Постанова від 02 квітня 2026 р. у справі №369/17096/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2026 року

м. Київ

апеляційне провадження № 33/824/518/2026

Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Євграфової Є. П.,

при секретарі Мудрак Р. Р.

за участі: ОСОБА_1 та його захисника Алексійчука О. М.,

ОСОБА_2 та його представника Навродського О. В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_2 та захисника Каплі Аліни Степанівни, в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «КС «Логистика»,

на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області

у складі судді Гришка О. М.

від 22 вересня 2025 року

у справі №369/17096/25 Києво-Святошинського районного суду Київської області

про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП

громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

В С Т А Н О В И В:

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 вересня 2025 року провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрито за відсутністю в діях особи, що притягується до адміністративної відповідальності, складу адміністративного правопорушення.

В апеляційній скарзі представник потерпілого ТОВ «КС «Логистика» - адвокат Капля А. С. просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою визнати ОСОБА_1 винним. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд вийшов за межі своїх повноважень, надаючи правову оцінку діям іншого учасника ДТП, стосовно якого провадження у цій справі не розглядалося. Крім того, апелянт посилається на висновок експертів КНДЕКЦ МВС України № КСЕ-19/111-25/43043 від 08.08.2025, який, на його думку, підтверджує наявність причинного зв`язку між перевищенням швидкості водієм мотоцикла та наслідками ДТП. Також скаржник вважає недопустимим доказом висновок експерта Давидовича О. О. № 67 від 10.10.2025.

Потерпілий ОСОБА_2 в поданій апеляційній скарзі також просить скасувати постанову суду та визнати ОСОБА_1 винним, посилаючись на невірне застосування судом п. 1.4 ПДР та неналежний аналіз відеозапису події. Потерпілий стверджує, що саме дії водія мотоцикла, який рухався з перевищенням швидкості, стали необхідною умовою настання ДТП.

В судових засіданнях суду апеляційної інстанції, що відбулись 28.11.2025, 23.01.2026, 13.02.2026, 16.02.2026, 27.02.2026, 06.03.2026 та 03.04.2026, ОСОБА_2 та його представники, а також представник ТОВ «КС «Логистика» - адвокат Капля А. С. підтримали подані апеляційні скарги, із викладених у ній підстав та доводів.

ОСОБА_1 та його захисник проти задоволення скарг заперечили.

Дослідивши матеріали адміністративного провадження та доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення апелянтів, особи, що притягається до адміністративної відповідальності та її захисника, суд апеляційної інстанції приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна ( умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Окремим видом адміністративних правопорушень (проступків) є правопорушення на транспорті, в тому числі порушення, вчиненні під час дорожнього руху.

Відповідно до диспозиції ст. 124 КУпАП, адміністративна відповідальність настає за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Зазначене правопорушення є правопорушенням з матеріальним складом і вважається закінченим з моменту настання суспільно шкідливих наслідків у виді пошкодження майна. Для констатації наявності у діях особи об`єктивної сторони вказаного правопорушення необхідно встановити прямий причинно-наслідковий зв`язок між порушенням конкретного пункту Правил дорожнього руху та наслідками, що настали (механічними пошкодженнями транспортних засобів). Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення виключає адміністративну відповідальність.

Відповідно до п. 12.3. ПДР у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

Відповідно до п. 12.4. ПДР у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 684809 від 08.09.2025, ОСОБА_1 ставиться в провину порушення п. 12.3 та п. 12.4 Правил дорожнього руху України. За версією органу поліції, 10.06.2025 о 09:40 в с. Крюківщина на перехресті вул. Балукова - вул. Мічуріна, водій ОСОБА_1 , керуючи мотоциклом «DUCATI» д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «NISSAN» д.н.з. НОМЕР_2 , який виконував маневр повороту ліворуч, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.

