Постанова від 29 березня 2026 р. у справі №358/362/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№33/824/1957/2025

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2026 року місто Київ

справа №358/362/25

Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Борисової О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Богуславського районного суду Київської області від 09 лютого 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.1 ст.130 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Богуславського районного суду Київської області від 09 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнано винної у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 665,60 грн.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просила постанову скасувати, а провадження по справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилалася на те, що постанова суду першої інстанції винесена з порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Зазначала про те, що з дослідженого відеозапису з нагрудної бодікамери поліцейського жодних ознак алкогольного сп`яніння не вбачається, тремтіння пальців рук в неї не було і окрім суб`єктивно суб`єктивної думки поліцейських нічим не доведено. Крім того така ознака як зміна забарвлення шкіряного покриву ймовірно було викликано через погоду. А відтак у поліцейських взагалі не було підстав вважати, що ОСОБА_1 на момент керування транспортним засобом перебувала у стані алкогольного сп`яніння.

Вказувала на те, що не відмовлялась пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, про що в повній мірі підтверджується показаннями ОСОБА_2 , яка була очевидцем складання матеріалів та яка в судовому засіданні підтвердила факт того, що ОСОБА_1 від огляду не відмовлялась.

Зазначала про те, що направлення на проходження огляду в закладі охорони здоров`я їй не вручали та вона з ним не ознайомлювалась, що являється порушенням в розумінні норм ст.266 КУпАП, а тому такі докази є недопустимими і провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з недоведеністю вини.

Також ОСОБА_1 просила поновити строк на апеляційне оскарження постанови Богуславського районного суду Київської області від 09 лютого 2026 року.

Посилалася на те, що оскаржувану постанову отримала на пошті 05 березня 2026 року. Підтвердженням отримання листа є конверт з суду на її адресу.

Вказувала на те, що в додатку «Дія» відомостей про оскаржувану постанову їй не надходило.

В судове засідання, призначене на 30 березня 2026 року о 16.00 год., ні ОСОБА_1 , ні її захисник-адвокат Божок М.І. не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

А відтак, суд апеляційної інстанції вважає неявку особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її захисника-адвоката Божка М.І. такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи та вважає можливим розглядати справу за їх відсутності.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова ухвалена 09 лютого 2026 року.

Відповідно до супровідного листа від 09 лютого 2026 року Богуславським районним судом Київської області було направлено ОСОБА_1 копію постанови на поштову адресу.

Доказів направлення та отримання постанови Богуславського районного суду Київської області від 09 лютого 2026 року матеріали справи не містять.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначала про те, що отримала постанову 05 березня 2026 року на пошті про що свідчить конверт з суду, долучений до апеляційної скарги.

Апеляційна скарга особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Богуславського районного суду Київської області від 09 лютого 2026 року була подана 09 березня 2026 року.

Враховуючи вказані обставини, положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови та вважає за доцільне його поновити.

Відповідно до ст.ст.245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст.252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Європейський суд з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Згідно з п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, проходження в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності до того підстав, є обов`язком водія, а не його правом.

Відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП до адміністративної відповідальності притягуються особи за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортними засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

З об`єктивної сторони адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, може проявлятись у відмові особи, яка керує транспортним засобом, на вимогу працівника поліції від проходження в установленому порядку огляду на місці за допомогою спеціальних технічних засобів та/або в закладі охорони здоров`я для визначення стану алкогольного сп`яніння, а суб`єктивна сторона передбачає умисну форму вини.

Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст.266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735 та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року №1103.

За правилами ч.ч.2, 3 ст.266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Відповідно до п.п.2, 3, 6, 7 вказаної Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відмова водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння є підставою притягнення особи до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, а за змістом п.8 Порядку №1103 від 17 грудня 2008 року у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №266299, 08 березня 2025 року о 22:48 год. в м. Богуславі, Обухівського району, Київської області, по вулиці Андрія Хоменка, водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом Opel Omega. д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовилась, чим порушила вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними у справі доказами, а саме:

відомостями, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення від 08 березня 2025 року серії ЕПР1 №266299;

направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 08 березня 2025 року;

відеозаписами з нагрудної камери працівника поліції Motorola VB400V3 інд. №844584 та автомобільного відеореєстратора Aspirring AT 260 інд. №11340204.

