Постанова від 11 березня 2026 р. у справі №760/22279/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 760/22279/25 Головуючий у І інстанції Григоренко І.В.

Провадження №22-ц/824/2463/2026 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 березня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Таргоній Д.О.,

суддів: Борисової О.В., Голуб С.А.,

за участі секретаря Кононової Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) - адвоката Губіна Олександра Тимофійовича та апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 18 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) до ОСОБА_3 , третя особа: Міністерство юстиції України про визнання переміщення та утримання дитини на території України незаконним та повернення малолітньої дитини до місця її постійного проживання в Австрійській Республіці,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2025 року ОСОБА_4 (ОСОБА_4) звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати незаконним переміщення в Україну та утримування на території України малолітньої дитини, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зобов`язати ОСОБА_3 повернути малолітнього сина, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до місця його постійного проживання в Австрійській Республіці протягом 10-ти днів з дати отримання нею повного тексту рішення, якщо ОСОБА_3 відмовиться повертати малолітню дитину, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до місця його постійного проживання в Австрійській Республіці, відібрати дитину і передати дитину батькові, ОСОБА_4 для забезпечення повернення дитини на територію Австрійської Республіки.

Разом із позовною заявою ОСОБА_4 (ОСОБА_4) подав заяву про забезпечення позову, в якій просив:

- зобов`язати ОСОБА_3 не чинити перешкод в реалізації прав батька, ОСОБА_1 на спілкування та проведення часу зі своїм сином, малолітньою дитиною, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за допомогою телефону та/або програм інтернет-телефонії (Viber, Skype, Telegram та інші) в режимах аудіо- та/або відео- зв`язку конференції з урахуванням денного режиму та можливості дитини до закінчення розгляду справи про повернення дитини до місця постійного проживання в Австрійській Республіці за Конвенцією про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей від 25 жовтня 1980 року, включаючи перегляд справи Верховним Судом;

- встановити тимчасовий обов`язок ОСОБА_3 в реалізації прав батька, ОСОБА_1 , громадянина США на спілкування та проведення часу зі своїм сином, малолітньою дитиною, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом спілкування батька та сина за допомогою телефону та/або програм інтернет-телефонії (Vibеr, Skype, Telegram та інші) в режимах аудіо- та/або відео- зв`язку конференції щодня тривалістю від 20 до 30 хвилин з урахуванням денного режиму та можливості дитини до закінчення розгляду справи про повернення дитини до місця постійного проживання в Австрійській Республіці за Конвенцією про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей від 25 жовтня 1980 року, включаючи перегляд справи Верховним Судом;

- зобов`язати ОСОБА_3 не чинити перешкод в реалізації прав батька, ОСОБА_1 на спілкування та проведення часу зі своїм сином, малолітньою дитиною, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом особистих зустрічей батька зі своїм сином з урахуванням денного режиму та можливості дитини два рази на тиждень протягом шести годин кожного такого разу до закінчення розгляду справи про повернення дитини до місця постійного проживання в Австрійській Республіці за Конвенцією про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей від 25 жовтня 1980 року, включаючи перегляд справи Верховним Судом;

- встановити тимчасовий обов`язок ОСОБА_3 в реалізації прав батька, ОСОБА_1 на спілкування та проведення часу зі своїм сином, малолітньою дитиною, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом особистих зустрічей батька зі своїм сином з урахуванням денного режиму та можливості дитини два рази на тиждень протягом шести годин кожного такого разу до закінчення розгляду справи про повернення дитини до місця постійного проживання в Австрійській Республіці за Конвенцією про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей від 25 жовтня 1980 року, включаючи перегляд справи Верховним Судом.

В обґрунтування заяви зазначав, що відповідачка з моменту незаконного переміщення дитини у лютому 2025 року ігнорує прохання позивача про надання йому можливості спілкуватися з сином, чим порушує не тільки його права, а й законні інтереси дитини, яка має право на постійні соціальні зв`язки, емоційні стосунки з обома батьками, відсутність яких може негативно позначитися на його психологічному здоров`ї. Відсутність спілкування малолітньої дитини з позивачем до ухвалення рішення у справі несе реальні ризики руйнування нормальних психоемоційних зв`язків між батьком та сином, і як наслідок, реальну загрозу неможливості ефективного виконання остаточного рішення суду у даній справі.

