Постанова від 06 квітня 2026 р. у справі №757/27943/24-ц — Київський апеляційний суд

справа № 757/27943/24-ц головуючий у суді І інстанції Соколов О.М.

провадження № 22-ц/824/5766/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді Березовенко Р.В.,

суддів Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,

з участю секретаря Щавлінського С.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «ЦИФРОВЕ» «Український інститут інтелектуальної власності» поданою представницею - адвокаткою Шевцовою Оленою Володимирівною на рішення Печерського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» про скасування наказу,

В С Т А Н О В И В:

у червні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» про скасування наказу.

В обґрунтування позовних вимог вказала, що працює в ДП «Український інститут інтелектуальної власності» на посаді головного бухгалтера бухгалтерської служби.

06 травня 2024 року згідно з наказом ДП «УІІВ» №89, ОСОБА_1 було оголошено догану за порушення трудової дисципліни та правил внутрішнього трудового розпорядку.

Підставою оголошення догани зазначено Службову записку щодо надання інформації від 02 травня 2024 року №Вн-40/2024, акт №1 про відсутність працівника на роботі від 02 травня 2024 року та пояснювальна записка щодо дотримання трудової дисципліни від 06 травня 2024 року №Вн- 41/2024.

Позивач вважає наказ в.о. Генерального директора ДП «УІІВ» про оголошення догани ОСОБА_1 від 06 травня 2024 року №89 протиправним та просить його скасувати.

15 липня 2024 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2025 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ в.о. Генерального директора ДП «Український інститут інтелектуальної власності» від 06 травня 2024 року №89 про оголошення догани ОСОБА_1 . Стягнуто з ДП «Український інститут інтелектуальної власності» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

Не погодившись із таким рішенням суду, представниця Державного підприємства «ЦИФРОВЕ» «Український інститут інтелектуальної власності» - адвокатка Шевцова Олена засобами поштового зв`язку подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неправильне встановлення обставин справи, які мають значення, просила скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

З позиції апелянта, місцевий суд дійшов помилкового висновку про відсутність у роботодавця підстав для оголошення ОСОБА_1 догани у зв`язку з порушенням трудової дисципліни та правил внутрішнього трудового розпорядку.

Правомірність накладення стягнення підтверджено належними та допустимими доказами, зокрема службовою запискою начальника відділу господарського забезпечення управління матеріально-технічного та господарського забезпечення ОСОБА_2 ; актом про відсутність працівника на робочому місці.

Пояснення позивачки про те, що такий Акт є підробленим не підтверджені належними та допустимими доказами. Також, ОСОБА_1 не довела, що про час своєї відсутності о 08-30 на робочому місці у період з 15 квітня 2024 року по 02 травня 2024 року попередила свого безпосереднього керівника, а також не підтвердила доказами поважність систематичного порушення п. 5.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку УІІВ щодо годин початку роботи на підприємстві протягом даного періоду.

Зауважив, що між сторонами не запроваджено гнучкого режиму робочого часу, адже позивачка з такою заявою не зверталася. Роботодавець неодноразово попереджав ОСОБА_1 про необхідність дотримуватися Правил внутрішнього трудового розпорядку щодо початку робочого часу, однак вона такі зауваження ігнорувала посилаючись на те, що її звільнити неможливо як особу з інвалідністю 3 гр. та матір, яка виховує дитину до 14 років самостійно.

Застосування такого дисциплінарного стягнення як догана мало на меті стимулювати ОСОБА_1 припинити порушення Правил трудового розпорядку та спонукати її відповідально ставитися до своїх обов`язків, дотримуватися трудової дисципліни та встановленого розпорядку роботи, оскільки позивач як головний бухгалтер служби є прикладом ставлення до роботи для своїх підлеглих працівників.

Крім того, незважаючи на неодноразові запізнення, враховуючи статус позивача, що вона є особою з інвалідністю 3 групи та матір`ю, яка виховує дитину до 14 років самостійно, роботодавець не вираховував час запізнення з часу зазначеному у табелі обліку робочого часу у ці дні, оскільки таке призвело б до зменшення розміру нарахування заробітної плати позивачу, яка нараховується пропорційно відпрацьованому часу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 лютого 2026 року поновлено Державному підприємству «ЦИФРОВЕ» «Український інститут інтелектуальної власності» строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «ЦИФРОВЕ» «Український інститут інтелектуальної власності» поданою представницею - адвокаткою Шевцовою Оленою на рішення Печерського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» про скасування наказу, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

23 лютого 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Присяжнюк Р.В. подав відзив на апеляційну скаргу, у якому представник просив оскаржуване рішення залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 березня 2026 року призначено справу до розгляду з повідомленням учасників справи.

