Постанова від 06 квітня 2026 р. у справі №759/20929/25 — Київський апеляційний суд

справа № 759/20929/25 головуючий у суді І інстанції Горбенко Н.О.

провадження № 22-ц/824/6525/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді Березовенко Р.В.,

суддів Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,

з участю секретаря Щавлінського С.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представником - адвокатом Максимівим Володимиром Мироновичем на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 04 грудня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

у вересні 2025 року представник ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» - Шох І.В. звернувся до Святошинського районного суду міста Києва із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якій просив:

стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованості за кредитним договором у розмірі 104 286,00 грн, а також судові витрати по сплаті судового збору та на правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23 січня 2025 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії №572080724 у формі електронного документа, відповідно до якого відповідач отримав від Товариства кредитні кошти (з урахуванням всіх траншів) у розмірі 35 000,00 грн.

Відповідно до умов Розділу 2 Договору Товариство зобов`язалося надати Відповідачу кредитні кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а Відповідач зобов`язався повернути кредитні кошти та сплатити проценти за їх користування відповідно до умов, зазначених у Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», що є невід`ємною частиною Договору, текст яких розміщений на сайті Товариства: www.moneyveo.ua.

Позивач вказав, що на виконання умов Договору грошові кошти були перераховані Товариством на банківську карту № НОМЕР_1 , яка була вказана відповідачем при укладанні Договору.

Проте, в порушення умов Договору та Правил, позичальник не повернув надані йому кредитні кошти та не сплатив проценти за їх користування в обумовлені сторонами строки.

В подальшому, 25 березня 2025 року Товариство відступило право вимоги за Договором до ТОВ «Таліон Плюс» за Договором Факторингу №МВ-ТП/28.

Загальна сума заборгованості за кредитним договором заявлена до стягнення позивачем становить - 104 286, 00 грн, з них: заборгованість по кредиту - 35 000,00 грн; заборгованість по процентам за користування кредитом - 69 286,00 грн; заборгованість по комісії за надання кредиту - 1 750,00 грн.

14 жовтня 2025 року від представника відповідача - Максиміва В.М. через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Зазначив, що відповідач не згодний з твердженням позивача стосовно укладення договору №572080724 в електронній формі, оскільки позивачем не надано жодного доказу направлення будь-якого ідентифікатора відповідачеві, не надано доказів використання відповідачем цього ідентифікатора. Також наголосив на неналежності документів, наданих до позовної заяви, оскільки лист ТОВ «Манівео» не містить обов`язкових реквізитів, передбачених нормативними актами, а тому не є допустимими доказами для підтвердження факту надання ним і, відповідно, отримання відповідачем грошових коштів на виконання умов договору кредитної лінії №572080724 від 23 січня 2025 року. Крім того, вказав, що лист не містить в собі інформації та доказів приналежності платіжної карти НОМЕР_1 саме відповідачу, а не іншій особі. Окремо звернув увагу, що з урахуванням того, що сума процентів відповідно до вимог позивача складає 69 286,00 грн. проти 35 000,00 грн. тіла кредиту, є явно непропорційною, перевищуючи орієнтовно у 2 рази суму тіла кредиту. Вважає, що належною сумою до стягнення мали б стати 1 771,00 грн (23 дні * 77 грн. (розмір процентів за один день) процентів за 23 дні користування кредитом. Також вказав, що пункти кредитного договору про сплату комісії за надання кредитних коштів є нікчемними.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 04 грудня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» заборгованість за Договором кредитної лінії №572080724 від 23 січня 2025 року у загальному розмірі 104 286,00 грн, а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Не погодившись із таким рішенням суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості по процентах в розмірі 67 515,00,00 грн та комісії в розмірі 1 750,00 грн, представник ОСОБА_1 - адвокат Максимів Володимир Миронович 30 грудня 2025 року через систему Електронний суд подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неправильне встановлення обставин справи, які мають значення, просив скасувати рішення Святошинського районного суду міста Києва від 04 грудня 2025 року в оскаржуваній частині та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні цих позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що заявлені позивачем до стягнення відсотки нараховані за користування кредитом не лише за період дії договору, а і поза межами строку його дії.

В наданій до справи копії кредитного договору визначаються фактично два строки, в межах який здійснюється повернення отриманих позичальником грошових коштів: 23 дні (у п. 3.1 договору) та до 22 лютого 2030 року (п. 7.3 договору).

Однак, у заявці на отримання кредиту відповідачка вказала, що бажає отримати кредит саме на 23 дні.

