Постанова від 24 березня 2026 р. у справі №758/2898/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№22-ц/824/3017/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2026 року місто Київ

справа № 758/2898/25

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Ратнікової В.М., Таргоній Д.О.

за участю секретаря судового засідання - Олешко Л.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника заявника ОСОБА_1 - Лебедєва Володимира Володимировича на рішення Подільського районного суду міста Києва від 19 серпня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Якимець О.І. та присяжних Бурими О.В., Золотарського Р.А., повний текст рішення складено 01 вересня2025 року, у справі за заявою ОСОБА_1 про оголошення особи померлою, заінтересовані особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Забавська Наталія Володимирівна, Деснянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ), ОСОБА_3 , -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2025 року заявник ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду міста Києва із заявою, в якій просив оголосити померлою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Києва з метою проведення державної реєстрації смерті у відповідних органах реєстрації актів цивільного стану України.

В мотивування вимог посилався на те, що він є рідним братом ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка була зареєстрована та постійно проживала у квартирі АДРЕСА_1 .

Вказував, що у 2005 році ОСОБА_4 переїхала на постійне проживання до м.Севастополь, АР Крим, а з січня 2015 року його зв`язок із сестрою остаточно припинився.

Зазначав, що він періодично відвідував квартиру, в якій проживали його сестра та батьки до від`їзду, однак ОСОБА_4 за весь час з моменту від`їзду до квартири не поверталась, заявнику не зателефонувала, не повідомляла в інший спосіб про місце свого перебування і стан свого здоров`я, листів від неї заявник не отримував.

Посилався на те, що за отриманням документів про право на спадщину, яка відкрилась після смерті батька, ОСОБА_4 не зверталась.

Вказував, що його представник звертався з адвокатськими запитами до закладів охорони здоров`я Деснянського району міста Києва, Деснянського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Департаменту надання адміністративних послуг, Головного управління ДПС в місті Києві, а також до Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції України у місті Києві та Головного управління Національної поліції України у місті Києві із заявами про розшук ОСОБА_4 , проте отримати достовірну інформацію про місцезнаходження, стан здоров`я останньої, або будь-які інші відомості, які б давали підстави стверджувати, що вона досі жива, встановити не вдалося.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 19 серпня 2025 року заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Не погоджуючись з даним рішенням, представник заявника ОСОБА_1 - Лебедєв В.В. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким заяву задовольнити.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що заявник не погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що він не надав будь-яких доказів для того, щоб зробити вірогідне припущення про смерть своєї сестри, оскільки представником заявника було вжито всіх можливих заходів для встановлення ознак перебування та місцезнаходження рідної сестри заявника ОСОБА_4 , шляхом звернення з 11-ма адвокатськими запитами до різноманітних державних органів. Однак у відповідь на абсолютну більшість адвокатських запитів розпорядниками інформації в наданні запитуваної інформації було відмовлено, оскільки запитувана інформація являлась конфіденційною.

Вказував, що вирішення справи на підставі одного єдиного відеозапису сумнівного походження за участі невідомої особи в невідомому місці не може свідчити про ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення.

Зазначав, що ухвалою суду першої інстанції від 09 серпня 2025 року було витребувано від Державної прикордонної служби України інформацію щодо дати та пункту перетину ОСОБА_4 державного кордону при виїзді з України та в'їзді в Україну за період з 01 січня 2015 року по 05 серпня 2025 року. При цьому станом на 19 серпня 2025 року, тобто на день ухвалення рішення, відповідь від Державної прикордонної служби України не надійшла.

Вважає, що зазначене свідчить про те, що в судовому рішенні відсутні важливі і необхідні відомості, оскільки зокрема дані щодо перетину кордону сестрою заявника могли б щонайменше підтвердити або спростувати факт виїзду за кордон або факт перебування сестри заявника на території України станом на день звернення з даною заявою до суду. Зазначена інформація має конфіденційний характер, а тому даний факт можливо підтвердити або спростувати виключно шляхом отримання запитуваної інформації судом.