У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Присяжнюк Роман Валерійович заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав, наведених у відзиві.

У судове засідання представник апелянта не з`явився, належним чином повідомлений про місце, час і дату розгляду справи в апеляційній інстанції, заяв та клопотань щодо неможливості розгляду справи без його участі не надходило, однак його неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши думку учасника справи, який прибув у судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що наказом УІІВ від 13 грудня 2022 року №573-п ОСОБА_1 з 14 грудня 2022 року переведено на посаду головного бухгалтера бухгалтерської служби УІІВ.

Наказом УІІВ від 06 травня 2024 року №89 «Про оголошення догани» у зв`язку із порушенням трудової дисципліни та правил внутрішнього трудового розпорядку, відповідно до ст. ст. 139, 147-149 КЗпП України, ОСОБА_1 оголошено догану. Підстава: службова записка щодо надання інформації від 02 травня 2024 року №Вн-40/2024; Акт №1 про відсутність працівника на роботі від 02 травня 2024 року; пояснювальна записка щодо дотримання трудової дисципліни від 06 травня 2024 року №Вн-41/2024.

Згідно зі службовою запискою від 02 травня 2024 року №Вн-40/2024, поданою заступником начальника відділу господарського забезпечення управління матеріально-технічного та господарського забезпечення ОСОБА_3 на ім`я в.о генерального директора ДП «УІІВ» надано інформацію, щодо дотримання трудової дисципліни та правил внутрішнього трудового розпорядку ДП «УІІВ» головним бухгалтером ОСОБА_1 за період з 15 квітня 2024 року по 02 травня 2024 року.

Згідно з даною службовою запискою ОСОБА_1 прибула на роботу 02 травня 2024 року о 09:10.

Крім того, у службовій записці від 02 травня 2024 року №Вн-40/2024 зазначається, що ОСОБА_1 прибувала на роботу 16 квітня 2024 року о 09:36, 17 квітня 2024 року о 09:56, 18 квітня 2024 року о 09:30, о 09:42, 22 квітня 2024 року о 09:20, 23 квітня 2024 року о 09:26, 24 квітня 2024 року о 09:20, 26 квітня 2024 року о 09:30, 29 квітня 2024 року о 09:41, 29 квітня 2024 року о 09:41, 30 квітня 2024 року о 09:22, 01 травня 2024 року о 09:05 та 02 травня 2024 року о 09:10.

У відповідності до пояснень ОСОБА_1 зазначених в пояснювальній записці від 03 травня 2024 року №Вн-41/2024, що зареєстрована відповідачем 06 травня 2024 року вказано, що вона дотримується трудової дисципліни та повністю виконує правила внутрішнього трудового розпорядку, що затверджені конференцією трудового колективу ДП «УІІВ» протоколом №9 від 12 липня 2017 року, а інформація про порушення носить неправдиві висновки.

Так, у відповідності до п. 7.3. правил внутрішнього трудового розпорядку, що затверджені конференцією трудового колективу ДП «УІІВ» протоколом №9 від 12 липня 2017 року, дисциплінарному стягненню мають передувати письмові пояснення від працівника на ім`я Керівника Укрпатенту.

На підприємстві встановлено п`ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями у суботу та неділю, за виключенням працівників, які працюють на посадах адміністраторів.

На підприємстві встановлено такий розпорядок роботи: початок роботи 8.30, обідня перерва 12.00- 12.30, кінець роботи 17.15, кінець роботи напередодні вихідних днів 16.00.

Таким чином тривалість робочого дня 8 робочих годин.