Апелянт вважає, що при стягненні заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, якими визначено ціну кредиту 35 000,00 гривень і строк кредитування 23 дні, а не завуальованими умовами, які дозволяють кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом. Це не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Таким чином, заборгованість відповідача за процентами за кредитним договором мала б становити 1 771,00 грн.

Однак суд при ухваленні оскаржуваного рішення не взяв до уваги даних обставин та помилково вважав доведеним розмір заборгованості за відсотками по кредитному договору - 69 286,00 грн.

Крім того, нарахований відповідачу розмір відсотків є явно завищеним та неспіврозмірним тілу кредиту.

Так сума процентів, яка може бути стягнута за оскаржуваним рішенням суду, складає 69 286,00 грн, нарахованих проти 35 000,00 грн. тіла кредиту, що майже в два рази перевищує розмір тіла кредиту, і є явно непропорційною по відношенню до тіла кредиту. Стягнення з відповідача процентів в такому розмірі суперечить принципу справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Також апелянт вважає помилковим висновок місцевого суду про наявність підстав для стягнення з відповідача одноразової комісії за видачу кредиту у розмірі 1 750,00 грн адже пункти кредитного договору про сплату комісії за надання кредитних коштів є нікчемними.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 лютого 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представником - адвокатом Максимівим Володимиром Мироновичем на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 04 грудня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 березня 2026 року призначено справу до розгляду з повідомленням учасників справи.

03 березня 2026 року представниця ТОВ «Таліон плюс» - Дорошенко О.В. подала відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечила проти доводів апелянтки, вважаючи рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині законним та обґрунтованим.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Максимів Володимир Миронович доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити. Додатково вказав, що відповідачка заперечує факт укладення кредитного договору з первісним кредитодавцем в електронній формі.

У судове засідання інші учасники справи не з`явилися, належним чином повідомлені про місце, час і дату розгляду справи в апеляційній інстанції, заяв та клопотань щодо неможливості розгляду справи без їх участі не надходило, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши думку учасників справи, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 23 січня 2025 року ОСОБА_1 ознайомилась із умовами кредитування кредитодавця: Товариство з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «3422» підписала Паспорт споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до Договору №572080724 від 23 січня 2025 року.

У відповідності до розділу 7 Паспорту споживчого кредиту інформація, викладена в ньому, зберігає чинність та є актуальною до 28 січня 2025 року.

23 січня 2025 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №572080724 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

Одноразовий ідентифікатор: «NHQN» відправлено 23 січня 2025 року о 14:14:42, введено 23.01.2025 року о 14:15:25.

Відповідно до п.п. 2.1-2.3 Договору кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит у формі Кредитної лінії, на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом та Комісію за надання кредиту відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання коштів та банківських металів у кредит Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі - Правила). Загальний розмір Кредиту за цим Договором становить 35 000 грн. 00 коп. Разом із тим Позичальнику на умовах та у порядку, що передбачені цим Договором, можуть бути надані додаткові грошові кошти у Кредит шляхом надання додаткових Траншів. Кредитодавець надає Позичальнику перший Транш за Договором у розмірі, що дорівнює Загальному розміру Кредиту 23 січня 2025 року (що є датою надання Кредиту).

Позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого Позичальник може отримати черговий Транш у рамках Кредитної лінії, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму Кредиту. На момент укладення цього Договору строк Дисконтного періоду користування складає 23 днів від дати отримання Позичальником першого Траншу. Загальний строк Дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. Договору. У випадку надання першого Траншу не в день укладення Договору строк дії Кредитної лінії та строк Дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого Траншу за Договором. Сторони погодили, що встановлений в п. 3.1. Договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено Позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного періоду та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів та інших нарахувань строк оплати яких настав (зокрема неустойки), за умови, якщо Позичальником в Особистому кабінеті активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена (п.п. 3.1 - 3.2 Договору).

Рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми Кредиту за всіма наданими Траншами є дата закінчення Дисконтного періоду кредитування - 15 лютого 2025 року, а саме протягом 23 (двадцять три) днів від дати отримання першого Траншу Позичальником. У разі Пролонгації чи Поновлення Дисконтного періоду Рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми Кредиту зміщується на відповідну дату закінчення Дисконтного періоду, визначену за правилами цього Договору (п. 7.1 Договору).

Одночасно з тим, п. 7.3 Договору передбачено, що кінцева дата повернення (виплати) Кредиту - 22 лютого 2030 року.

