Постанова від 24 березня 2026 р. у справі №759/7189/25 — Київський апеляційний суд

Унікальний номер справи 759/7189/25

Номер апеляційного провадження 22-ц/824/7364/2026

Головуючий у суді першої інстанції І. Ю. Єросова

Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач

Постанова

Іменем України

25 березня 2026 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),

суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.

секретар судового засідання Комар Л. А.

сторони

позивач ОСОБА_1

відповідач Територіальна громада м. Києва в особі Київської міської ради

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 29 вересня 2025 року, ухвалене у складі судді Єросової І. Ю., в примішенні Святошинського районного суду м. Києва,

у с т а н о в и в :

У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом доТериторіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради, третя особа: ОСОБА_3 , про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

В обгрунтування заявлених позовних вимог зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабуся ОСОБА_4 , яка залишила заповіт, яким заповіла своїм онукам ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у рівних частках рухоме та нерухоме майно, належне їй станом на день відкриття спадщини. Складений на ім`я позивача заповіт посвідчений 05.08.2024 приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Кондратенко Ю. В. за №3311, 3312.

05.04.2025 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Толстікова О. М. роз`яснила позивачу, що строк для звернення до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину становить 6 місяців, а відтак, враховуючи, що останнім днем звернення було 13.03.2025 нотаріус відмовив у вчиненні нотаріальної дії.

У позові ОСОБА_1 , як на поважні причини пропуску строку для надання їй додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, посилалась на зайнятість у ТОВ «ВІЗАЖ ДІСТРІБЮСЬОН» (графік роботи з 09 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв.), збройну агресію Російської Федерації проти України, запровадження в Україні воєнного стану, загрозу атаки ворожих ударних безпілотників, балістичного озброєння, систематичне оголошення повітряної тривоги по м. Києву, тривалість перебування в укриттях, відключення реєстрів нотаріальних дій внаслідок кібератак.

З урахування зазначених обставин, позивач просила суд визначити їй додатковий строк для подання до нотаріальних органів заяви про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 терміном у три місяці з дня набрання рішенням законної сили.

Також позивач вказала, що незадоволення її прохання про надання їй додаткового строку для прийняття спадщини матиме наслідком перехід права власності на спадкове майно до територіальної громади м. Києва.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 29 вересня 2025 року позов ОСОБА_1 до Територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради, третя особа: ОСОБА_3 , про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини залишено без задоволення.

Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції не врахував, що додатковою перешкодою заведення спадкової справи є факт відключення реєстрів нотаріальних дій у результаті кібератаки у період з 19.12.2024 по 20.01.2025.

Звернуто увагу на те, що з дня смерті спадкодавця на території міста Києва у зв`язку із загрозою атаки ворожих ударних безпілотників та балістичного озброєння неодноразово оголошувалась повітряна тривога. З метою збереження здоров`я та життя у період оголошення повітряних тривог на території міста Києва позивач була вимушена перебувати в укритті, що позбавило можливості вчасно подати заяву про прийняття спадщини. На фоні постійної небезпеки та боязні за збереження життя та здоров`я у позивача різко погіршився психологічний стан, що змусило її неодноразово звертатися за допомогою до психолога, який прийшов до висновку, що позивач виявляє ознаки тривожного розладу ускладненого деприсивними симптомами.

Позивач зазначає, що саме в силу свого психологічного стану вона не змогла належно оцінити наслідки пропущенння строку на звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Суд першої інстанції не взяв до уваги те, що позивач в короткі строки після спливу шестимісячного терміну встановленого для прийняття спадщини звернулася до нотаріуса щодо прийняття спадщини, та у подальшому із цим позовом до суду.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача - адвокат Малеванчук І. В. підтримав подану апеляційну скаргу, просив задовольнити на підставі викладених в ній доводів.

Відповідач Територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради, та третя особа: ОСОБА_3 , у судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, відповідачу судова повістка доставлена до електронного кабінету учасника справи, що підтверджується звітом про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду, третій особі судова повістка доставлена на поштову адресу, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення.

Третя особа подала до суду заяву, у якій просила розгляд справи проводии без її участі за наявними матеріалами справи, апеляційну скаргу просить задовольнити у повному обсязі.

Відповідач причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК неявка сторін, або інших учасників справи належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З метою дотримання процесуальних строків, беручи до уваги положення ч. 2 ст. 372 ЦПК, колегія суддів вважала за можливе проводити розгляд справи за відсутності осіб, які не з`явилися у судове засідання, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах його апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 2, 4 ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріаль, кв.217; ного права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Проте таким вимогам закону рішення Святошинського районного суду м. Києва від 29 вересня 2025 року не відповідає.

Так, перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007).

Нормами цивільно-процесуального закону визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доводів сторін по справі та доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору.

Згідно положень ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі.