Вказує на те, що відповідачка створювала та продовжує чинити йому перешкоди у спілкуванні з сином, повністю обмеживши будь-яку його комунікацію з дитиною, що порушує законні батьківські права та інтереси позивача, що підтверджується долученим до заяви листуванням.

В заяві звернуто увагу на те, що заходи забезпечення позову в частині спілкування з дитиною є співмірними, оскільки негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову не вбачаються, так як направлені виключно на відновлення та збереження родинних відносин. В свою чергу, невжиття заходів забезпечення позову може спричинити відчуження дитини від батька.

Таким чином, з метою збереження родинних відносин та поновлення спілкування з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач вважає, що суд має усі підстави для негайного вжиття вказаних в заяві заходів забезпечення позову.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 18 серпня 2025 року відкрито провадження у даній справі.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 18 серпня 2025 року заяву ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) про забезпечення позову задоволено частково. Встановлено обов`язок ОСОБА_3 в реалізації прав ОСОБА_4 (ОСОБА_4) на спілкування зі своїм малолітнім сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом спілкування батька та сина за допомогою телефону та/або програм інтернет - телефонії в режимах аудіо- та/або відео- зв`язку конференції щодня тривалістю до 30-ти хвилин, з урахуванням режиму та можливості дитини. В іншій частині у задоволенні заяви відмовлено.

Не погоджуючись з даною ухвалою суду, представник ОСОБА_7 - адвокат Губін О.Т. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильнезастосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, просить ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 18 серпня 2025 рокускасувати в частині відмови у встановленні тимчасового обов`язку ОСОБА_3 в реалізації прав батька ОСОБА_1 на спілкування та проведення часу зі своїм сином, малолітньою дитиною, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом особистих зустрічей батька зі своїм сином з урахуванням денного режиму та можливості дитини два рази на тиждень протягом шести годин кожного такого разу до закінчення розгляду справи про повернення дитини до місця постійного проживання в Австрійській Республіці за Конвенцією про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей від 25 жовтня 1980 року, включаючи перегляд справи Верховним Судом, та постановити нову ухвалу про задоволення вимог заяви про забезпечення позову в цій частині.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою факт встановлення особистого спілкування на території Австрії до моменту незаконного переміщення Дитини в Україну, що підтверджується долученими до матеріалів справи доказами, зокрема засвідченим перекладом на українську мову судовим протоколом Окружного суду Грац-Ост у справі № 252 PS 56/23 k від 13 листопада 2023 року, яким було затверджено угоду між сторонами щодо тимчасового порядку особистого спілкування батька з дитиною, та звітом про зустрічі інституту ІВВ від 24 лютого 2025 року.

Скаржник вказує на те, що висновок суду першої інстанції про задоволення вимог заяви щодо дистанційного спілкування батька з сином та відмови в особистому спілкуванні є суперечливим, оскільки суд своїм рішенням позбавив можливості дитини підтримувати та розвивати змістовний емоційний зв`язок з батьком особисто, допоки буде вирішуватись спір щодо повернення сина сторін до країни постійного проживання.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції при розгляді вимог заяви про особисте спілкування з сином належним чином не застосував правових висновків Верховного Суду, на які суд посилався в оскаржуваній ухвалі.

Не погоджуючись з ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 18 серпня 2025 року, ОСОБА_3 також подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить її скасувати в частині інтенсивності онлайн побачень, а саме: скоротити побачення позивача з сином до 1 разу на тиждень шляхом спілкування батька та сина за допомогою телефону та/або програм інтернет-телефонії в режимах аудіо- та /або відео зв`язку, конференції, з урахуванням режиму та можливості дитини. В іншій частині оскаржувану ухвалу залишити без змін.

В обґрунтування своє апеляційної скарги ОСОБА_3 зазначає, що у позивача не було потреби звертатися до суду з заявою, щоб забезпечити онлайн зустрічі примусово, оскільки остання не перешкоджає позивачу в спілкуванні з дитиною. Крім того, станом на день подачі апеляційної скарги, ОСОБА_3 забезпечувалися всі зустрічі, на які мав змогу прийти до дитини батько, жодних перешкод для побачень не було. Однак, батько дитини, в свою чергу, ігнорував пропозиції відповідача щодо організації зустрічей та блокував імейл останньої.