Базова процентна ставка складає 0,98 відсотків в день від суми залишку Кредиту, яка знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70 відсотків річних (п. 8.3 Договору).

За умови повного дострокового погашення всієї суми Кредиту за всіма отриманими Траншами протягом 6 (шести) календарних днів після дати закінчення Дисконтного періоду кредитування, Кредитодавець зобов`язаний зменшити зобов`язання Позичальника по сплаті процентів за фактичні дні користування Кредитом наступним чином: за період від 23 січня 2025 року до 15 лютого 2025 року (включно) Кредитодавець надає Позичальнику знижку в розмірі 77,55 % від розміру Базової процентної ставки, відповідно до чого розрахунок витрат за Кредитом може здійснюватися за Дисконтною процентною ставкою 0,22 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування ним, що становить 80,30 відсотків річних; у разі якщо Позичальник вчинить описані в п. 3.2. Договору дії щодо продовження Дисконтного періоду (ініціює Пролонгацію) один або декілька разів або здійснить Поновлення Дисконтного періоду, на період після 15 лютого 2025 року Кредитодавець надає позичальнику знижку в розмірі 10,20 % від розміру Базової процентної ставки, відповідно до чого розрахунок витрат за Кредитом може здійснюватися за Індивідуальною процентною ставкою 0,88 відсотків в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, що становить 321,93 відсотків річних. Кредитодавець має право зменшити розмір Індивідуальної процентної ставки у наступних періодах Пролонгації, зокрема у разі отримання Позичальником від Кредитодавця та введення в Особистому кабінеті спеціального набору символів (промокоду), які дають право на отримання додаткової знижки на Індивідуальну процентну ставку. Зменшення розміру Індивідуальної процентної ставки, у разі використання Позичальником промокоду, відбувається починаючи з дати використання промокоду і до дати закінчення дії знижки, що надається згідно з умовами промокоду. Використання промокоду з метою зменшення розміру Індивідуальної процентної ставки відбувається виключно після здійснення Позичальником всіх необхідних для Пролонгації оплат (п. 8.7 Договору).

Відповідно до п. 8.5 Договору: розмір Комісії, що нараховується за надання першого Траншу за цим Договором становить 1 750,00 грн.

Пунктами 7.4, 7.5 Договору встановлено, що проценти за Договором сплачуються в наступному порядку: протягом Дисконтного періоду кредитування Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю проценти не пізніше останнього дня Дисконтного періоду кредитування. У разі продовження Позичальником Дисконтного періоду кредитування чи Поновлення Дисконтного періоду, Позичальник кожен раз сплачує всі нараховані проценти не пізніше нової дати закінчення Дисконтного періоду кредитування, вирахуваної відповідно до правил цього Договору; після закінчення Дисконтного періоду кредитування, Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти щоденно. Комісію за надання кредиту Позичальник зобов`язаний сплатити не пізніше останнього дня Дисконтного періоду кредитування, визначеного на момент укладення Договору, а саме 15.02.2025 року. У випадку отримання протягом Дисконтного періоду кредитування додаткових Траншів, Комісія, що нараховується за видачу таких Траншів, повинна бути сплачена Позичальником в першу після отримання Траншу обов`язкову дату платежу по Договору, але не пізніше останнього дня Дисконтного періоду кредитування (визначеного на момент укладення відповідної Додаткової угоди з урахуванням можливих Пролонгацій).

Кожен окремий Транш за цим Договором надається Позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку Кредитодавця, на рахунок Позичальника, використовуючи реквізити Платіжної картки НОМЕР_1, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення Договору чи ініціювання отримання чергового Траншу за Договором (п. 5.1 Договору).

Реквізити картки № НОМЕР_1 також були зазначені ОСОБА_1 при укладення кредитного договору, що встановлено із заявки на отримання грошових коштів в кредит від 23 січня 2025 року.

До матеріалів справи долучено підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів, складене директором ТОВ «ПрофітГід», з якого встановлено, що в рамках Договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-757 від 06.09.2023 та на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника, Товариством з обмеженою відповідальністю «ПрофітГід» було здійснено наступний успішний переказ грошових коштів: 23 січня 2025 року на суму 35 000,00 грн. на платіжну картку: НОМЕР_2 .

Також АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» направив на адресу суду витребувану інформацію листом від 20 жовтня 2025 року №БТ/Е-15801, з якої вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , Банком була емітована платіжна картка № НОМЕР_4 .

Відповідно до руху коштів по картці № НОМЕР_4 за період 23 січня 2025 року, на рахунок ОСОБА_1 здійснено зарахування у розмірі 35 000,00 грн., деталі операції: payway1*tr7av.

