Постанова від 17 березня 2026 р. у справі №761/22748/23 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 761/22748/23 Головуючий у І інстанції Фролова І.В.

Провадження №22-ц/824/1140/2026 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 березня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Таргоній Д.О.,

суддів: Борисової О.В., Голуб С.А.,

за участі секретаря Кононової Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_1 - адвоката Ліщишина Ігоря Віталійовича нарішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 квітня 2025року та на додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 травня 2025року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Горизонт», Товариства з обмеженою відповідальністю «Старлайт Плюс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Матильда», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Астер-Фінанс», треті особи: Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Мороз Дмитро Олександрович, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гречана Руслана Тарасівна, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тарасова Юлія Георгіївна про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування договорів,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, в якому просила:

1) витребувати з чужого незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю «Матильда» нежитлові приміщення з №l по №5, №l (групи приміщень №14). літера «А». площею 74.50 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . на користь ОСОБА_1 ;

2) скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Мороза Дмитра Олександровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) №47860986 від 19.07.2019 (номер запису про право власності 32468522);

3) визнати недійсним договір купівлі-продажу від 25 липня 2019 р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гречаною Р.Т. за №801, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Горизонт» та товариством з обмеженою відповідальністю «Старлайт Плюс»;

4) визнати недійсним договір купівлі-продажу від 21 лютого 2020 р.. посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тарасовою Ю.Г. за №782, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Старлайт Плюс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Матильда»;

5) скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу і Гречаної Руслани Тарасівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №47952447 від 25.07.2019 (номер запису про право власності 32553416);

6) скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тарасової Юлії Георгіївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №51 268608 від 21.02.2020 (номер запису про право власності 35612339);

7) визнати недійсним договір іпотеки від 27.02.2020. посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тарасовою Юлією Георгіївною за реєстровим №791, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Астер-Фінанс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Матильда»:

8) визнати припиненою іпотеку щодо нежитлових приміщень з №l по №5, №l (групи приміщень №14), літера «А». площею 74.50 кв.м.. які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , за договором іпотеки від 27.02.2020. посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тарасовою Юлією Георгіївною за реєстровим №791, укладеним між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Астер-Фінанс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Матильда»;

9) скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тарасової Юлії Георгіївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №51371819 від 27.02.2020 (номер запису про іпотеку 35709027);

10) скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тарасової Юлії Георгіївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №51371594 від 27.02.2020 (номер запису про обтяження 35708809).

В обґрунтування позову зазначала, що 08.07.2008 р. між АКБ «Золоті ворота» та ОСОБА_2 укладено договір №47/08-F про надання споживчого кредиту у розмірі 81 000,00 доларів США з терміном повернення не пізніше 07.07.2015 року з процентною ставкою 11.5 % річних на придбання нежитлових приміщень.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №47/08-F від 08.07.2008. між Акціонерним-комерційним банком «Золоті ворота» та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки від 08.07.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Шепелюк О.Г. за реєстровим №2045, за яким ОСОБА_2 було передано в іпотеку АТ «Банк Золоті Ворота» придбані за рахунок кредитних коштів нежитлові приміщення з №l по №5. №l (групи приміщень №14). літера «А, площею 74.50 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.2018 у справі №761/6646/18 позов ТОВ «ФК Горизонт» до ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК Горизонт» заборгованість за кредитним договором №47/08-F від 08.07.2008 р. у розмірі 15 379,26 доларів США, що еквівалентно 415 086,23 грн.

17 квітня 2019 р. ТОВ «ФК Горизонт» направило ОСОБА_1 письмове повідомлення про порушення основного зобов`язання та вимогу про усунення порушення (в порядку ст. 35 Закону України «Про іпотеку») за вих. №01-10/160419-1 від 16.04.2019.

29 грудня 2021 р. з Інформаційної довідки №293237820 ОСОБА_1 дізналась, що право власності на нежитлові приміщення з №1 по №5. №l (групи приміщень №14), літера «А», площею 74.50 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . зареєстроване за ТОВ «МАТИЛЬДА» внаслідок попереднього звернення стягнення на предмет іпотеки ТОВ «ФК ГОРИЗОНТ», яке відбулось 16 липня 2019 р.