Таким чином, враховуючи вік дитини (всього 2,5 роки), той факт, що батько не забрав дитину з пологового будинку, почав уривчасто контактувати з дитиною лише на 10 місяць після його народження, пропустив значну кількість зустрічей, які були йому встановлені судовим протоколом Окружного суду Грац-Ост від 13 листопада 2023 року, не ініціював будь-який зв`язок із дитиною у період з 07 лютого по 15 липня 2025 року, чим допустив великий розрив у часі в побаченнях із сином, відповідач вважає, що суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку про можливість дитини бути на зв`язку з батьком щодня в режимі онлайн до 30-ти хвилин.

11 листопада 2025 року на адресу Київського апеляційного суду від представника третьої особи Міністерства юстиції України - Солов`я О.В. надійшов відзив на апеляційні скарги ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , в якому останній просить прийняти справедливе, законне, обґрунтоване рішення, яке буде сприяти забезпеченню найкращих інтересів дитини.

Відзив обґрунтований тим, що заходи забезпечення позову у даній справі є лише тимчасовою мірою, яка має на меті усунення перешкод в майбутньому у разі задоволення позовних вимог.

Представник третьої особи Міністерства юстиції України - Соловей О.В. звертає увагу на те, що у даній категорії прав судам слід забезпечити баланс між правами батьків та насамперед захистом прав і благополуччя дитини, з урахуванням міжнародних зобов`язань України та практики ЄСПЛ, що є складовою частиною національного законодавства.

17 листопада 2025 року на адресу Київського апеляційного суду від представника ОСОБА_7 - адвоката Губіна О.Т. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити апеляційну ОСОБА_3 без задоволення, а ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 18 серпня 2025 року залишити без змін.

Відзив обґрунтований тим, що аргументи та доводи апеляційної скарги відповідача не впливають на законність та обґрунтованість ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 18 серпня 2025 року в частині встановлення тимчасового порядку дистанційного спілкування батька та дитини, оскільки вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову безсумнівно сприяють збереженню зв`язку між ним та дитиною.

У відзиві звернуто увагу на те, що відповідач в апеляційній скарзі вводить суд в оману, оскільки вона ніколи не сприяла спілкуванню позивача з сином, навіть після постановлення оскаржуваної ухвали, відповідачка більш ніж у 90 % не надає належної можливості дистанційного спілкування дитини з батьком.

Вказує, що звинувачення відповідачки, які лунають на адресу позивача, про те що він вживає заборонені речовини та змушував останню зробити аборт, є безглуздими та надуманими, оскільки належними та допустимими доказами не підтверджені.

Представник ОСОБА_7 - адвокат Губін О.Т. вважає, задоволення апеляційної скарги ОСОБА_3 фактично призведе до повного вилучення позивача із життя дитини.

20 листопада 2025 року до Київського апеляційного суду через систему «Електронний суд» представник ОСОБА_3 - адвокат Маршалл П.П. надіслала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити ОСОБА_8 у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 18 серпня 2025 року в оскаржувані частині залишити без змін.

На обґрунтування відзиву представник ОСОБА_3 - адвокат Маршалл П.П. зазначає, що позивач на підставі рішення суду, яким йому було надано право бачитися з дитиною за графіком, не реалізовує своє батьківське право в повному обсязі та належним чином. Тобто в центрі уваги не інтереси дитини, її потреба в систематичному та поступовому налагодженні емоційного контакту з дитиною, а власний графік батька.

Також зазначає, що відповідачка ніяким чином не перешкоджає в дистанційному спілкуванні позивача з сином, однак, відповідач в свою чергу, сам ігнорує встановлений судом графік зустрічей з дитиною.

Представник ОСОБА_3 - адвокат Маршалл П.П. вказує на те, що позивач від народження дитини ніколи не реалізовував ефективно свої батьківські права та обов`язки в частині зустрічей з дитиною та аліментних зобов`язань, за якими рахується заборгованість за вісім місяців несплати.

Звертає увагу апеляційного суду, що на позивача відкрито кримінальне провадження № 42025102090000141 за ч. 1 ст. 164 Кримінального кодексу України, дитину визнано потерпілим, а відповідача - законним представником потерпілого.