Так, із розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» вбачається, що станом на 25 березня 2025 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №572080724 складала 75 173,00 грн., з яких: 35 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 20 923,00 грн. - заборгованість за відсотками, 1 750,00 грн. - заборгованість по комісії та 17 500,00 грн. - неустойка.

П. 9.1.1.5 Договору кредитної лінії №572080724 від 23 січня 2025 року встановлено, що Кредитодавець має право в будь-який час, в тому числі після закінчення Дисконтного періоду, без згоди Позичальника відступити права грошової вимоги за Договором будь-якій фінансовій установі, яка відповідно до закону має право надавати кошти та банківські метали у кредит, та/або послуги з факторингу, шляхом укладення будь-якого не забороненого законом правочину, зокрема договору факторингу.

25 березня 2025 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (Фактор) та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (Клієнт) укладено договір факторингу №МВ-ТП/28, відповідно до умов якого, Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги за переліком в Реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 4.1. договору, наявне Право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту укладення Реєстру прав вимоги. Майбутнє Право вимоги вважається переданим з моменту виникнення такого права вимоги до Боржника та додаткового оформлення не потребує.

Розмір (сума) фінансування, що підлягає сплаті Фактором Клієнту, встановлюється у Реєстрі прав вимоги. Якщо іншого не передбачено Сторонами в Реєстрі прав вимоги, розмір (сума) фінансування встановлюється у відсотковому значенні від суми заборгованостей по основному боргу (тіло кредиту), що є складовою частиною загальної розміру (суми) Прав вимог, що відступаються згідно Реєстру прав вимог (п. 3.1 Договору).

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги від 25 березня 2025 року, Клієнт відступає Фактору наступні Права вимоги до наступних Боржників, зокрема до: 118, ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , за договором №572080724 від 23 січня 2025 року на загальну суму 75 173,00 грн., з яких: 35 000,00 грн. - тіло кредиту, 20 923,00 грн. - заборгованість по відсоткам, 1 750,00 грн. - заборгованість по комісії, а 17 500,00 грн. - неустойка.

Як вбачається із платіжної інструкції кредитового переказу коштів №1405 від 27 березня 2025 року, ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перерахувало на користь ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» 3 412 906,59 грн. із призначенням платежу: Плата за відступлення права вимоги, згідно договору факторингу №МВ-ТП/28 від 25 березня 2025 року без ПДВ.

ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» направило ОСОБА_1 повідомлення про відступлення права вимоги за Договором №572080724 від 23 січня 2025 року.

ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» направило ОСОБА_1 повідомлення про дострокове розірвання договору, в якому на підставі п.п. 9.1.1.7, 7.2.2 Договору №572080724 від 23 січня 2025 року повідомило відповідача про дострокове розірвання кредитного договору №572080724 від 23 січня 2025 року з 14 серпня 2025 року та про необхідність оплати всієї суми заборгованості в розмірі 123 536,00 грн.

Із розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» вбачається, що станом на 13 серпня 2025 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №572080724 складала 123 536,00 грн., з яких: 35 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 69 286,00 грн. - заборгованість за відсотками, 1 750,00 грн. - заборгованість по комісії та 17 500,00 грн. - неустойка.

ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» здійснило нарахування відсотків на заборгованість ОСОБА_1 у відповідності до узгодженої відсоткової ставки та в межах строку кредитування, що визначені Договором кредитної лінії №572080724 від 23 січня 2025 року.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог щодо неналежного виконання відповідачкою зобов`язань та неспростування суми заборгованості перед позивачем. Суд вказав, що за умовами кредитного договору період в 23 дні є лише дисконтним періодом користування кредитними коштами, у період якого застосовуються спеціальні умови, та не є кінцевим строком дії договору.

Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції у оскаржуваній частині в межах доводів апеляційної скарги, погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

За змістом статей 526, 615 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.

Згідно статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Щодо позовних вимог про стягнення відсотків

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

За умовами п. 2.2 договору кредитної лінії №572080724 від 23 січня 2025 року, відповідачу надається кредит у сумі 35 000,00 грн.

Також, сторони цього договору, обумовили, що дисконтний період кредитування або Дисконтний період - це період користування кредитом, протягом якого позичальник має право отримувати нові транші, у т.ч. у разі часткового погашення кредиту протягом строку дії договору (п.п. 1.1.5).

У пункті 3.1. договору узгоджено тривалість дисконтного періоду у 23 дні.

