Постанова від 08 квітня 2026 р. у справі №571/1700/25 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2026 року

м. Рівне

Справа № 571/1700/25

Провадження № 22-ц/4815/351/26

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Гордійчук С.О.

суддів: Боймиструка С.В., Хилевич С.В.

учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»,

відповідач: ОСОБА_1

розглянув в порядку письмового провадження в м. Рівне апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» на заочне рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 24 листопада 2025 року, ухвалене в складі судді Комзюк А.Ф., дата складання повного тексту рішення відсутня, у справі № 571/1700/25,

в с т а н о в и в :

В червні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що 25 жовтня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № №440951947 у формі електронного документа з використанням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора MNV6F32P.

25 жовтня 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 12 000, 00 грн на банківську карту відповідача, що свідчить про прийняття пропозиції кредитодавця.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01 та додаткові угоди, у тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу.

05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01.

29 травня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» уклали договір факторингу № 29/05/25-Е, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило ТОВ «ФК «Ейс» право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Відповідно до реєстру боржників № б/н від 29.05.2025 за договором факторингу № 29/05/25-Е, від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 50 954,40 грн.

Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №440951947 від 25 жовтня 2021 року в розмірі 50 954,40 грн, яка складається з: 12 000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 38 954,40 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 0,00 грн – заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи), а також судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Заочним рішенням Рокитнівського районного суду Рівненської області від 24 листопада 2025 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором №440951947 від 25.10.2021 у розмірі 50954,40 гривні та судових витрат відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ТОВ «ФК «Ейс» подало апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції визнав факт укладення сторонами кредитного договору, отримання грошових коштів у визначеному розмірі та перехід права вимоги.

Вказує, що рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, оскільки договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року передбачено відступлення права вимоги, яке виникне в майбутньому, а тому вважає, що договори факторингу та реєстри права вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги.

Відповідно до положень договору факторингу, передача права вимоги здійснюється не за самим договором факторингу, а в момент підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог.

Отже, реєстр прав вимоги №166 від 28.12.2021 року, що містить інформацію про боржника, підтверджує факт переходу права вимоги у визначений момент (дату його підписання). При цьому, даний реєстр, до якого включений кредитний договір №440951947 від 25.10.2021 року, підписаний через два місяці після укладення кредитного договору та у межах продовженого строку дії договору факторингу від 28 листопада 2018 року, що не суперечить закону.

Реєстр відступлення прав № 10 за кредитним договором, укладеним із ОСОБА_1 , підписаний між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» 31 липня 2023 року, тобто у межах продовженого строку дії договору факторингу від 05 серпня 2020 року.

Вважає, що 29.05.2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу № 29/05/25-Е, відповідно до умов якого скаржнику відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

На підтвердження фінансування на кожному етапі переходу права вимоги, позивачем надано акт звірки взаємних розрахунків та протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги за реєстром прав вимоги №166 від 28.12.2021 року, платіжну інструкцію щодо сплати фінансування по реєстру прав вимоги № 10 від 31.07.2023 року та платіжну інструкцію щодо сплати фінансування по реєстру боржників до договору факторингу №29/05/25-Е від 29.05.2025.

Отже, зазначені документи лише додатково узгоджують і відображають стан взаєморозрахунків, однак самі по собі не впливають на факт доведеності переходу права вимоги.

Звертає свою увагу на те, що надані позивачем договори факторингу, витяги з реєстру прав вимоги та акт прийому-передачі реєстру боржників самі по собі є достатніми доказами для підтвердження заявлених вимог.

Акти звірки виконують допоміжну функцію та додатково підтверджують сплату суми фінансування фактором клієнту.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За змістом ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам судове рішення відповідає.

Судом встановлено, що 25 жовтня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено договір кредитної лінії №440951947, відповідно до умов якого товариство надає відповідачу кредит в сумі 12000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності.

Пунктом 1.7. договору передбачено, що кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту, а саме до 24.11.2021 року.