Як вбачається з табелю робочого часу за період квітень 2024 року та травень 2024 року ОСОБА_1 відпрацювала повний робочий день 16 квітня 2024 року - 8 годин, 17 квітня 2024 року - 8 годин, 18 квітня 2024 року - 8 годин, 19 квітня 2024 року - 8 годин, 22 квітня 2024 року - 8 годин, 23 квітня 2024 року - 8 годин, 24 квітня 2024 року - 8 годин, 26 квітня 2024 року - 8 годин, 29 квітня 2024 року - 8 годин, 29 квітня 2024 року - 8 годин, 30 квітня 2024 року - 8 годин, 01 травня 2024 року - 8 годин та 02 травня 2024 року - 8 годин.

Вирішуючи спір у справі місцевий суд виходив з того, що ні з службової записки ні з іншого документу неможливо встановити яким чином заступником начальника відділу господарського забезпечення управління матеріально-технічного та господарського забезпечення ОСОБА_2 встановлено будь-яке недодержання трудового розпорядку та трудової дисципліни на підприємстві, яким чином і якими засобами встановлювався час прибуття ОСОБА_1 на робоче місце і у якому порядку це було зафіксовано. Жодних доказів порушень при прибутті ОСОБА_1 на робоче місце роботодавцем не надано. Також в оскаржуваному наказі не вказано дати вчинення порушення та якого саме і який пункт правил внутрішнього трудового розпорядку було порушено позивачем. Така допущена прогалина не може бути підтверджена Актом про відсутність працівника на роботі від 02 травня 2024 року №1 та службовою запискою щодо надання інформації від 02 травня 2024 року №Вн-40/2024.

Колегія суддів, перевіривши оскаржуване рішення в межах доводів апеляційної скарги, погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

У статті 139 КЗпП України встановлено, що працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

За правилами частина перша статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

При цьому під порушенням трудової дисципліни розуміється невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків.

Порушенням трудової дисципліни є невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків, що проявилися в порушенні: правил внутрішнього трудового розпорядку; посадових інструкцій; положень, наказів та розпоряджень власника, якщо вони мають законний характер.

Відповідно до статей 147-149 КЗпП України роботодавець має право застосовувати до працівника дисциплінарне стягнення за винне невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов`язків.

Частинами першою та другою статті 148 КЗпП України передбачено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

У постанові Верховний Суд від 22 липня 2020 року у справі №554/9493/17 зазначено, що ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника. Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку. Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. За відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності. Отже, при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок. Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.

У постанові Верховний Суд від 10 липня 2019 року у справі №487/1885/17 вказано, що підставою застосування догани є вчинення працівником протиправного винного діяння (дії чи бездіяльності), яке визнається дисциплінарним проступком. Протиправність поведінки працівника полягає в порушенні ним своїх трудових обов`язків, закріплених нормами трудового права: КЗпП України, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, трудовим договором (контрактом), колективним договором, а також у порушенні або невиконанні правомірних наказів та розпоряджень роботодавця. Дисциплінарним проступком визнаються діяння, що пов`язуються з невиконанням чи неналежним виконанням працівником своїх обов`язків без поважних причин.

Тобто наявність поважних причин у такому разі свідчить про відсутність вини працівника.

Відповідно оскаржуваного наказу позивачу ставиться в провину порушення трудової дисципліни та Правил внутрішнього трудового розпорядку.

Пунктом 3.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників ДП «УІІВ» визначено обов`язок працівника, окрім іншого, чесно і сумлінно працювати, своєчасно і точно виконувати розпорядження керівництва Укрпатенту, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, Правил, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна Укрпатенту; дотримуватися встановленого режиму роботи в Укрпатенті.

У п. 5.1 Правил вказано, що для працівників Укрпатенту встановлюється 5-денний робочий тиждень з двома вихідними днями у суботу та неділю, за виключенням працівників, які працюють на посадах адміністраторів позмінно, згідно з графіком змінності.

На підприємстві встановлений такий розпорядок роботи: початок роботи 8.30 год; обідня перерва 12.00 - 12.30 год; кінець роботи 17.15 год; кінець роботи напередодні вихідних днів 16.00 год.

Відповідно до п. 5.6 Правил, керівництво Укрпатенту веде облік виходу працівників на роботу і її залишення, а також контролює раціональне використання робочого часу. Облік здійснюється керівниками структурних підрозділів на основі табелів обліку робочого часу та виконання працівниками своїх посадових обов`язків.

Розділом 7 Правил передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: оголошення догани; звільнення з роботи.