Суд першої інстанції, закриваючи провадження, виходив з того, що аварійна ситуація була створена водієм автомобіля «NISSAN» ОСОБА_2 , який в порушення вимог п. 10.4 ПДР здійснював поворот ліворуч із крайньої правої смуги руху, що позбавило водія мотоцикла технічної можливості уникнути зіткнення, а тому в діях останнього відсутній склад адміністративного правопорушення.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких орган встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інші обставини.

Оцінюючи доводи апелянтів щодо доведеності вини ОСОБА_1 , апеляційний суд критично ставиться до доказової сили Висновку експертів КНДЕКЦ МВС України № КСЕ-19/111-25/43043 від 08.08.2025 та визнає його неналежним доказом через порушення методики проведення експертного дослідження та вимог нормативно-правових актів, що регулюють судово-експертну діяльність.

Як вбачається з дослідницької частини вказаного Висновку (арк. 5), у розділі «Вихідні дані» експертами зазначено: «Момент виникнення небезпеки: для водія мотоцикла Ducati 999 - з моменту початку виконання маневру лівого повороту автомобілем Nissan Leaf». При цьому експерт імперативно послався на джерело цих даних, вказавши, що вони взяті «з постанови про призначення комплексної фототехнічної та інженерно-транспортної експертизи від 10.07.2025».

Такий підхід прямо суперечить вимогам статті 4 Закону України «Про судову експертизу», якою гарантується незалежність судового експерта та правильність його висновку, що має ґрунтуватися виключно на об`єктивних фактах і спеціальних знаннях, а не на вказівках органу, що призначив експертизу.

Відповідно до п. 2.1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень (затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5), експерт зобов`язаний провести повне дослідження і дати обґрунтований та об`єктивний письмовий висновок. Об`єктивність експертного дослідження полягає у відповідності висновків фактичним обставинам справи та технічним нормам.

Суд наголошує, що у справах про ДТП визначення «моменту виникнення небезпеки для руху» є не просто формальною вихідною даною (як, наприклад, завантаженість автомобіля чи стан покриття), а ключовим техніко-юридичним параметром, який має встановлюватися експертом-автотехніком на підставі аналізу дорожньої обстановки відповідно до вимог пункту 1.10 ПДР України.

У Висновку експертів КНДЕКЦ МВС України № КСЕ-19/111-25/43043 від 08.08.2025 встановлено, що автомобіль «Nissan Leaf» здійснював маневр повороту ліворуч із крайньої правої смуги. Прийнявши надану слідчим вказівку про те, що небезпека виникла вже в момент початку цього маневру (коли автомобіль ще перебував у правій смузі і не створював перешкод для смуги руху мотоцикла) як вихідну, експерт порушив принцип об`єктивності. Початок руху автомобіля в межах суміжної смуги технічно не створює небезпеки для руху транспортних засобів в іншій смузі до моменту перетину лінії розмежування або створення реальної загрози зіткнення.

Фактично слідчий, як ініціатор призначення експертизи, не володіючи спеціальними знаннями в галузі автотехніки, визначив параметр, встановлення якого відноситься до виключної компетенції судового експерта. У свою чергу експерт, всупереч вимогам ст. 4 Закону України «Про судову експертизу» щодо незалежності експертного дослідження, не здійснив самостійного технічного аналізу моменту виникнення небезпеки відповідно до п. 1.10 ПДР, а обмежився використанням даних, визначених органом досудового розслідування.

Оскільки розрахунки технічної можливості уникнення ДТП ґрунтуються на вихідних даних, які були визначені суб`єктивно слідчим, а не встановлені експертним шляхом на підставі об`єктивної дорожньої обстановки, такий висновок не відповідає критеріям об`єктивності та повноти дослідження. Зазначені процесуальні порушення при проведенні експертизи позбавляють Висновок № КСЕ-19/111-25/43043 доказової сили, у зв`язку з чим він не може бути покладений в основу рішення про винуватість особи.