Таким чином, представник ОСОБА_3 - адвокат Маршалл П.П. вважає вимоги апеляційної скарги представника ОСОБА_7 - адвоката Губіна О.Т. необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У судовому засіданні ОСОБА_9 ( ОСОБА_10 ) та його представник - адвокат Сібірцева О.С. підтримали доводи поданої апеляційної скарги з наведених в ній мотивів та просили задовольнити її, а в задоволенні апеляційної скарги сторони відповідача відмовити.

Відповідачка ОСОБА_3 та її представник - адвокат Бабенко Ю.С. в судовому засіданні просили задовольнити апеляційну скаргу, подану в інтересах відповідачки, та висловили заперечення щодо задоволення апеляційної скарги сторони позивача.

Представник Міністерства юстиції України - Соловей О.В. просив суд ухвалити законне та обґрунтоване рішення, яке відповідатиме якнайкращим інтересам дитини.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів встановила наступне.

Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції, враховуючи висновки Верховного Суду, виходив з того, що між сторонами у справі виник спір щодо визначення місця проживання дитини, та вважав, що встановлення обов`язку ОСОБА_3 в реалізації прав ОСОБА_4 (ОСОБА_4) на спілкування зі своїм малолітнім сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом спілкування батька та сина за допомогою телефону та/або програм інтернет - телефонії в режимах аудіо- та/або відео- зв`язку, буде достатньою мірою для забезпечення налагодження емоційних стосунків між батько та сином до набрання рішенням законної сили у даній справі.

Колегія суддів апеляційного суду з вказаними висновками суду першої інстанції погодитись не може з таких підстав.

Відповідно до ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як передбачено у п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,яка є частиною національного законодавства, кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ч. 1, 2ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно із п.3 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та визначаються судом залежно від фактичних обставин у кожному конкретному випадку, однак будь-який сімейний спір стосовно дитини повинен вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову. При цьому види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Вказана норма кореспондується із положеннями ч.3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з якою батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (ч. 1 - 3ст.157 СК України).

Відповідно до ч. 1, 2ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

У ст. 3 Конвенції про права дитини (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Ч. 3 ст.9 вказаної Конвенції визначено право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Ухвалюючи рішення у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Відповідно до ст. 4 Конвенції про контакт з дітьми, дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини. Якщо підтримання неконтрольованого контакту з одним з батьків не відповідає найвищим інтересам дитини, то розглядається можливість контрольованого особистого контакту чи іншої форми контакту з одним з таких батьків.

Системний аналіз наведених норм права та судової практики дає підстави вважати, що один із батьків, який на час вирішення справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а інший з батьків не має права перешкоджати спілкуванню з дитиною та участі у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається в якнайкращих інтересах дитини.

У таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання малолітньої дитини, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з тим із батьків, що проживає окремо, повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від таких зустрічей.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від: 25 листопада 2020 року у справі № 760/15413/19 (провадження № 61-9164св20), 17 травня 2021 року в справі № 761/25101/20 (провадження № 61-1092св21), 15 вересня 2021 року у справі № 752/6099/20 (провадження № 61-13598св20), 29 вересня 2021 року у справі № 490/1087/21 (провадження № 61-12931св21), 31 серпня 2022 року у справі № 545/3933/21 (провадження № 61-6056св22).

У справі, яка переглядається, ОСОБА_4 (ОСОБА_4) звернувся до суду із заявою про забезпечення позову та просив зобов`язати ОСОБА_3 не чинити перешкоди у спілкуванні і побаченнях із малолітнім сином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки мати дитини ОСОБА_3 тривалий час чинить перешкоди позивачу у спілкуванні з дитиною.

Задовольняючи заяву про забезпечення частково, суд першої інстанції суд дійшов висновку, що встановлення обов`язку ОСОБА_3 в реалізації прав ОСОБА_4 (ОСОБА_4) на спілкування зі своїм малолітнім сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом спілкування батька та сина за допомогою телефону та/або програм інтернет - телефонії в режимах аудіо- та/або відео- зв`язку, буде сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків батька із його малолітньою дитиною і ця обставина відповідатиме найкращим інтересам дитини, що в свою чергу може усунути загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про визнання переміщення та утримання дитини на території України незаконним та повернення дитини до місця її постійного проживання.