В свою чергу, ознайомившись з матеріалами реєстраційної справи щодо звернення стягнення на предмет іпотеки позивачка вважає, що вказане відбулося з порушенням законодавства.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 24 квітня 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 23 травня 2025року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Матильда» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 60 000,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, з апеляційною скаргою в інтересах позивачки ОСОБА_1 звернувся її представник - адвокат Ліщишин І.В., який, посилаючись на неповноту встановлення судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду встановленим по справі обставинам, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги у повному обсязі, здійснити розподіл судових витрат за наслідками перегляду справи в апеляційній інстанції.

Зокрема, в доводах апеляційної скарги представник позивача зазначає, що вирішуючи спір, суд першої інстанції не дав оцінки доводам позовної заяви про відсутність в матеріалах реєстраційної справи доказів отримання позивачем від ТОВ «ФК «Горизонт» письмового повідомлення про усунення порушень та інформації про вартість предмета іпотеки на момент звернення стягнення. Крім того, судом не враховано наявність рішення суду, яким було відмовлено ТОВ «ФК «Горизонт» в зверненні стягнення на предмет іпотеки.

Щодо висновків суду про добросовісність набувача ТОВ «Матильда», скаржник зазначає, що оскільки проведення державної реєстрації права власності на спірний об`єкт нерухомості за ТОВ «ФК «Горизонт» було здійснено з істотними порушеннями норм чинного законодавства та без належного повідомлення позивача, то фактичний перехід до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки без згоди власника майна в порушення норм Закону України «Про іпотеку» свідчить про те, що квартира вибула з власності позивачки без її згоди. З урахуванням наведеного, вважає, що витребування майна з чужого незаконного володіння останнього власника призведе до ефективного захисту порушених прав позивача та практичній реалізації судового рішення.

Скаржник також не погоджується з додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 23 травня 2025року, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Вказує, що адвокатом Ліщишиним І.В. 22.05.2025 року були подані заперечення на заяву представника ТОВ «Матильда» про ухвалення додаткового рішення, проте останні не були враховані судом першої інстанції при постановлення оскаржуваного рішення.

Зокрема, позивач заперечував проти задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення з таких підстав: заяву про надання попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат представник ТОВ «Матильда» подав до суду першої інстанції 18.04.2025 року, тобто з порушенням вимог ч. 1,2 статті 134 ЦПК України, за змістом якої кожна сторона подає попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які вона понесла і які очікує понести, разом із першою заявою по суті спору.

Крім того, заява про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат не містить детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Вказує, що заявлений представником відповідача розмір витрат на правову допомогу в сумі 100 000,00 грн є неспівмірним зі складністю справи, часом , витраченим адвокатом та обсягом наданих послуг, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які складні процесуальні документи, підготовлені адвокатом.

Представник ТОВ «Матильда» - адвокат Штокало Т.В. подав відзиви на обидві апеляційні скарги. У відзиві на апеляційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24.04.2025 року представник відповідача зазначає, що твердження позивача про недотримання ТОВ «ФК Горизонт» 30-ти денного строку згідно пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127 не відповідає обставинам справи та суперечить документам, які сама позивач і додала до позовної заяви.

Так, реєстрація права власності за ТОВ «ФК «Горизонт» здійснено 16.07.2019 року тобто через 3 місяці, після отримання Позивачкою вимоги про усунення порушення за Договором №47/08-F від 08.07.2008 року, укладеного між АКБ «Золоті Ворота» та ОСОБА_2 та Договору іпотеки від 08.07.2008 року укладеного між АКБ «Золоті Ворота» та ОСОБА_2 .

Вважає, що судом першої інстанції надано належну оцінку дослідженим по справі доказам, підтверджуючим отримання позивачкою ОСОБА_1 письмової вимоги про усунення порушення.

Вказує, що правові норми, на які посилається ОСОБА_1 , не підлягають застосуванню щодо об`єкта культурної спадщини за адресою: АДРЕСА_2 , а твердження про порушення Закону України «Про охорону культурної спадщини» під час звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки відсутнє погодження відповідного органу культурної спадщини, є надуманим та не відповідає законодавству України.

Зазначає, що ТОВ «Матильда» як добросовісний набувач майна захищений відповідними положеннями законодавства у правовідносинах, пов`язаних із оспоренням їх прав на нежитлові приміщення з № l по № 5, № 1 (групи приміщень № 14) літера А, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 74,5 кв.м.

