Постанова від 18 березня 2026 р. у справі №940/448/23 — Київський апеляційний суд

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2026 року місто Київ

справа № 940/448/23

апеляційне провадження № 22-ц/824/6810/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Саліхова В.В.,

суддів: Євграфової Є.П., Левенця Б.Б.,

за участю секретаря судового засідання: Алієвої Д.У.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Володарського районного суду Київської області від 07 січня 2026 року, постановлену під головуванням судді Ткаченко О.В., у справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Дарницький відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), старший державний виконавець Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ковтун Владислава-Марія Сергіївна, про неправомірну бездіяльність державного виконавця,-

в с т а н о в и в :

У січні 2026 року ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Дарницький відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), старший державний виконавець Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ковтун Владислава-Марія Сергіївна про неправомірну бездіяльність державного виконавця, в якій просила суд:

визнати протиправною бездіяльність старшого державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ковтун Владислави-Марії Сергіївни, яка полягає у невжитті передбачених законом заходів для своєчасного та реального виконання виконавчого листа Володарського районного суду Київської області № 940/448/23 від 18.03.2024 у межах виконавчого провадження НОМЕР_1, зокрема у не поновленні виконавчих дій після 19.11.2025;

визнати протиправною бездіяльність старшого державного виконавця, що виразилась у ненаданні офіційної відповіді на письмову вимогу стягувачки від 20.11.2025 про невідкладне проведення виконавчих дій та у невчиненні будь-яких процесуальних дій за результатами її розгляду;

визнати протиправною бездіяльність старшого державного виконавця, що полягає у не організації та не проведенні виконавчих дій 20.11.2025 після спливу строку їх відкладення, а також у відсутності державного виконавця під час дій боржника, які останній намагався подати як виконання судового рішення;

визнати протиправною бездіяльність старшого державного виконавця, що полягає у невжитті заходів реагування на самовільні дії Боржника та так званий «акт», складений ним 20.11.2025 без участі державного виконавця та поза межами виконавчого провадження.

Ухвалою Володарського районного суду Київської області від 07 січня 2026 року скаргу ОСОБА_1 про неправомірну бездіяльність державного виконавця - залишено без розгляду.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що ухвала суду першої інстанції не містить викладення позиції суду, щодо доводів скаржника про триваючий характер протиправної бездіяльності державного виконавця. Суд обмежився формальним посиланням на дату 19.11.2025, не навів мотивів відхилення аргументу про триваюче порушення, чим порушив вимоги щодо повноти та вмотивованості судового рішення. Така неповнота мотивування унеможливлює перевірку правильності висновків суду та свідчить про істотне порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що предметом скарги є оскарження бездіяльність старшого державного виконавця Дарницького ВДВС м. Києва Ковтун Владислави-Марії Сергіївни, що полягає у невжитті передбачених законом заходів для своєчасного та реального виконання виконавчого листа № 940/448/23 від 18.03.2024 у ВП № НОМЕР_1, зокрема у не поновленні та не проведенні виконавчих дій після 19.11.2025, не наданні відповіді на письмову вимогу стягувачки від 20.11.2025, невчиненні процесуальних дій за результатами її розгляду, невжитті заходів реагування на самовільні дії боржника та складений ним поза межами виконавчого провадження так званий «акт» від 20.11.2025, а не рішення суб`єкта владних повноважень, вважає помилковими висновки суду про те, що Качківська-Щербюк О.А. звернулася із зазначеною скаргою поза межами процесуального строку, передбаченого статтею 449 ЦПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу державний виконавець Ковтун В.-М.С. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. а ухвалу суду - без змін, посилаючись на те, що ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права.

ОСОБА_2 у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити ухвалу суду без змін, посилаючись на те, що вона постановлена з дотриманням норм процесуального права.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Чокля Є.Ю. підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду були повідомлені належно, ОСОБА_2 надіслав заяву про проведення розгляду справи за його відсутності та відсутності його представника.

Державний виконавець Ковтун В.-М.С. в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належно, у відзиві на апеляційну скаргу просила проводити розгляд справи за її відсутності.

Заслухавши доповідь судді Саліхова В.В., пояснення представника скаржника, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення суду, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Постановляючи ухвалу про залишення скарги без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 подала скаргу про неправомірну бездіяльність та дії державного виконавця з пропуском передбаченого законом десятиденного строку, тому скарга має бути залишена без розгляду на підставі частини другої статті 449 ЦПК України.