За приписами ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Звертаючись до суду із вказаним позовом ОСОБА_1 вказувала на те, що строк для подання заяви про прийняття спадщини після сметрі її бабусі, яка залишила на ім`я позивача заповіт, було пропущено із поважних причин, а саме через зайнятість у ТОВ «ВІЗАЖ ДІСТРІБЮСЬОН» (графік роботи з 09 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв.), збройну агресію рф проти України, запровадження в Україні воєнного стану, загрозу атаки ворожих ударних безпілотників, балістичного озброєння, систематичне оголошення повітряної тривоги по м. Києву, тривалість перебування в укриттях, відключення реєстрів нотаріальних дій внаслідок кібератак, зокрема через незадовільний стан здоров`я.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 не надала переконливих аргументів того, що описані у позовній заяві факти фізично позбавляли її можливості скерувати нотаріусу заяву про прийняття спадщини, тобто такі обставини не є поважними. Зокрема позивач не надала суду жодних доказів, які б свідчили про існування непереборних обставин, які унеможливили її звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, а сам по собі факт введення в Україні воєнного стану не є підставою для надання особі додаткового строку і у кожному конкретному випадку позивачу слід довести, що вказаний факт об`єктивно унеможливлював своєчасне звернення до нотаріуса, чого позивачем зроблено не було.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі встановив фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для вирішення справи, а тому погоджується з доводами апеляційної скарги щодо наявності правових підстав для скасування судового рішення, виходячи з наступного.

Так, із матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 14.09.2024, актовий запис про смерть №1600.

ОСОБА_4 є рідною бабусею ОСОБА_3 .

За життя ОСОБА_4 склала заповіт, який 05.08.2024 посвідчено приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріальнго округу Київської області Кондратенко Ю. В., яким заповіла на випадок її смерті усе рухоме та нерухоме майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що на день смерті буде їй належати і на що за законом вона матиме право ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в рівних частках кожній.

Таким чином, ОСОБА_3 є спадкоємицею за заповітом щодо майна померлої ОСОБА_4 .

Позивач звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини 05.04.2025.

12 травня 2025 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ткаченко В. В., було заведено спадкову справу 9/2025 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

До складу спадкового майна увійшла 1/3 частка квартири АДРЕСА_1 .

Постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ткаченко В. В. від 12.05.2025 позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/6 частку квартири АДРЕСА_1 , після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 бабусі та заповідача ОСОБА_4 , у зв`язку з пропуском строку для подання заяви про прийняття садщини.

Так, згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з частиною першою статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Відповідно до частин другої, третьої статті 1254 ЦК України заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.

Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Подання заяви про прийняття спадщини є дією, що її повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину у разі, коли він не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем.

Для прийняття спадщини встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є такі, що пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть застосовуватися, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не використав право на прийняття спадщини через брак інформації про смерть спадкодавця, незнання приписів закону тощо, тоді немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, а також у постановах Верховного Суду від 30 грудня 2024 року у справі № 527/1229/24, від 31 липня 2024 року у справі № 127/2149/21.

З урахуванням фактичних обставин конкретної справи поважними причинами пропуску строку суд може визнати, зокрема: 1) тривалу хворобу спадкоємців; 2) велику відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем розташування спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України тощо.

Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, брак коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо (див. постанови Верховного Суду від 18 грудня 2024 року, від 22 березня 2023 року у справі № 361/8259/18).

Практика суду касаційної інстанції у цій категорії справ є сталою та незмінною.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24) зазначено, що за конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як розумність, добросовісність та справедливість.

Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.

Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини.

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Отже,строки на подання заяви про прийняття спадщини не визнаються преклюзивними, можуть бути поновлені з дотриманням правил частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини і можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через власну пасивну поведінку, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2022 року в справі № 756/957/18).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 2516/1356/12-ц (провадження № 61-28938св18 зроблено висновок, що «за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України). Таким чином, позов спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини порушує права іншого спадкоємця, який спадщину прийняв, а тому належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. За відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини».

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою.

Згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України в постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, під час вирішення питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

Свобода заповіту охоплює особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належно вираженим, підлягає правовій охороні і після смерті заповідача.

Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також неодмінність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання.

Тобто, складаючи заповіт, спадкодавець виражає свою волю на набуття спадкоємцем права на визначене в ньому майно.

Водночас прийняття спадщини є правом, а не обов`язком спадкоємця, який, відмовляючись від прийняття спадщини, не порушує свободи заповіту, а діє у власних інтересах.

Відмова від прийняття спадщини може бути виражена як у формі подання заяви про відмову від прийняття спадщини, так і шляхом невчинення спадкоємцем дій, потрібних для прийняття спадщини.

Натомість, за загальним правилом, прийняття спадщини потребує активних дій спадкоємця.

Враховуючи зазначене, дотриманням свободи заповіту в частині реалізації волі спадкодавця є забезпечення спадкоємцю можливості прийняти спадщину в порядку, встановленому чинним законодавством.