Відповідно до п. 8.2 Договору, у разі якщо Позичальник не здійснить повного дострокового погашення всієї суми Кредиту протягом Дисконтного періоду кредитування, то зобов`язання Позичальника по оплаті процентів за користування Кредитом визначаються шляхом множення Базової процентної ставки на фактичну кількість днів користування Кредитом (від дати видачі першого Траншу до закінчення строку дії Договору чи його дострокового припинення). Фактичне значення загальних витрат за Договором та загальна вартість Кредиту за Договором залежить від обраної моделі поведінки Позичальника.

Відповідно до п. 7.2 договору, в обов`язковому порядку сума кредиту має бути повернена позичальником не пізніше ніж протягом 30 календарних днів після настання однієї з наступних обставин: закінчення строку дії договору в порядку, передбаченому п. 11.1 Договору; ініціювання кредитодавцем дострокового розірвання/ припинення дії договору, в порядку передбаченому п. 9.1.1.2 або п. 9.1.1.7 Договору.

За умовами п. 11.1 договору, строк його дії встановлено у 5 років або до його дострокового розірвання/ припинення.

Листом від 14 серпня 2025 року ТОВ «Таліон плюс» в порядку п. 9.1.1.2 або п. 9.1.1.7 Договору повідомило ОСОБА_1 про дострокове розірвання договору з 14 серпня 2025 року та необхідність сплатити усю суму заборгованості у розмірі 123 536,00 грн.

Таким чином, умови укладеного між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 кредитного договору є чіткими і зрозумілими, не містять двозначного тлумачення щодо строку дії договору, кінцевого строку повернення тіла кредиту, а також строку нарахування передбачених цим договором відсотків.

У зв`язку з достроковим розірванням договору правонаступником первісного кредитодавця строк дії кредитного договору та, відповідно, нарахування відсотків обмежується періодом з 23 січня по 13 серпня 2025 року. Саме в межах цього строку позивачем нараховано проценти відповідачу на суму 69 286,00 грн = 203 дні * (0,98%*35000,00 грн).

Також є неприйнятними та такими, що спростовуються умовами укладеного між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 кредитного договору доводи апеляційної скарги про неспівмірність і несправедливість суми відсотків, адже у п. 8.6 цього договору узгоджено орієнтовну загальну вартість кредиту у 628 068,00 грн (включає проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту).

Щодо позовних вимог про стягнення комісії

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим текст статті 11 цього Закону викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Зазначене узгоджується з висновками викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.

Виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст. 1,ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року по справі №496/3134/19 щодо застосування ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також стягувати суму несплаченої вищевказаної комісії з відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

Пунктом 1.1..16 кредитного договору визначено комісію за надання кредиту як грошові кошти, які позичальник на умовах та у порядку, що передбачені цим договором, зобов`язаний сплатити кредитодавцю у якості однієї із форм оплати за надані кредитодавцем послуги за договором.

У п. 8.5 укладеного між сторонами Договору визначено, що комісія за надання першого траншу Кредиту становить 1 750,00 грн.

Отже, умови договору кредитної лінії №572080724 від 23 січня 2025 року щодо розміру та порядку сплати комісії ОСОБА_1 погодженого, Закону України «Про споживче кредитування» вказані умови не суперечать, а тому апеляційний суд вважає правильними висновки суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача комісії.

Отже, вирішуючи спір у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Докази та обставини, на які посилається представник відповідача в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Доводи адвоката Максиміва В.М. висловлені у судовому засіданні про неукладеність кредитного договору колегія суддів не приймає до уваги оскільки за правилами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить доводів про неукладеність кредитного договору, в порядку ст. 364 ЦПК України апелянтка не подавала доповнень чи змін до апеляційної скарги протягом строку на апеляційне оскарження, а рішення суду оскаржується виключно у частині позовних вимог про стягнення відсотків та комісій за укладеним між сторонами договором.

Інші доводи апеляційної скарги також не дають правових підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права та не спростовують висновків суду.

Європейським судом з прав людини зазначено, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Переглядаючи справу, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясував усі обставини справи, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, і з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення по суті спору у оскаржуваній частині.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому рішення суду у цій частині, відповідно до ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалося, а тому, відповідно до ст. 367 ЦПК України, не переглядалося.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подану представником - адвокатом Максимівим Володимиром Мироновичем - залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 04 грудня 2025 року в оскаржуваній частині - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 09 квітня 2026 року.

Головуючий: Р.В. Березовенко

Судді: О.Ф. Лапчевська

Г.І. Мостова