Колегія суддів погодилася з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом установлено, що на виконанні у Дарницькому відділі державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі Відділ) перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа Володарського районного суду Київської області № 940/448/23 від 18.03.2024 року щодо зобов`язання батька, ОСОБА_2 , забезпечити надання дитини ОСОБА_4 для зустрічей дитини з матір`ю, ОСОБА_1 у встановлений судом графік побачень.

Тимчасово до набрання рішення суду про визначення місця проживання дитини законної сили забезпечити позов шляхом встановлення зустрічей ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 без присутності батька ОСОБА_2 та будь-яких інших осіб, з 10-00 години кожного першого понеділка місяця по 10-00 годину кожного другого понеділка місяця та з 10-00 години кожного третього понеділка місяця по 10-00 кожного четвертого понеділка місяця безперервно за своїм місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

16.08.2024 старшим державним виконавцем Відділу Ковтун В.-М.С. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження.

До відділу надійшла заява ОСОБА_2 про відкладення виконавчих дій у зв`язку хворобою, що підтверджується інформаційною довідкою з електронної системи охорони здоров`я, а саме медичного висновку про тимчасову непрацездатність від 14.11.2024.

14 листопада 2025 року, державним виконавцем при примусовому виконанні виконавчого листа № 940/448/23 від 18.03.2024 винесено постанову про відкладення проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 до закінчення лікарняного, але не більше 10 робочих днів.

20.11.2025 та 21.11.2025 за вх.№29500, 29621 до Відділу надійшли звернення ОСОБА_1 , у відповідь на які за результатами розгляду таких, в межах компетенції Відділом надано відповідь.

03.01.2026 ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою, в якій просила:

визнати протиправною бездіяльність старшого державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ковтун Владислави-Марії Сергіївни, яка полягає у невжитті передбачених законом заходів для своєчасного та реального виконання виконавчого листа Володарського районного суду Київської області № 940/448/23 від 18.03.2024 у межах виконавчого провадження НОМЕР_1, зокрема у не поновленні виконавчих дій після 19.11.2025;

визнати протиправною бездіяльність старшого державного виконавця, що виразилась у ненаданні офіційної відповіді на письмову вимогу стягувачки від 20.11.2025 про невідкладне проведення виконавчих дій та у невчиненні будь-яких процесуальних дій за результатами її розгляду;

визнати протиправною бездіяльність старшого державного виконавця, що полягає у не організації та не проведенні виконавчих дій 20.11.2025 після спливу строку їх відкладення, а також у відсутності державного виконавця під час дій боржника, які останній намагався подати як виконання судового рішення;

визнати протиправною бездіяльність старшого державного виконавця, що полягає у невжитті заходів реагування на самовільні дії Боржника та так званий «акт», складений ним 20.11.2025 без участі державного виконавця та поза межами виконавчого провадження.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Тобто виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов`язки суб`єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Отже, права та обов`язки виконавців передбачені статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Водночас загальні права та обов`язки сторін та інших учасників виконавчого провадження визначені в частині першій статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частин другої та третьої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Частинами першою - другою статті 449 ЦПК України встановлено, що скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений для подання скарги строк може бути поновлено судом за наявності поважних причин його пропуску на підставі клопотання особи, яка подає скаргу, що має бути заявлено одночасно зі скаргою. У разі подання скарги з пропуском строку і за відсутності поважних причин для його поновлення та клопотання особи, яка подає скаргу, така скарга залишається судом без розгляду.

Аналогічні норми містить частина п`ята статті 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку, що законодавцем передбачено право особи на оскарження дій, рішень чи бездіяльність органу виконавчої служби у 10-денний строк саме з моменту, коли така особа дізналася про порушення своїх прав діями або бездіяльністю посадових осіб органу виконавчої служби (приватним виконавцем), за винятком випадків оскарження постанови виконавця про відкладення провадження виконавчих дій.

За порівняльного аналізу змісту термінів «дізнався» та «повинен був дізнатися», слід дійти висновку про презумпцію обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні; доведення факту, через який сторона не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо. У цьому висновку суд врахував, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя і сторони повинні очікувати їх застосування задля забезпечення дотримання принципу юридичної визначеності.

Отже, під час визначення початку перебігу строку звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) суб`єкта, необхідно враховувати поведінку скаржника (чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, направлені на з`ясування стану виконавчого провадження тощо).

Подібні за змістом правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 918/333/13-г, від 23 червня 2022 року у справі № 914/2265/20, від 06 серпня 2025 року у справі № 756/1800/24, від 01 грудня 2025 року у справі № 2-180/06, від 03 грудня 2025 року у справі № 2-612/2006.