Рішення обґрунтовується лише тими доказами, які одержані у визначеному законом порядку та досліджені в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовані вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд повинен мотивувати свої дії та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях

Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

У даній справі судом встановлено, що після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилась спадщина. Спадкоємцями за заповітом є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 є такою, що прийняла свою частину спадщини після смерті бабусі ОСОБА_4 у передбаченому законом порядку на підставі ч. 4 ст. 1268 ЦК України, що встановлено постановою Київського апеляційного суду від 15 січня 2026 року у справі №759/7188/25.

Натомість ОСОБА_1 є такою, що пропустила строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті своєї бабусі ОСОБА_4 , оскільки вперше звернулася до нотаріуса із вимогою про вчинення відповідної нотаріальної дії 05.04.2025, та у подальшому 12.05.2025.

Відтак позивач, звернувшись 05.04.2025 до приватного нотаріуса та 12.05.2025 із заявою про прийняття спадщини після смерті бабусі, пропустила шестимісячний строк, у зв`язку з чим нотаріус відмовив їй в оформленні спадкового майна.

Звертаючись до суду із позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини позивач посилалась на те, що такий строк було пропущено нею через зайнятість у ТОВ «ВІЗАЖ ДІСТРІБЮСЬОН» (графік роботи з 09 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв.), збройну агресію Російської Федерації проти України, запровадження в Україні воєнного стану, загрозу атаки ворожих ударних безпілотників, балістичного озброєння, систематичне оголошення повітряної тривоги по м. Києву, тривалість перебування в укриттях, відключення реєстрів нотаріальних дій внаслідок кібератак.

Позивач вказує, що саме через часте оголошення тривог, тривале перебування в укритті, в неї погіршився стан здоров`я, почалися панічні атаки, що вцілому призвело до погіршення психологічного стану позивача та виразлось у тривожному розладі ускладеному депресивними симптомами.

На підтвердження стану здоров`я позивачем надано писхологічні консульації у період з 16.09.2024 по 02.06.2025, зокрема позивач пройшла психологічне обстеження.

Саме в силу свого психологічного стану ОСОБА_1 не змогла належно оцінити наслідки пропуску строку звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщии.

Надаючи оцінку поважності причин пропуску строку звернення ОСОБА_1 із заявою про прийняття спадщини, колегія суддів вважає, що ураховуючи обставини конкретної справи у даному випадку спадкоємцем пропущено встановлений законом шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин.

Надані позивачем докази щодо неможливості подання нею заяви про прийняття спадщини у зв`язку із її хворобливим станом, пов`язаним із військовим станом в країні, є достатніми доказами, оскільки охоплюють період строку, відведеного на прийняття спадщини, та свідчать про наявність об`єктивних та непереборних перешкод для прийняття нею спадщини.

Хворобливий стан позивача дійсно вимагає додаткових сил і часу для лікування та може вносити певні корективи у можливість розпоряджатися своїм часом.

Крім того, спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняла рідна сестра позивачки - ОСОБА_3 , яка на час смерті бабусі була неповнолітньою, яка є спадкоємицею померлої бабусі не тільки за заповітом але і за законом. ОСОБА_3 визнає право своєї сестри - ОСОБА_1 на спадкування майна померлої бабусі.

Таким чином колегія суддів під час розгляду справи встановила, що позивач навела та обґрунтувала поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, які були б пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для неї на вчинення дій. Також суд бере до уваги, що такий строк ОСОБА_1 пропустила менше ніж на місяць.

З огляду на встановлені судами обставини справи факт усвідомлення позивачем її права на спадкування поряд із вказаними нею причинами пропуску строку для прийняття спадщини, за умови вжиття нею активних дій щодо прийняття спадщини, свідчить про виникнення в неї об`єктивних обставин, які унеможливили або істотно ускладнили своєчасне звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у відведенийзаконом строк, а також на незначний проміжок часу між закінченням строку прийняття спадщини та зверненням позивача до нотаріуса й подачею позову у цій справі.

У зв`язку із наведеним, колегія суддів вважає, що наявні законні підстави для визначення ОСОБА_1 додаткового строку для прийняття спадщини, оскільки зібраними у справі належними, достатніми та допустимими доказами підтверджуються обставини, якими обґрунтовані підстави позову, що свідчать про неможливість вчинення позивачем дій з дня відкриття спадщини щодо прийняття спадщини, є об`єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.

При цьому колегія суддів ураховує позицію іншого спадкоємця за заповітом (та за законом) ОСОБА_3 , яка не заперечує проти задоволення позову ОСОБА_1 .

Так, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пункту 4 частини першоїстатті 376 ЦПК Україниє порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Ураховуючи наведене колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 29 вересня 2025 року та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 , визначити їй додатковий сток для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , терміном один місяць з дня складання Київським апеляційним судом повної постанови, який є достатнім для вчинення відповідної дії, спрямованої на реалізацію позивачем належного їй права на спадкування.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 29 вересня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визначити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) додатковий сток для подання нею заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , терміном один місяць з дня складання повної постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повна постанова складена 10 квітня 2026 року.

Судді

Л. Д. Поливач

А. М. Стрижеус

О. І. Шкоріна