Звертає увагу апеляційного суду на ту обставину, що у відзиві на позовну заяву відповідач повідомив, що за його замовленням, Приватним підприємством «Центр оцінки та юридичної допомоги» (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності №638/18, виданий ФДМУ 15 серпня 2018 року) було підготовано Звіт про незалежну оцінку майна від 28.05.2019 р., згідно з яким визначено величину отриманої вартості майна (вбудованого нежитлового приміщення в житловому будинку, загальною площею 74,5 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ) без ПДВ 419 000,00 грн. (чотириста дев`ятнадцять тисяч гривень 00 копійок).

Таким чином, станом на дату проведення 16.07.2019 державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно у порядку задоволення вимог іпотекодержателя, звіт про експертну оцінку ринкової вартості спірного нерухомого майна був складений і наявний.

Зазначені обставини свідчать про те, що оцінка предмету іпотеки на момент переходу права власності була здійснена, а відтак відсутнє порушення проведеної державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем.

При цьому матеріали справи не містять доказів оспорювання позивачем зазначеного звіту, а також доказів того, що вартість предмета іпотеки є більшою, ніж зазначено у висновку.

Належних і допустимих доказів ненадання іпотекодержателем державному реєстратору всіх обов`язкових для подання документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, позивач не надала.

У відзиві на апеляційну скаргу на додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 травня 2025 року представник ТОВ «матильда» адвокат Штокало Т.В. наводить заперечення щодо доводів скарги, посилаючись на їх безпідставність, просить залишити додаткове рішення без змін.

Вказує, зокрема, що до закінчення судових дебатів у справі № 761/22748/23, 18.04.2025 року, представником ТОВ «Матильда» подано заяву про надання попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, згідно з якою відповідач, протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду у справі № 761/22748/23, зобов`язався надати докази на підтвердження наданих послуг та понесених судових витрат. Процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів.

29.04.2025 року, у визначений законом строк, представником ТОВ «Матильда» подано заяву про стягнення понесених судових витрат та долучення доказів , що підтверджують розмір понесених відповідачем судових витрат. ТОВ «Матильда» просило долучити дану заяву про стягнення судових витрат та додані до неї докази понесення судових витрат до матеріалів справи № 761/22748/23, прийняти додаткове рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу та стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Матильда» судові витрати у розмірі 120 000,00 грн.

На підтвердження витрат на правничу допомогу представником ТОВ «Матильда» до суду подано договір про надання правової (правничої) допомоги б/н від 01.02.2024 року, акт приймання-передачі наданих послуг № 1 від 25.04.2025 року, у відповідності до якого сторони підтвердили, що розмір винагороди Виконавця за юридичні послуги становить 120 000,00 гривень 00 копійок, рахунок № 1 від 25.04.2025 р.

Вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що при вирішенні питання стягнення витрат на правову допомогу суд першої інстанції не врахував подані представником позивача заперечення, оскільки вказане спростовується самим змістом додаткового рішення. Так, врахувавши подані стороною позивача заперечення/клопотання про зменшення судових витрат, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви про розподіл витрат та стягнув з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 60 000,00 грн, тобто суму, яку було зазначено в попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат.

Вважає також необґрунтованими доводи скаржника про неспівмірність задоволених судом витрат відповідача на правову допомогу складеності справи, часу, витраченому адвокатом та обсягу наданих послуг, оскільки представником позивача у клопотанні про долучення доказів від 28.02.2025 року було заявлено тотожні витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн за надання наступних послуг: підготовка та подання до суду позовної заяви, заяви про витребування доказів, заяви про забезпечення позову, долучення доказів, участь в судових засіданнях, тощо.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Ліщишин І.В. підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у відповідності до вимог процесуального законодавства.

Керуючись ч. 2 ст. 372 ЦПК України, суд вважав за можливе розглядати справу за відсутності інших учасників, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону відповідає.

Так, судом першої інстанції встановлено наступні фактичні обставини у даній справі.

08 липня 2008 р. між Акціонерним-комерційним банком «Золоті ворота» (далі - АТ «Банк Золоті Ворота») та ОСОБА_2 (далі ОСОБА_2 ) укладено договір №47/08-F про надання споживчого кредиту у розмірі 81 000.00 доларів США з терміном повернення не пізніше 07.07.2015 року з процентною ставкою 11.5 % річних на придбання нежитлових приміщень (п. 1.1. Кредитного договору).

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №47/08-F від 08.07.2008 р. між Акціонерним-комерційним банком «Золоті ворота» та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки від 08.07.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Шепелюк О.Г. за реєстровим №2045, за яким ОСОБА_2 було передано в іпотеку АТ «Банк Золоті Ворота». придбані за рахунок кредитних коштів нежитлові приміщення з №l по №5. №l (групи приміщень №14). літера «А». площею 74.50 кв.м.. які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.