31 січня 2023 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» здійснило переказ коштів згідно договору №791540135 від 31.01.2023 на платіжну картку № НОМЕР_1 хх-хххх-3075 в розмірі 12000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №7сс1624b-111e-4efb-ab0e-d5c72d0518ed від 25.10.2021 року.

Відповідно до ухвали суду від 08 липня 2025 року за клопотанням позивача вирішено клопотання про витребування доказів у АТ «Універсал Банк».

Згідно повідомлення АТ «Універсал Банк», на ім`я ОСОБА_1 банком емітовано платіжну картку НОМЕР_2 . У період з 25.10.2021 року по 30.10.2021 року на вказаний рахунок було зараховано платіж у сумі 12000,00 гривень та надано рух коштів по рахунку.

28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео» швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № 28/1118-01, за яким ТОВ «Таліон Плюс» отримало право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав до третіх осіб - боржників, вказаними у реєстрах прав вимоги. Строк дії договору закінчувався 28 листопада 2019 року, однак його було продовжено.

28 листопада 2019 року ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020 року. Інші умови договору залишилися без змін.

31 грудня 2020 року між ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, яка продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року.

31.12.2021 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.

31.12.2022 року та 31.12.2023 року на підставі додаткових угод № 31 та №32 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року продовжено строки його дії, відповідно до 31 грудня 2023 року та 31 грудня 2024 року.

05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01, яким ТОВ «Таліон Плюс» уступило права вимоги по кредиту для ТОВ «ФК «Онлайн фінанс».

29 травня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» уклали договір факторингу № 29/05/25-Е, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило ТОВ «ФК «Ейс» право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Відповідно до реєстру боржників № б/н від 29.05.2025 за договором факторингу № 29/05/25-Е, від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 50 954,40 грн.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. З наведено слідує, що договір факторингу є оплатним.

За положеннями цивільного права залежно від моменту, з якого правочини вважаються дійсними, тобто породжують цивільні права і обов`язки, зобов`язують сторін, розрізняють консенсуальні правочини, які є дійсними з моменту досягнення сторонами згоди по всіх істотних умовах та реальні правочини. Реальні правочини - це правочини, які вважаються дійсними не відразу після досягнення сторонами згоди по всіх істотних умовах, а тільки після вчинення на основі досягнутої згоди певної фактичної дії - передачі майна, грошової суми тощо.

Судом першої інстанції вірно встановлено той факт, що у справі відсутні докази на підтвердження оплати за договором факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року у зв`язку з наступним.

У постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 905/306/17 Верховним Судом зазначено, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі №5026/886/2012 тощо).

Крім цього, у постанові Верховного Суду від 02 листопада 2021 року № 905/306/17 встановлено, що чинне законодавство не містить положень про те, що право вимоги до нового кредитора переходить з моменту сплати новим кредитором на користь первісного кредитора заборгованості та інших платежів відповідно до договору відступлення права вимоги. Така вимога визначена законом лише щодо договору факторингу (ст. 1077 ЦК) чи може встановлюватися сторонами в укладених ними договорах.

Убачається, що відповідно до п. 3.1.3. Розділу 3 договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (як у старій редакції, так і у новій), сума фінансування вважається отриманою після її зарахування на рахунок клієнта, тобто цей договір є оплатним та реальним.

Отже, на підтвердження факту зарахування коштів на рахунок клієнта, має долучатися платіжний документ у підтвердження проведення фінансової операції, зокрема, платіжна інструкція, яка є документом первинного бухгалтерського обліку.

Розділом 3 договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, ураховуючи додаткову угоду № 26, визначено фінансування та порядок розрахунків. Зокрема, пунктом 3.1.1 передбачено, що фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів, розмір якої погоджується та визначається сторонами в кожному реєстрі прав вимоги окремо. За умовами пункту 3.1.2, фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів, яка вказана у відповідному реєстрі прав вимог, сплачується фактором в порядку, погодженому сторонами у відповідному реєстрі прав вимоги.