Відмовляючи в частині вимог заяви про забезпечення позовушляхом визначення особистих зустрічей батька з сином два рази на тиждень протягом шести годин, суд вважав, що задовольнивши клопотання позивача в частині забезпечення доступу батька до малолітньої дитини у певний спосіб, фактично вирішив би питання про визначення способу участі батька у вихованні дитини, при тому, що такі позовні вимоги позивачем у даній справі не заявляються.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується із висновками суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог заяви про забезпечення позову, оскільки вони не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Так, предметом даного позову батька є визнання незаконним дій матері дитини - ОСОБА_3 щодо переміщення та утримання малолітньої дитини на території України, а також зобов`язання відповідачки повернути малолітню дитину народження до місця її постійного проживання (в Австрію) в розумінні та на підставі положень Гаазької конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей від 25 жовтня 1980 року.

Встановлено та не заперечувалось відповідачкою ОСОБА_3 , що з лютого 2025 року позивач ОСОБА_4 ( ОСОБА_10 ) не мав зустрічей із малолітнім синомОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідачка ОСОБА_3 заперечує проти побачень ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) із сином.

Поряд із цим, матеріалами справи підтверджується, що протоколом Окружного суду Грац-Ост у справі Про опікунство 3252 PS 56/23 k від 13 листопада 2023 року було затверджено угоду між сторонами щодо тимчасового порядку особистого спілкування Батька із дитиною, зокрема шляхом побачень Батька із Дитиною у визначеній судом установі під наглядом одного із визначених працівників вказаної установи.

На підставі зазначеного судового рішення австрійського суду відбувалися регулярні, двічі на тиждень, зустрічі між Батьком та Дитиною в період з 05 грудня 2023 року по 31 січня 2025 року.

Як вбачається із наданих позивачем Звітів про супровід під час зустрічі, які подавались до австрійського суду, такі зустрічі мали позитивний характер, Батько ніколи не виявляв поведінки, що могла б загрожувати благополуччю Дитини, і протягом усього часу поводився з ОСОБА_12 уважно, з турботою про добробут сина.

Таким чином, на час вирішення питання про забезпечення позову у даній справі, між сторонами на території Австрії вже був встановлений певний тимчасовий порядок особистого спілкування батька з сином.

Зазначеного суд першої інстанції не взяв до уваги, внаслідок чого допустив неповне з`ясування обставин справи, передчасно та помилково відмовивши ОСОБА_4 (ОСОБА_4) у встановленні такого спілкування і на території України на час вирішення спору між сторонами щодо незаконного переміщення та утримання малолітньої дитини на території України, а також зобов`язання відповідачки повернути малолітню дитину народження до місця її постійного проживання у Австрію.

Вирішуючи заяву, суд першої інстанції врахував, що відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей з батьком, однак дійшов необґрунтованого висновку про те, що забезпечення позову у визначений позивачем спосіб особистих зустрічей вирішить питання по суті позовних вимог, з якими позивач не звертався до суду.

Колегія суддів, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги позивача, вважає за необхідне зазначити, що обидві вимоги, як про дистанційне, так і про особисте спілкування батька із малолітнім сином, спрямовані на досягнення однієї мети - збереження стосунків дитини з батьком, підтримання тісного емоційного зв`язку до вирішення спору.

Поряд із цим колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення вимог апеляційної скарги та задоволення заяви ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) саме в частині встановлення матері тимчасового обов`язку в забезпеченні реалізації прав батька на спілкування та проведення часу зі своїм малолітнім сином шляхом особистих зустрічей, оскільки саме у такий спосіб буде досягнуто мети забезпечення позову.

Визначаючи періодичність та тривалість таких зустрічей, а також проведення таких зустрічей за участі матері, апеляційний суд приймає до уваги вік дитини, необхідність забезпечення збереження денного режиму, а також ту обставину, що дитина понад рік не мала особистих зустрічей з батьком, що не могло не вплинути на формування у неї емоційної відстороненості в контакті з батьком.