Представник заінтересованої особи ОСОБА_5 - ОСОБА_6 усудовому засіданні апеляційного суду заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заявник ОСОБА_1 та заінтересовані особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Забавська Н.В., Деснянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Представник заявника ОСОБА_1 - Лебедєв В.В. подав клопотання, в якому просив відкласти розгляд справи, оскільки він не зможе з'явитися в судове засідання апеляційного суду, так як буде брати участь в цей же день у раніше призначених судових засіданнях в якості представника позивача о 09.30 год. у справі №756/15731/25, яка розглядається Оболонським районним судом міста Києва (головуючий суддя Ткач М.М.) та в якості представника потерпілого о 10 год. у справі №754/18514/23, яка розглядається Деснянським районним судом міста Києва (головуючий суддя Вінтоняк Р.Я.).

Колегія суддів відхиляє вказане клопотання, оскільки доказів на підтвердження обставин викладених у клопотанні до нього не надано.

А відтак, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, які не з'явилися в судове засідання на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення заінтересованої особи ОСОБА_5 - ОСОБА_6 , з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для її задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку - протягом шести місяців.

Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

Оголошення громадянина померлим має своїм призначенням усунення невизначеності, яка склалася у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.

Рішення про оголошення фізичної особи померлою може бути прийняте судом за наявності таких підстав: 1) відсутність особи в місці її постійного проживання; 2) відсутність відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона зникла безвісті за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців; 3) неможливість одержання відомостей про місце перебування особи, незважаючи на вжиті заходи.

Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення особи померлою ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.

Згідно роз`яснень, які викладені у п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина.

Положеннями частини 1 статті 306 ЦПК України передбачено, що у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Системний аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що сама по собі відсутність відомостей про місце перебування фізичної особи протягом трьох років у місці її постійного проживання не може бути достатньою підставою для оголошення цієї фізичної особи померлою. Суд повинен мати достатні докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина.

Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 07 липня 2021 року у справі №390/1443/19.

При розгляді справ цієї категорії судам слід, крім іншого, з`ясовувати, чи може бути відсутність особи умисною, тобто чи не переховується вона від правоохоронних органів з метою уникнення юридичної відповідальності.

Відсутність безумовних доказів або суперечність у доказах на підтвердження обставин, що надаються заявником та/або заінтересованими особами, унеможливлює оголошення особи померлою.

Зазначений правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 07 листопада 2023 у справі №607/159/23.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України установлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обов`язок доказування обставин, що підтверджують відсутність відомостей про місце перебування особи, яку заявник просить оголосити померлою, у місці її постійного проживання протягом трьох років, покладається чинним законодавством України саме на заявника.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є рідною сестрою заявника ОСОБА_1 .

Факт родинних відносин заявника та ОСОБА_4 підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_1 та листом з Центрального ВДРАЦС Управління державної реєстрації ЦМУ МЮ (м.Київ) від 14 липня 2023 року, зі змісту яких вбачається, що заявник і ОСОБА_4 мають спільних батьків: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Звертаючись до суду з даною заявою, заявник посилався на те, що в 2005 році сестра виїхала з міста Києва на постійне місце проживання до міста Севастополь. Згодом до неї виїхали проживати і батьки: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Вказував, що ІНФОРМАЦІЯ_5 помер батько ОСОБА_8 зазначав, що після смерті батька, його зв`язок із матір`ю та сестрою остаточно припинився. Мати та сестра за увесь час з моменту від`їзду до м. Севастополь АРК до Києва не повертались. Посилався на те, що він не бачив свою сестру ОСОБА_4 протягом 10 років і не володіє відомостями про те, чи жива вона. Контактна інформація сестри (номер телефону, електронна пошта, поштова адреса) у заявника відсутні. Номер телефону заявника і його адреса за увесь вказаний період часу не змінились. Вказував, що сестра жодного разу йому не зателефонувала, не написала листа, не повідомляла в інший спосіб про місце свого перебування і стан свого здоров`я. З матір`ю у нього так само відсутній будь-який зв`язок.

Також у заяві ОСОБА_1 посилався на те, що оголошення ОСОБА_4 померлою необхідно йому для проведення реєстрації смерті у відповідних органах реєстрації актів цивільного стану України та оформлення відповідних прав як спадкоємця.

