грн., з яких 17500 грн. ? заборгованість за тілом кредиту, 29053,50грн. ? заборгованість за нарахованими процентами.

Стороною відповідача даний розрахунок не спростовано, не надано власного розрахунку чи доказів виконання боргових зобов`язань.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем доведено та обґрунтовано наявність у відповідача заборгованості в розмірі 46553,50 грн.

Розглядаючи справу по суті, суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, що у відповідності до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по суті вимог позивача.

Згідно із ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п`ята статті 137 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування в справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) та в постанові Верховного Суду від 24 червня 2020 року в справі №757/16448/17-ц (провадження №61-48191св18).

У позовній заяві ТОВ «ФК «Ейс» просило стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачу в суді першої інстанції до позовної заяви було долучено: договір про надання правничої допомоги №29/05//25-01 від 29 травня 2025 року, додаткову угоду №25770500591 до договору про надання правничої допомоги №29/05//25-01 від 29 травня 2025 року; копію акту приймання-передачі наданих послуг до договору №29/05//25-01 від 29 травня 2025 року про надання правничої допомоги, згідно з яким адвокат надав клієнту послуги на загальну суму 7000 грн.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо, на її думку, є недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі №910/353/19, а також у постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №910/7586/19.

Разом з тим, сторона відповідача не скористалася правом на подання клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Оскільки позивачем підтверджено належними та допустимими доказами розмір витрат понесених на правову допомогу, а відповідач не надав доказів невідповідності заявленої до стягнення суми складності справи чи обсягу виконаної адвокатом роботи, зазначена сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

При подачі позовної заяви ТОВ «ФК «Ейс» сплатило судовий збір у розмірі 2422,40 грн. При подачі апеляційної скарги ТОВ «ФК «Ейс» сплатило судовий збір у розмірі 3633,60 грн., оскільки апеляційний суд приходить до висновку про задоволення позову, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 6056 грн., а також витрати на правничу допомогу у суді першої інстанцій в розмірі 7000 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» задовольнити.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 01 вересня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 42986956)заборгованість за Кредитним договором № 529739797 від 08 грудня 2021 року у розмірі 46553,50 (сорок шість тисяч п`ятсот п`ятдесят три) гривні50копійок, з яких:17500(сімнадцять тисяч п`ятсот) гривень ? заборгованість за тілом кредиту, 29053,50(двадцять дев`ять тисяч п`ятдесят три) гривні50 копійок ? заборгованість за нарахованими процентами, судовий збір у розмірі 6056 (шість тисяч п`ятдесят шість) гривень та витрати на правову допомогу у розмірі 7000 (сім тисяч) гривень.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.

Суддя-доповідач К.П. Приходько

Судді Т.О. Писана

С.О. Журба