Рішення від 08 квітня 2026 р. у справі №761/27039/24 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/27039/24

Провадження № 2/761/1126/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2026 року Шевченківський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Романишеної І.П.,

за участі секретаря Решти Д.О.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з даним позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про відшкодування шкоди.

Відповідно до позовних вимог з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просив суд: стягнути з відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь позивача недоплачену страхову виплату в розмірі 217 439, 41 грн. та судові витрати.

Короткий зміст та узагальнені доводи позовної заяви.

26.02.2024 року приблизно о 20:20 год. в м. Києві на перехресті вул. В. Сальського та вул. Вавілова відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю: транспортного засобу «Nissan Leaf», д.н.3. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 ; транспортного засобу «Volkswagen», д.н.3. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 .

Внаслідок вищевказаної ДТП, транспортний засіб «Nissan Leaf», д.н.з. НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_1 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , отримав механічні пошкодження.

На момент ДТП, між ОСОБА_1 та ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» був укладений договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №AM.994259265.3005 від 01.11.2023р.

Позивач вказує, що на виконання вимог договору, ОСОБА_1 було надано ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» повідомлення про ДТП, заяву про страхове відшкодування від 28.02.2024р. та інші документи необхідні для здійснення виплати страхового відшкодування на його користь, а також представнику страховика було надано пошкоджений транспортний засіб «Nissan Leaf», д.н.3. НОМЕР_5 на огляд.

ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» виплатило ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 120 847,20 грн.

У відповідь на адвокатський запит щодо надання копії звіту, на підставі якого було здійснено розрахунок страхового відшкодування, від ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» було надано калькуляцію, на підставі якої було визначено страхове відшкодування.

Згідно наданої калькуляції вартість відновлювального ремонту дорівнює вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу і складає 150 879, 21 грн.

Не погоджуючись з висновками наданими страховиком, позивач самостійно замовив незалежне автотоварознавче дослідження, з метою встановлення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ «Nissan Leaf», д.н.3. НОМЕР_5 , в результаті його пошкодження.

Згідно Звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу №69-D/14/85 від 17.04.24р. вартість відновлювального ремонту складає 478 762, 19 (чотириста сімдесят вісім тисяч сімсот шістдесят дві грн. 19 коп.) грн.

Отже, відповідачем не повністю виплачено страхове відшкодування, у зв`язку з чим, прозивач звернувся до суду з даним позовом.

Провадження у суді та позиція сторін щодо предмету спору.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.07.2024 року справу передано судді Макаренко І.О.

На підставі розпорядження № 01-08-175 від 21.02.2025 року щодо повторного автоматичного розподілу справи № 761/27039/24 за підписом керівника апарату Шевченківського районного суду м. Києва, протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2025 року матеріали позову передані на розгляд судді Романишеній І.П.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27 лютого 2026 року відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами загального позовного провадження.

07 квітня 2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача зазначив, що акт огляду транспортного засобу від 07.03.2024 року склав оцінювач ОСОБА_3 , натомість Звіт № 69-D/14/85 від 17.04.2024 року підготовлений оцінювачем ФОП ОСОБА_4 , засвідчений його підписом і печаткою. Огляд пошкодженого транспортного засобу, відповідні оцінки і розрахунки зроблено різними особами, тому є всі підстави вважати, що Звіт № 69-D/14/85 від 17.04.2024 року складений з порушенням норм Закону, суперечить принципам та методам оцінки, визначеним Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та Методики. Поряд з цим, Розділом 7 Акцепту Договору страхування визначено варіант виплати страхового відшкодування - Авторизована майстерня за вибором Страховика. За наявною у Страховика інформацією Страхувальник відмовився від виплати страхового відшкодування згідно з умовами договору (Авторизована майстерня за вибором Страховика) та здійснив ремонт транспортного засобу і його продаж, проте жодних документів, що підтверджують розмір понесених витрат на ремонт до страхової компанії не надавались. Враховуючи, що Страховиком не була погоджена визначена Позивачем сума, тому вважає, що позовні вимоги щодо стягнення із ПрАТ СК «ПЗУ Україна» страхового відшкодування є не обґрунтованими і не доведеними.

Відповідь на відзив до суду не надходила.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 28 травня 2025 року призначено у справі судову автотоварознавчу експертизу, провадження у справі було зупинено.

16 жовтня 2025 року до суду надійшов висновок експерта за результатами проведення експертизи.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2025 року провадження у справі було поновлено.