На дату смерті ОСОБА_2 у останньої була заборгованість за кредитним договором №47/08-1 від 08.07.2008 у розмірі 15 379.26 доларів США.

АТ «Банк Золоті Ворота» було направлено претензійні вимоги щодо погашення заборгованості за кредитним договором спадкоємцями до ПН КМНО Шепелюк О.Г. П?ятої Київської державної нотаріальної контори.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зверьковою Н.В. було заведено спадкову справу №2/2014 року після смерті ОСОБА_2 померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .. відкритою за заявою ОСОБА_1 (далі позивач. ОСОБА_1 ). яка є донькою та єдиним її спадкосмцем.

ПН КМНО Шепелюк О.Г.. П?ятою Київською державною нотаріальною конторою було перенаправлено претензійні вимоги АТ «Банк Золоті Ворота» щодо погашення заборгованості за кредитним договором.

20.04.2017 року між АТ «Банк Золоті Ворота» між ТОВ «Златко груп» було укладено договір №159 про відступлення права вимоги за кредитним договором №47/08-F від 08.07.2008 та договором іпотеки від 08.07.2008 р. посвідчений приватним нотаріусом КМНО Шепенюк О.Г.. за реєстровим №2045. в розмірі 15 379.26 доларів США заборгованості за тілом кредиту.

25.04.2017 року між ТОВ «Златко груп» та ТОВ «Фінансова компанія Горизонт» (далі відповідач-1. ТОВ «ФК Горизонт») укладено договір №2/17 про відступлення права вимоги за кредитним договором №47/08-F від 08.07.2008 та договором іпотеки від 08.07.2008 р. посвідчений приватним нотаріусом КМНО Шененюк О.Г. за реєстровим №2045. в розмірі 15 379.26 доларів США заборгованості за тілом кредиту.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Кисва від 24.09.2018 у справі №761/6646/18 позов ТОВ «ФК Горизонт» до ОСОБА_1 задоволено частково. стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК Горизонт» заборгованість за кредитним договором №47/08-F від 08.07.2008 р. у розмірі 15 379.26 доларів США. що еквівалентно 415 086.23 грн.

17 квітня 2019 р. ТОВ «ФК Горизонт» направило ОСОБА_1 письмове повідомлення про порушення основного зобов`язання та вимогу про усунення порушення (в порядку ст. 35 Закону України «Про іпотеку») за вих. №01-10/160419-1 від 16.04.2019.

Вказаний документ направлено ОСОБА_3 за допомогою поштового сервісу «Нова Пошта», що підтверджується експрес-накладними №59000415553137 від 17.04.2019 та №59000415555058 від 17.04.2019.

16 липня 2019 р. ТОВ «ФК Горизонт» зареєструвало право власності на предмет іпотеки в порядку ст. 36. 37 Закону України «Про іпотеку». а саме на нежитлові приміщення з №1 по №S. №l (групи приміщень №14). літера «А». площею 74.50 кв.м.. які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

25 липня 2019 р. ТОВ «ФК Горизонт» уклало договір купівлі-продажу. посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гречаною Р.Т. за №801. з ТОВ «СТАРЛАЙТ ПЛЮС» (далі - відповідач-2). згідно якого нежитлові приміщення з №l по №5. №l (групи примішень №14). літера «А», площею 74.50 кв.м.. які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . перейшли у власність ТОВ «СТАРЛАЙТ ПЛЮС».

21 лютого 2020 р. ТОВ «СТАРЛАЙТ ПЛЮС» уклало договір купівлі-продажу. посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тарасовою Ю.Г. за №782. з ТОВ «МАТИЛЬДА» (далі відповідач-3). згідно якого нежитлові приміщення з №1 по №5. №l (групи приміщень №14). літера «А». плошею 74.50 кв.м.. які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , перейшли у власність ТОВ «МАТИЛЬДА».

27 лютого 2020 р. ТОВ «МАТИЛЬДА» уклало договір іпотеки з ТОВ «ФК «АСТЕР-ФІНАНС» (далі відповідач-4). згідно якого передала в іпотеку останньому нежитлові приміщення з №l по №5. №l (групи приміщень №14), літера «А», плошею 74.50 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що підписавши Договір іпотеки, погодили всі його умови, у тому числі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання - переходу права власності на Майно до Іпотекодержателя; позивачем не було надано доказів на підтвердження неправомірності дій державного реєстратора при реєстрації права власності на відповідача, а доводи щодо неналежного повідомлення позивачки про звернення стягнення на предмет іпотеки спростовані матеріалами справи, які підтверджують належне направлення та отримання вимоги про усунення порушення.