Апеляційний суд також відхиляє як необґрунтований Висновок експерта Семенченка П. О. № ВЕД-05/25 від 16.02.2026, що наданий представником ОСОБА_2 під час апеляційного перегляду. У судовому засіданні 03.04.2026 експерт надав пояснення, які в сукупності з текстом самого дослідження свідчать про необ`єктивність та необґрунтованість висновку з огляду на наступне.

Апеляційний суд вбачає наявність методологічної залежності вказаного дослідження. Згідно з текстом Висновку, експерт проводив аналіз системного таймеру відеозапису (25 кадрів/с), проте не здійснив самостійного технічного розрахунку швидкості транспортних засобів. Замість цього експерт запозичив показники швидкості (62,86 км/год) з Висновку МВС № КСЕ-19/111-25/43043, який судом визнано неналежним доказом. У судовому засіданні 03.04.2026 експерт підтвердив факт запозичення цих даних. Відсутність незалежного розрахунку базового параметра робить Висновок № ВЕД-05/25 похідним від недостовірного джерела і позбавляє його самостійної доказової ваги.

Крім того, так званий «час існування небезпеки» (1,9...2,04 с) експерт визначив шляхом додавання розрахункового часу гальмування автомобіля (0,86...1,02 с) до часу його фактичного руху на зустрічній смузі. Тобто початок небезпеки експерт пов`язав із моментом, коли автомобіль «Nissan Leaf», ще перебуваючи у своїй (правій) смузі руху, за розрахунками експерта вже не мав технічної можливості зупинитися до лінії розмітки. Апеляційний суд зауважує, що такий підхід суперечить вимогам п. 1.10 ПДР України, згідно з яким небезпека для руху - це об`єктивна зміна дорожньої обстановки, яку водій об`єктивно спроможний виявити. Застосована експертом теоретична конструкція підміняє об`єктивний критерій виявлення небезпеки суб`єктивними математичними розрахунками. Водій мотоцикла, рухаючись своєю смугою, об`єктивно не наділений можливістю дистанційно вираховувати гальмівний шлях зустрічного автомобіля та прогнозувати момент втрати ним здатності зупинитися. Відповідно до п. 1.4 ПДР, до моменту фактичного перетину автомобілем лінії розмітки водій мотоцикла мав право розраховувати на дотримання іншим учасником правил маневрування та зайняття ним відповідного крайнього положення.

Невідповідність цього підходу об`єктивній дійсності підтверджується і тим, що під час надання пояснень у судовому засіданні експерт Семенченко П. О. визнав, що встановлюючи вказаний математичний «момент небезпеки», він не розраховував фізичне місцезнаходження автомобіля на проїзній частині. Прив`язка моменту небезпеки до абстрактного параметра без встановлення просторових координат об`єкта, на який мав би реагувати водій, є неприпустимою та позбавленою логіки дорожнього руху.

Таким чином, додавання експертом теоретичного часу гальмування автомобіля «Nissan Leaf» до загального часу небезпеки призвело до необґрунтованого розширення часових меж, протягом яких водій мотоцикла нібито мав об`єктивну можливість зреагувати. Як встановлено судом безпосереднім дослідження відеозапису події (відеофайл «Балукова_Одеська_81_200...4G.mp4»), рух автомобіля під керування ОСОБА_2 був динамічним - без ознак гальмування чи наміру зупинитися. З огляду на це, візуально фіксованим сигналом для іншого водія про неминучість створення перешкоди, а відтак і об`єктивним моментом виникнення небезпеки, є виключно момент фактичного перетину автомобілем лінії розмежування смуг.

Також апеляційний суд критично оцінює застосований у Висновку від 16.02.2026 ситуаційний час реакції водія мотоцикла t_1 = 0,8 с. У судовому засіданні експерт пояснив вибір цього показника тим, що він є стандартним для умов проїзду перехресть. Апеляційний суд зазначає, що такий підхід повністю ігнорує фактор раптовості та суперечить об`єктивним обставинам події.