17 листопада 2025 року на адресу суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив суд: стягнути з відповідача на користь позивача недоплачену страхову виплату в розмірі 217 439, 41; судовий збір у розмірі - 2 978, 51 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 16 000 грн., витрати за проведення судової експертизи у розмірі 17 114, 88 грн.

03 грудня 2025 року від відповідача надійшла відповідь на заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої представник зазначила, що згідно з пунктом 196.1.3 статті 196 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість операції з надання послуг із ? страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов`язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів. Таким чином, якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілому (позивачу), а спрямовуються на придбання у платника податку на додану вартість пос?луг з ремонту, заміщення, відтворення застрахованого об`єкта чи товарно матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), то розрахунок суми виплат на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком у розрахункових документах. Водночас у разі, якщо придбання послуг з ремонту, заміщення, відтворення застрахованого об`єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту, здійснюється у неплатника податку на додану вартість, то розрахунок сум виплати страхового відшкодування повинен здійснюватися без урахування сум податку на додану вартість, а тому страховик не може бути примушений до виплати податку на додану вартість у складі суми страхового відшкодування за винятком випадку, коли сума податку нарахована та сплачена на користь виконавця послуг з ремонту пошкодженого транспортного засобу, який (виконавець), у свою чергу, має бути платником податку на додану вартість.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 05 лютого 2026 року у задоволенні клопотання представника відповідача про виклик та допит експерта відмовлено, заяву представника позивача про зменшення позовних вимог прийнято до розгляду, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

25 лютого 2026 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог. Відповідно до даного відзиву, представник відповідача вказує, що сума ПДВ на матеріали і складники, які вказані у Висновку експерта №СЕ-19/111-25/43143-АВ, не підлягає до стягнення з відповідача.

У судове засідання учасники справи не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

З урахуванням неявки всіх учасників справи у судове засідання, датою ухвалення рішення у справі є дата складання повного судового рішення - 09.04.2026 року, що узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 05.09.2022р., справа № 1519/2-5034/11.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Фактичні обставини спірних правовідносин сторін, встановлені судом.

ОСОБА_1 є власником транспортного засобу NISSAN LEAF державний номер НОМЕР_6 .

Як вбачається з постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 12 квітня 2024 року, 26 лютого 2024 року о 20 год 20 хв в місті Києві водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Nissan», державний номерний знак НОМЕР_5 , на вулиці Сальського в напрямку вулиці Берлінського на перехресті з вулицею Вавілових не надав перевагу в русі транспортному засобу марки «Volkswagen», керуючи автомобілем марки «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_7 , який рухався по головній дорозі. У результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Також, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 850 гривень.

26 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про настання випадку, що має ознаки страхового випадку.

01.11.2023 між Страховиком ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" та страхувальником ОСОБА_1 було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів "АМ.994259265.3005.

Згідно даного договору вигодонабувачем є ОСОБА_1 .

Предметом Договору є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать законодавству України пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням зазначеним в Акцепті або додатках до нього транспортним засобом (або транспортними засобами) та ДО, встановленим на ньому - страхування транспортного засобу.

Страховим випадками можуть бути, зокрема: "АК ДТП" - "АВТОКАСКО дорожньо-транспортна пригода" - пошкодження та/або знищення застрахованого ТЗ та/або його ДО внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за винятком випадків передбачених п.п.3.3.3.4 Оферти. (п.3.3 Договору добровільного страхування).

Строк дії договору з 00:00 год. 02.11.2023 по 24:00 год. 01.11.2024 року.

Страхова сума на транспортний засіб складає 804 070, 00 грн.

Відповідно до страхового акта №38839/1 загальний розмір страхового відшкодування становить 150 879, 21 грн. Виплату страхового відшкодування проведено у розмірі 120 847, 20 грн. Недотримана страхова премія у розмірі 30 032,01 грн.

11 квітня 2024 року ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" виплатило страхове відшкодування у розмірі 120 847, 20 грн., що підтверджується платіжною інструкцією.

Не погоджуючись з вказаним розміром, 17.04.2024 року на замовлення позивача було складено Звіт про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу №69-D/14/85 ФОП ОСОБА_4 , який діє на підставі Сертифікату суб`єкта оціночної діяльності.

20 травня 2024 року адвокат Голосна А.В. звернулася до ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" з вимогою щодо здійснення доплати страхового відшкодування у розмірі 297 850, 97 грн.