Ухвалюючи додаткове рішення й частково задовольняючи заяву про компенсацію витрат на правничу допомогу, суд виходив із обсягу послуг, наданих адвокатом, складності цивільної справи, часу, витрачений адвокатом, та дійшов висновку про обґрунтованість понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 60 000 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим по справі обставинам та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» (тут і далі - в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин), іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 Закону України «Про іпотеку»).

Згідно зі статтею 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов?язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Отже, сторони в договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя чи застереження в іпотечному договорі на підставі договору купівлі-продажу.

Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду.

Застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки - це виключно позасудовий спосіб урегулювання спору, який сторони встановлюють самостійно у договорі.

З урахуванням вимог статей 328, 335, 392 ЦК України у контексті статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» суди не наділені повноваженнями звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за іпотекодержателем.

Відповідно до пункту 3.1. Договору іпотеки від 08.07.2008 року, укладеного між АКБ «Золоті Ворота» та ОСОБА_2 (далі - Договір іпотеки), звернення стягнення на Майно та його продаж для погашення заборгованості за Кредитним договором здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або шляхом позасудового врегулювання, відповідно до СТ. 36-38 Закону України «Про іпотеку», або іншими способами, які не суперечать чинному законодавству України.

Згідно з п. 2.1.2. Договору іпотеки Іпотекодержатель має право звернути стягнення на Майно у випадку, якщо в час настання строку виконання зобов?язань іпотекодавця (Боржника) за Кредитним договором вони не будуть виконані, а також у будь-який час (незалежно від настання строку виконання зобов?язань) - у випадку невиконання Іпотекодавцем будь-яких своїх обов?язків за Договором, або якщо будь-яка з гарантій чи запевнень, наданих іпотекодавцем згідно з Договором виявиться недійсною. Іпотекодержатель може реалізувати майно третім особам на підставі договору купівлі-продажу для погашення заборгованості за кредитним договором.

Пунктом 3.11 Договору сторонами погоджено застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання.

Так, відповідно до пункту 3.11.1 Договору, у випадку невиконання Іпотекодавцем письмової вимоги Іпотекодержателя про усунення порушення зобов?язань за Кредитним договором та/або Договором у встановлений Іпотекодержателем строк, така вимога Іпотекодержателя задовольняється за рахунок Майна. Це застереження визначає один із способів задоволення вимог Іпотекодержателя, а саме:

1. перехід права власності на Майно до Іпотекодержателя. Підписанням Договору Іпотекодавець надає згоду на перехід права власності на Майно до Іпотекодержателя за власним одноосібним письмовим рішенням Іпотекодержателя придбання Майна у власність. Рішення Іпотекодержателя про придбання Майна у власність та Договір - є документами, на підставі яких здійснюється реєстрація права власності за Іпотекодержателем.

Згідно положень статті 35 Закону України «Про іпотеку», що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Судом у даній справі встановлено, що 16.04.2019 року ТОВ «ФК «Горизонт» направив письмове повідомлення про порушення основного зобов'язання та вимогу про усунення порушення, в порядку статті 35 Закону України «Про іпотеку», за адресою зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 , а також на адресу ТОВ «Еверест Рентал Груп», де Позивач є одноособовим учасником та директором товариства, за допомогою поштового сервісу «Нова Пошта».

З доданих позивачем до матеріалів справи доказів, зокрема згідно експрес-накладної № 59000415553137, вбачається, що поштове відправлення отримано 18.04.2019 року ОСОБА_4 , експрес-накладна № 59000415555058 отримано 18.04.2019 року ОСОБА_4 .

Доводи апеляційної скарги про те, що відправлення дійсно могли бути отримані, але не позивачем, а іншою особо, а також про те, що зазначений в накладних номер телефону: НОМЕР_1 , не є номером телефону позивача, не підтверджені належними та допустимими доказами, тому не можуть бути взяті до уваги.

Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги щодо не отриманням позивачем повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до вимог частини першої статті 20 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», заява на проведення реєстраційних дій подається заявником у паперовій формі, а у випадках, передбачених законодавством, - в електронній формі разом з оригіналами документів, необхідних для проведення реєстраційних дій.