Тому з урахуванням обставин даної справи, та вказаних вище вимог закону, колегія суддів приходить до висновку, що встановлення тимчасового обов`язку ОСОБА_3 , громадянці України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , в забезпеченні реалізації прав батька, ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), громадянина США, ІНФОРМАЦІЯ_3 , на спілкування та проведення часу зі своїм малолітнім сином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом особистих зустрічей батька зі своїм малолітнім сином 2 рази на тиждень: кожну середу з 16 години до 19 години, та кожну суботу з 10 години до 13 години в присутності матері до набрання законної сили рішенням суду у даній справі відповідатиме найкращим інтересам дитини, що в свою чергу може усунути загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про визнання переміщення та утримання дитини на території України незаконним та повернення дитини до місця її постійного проживання.

Колегія суддів враховує, що відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей з батьком.

Аналогічну правову позицію сформулював Верховний Суд у постановах від 04 квітня 2018 року у справі №344/16653/16-ц (провадження № 61-1153св17), від 18 листопада 2020 року у справі №127/31828/19 (провадження № 61-10859св20) та від 17 травня 2021 року у справі №761/25101/20 (провадження № 61-1092св21).

Крім того, колегія вважає, що сторони за попередньою домовленістю можуть змінювати графік побачень батька, ОСОБА_1 , громадянина США, ІНФОРМАЦІЯ_3 , зі своїм сином, малолітньою дитиною, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за умови, що час побачень батька з сином становитиме не менше 6годин на тиждень.

Щодо доводів апеляційної скарги відповідачки ОСОБА_3 , вони зводяться до негативної оцінки особи батька та його поведінки у відносинах з дитиною, яка є суб`єктивною, та не можуть бути підставою для задоволення вимог скарги.

Так, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, підтверджуючих вживання позивачем заборонених речовин, негативного ставлення позивача до дитини, порушення умов проведення зустрічей із сином, встановлених рішенням австрійського суду.

Доводи відповідача про те, що підстава для звернення до суду із заявою про забезпечення позову у даній справі штучно створена позивачем, не знайшли свого підтвердження, оскільки відповідачка в ході розгляду справи визнала ту обставину, що з лютого 2025 року позивач не мав особистих зустрічей з дитиною та не спростувала обставин щодо створення нею перешкод у спілкуванні батька із сином.

Обставин на підтвердження необхідності зміни інтенсивності онлайн побачень, а саме: скорочення побачень позивача з сином до 1 разу на тиждень шляхом спілкування батька та сина за допомогою телефону та/або програм інтернет-телефонії в режимах аудіо- та /або відео зв`язку, конференції, відповідачем суду не доведено та судом не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні заяви ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) про забезпечення позову шляхом встановлення тимчасового обов`язку відповідача в забезпечення реалізації прав батька на спілкування та проведення часу з дитиною шляхом особистих зустрічей не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення заяви, що в силу ст.376 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції у вказаній частині та ухвалення нового рішення про часткове задоволення заяви про забезпечення позову з наведених вище підстав.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 18 серпня 2025 року залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) - адвоката Губіна Олександра Тимофійовича задовольнити частково.

Ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 18 серпня 2025 року скасувати в частині відмови в задоволенні заяви ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) про забезпечення позову шляхом встановлення тимчасового обов`язку відповідача в забезпечення реалізації прав батька на спілкування та проведення часу з дитиною шляхом особистих зустрічей та ухвалити в цій частині нове рішення.

Встановити тимчасовий обов`язок ОСОБА_3 , громадянці України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , в забезпеченні реалізації прав батька, ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), громадянина США, ІНФОРМАЦІЯ_3 , на спілкування та проведення часу зі своїм малолітнім сином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом особистих зустрічей батька зі своїм малолітнім сином 2 рази на тиждень: кожну середу з 16 години до 19 години, та кожну суботу з 10 години до 13 години в присутності матері до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

Сторони за попередньою домовленістю можуть змінювати графік побачень батька, ОСОБА_1 , громадянина США, ІНФОРМАЦІЯ_3 , зі своїм сином, малолітньою дитиною, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за умови, що час побачень батька з сином становитиме не менше 6 годин на тиждень.

В іншій частині ухвалу залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухваленнята може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 08 квітня 2026 року.

Суддя-доповідач Д.О. Таргоній

Судді: О.В. Борисова

С.А. Голуб