Як вбачається з відеозапису, долученого до матеріалів справи, на запитання поліцейського чи вживала ОСОБА_1 алкогольні напої, остання підтвердила що вживала (22:53:52-22:53:55, 22:54:34, 22:55:50, 22:58:00). На пропозицію працівника поліції пройти огляд на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер» ОСОБА_1 відмовилась (22:54:36-22:54:39, 23:05:20-23:05:22), а також відмовилась пройти огляд у закладі охорони здоров`я (22:54:41-22:54:42, 23:05:25-23:06:15).Працівником поліції було повідомлено ОСОБА_1 що на неї буде складено протокол за ч.1 ст.130 КУпАП (23:01:12). Працівником поліції було повідомлено ОСОБА_1 що на неї складено протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП та зачитано його зміст (23:56:23), а також повідомлено про її права та обов`язки (23:58:21).

Відмова водія від проходження огляду на стан, зокрема, алкогольного сп`яніння є підставою притягнення особи до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.

Сукупність наведених доказів підтверджує факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку та порушення ним п.2.5 Правил дорожнього руху України.

З огляду на наявні у справі докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення ОСОБА_1 п.2.5, ПДР України та прийняв законне рішення про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, що знайшло своє підтвердження і під час апеляційного розгляду.

Посилання на те, що постанова суду першої інстанції винесена з порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки будь-яких порушень норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, які б стали підставою для скасування постанови суду першої інстанції судом апеляційної інстанції не встановлено.

Доводи апеляційної скарги про те, що з дослідженого відеозапису з нагрудної бодікамери поліцейського жодних ознак алкогольного сп`яніння не вбачається, тремтіння пальців рук в неї не було і окрім суб`єктивної думки поліцейських нічим не доведено. Крім того, така ознака як зміна забарвлення шкіряного покриву ймовірно було викликано через погоду, а відтак у поліцейських взагалі не було підстав вважати, що ОСОБА_1 на момент керування транспортним засобом перебувала у стані алкогольного сп`яніння, суд апеляційної інстанції відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до п.2 Інструкції №1452/735, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Як вбачається з відеозапису з нагрудної камери працівника поліції, ОСОБА_1 було повідомлено про наявність ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота (22:53:55).

Відповідно до вимог ПДР України, проходження в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності до того підстав, є обов`язком водія, а не його правом.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 не відмовлялась пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, про що в повній мірі підтверджується показаннями ОСОБА_2 , яка була очевидцем складання матеріалів та яка в судовому засіданні підтвердила факт того, що ОСОБА_1 від огляду не відмовлялась, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки з відеозапису бодікамери, який долучений до матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 відмовилась від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки до допомогою приладу «Драгер» так і у закладі охорони здоров`я.

Доводи апеляційної скарги про те, що направлення на проходження огляду в закладі охорони здоров`я ОСОБА_1 не вручали та вона з ним не ознайомлювалась, що являється порушенням в розумінні норм ст.266 КУпАП, а тому такі докази є недопустимими і провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з недоведеністю вини, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки відповідно до Інструкції №1452/735, працівники поліції супроводжують особу до медичного закладу та огляд на стан сп`яніння проводиться в присутності працівника поліції. При цьому, направлення надається безпосередньо лікарю перед проведенням огляду. Видача направлення на руки безпосередньо особі не передбачено законодавством, окрім того ОСОБА_1 відмовилась проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я, що підтверджується відеозаписом з бодікамери поліцейського.

Будь-яких порушень працівниками поліції норм КУпАП, у тому числі при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, які б стали підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції не встановлено.

Зважаючи на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції є законною, вмотивованою, підстав для її скасування апеляційним судом не встановлено, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

П О С Т А Н О В И В:

Поновити особі, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Богуславського районного суду Київської області від 09 лютого 2026 року.

Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову судді Богуславського районного суду Київської області від 09 лютого 2026 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя: Борисова О.В.