У судовому засіданні суду першої інстанції 19 серпня 2025 року ОСОБА_3 , який є чоловіком ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 01 листопада 2016 року пояснив, що його дружина жива, перебуває зараз разом із своєю матір`ю ОСОБА_7 у м. Севастополь АР Крим. Мати хворіє та донька постійно за нею доглядає, адже мати похилого віку. Останній раз бачив заявника у 2022 році на початку війни, у них поруч дачі на Русанівці, вони спілкувалися, пропонував подзвонити поговорити із сестрою, однак заявник не захотів із нею спілкуватися.

У судовому засіданні суду першої інстанції 19 серпня 2025 року судом було оглянуто диск, який поданий разом із заявою про залучення у якості заінтересованої особи ОСОБА_3 . На відеозаписі зафіксовано особу, яка зазначає, що вона ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вказує, що вона жива та знаходиться у АР Крим разом із своєю матір`ю ОСОБА_9 , на підтвердження чого показує паспорти громадян України та зазначає, що такі дійсні. Також зазначає, що відеозапис здійснено 17 серпня 2025 року.

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник заінтересованої особи ОСОБА_5 - ОСОБА_6 пояснила, що ОСОБА_4 жива, проживає у місті Севастополі. ОСОБА_3 також періодично їздив до дружини, однак перед вторгненням РФ на територію України останній повернувся до Києва, де і залишився проживати. Вказувала, що заявник можливо і не впізнав свою сестру на відео, оскільки остання могла з часом змінитися.

Доводи представника заявника адвоката Лебедєва В.В. про те, що суд не може оглядати у судовому засіданні долучений до заяви ОСОБА_3 диск з відеозаписом, та що такий доказ є неналежним та недопустимим, суд першої інстанції вірно відхилив, оскільки для всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи у справах окремого провадження суд повинен дослідити усі надані учасниками справи докази для з`ясування вірогідного припущення про смерть особи, яку намагаються визнати померлою.

При цьому, заявником не доведено та не зазначено про існування будь-яких обставин, які б загрожували ОСОБА_4 смертю чи давали б підстави припускати її загибель від певного нещасного випадку, або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Посилання заявника ОСОБА_1 на те, що оскільки із сестрою контактів немає та спілкування не підтримує, сестра йому не телефонує, не написала листа, не повідомляла в інший спосіб про місце свого перебування і стан свого здоров`я, тому для реалізації своїх спадкових прав просить оголосити її померлою не можуть бути підставою для оголошення особи померлою.

Смерть - це припинення життєдіяльності організму. Зі смертю припиняється цивільна правоздатність фізичної особи.

Не проживання на території міста Києва ОСОБА_4 протягом останніх десяти років не може бути підставою для оголошення такої особи померлою. Крім того, учасники справи не заперечували, що така виїхала з міста Києва та постійно проживає на території Автономної Республіки Крим (Україна), а незгода із поданими заінтересованою особою доказами жодним чином не підтверджує обставини смерті сестри заявника.

З огляду на викладене, оцінивши докази, які наявні у матеріалах справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки доказів на підтвердження обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина, заявником не подано, а відтак відсутні правові підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про оголошення померлою ОСОБА_4 .

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції розгляду справу не дочекавшись відповіді з Державної прикордонної служби України, оскільки зокрема дані щодо перетину кордону сестрою заявника могли б щонайменше підтвердити або спростувати факт виїзду за кордон або факт перебування сестри заявника на території України станом на день звернення з даною заявою до суду не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, оскільки як вбачається з відповіді Державної прикордонної служби України, яка надійшла на адресу суду першої інстанції 27 серпня 2025 року відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 в період з 08 листопада 2017 року по 05 серпня 2025 року в базі даних не виявлено.

Апеляційний суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaariv. Finland, № 49684/99, § 2)).

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанцій і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, які передбачені ст.376 ЦПК України, як підстави для скасування рішення суду.

Отже, суд першої інстанції всебічно і об`єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника заявника ОСОБА_1 - Лебедєва Володимира Володимировича - залишити без задоволення.

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 19 серпня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 02 квітня 2026 року.

Головуючий:

Судді: