Постанова від 17 березня 2026 р. у справі №754/15984/25 — Київський апеляційний суд

Унікальний номер справи 754/15984/25

Номер апеляційного провадження 22-ц/824/6775/2026

Головуючий у суді першої інстанції О. В. Грегуль

Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач

Постанова

Іменем України

18 березня 2026 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),

суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.

секретар судового засідання Комар Л. А.

сторони

позивач Комунальне підприємство виконавчого органу

Київради (Київської міської державної

адміністрації) «Київтеплоенерго»

відповідач ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 17 листопада 2025 року, ухвалене у складі судді О. В. Грегуль, в примішенні Деснянського районного суду м. Києва,

в с т а н о в и в :

Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (ділі по тексту Підприємство, КП «Київтеплоєнерго»)доДеснянського районного суду м. Києва подано позов до ОСОБА_1 , у якому посилаючись на не проведення відповідачем оплати житлово-комунальних послуг наданих за адресою: АДРЕСА_1 позивач просить стягнути з відповідача 97 143,99 грн. заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг: послуг з централізованого опалення до 01.05.2018, послуг з централізованого гарячого водопостачання до 01.05.2018, послуг з централізованого опалення з 01.05.2018 по 31.10.2021, послуг централізованого постачання гарячої води з 01.05.2018 по 31.10.2021, послуг з постачання теплової енергії з 01.11.2021, послуг з постачання гарячої води з 01.11.2021, плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії, плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води, оплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення, оплати за обслуговування вузла комерційного обліку постачання гарячої води, втрати від інфляції (період з 01.01.2024 по 30.06.2025), трьох процентів річних (період з 01.01.2024 по 30.06.2025), пені (період з 01.01.2024 по 30.06.2025), 3028 грн. судового збору.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 17 листопада 2025 року позов КП «Київтеплоенерго» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», 97143,99 грн. - оплати житлово-комунальних послуг, втрати від інфляції, трьох процентів річних, пені, 3028 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що чинними нормами процесуального закону передбачено, що учасник справи повідомляється про дату, час та місце судового засідання шляхом направлення за його зареєстрованою адресою місця проживання повістки про виклик/повістки - повідомлення рекомендованим, або, за наявності відповідної заяви учасника справи, шляхом надсилання текстових повідомлень з використанням засобів мобільного зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

Звертає увагу апеляційного суду на ту обставину, що в матеріалах справи відсутня заява ОСОБА_1 про його повідомлення шляхом надсилання текстових повідомлень з використанням засобів мобільного зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, в порядку передбаченому ч. 13 ст. 128 ЦПК України. Рівно як і відсутні відомості про номер його телефону.

Більш того, апелянт зазначає, що не має зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі «Електронний Суд» ЄСІТС. Рівно як і не містяться матеріали справи відомостей про адресу електронної пошти відповідача, на яку начебто судом першої інстанції здійснювалося повідомлення про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Тож, висновок суду першої інстанції про повідомлення ОСОБА_1 про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії через доступні суду засоби зв`язку відповідно: електронною поштою, SMS, додаток «Дія», а також інформація про рух справи розміщується на офіційному сайті суду і є загальнодоступною, є помилковим та не є належним повідомленням відповідача, в розумінні Глави 7 ЦПК України.

Зауважує, що судова повістка про виклик до суду від 06.10.2025, копія ухвали від 06.10.2025 та копія позову з додатками направлені ОСОБА_1 рекомендованим листом ШКІ R067019501261, при цьому в написанні прізвища відповідача допущено помилку замість « ОСОБА_3 » вказано « ОСОБА_3 ».

З матеріалів справи вбачається, що зазначений рекомендований лист не був вручений відповідачу та повернутий до суду першої інстанції, що підтверджується конвертом згаданого поштового відправлення.

З інформації про відстеження поштового відправлення, що розміщена на офіційному веб-сайті АТ «Укрпошта» вбачається, що причиною повернення вказаного листа є «Повернення відправнику (закінчення встановленого терміну зберігання)».

Таким чином відповідачу не було відомо про розгляд справи №754/15984/25 судом першої інстанції, допоки 16.12.2025 року він не ознайомився з матеріалами вказаної цивільної справи, що позбавило його можливості на подання власних заперечень з приводу пред`явленого до нього позову.

Власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , та, відповідно споживачем, є ОСОБА_4 .

Як убачається з матеріалів справи заборгованість за послуги з централізованого опалення (ЦО) та з централізованого постачання гарячої води (ПГВ), за послуги з постачання теплової енергії (ТЕ) та з постачання гарячої води (ГВ), а також інфляційна складова, пеня та 3% річних, що є предметом позову, обліковується за особовим рахунком № НОМЕР_1 .

У той же час, згідно Додатку №1 та Додатку №2 до Договору цесії, зазначений особовий рахунок № НОМЕР_1 зареєстрований за ОСОБА_4 , тобто власником приміщення Що вкотре підтверджує той факт, що саме ОСОБА_4 є споживачем та належним відповідачем у даній справі.

Однак, ОСОБА_4 не є ані стороною, ані учасником даної справи.

Зауважує, що з наданих позивачем до позовної заяви матеріалів не вбачається, що відповідач вчиняв будь-які дії, які засвідчували би його волю до приєднання до договору та до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця, або від його попередника. Позивачем не надано доказів направлення відповідачу проекту договору про надання послуг з постачання ЦО та постачання ГВ та/або надання Відповідачем Позивачу заяви-приєднання до Договору-приєднання від 28.03.2018 р., або факту здійснення Відповідачем будь-яких оплат послуг Позивача за Договором приєднання від 28.03.2018 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 267 ЦК України, ст. 182, 183 ЦПК України, відповідач заявляє про застосування позовної давності до позовних вимог позивача в частині нарахованої позивачем заборгованості за послуги з централізованого опалення, яка станом на 01.04.2017 складала 13 252,05 грн, інфляційної складової боргу в розмірі 3 285,85 грн, трьох відсотків річних у розмірі 805,53 грн (згідно ч. 1 ст. 266 ЦК України) та просить відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском позивачем позовної давності.

Позивач КП «Київтеплоенерго» правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористалося.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Єгоров С.О. апеляційну скаргу підтримав, просив задовольнити з викладених у ній підстав, рішення Деснянського районного чуду м. Києва від 17 листопада 2025 року скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача КП «Київтеплоенерго» - Банецький Б.І. проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечив, рішення Деснянського районного суду м. Києва від 17 листопада 2025 року просив залишити без змін як законне та обґрунтоване.

Відповідач ОСОБА_1 , в судове засідання апеляційної інстанції не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у відповідності до вимог закону. Враховуючи те, що відповідач повідомлявся про розгляд справи апеляційним судом, беручи до уваги ч. 2 ст. 372 ЦПК, відповідно до якої неявка сторін, або інших учасників справи належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, суд вважав за можливе розглянути дану справу за відсутності відповідача та за участі його представника.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Єгорова С.О., представника КП «Київтеплоенерго» - Банецького Б.І., перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухваленого рішення суду в межах апеляційного оскарження, суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, виходячи з наступного.

У відповідності до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Одним із доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , поданої представником ОСОБА_2 є неналежне повідомлення відповідача про розгляд справи судом. Отже дотримання Деснянським районним судом норм процесуального права перевіряється апеляційним судом першочергово.

Так, порядок повідомлення учасників справи про судове засідання та вручення судових повісток про виклик регулюється ст. 128 ЦПК України.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є, зокрема: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У п. 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Право на публічний розгляд, передбачене п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість брати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року у справі «TRUDOV v. RUSSIA»).

Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи від 25.09.2025. (а. с. 32), за відомостями Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Деснянської РДА, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 28.03.2013.

Відповідно до паспорта відповідача, він зареєстрований за вказаною адресою з 28.03.2013.

Згідно з вимогами ч. ч. 6, 7 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: 2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Проте, конверт, направлений ОСОБА_1 повернувся без вручення з відміткою установи поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання», що не свідчить про відмову відповідача від одержання повістки чи про його незнаходження за зареєстрованою адресою, а свідчить про його неналежне повідомлення про час, дату та місце судового розгляду.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17.

Окрім того, на поштовому конверті зазначено прізвище відповідача « ОСОБА_1 » замість правильного « ОСОБА_1 ».

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, не врахував, що матеріали справи не містять відомостей про належне повідомлення відповідача про розгляд справи та ухвалив рішення із порушенням норм процесуального права.

Розгляд даної справи в спрощеному провадженні, але з викликом сторін, не свідчить про те, що суд в даній справі виконав свій процесуальний обов`язок, щодо повідомлення учасника про відкриття такого провадження та надав йому процесуальну можливість захищатись від висунутих до нього позовних вимог.

За обставинами цієї справи, апеляційним судом встановлено, що відповідача ОСОБА_1 не було належним чином повідомлено судом про розгляд даної справи, тобто було порушено його конституційне право на доступ до суду.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Оскільки судом першої інстанції не було виконано процесуальний обов`язок щодо здійснення такого повідомлення, і оскільки відповідач ОСОБА_1 обґрунтовує свою апеляційну скаргу розглядом судом справи за його відсутності без повідомлення належним чином, отже рішення Деснянського районного суду м. Києва від 17 листопада 2025 року підлягає обов`язковому скасуванню із ухваленням нового рішення відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України.

Судом установлено, що Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» є виконавцем комунальних послуг, а саме: з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року є виконавцем послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води (послуги з ЦО/ЦПГВ); з 01 листопада 2021 року, у зв`язку із зміною законодавства, Позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води (послуги з ТЕ/ПГВ).

Правовідносини у сфері надання послуг з ЦО/ЦПГВ регулювались Законом України «Про житлово - комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-ІУ та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630 (далі - постанова КМУ від 21.07.2005 року № 630).

Правовідносини у сфері надання послуг з ТЕ/ПГВ регулюються Законом України «Про житлово - комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VІІІ, Постановою КМУ від 11 грудня 2019 № 1182 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуг з постачання гарячої води» (далі - постанова КМУ від 11.12.2019 № 1182) та Постановою КМУ від 21 серпня 2019 року № 830 «Про затвердження Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії» (далі - постанова КМУ від 21.08.2019 року № 830).

Відповідно до вимог вказаних вище нормативно - правових актів, послуги з ЦО/ЦПГВ та послуги з ТЕ/ПГВ, надаються споживачеві згідно з договорами, що оформлюються на основі типових договорів про надання відповідних комунальних послуг, які є договорами приєднання.

На виконання вимог законодавства, КП «Київтеплоенерго», на підставі типових договорів, підготовлені та опубліковані/оприлюднені - договір про надання послуг з ЦО/ЦПГВ опублікований в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085) та на офіційному веб-сайті позивача оприлюднені типові індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води (ТЕ/ПГВ).

Відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України «Про житлово комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року, у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач) (частини перша, друга статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку (частина перша статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Договір про надання комунальних послуг укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (частина третя статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до частини четвертої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п`ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором. Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону договір про надання послуг з центрального опалення, послуг з центрального постачання холодної води, послуг з центрального постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання.

На виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» КП «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води (ЦО/ЦПГВ) в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085) та на офіційному веб-сайті позивача за посиланням: https://kte.kmda.gov.ua/ukladannya-dogovoru-z-kp-kyyivteploen/ опубліковані договори, а саме: типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води; типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (ТЕ/ПГВ).

Зміст зазначених договорів відповідає змісту типового договору, затверджених: постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630 та постановою КМУ від 11 грудня 2019 року № 1182. Такі договори є договорами приєднання. Можуть бути укладені лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови.

Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі статтею 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до норм ЦК України встановлено, що, якщо особа вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, то договір вважається укладеним.

Підключення будинку до мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої воли свідчить про надання послуг позивача.

Відповідач від мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлявся (не відключався).

Отже, свіченням повного і беззастережного акцепту (прийняття) умов як договору про надання послуг з ЦО/ЦПГВ, так і договору про надання послуг з ТЕ/ПГВ є, у тому числі, факт отримання послуг споживачем.

Виникнення цивільних прав та обов`язків, підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та постачає гарячу воду, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату послуг, а споживач має здійснювати оплату виставлених рахунків.

Будинок за адресою: м. Київ, вул. Градинська, 9, в цілому під`єднаний до мереж тепло- та водопостачання. Як наслідок, квартира № 194 , за зазначеною адресою під`єднана до внутрішньо-будинкової системи тепло- та водопостачання, а отже, відповідач є споживачем послуг з ЦО/ЦПГВ, а з 01 листопада 2021 року - споживачами послуг з ТЕ/ПГВ.

Таким чином, слід дійти висновку, що виникнення цивільних прав та обов`язків, між позивачем та відповідачем підтверджується діями сторін, а саме: позивач щомісячно надає відповідачам послуги з ЦО/ЦПГВ, а з 01 листопада 2021 року послуг з ТЕ/ПГВ, надсилає відповідачу платіжні документи (рахунки) на оплату таких послуг, а відповідач споживає надані послуги та зобов`язані оплатити їх вартість.