Дисциплінарне стягнення застосовується керівником Укрпатенту безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше 6 місяців з дня вчинення проступку.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення керівник повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Надаючи оцінку інкримінованому позивачу порушенню трудової дисципліни місцевий суд правомірно виходив з відсутності в оскаржуваному наказі та документах, які стали підставою для його прийняття належних фактичних даних, які б свідчили про порушення позивачкою трудового розпорядку. Так, відповідачем не зазначено в оскаржуваному наказі який саме пункт Посадової інструкції чи Правил внутрішнього трудового розпорядку позивачем порушено.

Фактично оскаржуваний наказ містить посилання на загальні норми трудового розпорядку та дисципліни і не конкретизує дисциплінарний проступок в частині винного діяння. Не містить наказ і посилань на негативні наслідки для підприємства, до яких призвело несвоєчасне прибуття ОСОБА_1 на роботу у період з 15 квітня 2024 року по 02 травня 2024 року.

При цьому, суд першої інстанції правомірно зауважив, що відповідно проведеного відповідачем обліку робочого часу на підставі п. 5.6 Правил внутрішнього трудового розпорядку, у спірний період ОСОБА_1 обліковувався час прибуття на роботу відповідно до встановленого на підприємстві графіку роботи.

Додатково апеляційний суд звертає увагу, що відсутність працівника на роботі має бути зафіксовано актом про відсутність працівника на роботі. Законодавство не встановлює вимог до форми акту, тому він подається у довільній, простій письмовій формі та підписується не менше ніж двома працівниками (наприклад, бухгалтером та директором). В акті має бути зафіксовано відсутність працівника на роботі. Акт про відсутність працівника на роботі оформлюється безпосередньо в день нез`явлення працівника на роботі. В таких документах обов`язково вказується не тільки дата, а й конкретний час відсутності працівника.

Однак, Акт №1 про відсутність працівника на роботі від 02 травня 2024 року не містить інформації про загальний час відсутності ОСОБА_1 на роботі того дня і суперечить відомостям у табелі обліку використаного робочого часу.

У свою чергу, службова записка від 02 травня 2024 року щодо дотримання ОСОБА_1 трудової дисципліни не є належним доказом фіксації трудового проступку.

Таким чином, відповідачем в ході розгляду справи, на обґрунтування своєї позиції щодо правомірності накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани на позивача, належних та беззаперечних доказів порушення трудової дисципліни у вигляді невиконання або неналежного виконання нею посадових обов`язків, не надано, що свідчить про те, що відповідач оголосив позивачу догану без законних на те підстав.

Колегія суддів зауважує на тому, що формальне дотримання відповідачем процедури застосування до працівника дисциплінарного стягнення, без врахування пояснень позивача та дійсних обставин порушення трудової дисципліни, провини позивача у вчиненому, а також причинно-наслідкових зв`язків між діянням (бездіяльністю) та негативними наслідками, підтверджених належними доказами, виключає правомірність такого дисциплінарного стягнення, оскільки, накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани є різновидом відповідальності у сфері трудових правовідносин, так як тягне для працівника певні негативні наслідки, в тому числі позбавлення премії, звільнення та інше, а тому в таких правовідносинах застосовуються загальні положення для притягнення винуватої особи до відповідальності, які передбачають необхідність встановлення вини працівника у формі умислу або необережності за порушення чітких положень правил внутрішнього трудового розпорядку (трудової дисципліни) або виробничої дисципліни, а також формування у наказі об`єктивної сторони - суті правопорушення.

За недоведеністю роботодавцем наявності в діях позивача складу дисциплінарного проступку як обов`язкової умови для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, суд першої інстанції, вирішуючи спір у справі, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Докази та обставини, на які посилається представник відповідача в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Інші доводи апеляційної скарги також не дають правових підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права та не спростовують висновків суду.

Європейським судом з прав людини зазначено, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Переглядаючи справу, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясував усі обставини справи, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, і з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення по суті спору.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому рішення суду відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «ЦИФРОВЕ» «Український інститут інтелектуальної власності» подану представницею - адвокаткою Шевцовою Оленою Володимирівною - залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 09 квітня 2026 року.

Головуючий: Р.В. Березовенко

Судді: О.Ф. Лапчевська

Г.І. Мостова