Приписами частин першої та другої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено певний вичерпний перелік підстав для відмови в державній реєстрації прав, а саме: заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну' реєстрацію прав; документи подано до неналежного суб`єкта державної реєстрації прав, нотаріуса; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав; заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, у тому числі за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці. За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Як встановлено судом, після спливу 30 денного терміну надсилання повідомлення боржнику було звернуто стягнення на предмет іпотеки згідно з Договором Іпотеки та право власності зареєстровано за іпотекодержателем ТОВ «Фінансова компанія «Горизонт», державним реєстратором прав на нерухоме майно Мороз Д.О. КП «Реєстраційне бюро» м. Київ.

З наявної в матеріалах справи витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 174471353 від 19 липня 2019 року, слідує, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень, індексний номер 47860986 від 19.07.2019 12:44:37 прийнято державним реєстратором прав на нерухоме майно Мороз Д.О. КП «Реєстраційне бюро» м. Київ щодо реєстрації права власності за ТОВ «Фінансова компанія «Горизонт» нежитлові приміщення з №l по №5, №l (групи приміщень №14), літера «А». площею 74.50 кв.м.. які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , на виконання умов договору іпотеки, серія та номер: 2045, виданий 08.07.2008, видавник: Шепелюк О.Г., приватний нотаріус КМНО, нотаріальна копія договору про відступлення права вимоги, серія та номер:1364, виданий 20.04.2017, видавник: приватний нотаріус КМНО Мішенін І.С.; Договір про відступлення права вимоги, серія та номер:1463, виданий 25.04.2017, видавник: приватний нотаріус КМНО Мішенін І.С.

Апеляційний суд вважає безпідставними доводи позивача щодо відсутності на момент проведення державної реєстрації права власності за ТОВ «Фінансова компанія «Горизонт» на спірні нежитлові приміщення звіту про оцінку предмета іпотеки. Наявність такого звіту встановлена судом і підтверджується матеріалами справи.

У частині третій статті 37 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

У справі № 761/11601/19 Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 16 червня 2021 року зазначила, що у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 306/1224/16-ц (провадження № 14-501цс18) та від 20 березня 2019 року у справі № 306/2053/16-ц (провадження № 14-22цс19) викладено однозначні правові висновки про те, що відсутність оцінки предмета іпотеки на момент переходу права власності свідчить про порушення проведеної державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем.

Подібні за змістом висновки, із посиланням на вказані висновки Великої Палати Верховного Суду, викладено й у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17, від 11 червня 2020 року у справі № 914/953/19, від 12 серпня 2020 року у справі№ 921/353/19.

З матеріалів справи вбачається, що приватним підприємством «Центр оцінки та юридичної допомоги» (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності №638/18, виданий ФДМУ 15 серпня 2018 року) було підготовано Звіт про незалежну оцінку майна від 28.05.2019 р., згідно з яким визначено величину отриманої вартості майна (вбудованого нежитлового приміщення в житловому будинку, загальною площею 74,5 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ) без ПДВ 419 000,00 грн. (чотириста дев`ятнадцять тисяч гривень 00 копійок)

При цьому матеріали справи не містять доказів оспорювання позивачами зазначеного звіту, а також доказів того, що вартість предмета іпотеки є більшою, ніж зазначено у висновку.

Позивачами не доведено ту обставину, що Іпотекодержателем не було подано державному реєстратору всіх обов`язкових для подання документів на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

Зокрема, позивачка посилаються на те, що відповідні документи відсутні у витребуваній судом першої інстанції реєстраційній справі.

В матеріалах справи наявні відомості про вартість предмета іпотеки, визначеної суб`єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації (Звіт про незалежну оцінку майна від 28.05.2019 р.) (а.с. 127-140 т.1).

Згідно з третім абзацом частини 2 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Реєстраційна справа включає документи у паперовій та електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій. Документи, на підставі яких проведено реєстраційні дії та які підлягають поверненню заявнику, зберігаються у реєстраційній справі у формі електронних копій документів, виготовлених шляхом сканування під час проведення реєстраційних дій.

Відповідно до пункту 7 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року, №1127 (в редакції на час державної реєстрації права власності банку) (далі - Порядку) для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", іншими законами України та цим Порядком.