Верховний Суд у постанові від 05 листопада 2025 року у справі № 345/245/25 зазначив, що строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. Під час вирішення питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, приватного виконавця необхідно виходити з того, що у ЦПК України не міститься переліку поважних причин пропуску строку, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга залишається без розгляду та повертається заявникові.

Строк звернення до суду зі скаргою на дії (бездіяльність) державного, приватного виконавця є не строком позовної давності, а процесуальним строком, а тому у разі його пропуску, скарга може бути розглянута по суті лише після вирішення питання про його поновлення, оскільки відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Верховний Суд у постанові від 01 листопада 2023 року у справі № 904/3734/20 зазначив, що передумовою для розгляду скарги на дії чи бездіяльність державного, приватного виконавця по суті є встановлення факту подання цієї скарги у передбачений законом строк або наявності відповідного клопотання та обставин для поновлення такого строку, якщо його було пропущено саме з поважних причин.

В іншому випадку дії суду матимуть наслідком порушення права інших учасників спору, зокрема виконавця, дії якого оскаржуються, а також загальних засад судочинства (диспозитивності, рівності перед законом і судом та змагальності сторін).

В скарзі заявник вказувала, що 14.11.2025 Боржник звернувся до державного виконавця з клопотанням про відкладення виконавчих дій, призначених на 17.11.2025. В обґрунтування поданого клопотання Боржник посилався на те, що з 10.11.2025 по 19.11.2025 перебуває в стані тимчасової непрацездатності та амбулаторному лікуванні.

Постановою старшого державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ковтун Владиславою-Марією Сергіївною відкладено проведення виконавчих дій до 19.11.2025.

Заявник вказує, що Постанова про відкладення виконавчих дій була винесена державним виконавцем до 19.11.2025 включно та мала виключно тимчасовий характер.

З моменту спливу зазначеного строку у державного виконавця виник прямий і безумовний обов`язок поновити виконавчі дії та забезпечити фактичне виконання судового рішення. Проте, на думку заявниці після 19.11.2025 державний виконавець фактично самоусунувся від виконання покладених на нього обов`язків: не вчинив жодної виконавчої дії, не прийняв жодного процесуального рішення та не забезпечив поновлення примусового виконання судового рішення, що призвело до фактичного припинення виконавчого провадження без правових підстав. З метою поновлення порушених прав та забезпечення реального виконання судового рішення, 20.11.2025 Стягувачка направила до Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві письмову вимогу про невідкладне проведення виконавчих дій та продовження примусового виконання судового рішення. У зазначеній вимозі Стягувачка звернула увагу на те, що строк відкладення виконавчих дій сплив, а підстави для подальшого зволікання відсутні. Вказана вимога Стягувачки не була розглянута державним виконавцем по суті та залишалася без реагування протягом усього подальшого часу. Жодної відповіді на звернення їй надано не було, виконавчі дії не поновлювалися, жодних процесуальних документів у межах виконавчого провадження не приймалося. За таких обставин заявник вважає, що бездіяльність державного виконавця має триваючий характер, оскільки полягає не в одноразовому порушенні, а у систематичному невиконанні покладеного законом обов`язку з організації та забезпечення примусового виконання судового рішення, що свідчить про фактичне самоусунення державного виконавця від виконання своїх повноважень.

Судом встановлено, що заявник була обізнана з діями державного виконавця 19.11.2025, про що заявник зазначила в скарзі.

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що заявнику було відомо про існування виконавчого провадження, з діями державного виконавця була обізнана 19.11.2025, проте з цією скаргою вона звернулася до суду лише у 03.01.2026.

Питання про поновлення строку на подання скарги заявник не порушувала.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, з огляду на вищевказані обставини та відсутність поданого разом зі скаргою клопотання про поновлення строку, заявником було допущено пропуск строку на звернення зі скаргою, передбаченого пунктом «а» частини першої статті 449 ЦПК України.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про залишення скарги ОСОБА_1 без розгляду відповідно до вимог частини другої статті 449 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що предметом скарги є бездіяльність державного виконавця, а відтак строк не пропущений, колегія суддів відхиляє, оскільки зі змісту скарги вбачається, що заявник не погоджується як з діями, так і з бездіяльністю виконавця, про які вона була обізнана 19.11.2025, а тому суд дійшов обгрунтованого висновку про пропуск строку на звернення із скаргою.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, грунтуються виключно на твердження скаржника та спростовуються встановленими у справі обставинами щодо часу, коли заявник дізналася про порушення її прав державним виконавцем.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки зводяться до переоцінки обставин справи і доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційний суд не встановив.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалена із додержанням норм матеріального та процесуального права, тому в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу суду - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Володарського районного суду Київської області від 07 січня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 09 квітня 2026 року.

Головуючий:

Судді: