Постанова від 19 березня 2026 р. у справі №375/2883/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2026 року

м. Київ

провадження № 22-ц/824/1873/2026

Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),

при секретарі Мудрак Р. Р.,

за участі захисника Таранова С. І., в інтересах ОСОБА_1 (в режимі ВКЗ),

розглянув апеляційну скаргу захисника Таранова Станіслава Ігоровича, в інтересах ОСОБА_1 ,

на постанову Рокитнянського районного суду Київської області

у складі судді Смик М. М.

від 18 лютого 2026 року

у справі № 375/2883/25 Рокитнянського районного суду Київської області

про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП

громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1

В С Т А Н О В И В :

Постановою Рокитнянського районного суду Київської області від 18.02.2026 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу, в розмірі в однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп.

На дану постанову 24.02.2026 захисник Таранов С. І., в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову про адміністративне правопорушення, справу за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити через відсутність складу адміністративного правопорушення.

Зазначає, що огляд на стан сп`яніння проведено з істотними порушеннями процедури, оскільки в матеріалах справи відсутні належні документи на прилад «Drager Alcotest 7510». Апелянт стверджує, що термін дії сертифікату відповідності приладу закінчився ще 07.06.2023, що ставить під сумнів легітимність отриманих результатів. Також він вказує на порушення міжповірочного інтервалу, який, на його думку, становить 6 місяців, тоді як огляд проводився майже через рік після останньої повірки (20.11.2024). Окремо апелянт наголошує на неправомірності зупинки транспортного засобу, стверджуючи, що ст. 35 Закону «Про Національну поліцію» не передбачає зупинки лише для перевірки стану сп`яніння. Крім того, він заперечує факт керування автомобілем, посилаючись на те, що відеозапис фіксує його лише в нерухомому транспортному засобі. На думку апелянта, суд першої інстанції не надав належної оцінки цим обставинам та безпідставно відхилив доводи захисту.

В судовому засіданні захисник Таранов С. І., в інтересах ОСОБА_1 , підтримав подану апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення захисника Таранова С. І., апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до змісту протоколу ЕПР1 № 507798 від 09.11.2025 водій ОСОБА_1 09 листопада 2025 року о 09 год 38 хв на вул. Центральній, 2 в с. Ольшаниця Білоцерківського району Київської області керував транспортним засобом, а саме автомобілем «ЗАЗ TF698K», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Alcotest-7510» ARND 0045, тест № 1253, за наслідками проведеного огляду встановлено наявність у водія стану алкогольного сп`яніння, що становить 1,19 ‰. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, за що передбачена відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП.

Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, районний суд виходив з доведеності вини останнього у порушенні ним вимог пункту 2.9а ПДР України, що підтверджується протоколом, рапортами поліції та відеозаписами з нагрудних камер.

Апеляційний суд погоджується з такими висновком суду, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Окремим видом адміністративних правопорушень є правопорушення на транспорті, в тому числі порушення, вчиненні під час дорожнього руху.

Згідно з ч. 1 ст. 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу.

Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.

Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначений статтею 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103, та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС і МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015.

Згідно з частинами 1-3, 5 статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння, підлягають відстороненню та оглядові. Огляд проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в закладах охорони здоров`я у разі незгоди особи з результатами огляду на місці. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу. Огляд особи на стан сп`яніння, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в матеріалах справи наявні:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №507798 від 09.11.2025,

- акт огляду на стан сп`яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку відповідно до якого проведено огляд на місці зупинки із застосуванням спеціального технічного засобу - газоаналізатора «Alcotest-7510» ARND 0045, тест №1253, результат тесту з показником 1,19 ‰; у рядках «результат огляду на стан сп`яніння» та «з результатом згоден» наявні власноручні підписи ОСОБА_1 ;

- тест №1253 газоаналізатора «Alcotest-7510» ARND 0045, результат 1,19 ‰, у рядку «вимоги OIML R 126 (1998) OIML D 31 (2008) виконано» наявний підпис ОСОБА_1 ;

- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до закладу охорони здоров`я КНП «Рокітнянська багатопрофільна лікарня», із якого кого слідує, що такий огляд відносно ОСОБА_1 не проводився;

- відеозапис з нагрудних камер працівників поліції №477054, 477062,

- рапорт працівника поліції Гаврилюка М.

Так, з відеозаписів з нагрудних камер співробітників поліції слідує, що 09.11.25 працівники патрульної поліції здійснювали вільне патрулювання Білоцерківського району Київської області. Автомобіль «ЗАЗ TF698K», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції для перевірки документів. Працівники патрульної поліції встановили особу водія за його поясненнями та документами. Під час розмови з водієм працівники патрульної поліції встановили наявність у водія ознаки алкогольного сп`яніння, а саме - запах алкоголю з порожнини рота та запропонували на місці зупинки пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. У подальшому працівник патрульної поліції запитав у водія ОСОБА_1 чи не вживав він алкогольні напої, на що останній зазначив, що вживав алкогольні напої вчора. Отримавши таку відповідь від водія, поліцейський вказав йому на необхідність проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою спеціального технічного приладу (газоаналізатора), на що водій погодився. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився на місці зупинки із застосуванням спеціального технічного засобу - газоаналізатора «Alcotest-7510» ARND 0045, тест №1253. Результат тесту з показником 1,19 ‰; водій ОСОБА_1 був здивований результатом огляду. Працівник патрульної поліції запитав у водія «чи погоджується він з результатом огляду»?, на що водій відповів, що з результатом огляду він не погоджується. У подальшому працівники патрульної поліції запропонували водію проїхати до найближчого медичного закладу для проходження огляду, проте від проходження огляду у медичному закладі водій ОСОБА_1 відмовився. Далі поліцейський перейшов до оформлення протоколу про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 130 КУпАП. Крім того, як слідує з відеозаписів, працівники патрульної поліції після складання протоколу виявили особу, яка погодилась сісти за кермо автомобіля «ЗАЗ TF698K», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Щодо доводів апелянта про відсутність факту керування автомобілем, апеляційний суд зазначає наступне. Згідно з п. 1.10 ПДР України, водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія. З досліджених відеозаписів нагрудних камер патрульних вбачається, що автомобіль «ЗАЗ TF698K» був зупинений поліцейськими під час руху, а ОСОБА_1 перебував безпосередньо за кермом. Під час спілкування з працівниками поліції водій не заперечував факт керування, надав документи для перевірки та повідомив, що вживав алкогольні напої напередодні. Таким чином, твердження захисника про те, що автомобіль не перебував у русі, спростовуються фактичними діями водія та логікою подій, зафіксованих на відео.

Стосовно доводів про незаконність зупинки, суд виходить з того, що відповідно до ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію», зупинення транспортного засобу є одним із превентивних заходів. Пункт 2.4 ПДР покладає на водія обов`язок зупинитися на вимогу поліцейського та надати документи для перевірки. Більше того, виявлення у водія ознак сп`яніння під час законної перевірки документів є підставою для проведення огляду, що відповідає інтересам суспільної безпеки.

Щодо доводів апеляційної скарги про недійсність огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння, через несвоєчасне калібрування пристрою газоаналізатора «Alcotest-7510» ARND 0045, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до Європейського стандарту EN 15964: 2011, який наказом Міністерства економічного розвитку та торгівлі від 30.12.2014 №1494 прийнято як національний стандарт із позначенням ДСТУ EN 15964: 2014 «Пристрої багаторазового використання для контролю видихуваного повітря. Вимоги та методи випробувань» (EN 15964: 2011, IDT), газоаналізатори для контролю вмісту алкоголю у повітрі Drager Alcotest® концерна Drager Safety AG & Co. KGaA (Німеччина)в Україні використовуються за правилами зазначеного стандарту.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 05.06.2014 № 1314-VII (зі змінами) термін періодична повірка засобів вимірювань використовується в такому сенсі перевірка, що проводиться протягом періоду експлуатації засобів вимірювальної техніки через встановлений проміжок часу (міжповірочний інтервал).

Міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «Вимірники вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається» встановлено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 №1747 і становить 1 рік. Максимальний інтервал між «Сервісним технічним обслуговуванням», «градуювання» та міжповірочний інтервал вказаних приладів становить 1 рік.

Для використання приладів у професійній діяльності в підрозділах Департаменту патрульної служби та Управління національної поліції, Міністерства охорони здоров`я, службах охорони праці та безпеки підприємств необхідно своєчасне проведення операцій «Сервісне обслуговування», «Калібрування» та «Повірка» принаймні 1 раз на 12 місяців.

З роздруківки чека № 253 вбачається, що остання повірка (калібрування) відбулася 20.11.2024, а правопорушення зафіксовано 09.11.2025. Таким чином, прилад перебував у межах встановленого законом міжповірочного інтервалу, був метрологічно справним та допущеним до експлуатації.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що роздруківка чеку тесту № 1253 містить відомості про відповідність приладу міжнародним стандартам OIML R 126 (1998) та OIML D 31 (2008). Наявність безпосередньо під цією інформацією власноручного підпису ОСОБА_1 підтверджує, що водій на час тестування був повідомлений про технічні характеристики приладу та визнав його доказову придатність.

Відповідно до ст. 266 КУпАП та Інструкції № 1452/735, у разі незгоди водія з результатами огляду на місці зупинки, поліцейський зобов`язаний запропонувати йому пройти огляд у найближчому закладі охорони здоров`я. Відеозаписом чітко зафіксовано, що після вираження ОСОБА_1 незгоди з показником 1,19‰, патрульні надали йому можливість пройти огляд у КНП «Рокитнянська багатопрофільна лікарня», від чого водій категорично відмовився. Зазначена відмова фактично робить результати огляду на місці остаточними, оскільки водій сам позбавив себе можливості їх спростувати у встановленому законом порядку.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що процедура огляду була дотримана, права водія не порушені, а вина ОСОБА_1 у порушенні п. 2.9 «а» ПДР доведена належними та допустимими доказами поза розумним сумнівом.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на їх правильність.

За таких обставин, постанова судді Рокитнянського районного суду Київської області від 18.02.2026 є законною та обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні. Підстав для закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_1 не встановлено.

Керуючись ст. 294 КУпАП апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника Таранова Станіслава Ігоровича, в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення

Постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 18 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. П. Євграфова