Згідно з пунктом 24 Порядку за результатами розгляду заяви державний реєстратор невідкладно повертає заявникові документи, подані для державної реєстрації прав у паперовій формі (крім випадків, коли такі документи було повернуто заявнику під час прийняття заяви після виготовлення їх електронних копій шляхом сканування або коли такі документи відповідно до закону не повертаються заявнику), та за наявності бажання заявника отримати результати державної реєстрації прав у паперовій формі - видає витяг з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав чи (у разі відмови у проведенні державної реєстрації прав) рішення щодо відмови в державній реєстрації прав.

Отже, з огляду на обов`язок державного реєстратора повернути заявникові документи, подані для державної реєстрації прав у паперовій формі, витребувана судом першої інстанції реєстраційна справа може не містити всіх паперових документів на підставі яких проводилась державна реєстрація права власності на предмет іпотеки.

Схожих за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 727/6254/22.

Апеляційний суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до встановлених по справі обставин, ТОВ «Матильда» купило нежитлові приміщення з № 1 по № 5, № 1 (групи приміщень № 14) літера А, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 74,5 кв.м. за Договором купівлі-продажу нерухомого майна від 21.02.2020 року, укладеного з ТОВ «Старлайт Плюс».

Згідно пункту 6 Договору купівлі-продажу продавець гарантує, що прихованих недоліків Нерухоме майно не має, до моменту укладення цього договору нікому іншому воно не відчужене, під забороною (арештом) та заставою (в тому числі податковою) не перебуває, як внесок до статутного капіталу юридичних осіб не передане, судового спору щодо нього, а також прав у третіх осіб (права наймача (оренди), право застави, право довірчого користування, сервітутів, тощо) як в межах так і за межами України немає. Відповідно до пункту 9 Договору продавець стверджує, що повідомив покупця про всі істотні обставини, які мають відношення до Нерухомого майна та які могли вплинути на волю покупця щодо укладення цього Договору.

Згідно зданими з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, які надані позивачем, дані щодо інших речових прав, іпотек та заборони відчуження на момент укладення Договору купівлі-продажу були відсутні.

У відповідності до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості та їх обтяження, а також про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна і ціну (вартість) нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості та речових прав на нього чи розмір плати за користування нерухомим майном за відповідними правочинами, відомості та електронні копії документів, подані у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час проведення таких реєстраційних дій, та відомості реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, отримані державним реєстратором шляхом безпосереднього доступу до них чи в порядку інформаційної взаємодії таких систем з Державним реєстром прав.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей про речові права, обтяження речових прав, що містяться в цьому реєстрі.

Тобто, законодавством встановлено презумпцію достовірності відомостей, які містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у зв'язку з чим ТОВ «Матильда» мала право та підстави покладатись на них при вступі у правовідносини з ТОВ «Старлайт Плюс».

З наведеного вбачається, що нежитлові приміщення з №1 по № 5, № 1 (групи приміщень № 14) літера А, які розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 74,5 кв.м. набувались ТОВ «Матильда» в умовах, коли вони була вільні від будь-яких обтяжень, арештів, прав третіх осіб, спорів, які б могли завершитись позбавленням або анулюванням права власності.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Аналогічне положення закріплено у статті 321 ЦК України. Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати (якщо має місце відсутність прав на відчуження у первісного власника).

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина друга статті 328 ЦК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), пункт 68, «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07), пункт 45).

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (частина перша статті 330 ЦК України). Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17).

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 зазначила, зокрема, про те що за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. За таких умов право іпотеки припиняється, відомості про іпотеку поновленню не підлягають, а позов про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає задоволенню; при вирішенні таких спорів необхідно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного за відсутності в державному реєстрі відомостей про обтяження (пункт 7.22); при вирішенні спорів щодо прав на нерухоме майно необхідно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного з порушенням закону, оскільки від цього може залежати, зокрема, чинність чи припинення іпотеки(пункт 9.9); у справі за належною вимогою (зокрема про визнання права іпотекодержателя) суд має врахувати наявність/відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна (пункт 9.10).

З наведених постанов Великої Палати Верховного Суду слідує, що набуття майна добросовісним набувачем в умовах, коли згідно даних у державних реєстрах, воно не містить жодних обтяжень, набувається таким добросовісним набувачем у вільному від обтяжень стані.

У пункті 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року в справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20) зроблено висновок, що: «розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц), а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо».

Конструкція, за якою добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний і надмірний тягар. Факт незаконного відчуження та допущення продажу майна не може породжувати правових наслідків для добросовісного набувача (аналогічний висновок містить у Постанові Верховного Суду від 15.03.2023 року у справі № 725/1824/20).