Так, за результатами безпосереднього дослідження відеозапису події (відеофайл «Балукова_Одеська_81_200...4G.mp4»), встановлено фактичний характер руху транспортних засобів перед зіткненням. На відеозаписі об`єктивно зафіксовано, що автомобіль «Nissan Leaf», рухаючись у крайній правій смузі, наближається до перехрестя та здійснює маневр повороту ліворуч без попереднього зниження швидкості та без зупинки для надання переваги в русі зустрічному транспорту. Такий рух автомобіля у правій смузі без ознак гальмування чи наміру зупинитися об`єктивно не давав водію зустрічного мотоцикла жодних підстав для завчасного виявлення небезпеки. Відповідно до принципу довіри, закріпленого в п. 1.4 ПДР України, водій мотоцикла ОСОБА_1 мав право розраховувати, що автомобіль, який швидко рухається правою смугою, продовжить рух прямо або праворуч, і не зобов`язаний був передбачати його раптовий маневр ліворуч.

Таким чином, візуальні дані відеозапису беззаперечно підтверджують, що створення аварійної обстановки мало виражений раптовий та непередбачуваний характер. У зв`язку з цим, застосування у Висновку експерта часу реакції (0,8 с), який застосовується для типових та прогнозованих ситуацій, є необґрунтованим.

Крім того, апеляційним судом виявлені математичні розбіжності безпосередньо у тексті дослідження. Під час розкриття формули розрахунку зупинного шляху на стор. 9 Висновку, експерт вписав значення часу реакції 1,0 с (замість задекларованих 0,8 с), проте кінцевий результат записав як 28-30 м. У судовому засіданні експерт пояснив це «опискою», підтвердивши, що математично розрахунок проводився за параметром 0,8 с. Суд зазначає, що згідно з п. 4.14 Інструкції № 53/5 висновок експерта має піддаватися перевірці. Документ, у якому заявлені вихідні дані не відповідають вписаним у розрахункові формули, а самі формули суперечать кінцевому результату, втрачає ознаки достовірності.

З огляду на зазначене, Висновок експерта № ВЕД-05/25 не є об`єктивним, базується на припущеннях, суперечливих даних, а тому не може бути покладений судом як доказ винуватості особи.

Натомість, апеляційний суд визнає належним, обґрунтованим та таким, що відповідає фактичним обставинам справи, Висновок експерта № 67 від 10.10.2025, наданий стороною захисту. Дане дослідження ґрунтується на об`єктивному технічному визначенні моменту виникнення небезпеки - з моменту фактичного перетину автомобілем «Nissan Leaf» лінії дорожньої розмітки та виїзду на зустрічну смугу. Такий підхід повністю узгоджується з вимогами п. 1.10 ПДР України, оскільки прив`язує момент небезпеки до реальної, візуально фіксованої зміни дорожньої обстановки, яку водій був спроможний об`єктивно виявити. Визначений експертом механізм повністю корелює з даними дослідженого відеозапису, який підтверджує раптовість створення перешкоди. Здійснивши розрахунки на основі цієї об`єктивної точки відліку, експерт дійшов обґрунтованого висновку про те, що наявна дистанція була критично малою, внаслідок чого водій мотоцикла ОСОБА_1 не мав технічної можливості уникнути зіткнення шляхом гальмування навіть за умови неухильного дотримання дозволеного швидкісного режиму 50 км/год.

Апеляційний суд зауважує, що диспозиція статті 124 КУпАП передбачає відповідальність не за будь-яке порушення ПДР, а лише за таке, що перебуває у прямому причинному зв`язку з настанням ДТП та його наслідками.