Пунктами 2, 3, 4, 5 реєстру прав вимоги № 166 від 28 грудня 2021 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» сторони погодили, що сума фінансування, належна до сплати клієнту за цим реєстром прав вимог становить % (сума відсотків не зазначена) від основної суми заборгованості та складає 8678960,81 грн, яка підлягає сплаті фактором у чотири етапи, до 20 числа кожного календарного місяця. Кожний платіж повинен бути не менше 25 % від суми фінансування (а.с. 71).

Разом з тим, позивачем не надано доказів на підтвердження оплати за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, тому позивачем не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», а наступні переходи прав вимоги, які є похідними, не можуть підтвердити передання вказаного права вимоги до останнього кредитора - ТОВ «ФК «Ейс».

Доводи апеляційної скарги про те, що подані позивачем договори факторингу, протоколи погодження та витяги з реєстрів прав вимоги самі по собі є достатніми для підтвердження заявлених вимог, а акти звірки виконують допоміжну функцію та додатково підтверджують сплату суми фінансування фактором клієнту, на думку колегії судів, є необґрунтованими.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21) зазначено, що:

47. Відповідно до глави 73 ЦК України правова природа факторингу полягає у наданні фактором (посередником) платної фінансової послуги клієнту. Зміст цієї послуги полягає у наданні (фінансуванні) фактором грошових коштів клієнту за плату. При цьому клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до боржника. Клієнт може зобов`язатись відступити факторові свою грошову вимогу до боржника в рахунок виконання свого зобов`язання з повернення отриманих коштів та здійснення оплати за надану фінансову послугу. Або клієнт може зобов`язатись відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання свого зобов`язання перед фактором, яке в майбутньому буде виконане клієнтом шляхом сплати факторові коштів, у тому числі за надану фінансову послугу.

48. Отже, договір факторингу має такі ознаки: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом № 2664-ІІІ умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

Таким чином, наявні у справі реєстри прав вимог, де боржником зазначено ОСОБА_1 , самі по собі не свідчать про набуття позивачем прав кредитора по відношенню до позичальника, оскільки належними доказами, крім реєстрів, є докази на підтвердження оплати за договором факторингу.

При цьому, колегія суддів вважає, що зміни, внесені до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року на підставі додаткової угоди № 32 від 31.12.2023 року, де розділ 3 указаного договору факторингу «Фінансування та порядок розрахунків» викладено у новій редакції, не поширюються на спірні правовідносини у даній справі, оскільки на час передачі прав вимоги від ТОВ «Манівео швидкафінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» на підставі реєстру прав вимог № 166 від 28.12.2021 року нова редакція розділу 3 не діяла.

Одночасно, суд зауважує, що наявні у справі Протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимог згідно Реєстру прав вимоги № 166 від 28.12.2021 року (а.с.69 зворот) та Акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2021 року зі сплати суми фінансування за Реєстром прав вимоги № 166 від 28.12.2021 року за Договором факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (а.с.69) не є документами первинного бухгалтерського обліку, не замінюють собою платіжний документ, а відтак, не є належними та допустимими доказами на підтвердження факту проведення фінансової операції та зарахування коштів на рахунок клієнта.

Окрім цього, у постанові Верховного Суду від 05 березня 2019 року у справі № 910/1389/18 зазначено, що сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

У зв`язку з відсутністю доказів на підтвердження оплати за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, вірно застосував норми матеріального права та дійшов правильного висновку про те, що ТОВ «ФК «Ейс» не довело переходу до нього прав вимоги за договором факторингу до відповідача за договором №440951947, який був укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 .

Апеляційна скарга не містить доводів на спростування висновків суду першої інстанції, які є обґрунтованими та узгоджуються із матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів не було порушено норм процесуального законодавства та правильно застосовано норми матеріального права.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» залишити без задоволення.

Заочне рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 24 листопада 2025 року залишити без зміни.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складений 09 квітня 2026 року.

Головуючий суддя: Гордійчук С.О.

Судді: Боймиструк С.В.

Хилевич С.В.