Добросовісний набувач не може відповідати у зв`язку із порушеннями інших осіб, допущеними в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає такий статус всупереч приписам статті 388 ЦК України, а, відтак, втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар (пункт 6.53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21)).

У справі, що переглядається, позивачем не надано доказів, підтверджуючих виконання позивачем зобов`язань за кредитним договором №47/08-F від 08.07.2008 р., не спростувала вартість предмета іпотеки, за якою було звернуто стягнення на предмет іпотеки.

З огляду на вказане, позбавлення ТОВ «Матильда» нерухомого майна, набутого у власність на підставі дійсного оплатного договору, за відсутності жодних зареєстрованих обтяжень, не відповідатиме принципу встановлення справедливого балансу між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання.

Отже оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають встановленим обставинам, підстави для зміни чи скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги не встановлені.

Крім того, колегія не погоджується із доводами апеляційної скарги щодо наявності підстав скасування додаткового рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 травня 2025 року, з огляду на наступне.

За умовами п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

Частиною 3 статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати зокрема на професійну правничу допомогу.

Частиною 1, 2 статті 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно частини 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Матильда» та Адвокатським об`єднанням «Еквіті» укладено Договір про надання правової (правничої) допомоги від 01.02.2024 року.

Інтереси відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Матильда» у суді першої інстанції представляв адвокат АО «Еквіті» - Штокало Т.В.

18.04.2025 року адвокат Штокало Т.В. подав до суду першої інстанції за допомогою підсистеми «Електронний суд» заяву про надання попереднього розрахунку судових витрат, вказавши про те, що докази на підтвердження наданих послуг та понесених судових витрат за договором про надання правничої допомоги буде надано заявником протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Згідно з частинами 1, 2 статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника про те, неподання представником ТОВ «Матильда» попереднього розрахунку судових витрат разом із відзивом на позовну заяву є підставою для відмови в їх стягнення, оскільки зазначені вище норми процесуального права визначають право суду, а не обов`язок, відмовити у відшкодування судових витрату разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат разом із першою заявою по суті спору.

29.04.2025 року, у визначений законом строк, представником ТОВ «Матильда» подано заяву про стягнення понесених судових витрат та долучення доказів , що підтверджують розмір понесених відповідачем судових витрат. ТОВ «Матильда» просило долучити дану заяву про стягнення судових витрат та додані до неї докази понесення судових витрат до матеріалів справи № 761/22748/23, прийняти додаткове рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу та стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Матильда» судові витрати у розмірі 120 000,00 грн.

Задовольняючи заяву частково, суд першої інстанції, дослідивши докази, подані на підтвердження понесених відповідачем витрат на правову допомогу, врахувавши подані представником позивачазаперечення/клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, виходив із того, що в заяві про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, поданій представником відповідача, було вказано суму витрат в 60 000,00 грн, тоді якв заяві про ухвалення додаткового рішення - 120 000,00 грн. Тому, керуючись ч. 4 ст. 141 ЦПК України, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 60 000,00 грн, тобто суму, яку було зазначено в попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат.

Апеляційна скарга не містить аргументів проти висновків суду першої інстанції щодо розгляду заяви представника ТОВ «Матильда» про ухвалення додаткового рішення.

Колегія суддів, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом Штокало Т.В. послуг, виходячи із засад цивільного законодавства щодо розумності та справедливості, вважає, що визначений судом у додатковому рішенні від 23 травня 2025 року розмір витрат які відповідач поніс в суді першої інстанції на правову допомогу у розмірі 60 000 грн відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, обґрунтованості, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції керуючись наведеними нормами дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для ухвалення додаткового рішення у даній справі задовольняючи частково заяву представника позивача - адвоката Штокало Т.В.

Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції і не впливають на його правильність, а тому не можуть бути підставою для скасування або зміни рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, дав їм належну правову оцінку, застосував релевантну практику Верховного Суду щодо вказаних правовідносин. А тому рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства, наданим доказам, обставинам справи, і підстав для його скасування з мотивів, викладених відповідачем в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного суду не вбачає.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Ліщишина Ігоря Віталійовича залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 квітня 2025 року та додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 травня 2025року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 10 квітня 2026 року.

Суддя-доповідач Д.О. Таргоній

Судді: О.В. Борисова

С.А. Голуб