У постанові Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 401/710/15-ц) зазначено таке.

У залежності від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газопостачання, централізоване опалення тощо), 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, освітлення місць загального користування, поточний ремонт тощо), 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо) (частина перша статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання таких послуг, регулюються як нормами Цивільного кодексу України, так і Законом України «Про житлово-комунальні послуги», а також іншими нормативно-правовими актами у галузі цивільного, житлового законодавства та актів, що регулюють відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача вчасно одержувати якісні житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та згідно з умовами договору на надання таких послуг. Водночас відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 цього Закону такому праву прямо відповідає обов`язок споживача оплачувати надані йому житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживач зобов`язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувався ними. Водночас, відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Як уже зазначалось судом апеляційної інстанції, відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи від 25.09.2025. (а. с. 32), за відомостями Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Деснянської РДА, ОСОБА_1 станом на день її видачі, починаючи з 28.03.2013 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Реєстрація місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується також копією паспорту ОСОБА_1 .

Відтак, відповідач є споживачем ЦО/ЦПГВ та ТЕ/ПГВ, які постачає йому позивач за адресою: АДРЕСА_1 , без укладеного з позивачем договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, а тому останній не звільняється від оплати послуг у повному обсязі не дивлячись на те, що він не є власником зазначеної квартири.

Суд враховує, що відповідач не надав суду доказів того, що послуги з централізованого опалення за вказаною адресою надавала інша юридична особа, або що такі послуги не надавалися взагалі як до будинку АДРЕСА_4 , так і безпосередньо до квартири № 194 , яка знаходиться у цьому ж будинку.

При цьому, відповідач за спірний період не звертався до КП «Київтеплоенерго», як до надавача комунальних послуг, із заявою (повідомленням) про непроживання у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , про бажання припинити отримання послуг (як повністю так і на певний період) тощо.

Аналогічні висновки були зроблені у постановах Верховного Суду у справах від 29 листопада 2019 року № 645/5401/17 та від 31 жовтня 2019 року № 465/5138/15-ц.

Відповідно до положень частини першої статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Так, звернувшись з позовом до суду, позивач просить стягнути заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 18993,38 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 3285,85 грн. та три відсотки річних у розмірі 805,53 грн., заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 0,00 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 42,49 грн., три відсотки річних у розмірі 31,43 грн. та за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021, послуг централізованого постачання гарячої води з 01.05.2018 по 31.10.2021, послуг з постачання теплової енергії з 01.11.2021, послуг з постачання гарячої води з 01.11.2021, плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії, плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води, оплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення, оплати за обслуговування вузла комерційного обліку постачання гарячої води), втрати від інфляції (період з 01.01.2024 по 30.06.2025), трьох процентів річних (період з 01.01.2024 по 30.06.2025), пені (період з 01.01.2024 по 30.06.2025).

Звернувшись з апеляційною скаргою, відповідачем заявлено клопотання про застосування до спірних правовідносин позовної давності.

Перевіряючи таке твердження апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Разом з тим, Законом України від 30.03.2020 № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 згідно із яким: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» установлено карантин на усій території України з 12.03.2020.

Дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211, продовжено на всій території України згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239, від 22.04.2020 № 291, від 04.05.2020 № 343, 20.05.2020 № 392, від 17.06.2020 № 500, від 22.07.2020 № 641, від 26.08.2020 № 760, від 13.10.2020 № 956, від 09.12.2020 № 1236, від 17.02.2021 № 104, від 21.04.2021 № 405, від 16.06.2021 № 611, від 11.08.2021 № 855, від 22.09.2021 № 981, від 15.12.2021 № 1336, від 23.02.2022 № 229, від 27.05.2022 № 630, від 19.08.2022 № 928, від 23.12.2022 № 1423.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.08.2021 № 855 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» до 01.10.2021 на території України подовжено дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 20.05.2020 № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 22.07.2020 № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV- 2» з 01.07.2023 відмінено на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. установлено карантин на усій території України з 12.03.2020.

Таким чином, починаючи з 12.03.2020 і до 01.07.2023 тривав карантин, встановлений постановами Кабінету Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19.