Щодо порушення ОСОБА_1 п. 12.3 ПДР (обов`язок зменшити швидкість або зупинитися у разі виникнення небезпеки), суд зазначає, що обов`язок водія вживати заходів реагування виникає з моменту, коли він об`єктивно спроможний виявити небезпеку. Оскільки в судовому засіданні встановлено (на підставі допустимого висновку експерта № 67 та відеозапису), що небезпека для руху мотоцикла була створена раптовим маневром автомобіля, дії водія якого не відповідали ПДР, водій мотоцикла ОСОБА_1 не мав технічної можливості зупинитися з моменту об`єктивного виникнення цієї небезпеки, в його діях відсутня невідповідність вимогам п. 12.3 ПДР, яка б перебувала у причинному зв`язку з ДТП. Неможливість уникнути зіткнення була обумовлена не бездіяльністю водія мотоцикла, а раптовістю створення аварійної обстановки іншим учасником.

Щодо порушення п. 12.4 ПДР (перевищення дозволеної швидкості), апеляційний суд наголошує, що саме по собі перевищення швидкості руху, хоч і є адміністративним правопорушенням (склад ст. 122 КУпАП), проте не утворює автоматично складу ст. 124 КУпАП. Для кваліфікації дій водія за ст. 124 КУпАП необхідно довести, що ДТП сталася саме внаслідок перевищення швидкості, і що при русі з дозволеною швидкістю водій мав би технічну можливість уникнути зіткнення.

Враховуючи, що належними та допустимими доказами у справі підтверджується відсутність у водія ОСОБА_1 технічної можливості уникнути зіткнення навіть за умови дотримання швидкісного режиму 50 км/год, порушення ним п. 12.4 ПДР не перебуває у необхідному причинно-наслідковому зв`язку з фактом настання ДТП та його наслідками.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що створення аварійної обстановки було об`єктивно зумовлено маневром автомобіля під керуванням ОСОБА_2 , характер руху якого спочатку не відповідав вимогам ПДР щодо зайняття крайнього положення на проїзній частині, а при здійсненні маневру повороту ліворуч, вимогам щодо надання дороги транспортним засобам, що рухаються в зустрічному напрямку. Враховуючи принцип, закріплений у п. 1.4 ПДР, водій мотоцикла ОСОБА_1 мав повне право розраховувати на дотримання іншими учасниками встановленого порядку маневрування. За таких умов, водій мотоцикла об`єктивно не міг і не повинен був передбачати раптової появи перешкоди, спричиненої невідповідністю дій іншого водія очікуваному та регламентованому правилами порядку руху.

Апеляційний суд також відхиляє доводи скаржників про неправомірність оцінки судом першої інстанції дій іншого учасника ДТП. Для встановлення об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, суд зобов`язаний з`ясувати повний механізм дорожньо-транспортної пригоди та причини виникнення небезпеки для руху. Оцінка дій іншого учасника на предмет їх відповідності вимогам ПДР є необхідною умовою для встановлення наявності чи відсутності причинного зв`язку в діях особи, щодо якої розглядається справа, і така оцінка не виходить за межі предмета доказування у даному провадженні.

Таким чином, дії ОСОБА_1 , кваліфіковані як порушення п. 12.3 та п. 12.4 ПДР, не утворюють об`єктивну сторону правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У цьому контексті апеляційний суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06.12.1988 (п. 253), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 (п. 150), згідно з якою принцип презумпції невинуватості вимагає, щоб при виконанні своїх функцій судді не виходили з упередженого ставлення, що особа вчинила правопорушення; обов`язок доказування лежить на органі, що склав матеріали, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь особи.

Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена судом, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, крім порушення, що ставиться особі за провину.

У даній справі, з огляду на необґрунтованість обох експертних досліджень, наданих на підтвердження вини (від 08.08.2025 та 16.02.2026), та об`єктивно встановлену судом відсутність у діях ОСОБА_1 порушень пунктів 12.3 та 12.4 ПДР, вина особи не може вважатися доведеною за цим стандартом.

За таких обставин, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. 294 КУпАП апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та захисника Каплі Аліни Степанівни, в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «КС «Логистика», залишити без задоволення.

Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 вересня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. П. Євграфова