Отже, в силу положень Закону № 540-ІХ та встановлення і продовження карантину продовжено й позовну давність.

Так, якщо строк позовної давності (3 роки) у частині дебіторської/кредиторської заборгованості повинен був минути в період карантину, то він продовжується, тобто встановлена статтею 257 ЦК України загальна позовна давність тривалістю у три роки - продовжена до закінчення дії карантину.

Така ж правова позиція, викладена в Постанові Верховного суду від 13 вересня 2022 року у справі № 910/16029/21, Постанові Верховного суду від 22 вересня 2022 року у справі № 920/724/21, Постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/116/21.

Апеляційний суд зауважує, що у пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають позовну давність і всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пп. 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі «Фінікарідов проти Кіпру»).

Водночас правила переривання позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.06.2018 у справі № 668/8830/15-ц).

У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону № 540-ІХ перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності, і всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Отже, Законом № 540-ІХ, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, було продовжено перебіг позовної давності для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на час дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

З урахуванням пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та часу введення в Україні карантину з 12 березня 2020 року у межах позовної давності знаходиться період саме з березня 2017 року.

За наведених обставин, вимоги КП «Київтеплоенерго» про стягнення з відповідача заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, за період з березня 2017 заявлені в межах позовної давності.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення за період з березня 2017 по 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 8985,60 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 1554,51 грн. та три відсотки річних у розмірі 381,09 грн.

Оскільки, згідно розрахунку наданого позивачем, заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого гарячого водопостачання відсутня, отже відсутні підстави щодо нарахування за вказаний період інфляційної складової боргу у розмірі 42,49 грн., та трьох відсотків річних у розмірі 31,43 грн.

Щодо заборгованості за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021, послуг централізованого опалення у розмірі 19214,01 грн., інфляційної складової боргу у розмірі 3390,44 грн., три відсотки річних у розмірі 840,05 грн., заборгованості за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії у розмірі 40 482,78 грн.; інфляційну складову боргу у розмірі 5554,02 грн., три відсотки річних у розмірі 1340,49 грн., пені у розмірі 1630,93 грн., заборгованості за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води у розмірі 1301,17 грн.; інфляційну складову боргу у розмірі 61,32 грн., три відсотки річних у розмірі 19,41 грн., пеня у розмірі 23, 61 грн.; заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 79,78 грн.; заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 47,30 грн., що в загальному розмірі складає 89 145, 73 грн.

Вказана сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. ОСОБА_1 не спростував зазначений розмір заборгованості, будь - яких доказів про відсутність заборгованості або про її менший розмір він суду апеляційної інстанції не надав.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно із частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Виходячи з вищенаведеного, рішення суду першої інстанції не може вважатись законним та обґрунтованим, і таким, що ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального та з додержанням норм процесуального права, у зв`язку із чим наявні підстави для його скасування з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, з застосуванням позовної давності до вимог за період до березня 2017 року.

Згідно з положеннями пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема: з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання до суду позовної заяви у цій справі позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00 грн, а за подання заявником апеляційної скарги - 4 992,00 грн. судового збору.

Таким чином, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про ухвалення у справі нового рішення про часткове задоволення позову Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», судові витрати понесені позивачем у суді першої інстанції у вигляді сплаченої суми судового збору підлягають стягненню з відповідача пропорційно частці задоволених позовних вимог у розмірі 2 778,69 грн (89145,73х3028/97143,99).

При цьому враховуючи, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задовольняється частково, отже з позивача підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 411,01 грн (7998,26х4992,00/97143,99) судових витрат по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги та 1 235,01 грн (89145,73х15000/97143,99 =13764,99; 15000-13764,99=1235,01 грн) витрат на правничу допомогу пропорційно до частки позовних вимог, у задоволенні яких судом відмовляється.

Керуючись ст. 268, 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 17 листопада 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (ЄДРПОУ 40538421; місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Площа І. Франка, 5) заборгованість за надані житлово-комунальні послуги у розмірі 89 145,73 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (ЄДРПОУ 40538421; місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Площа І. Франка, 5) 2 778, 69 грн. судового збору.

Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (ЄДРПОУ 40538421; місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Площа І. Франка, 5) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 1 235,01 грн. та 411,01 грн судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повна постанова складена 10 квітня 2026 року.

Судді

Л. Д. Поливач

А. М. Стрижеус

О. І. Шкоріна