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/111-25/43143-АВ від 02.10.2025 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "NISSAN Leaf", реєстраційний номер НОМЕР_6 , станом на дату вчинення дорожньої-транспортної пригоди - 26.02.2024 року, становила 398 203, 63 грн., з урахуванням ПДВ на витрачені матеріали та замінні складники.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до положень статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Така підстава є юридичним фактом. Отже, завдання шкоди є підставою виникнення зобов`язання з відшкодування шкоди.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Верховний Суд у постанові від 02 червня 2022 року у справі № 602/1455/20 вказав, що у цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок розглядати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі, та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Формування змісту й обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно в межах заявлених ними вимог і наданих доказів (статті 12, 13 ЦПК України).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступні положення законодавства в сфері договірних зобов`язань з приводу страхування.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» від 07.03.1996 № 85/96-ВР (чинний на момент укладання договору добровільного страхування), страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 6 Закону України «Про страхування» від 07.03.1996 № 85/96-ВР (чинний на момент укладання договору добровільного страхування) визначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 25 ЗУ «Про страхування» від 07.03.1996 № 85/96-ВР (чинний на момент укладання договору добровільного страхування), здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, ризик виникнення якої застрахований, з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування або відповідно до законодавства. (п. 59 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про страхування» 1909-IX (чинний на момент настання страхового випадку).

Статтею 982 ЦК України визначено, що істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов`язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Судом було встановлено, що 01.11.2023 року між сторонами було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №АМ.994259265.3005.

Згідно даного договору вигодонабувачем є ОСОБА_1 .

Предметом Договору є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать законодавству України пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням зазначеним в Акцепті або додатках до нього транспортним засобом (або транспортними засобами) та ДО, встановленим на ньому - страхування транспортного засобу.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. (частина 1 статті 626 ЦК України).

Частиною 1 статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із Звітом про визначення вартості матеріального збитку за № 69-D/14/85, складеного ФОП ОСОБА_4 на замовлення позивача, вартість матеріального збитку склала 279 664, 31 грн. з ПДВ, вартість матеріального збитку склала 238 925, 26 грн. без ПДВ.

Представник відповідача Гончаренко К.М. у відзиві зазначила, що Звіт № 69-D/14/85 від 17.04.2024 року складений з порушенням норм Закону, суперечить принципам та методам оцінки, визначеним Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та Методики.

Водночас, за клопотанням позивача та представника відповідача з метою з`ясування усіх обставин справи суд призначив судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручив експерту Київського науково - дослідного експертно - криміналістичного центру МВС України (м. Київ, вул. Ґарета Джонса, 5, ЄДРПОУ 25575285).

У висновку експерта за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи СЕ-19/111-25/43143-АВ від 02.10.2025 року, складеного експертом Старінновою В.А. , на виконання ухвали суду від 28.05.2025 року, визначено наступне.

Вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "NISSAN Leaf", реєстраційний номер НОМЕР_6 , станом на дату вчинення дорожньої-транспортної пригоди - 26.02.2024 року, становила 398 203, 63 грн., з урахуванням ПДВ на витрачені матеріали та замінні складники.

Зазначений висновок експерта відповідає критеріям належності та допустимості доказу, оскільки відповідає вимогам, визначеними ст. 106 ЦПК України, та в ньому надані відповіді на питання, які підлягають оцінці при вирішенні справи по суті. Зокрема, при її проведенні судовий експерт був попереджений про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 384 КК України, та висновок підготовлений на виконання ухвали суду.

Також суд враховує, що згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 06.07.2018 у справі № 924/675/17, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять із фактичної суми, встановленої згідно з висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля (п. 4.36).

При цьому, суд приймає до уваги доводи представника відповідача, що сума ПДВ на матеріали і складники, які вказані у Висновку експерта №СЕ-19/111-25/43143-АВ, не підлягає до стягнення з Відповідача.

Ставка ПДВ встановлюється від бази оподаткування у розмірі 20 відсотків (підпункт «а» пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України).

Тобто, вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з`ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є надавач послуг з ремонту автомобіля платником ПДВ, а також понесення позивачем витрат зі сплати ПДВ.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2020 року у справі № 565/1210/19 (провадження № 61-9485св20) та від 21 грудня 2020 року у справі № 911/286/20.

Суд враховує, що дійсно матеріали справи не містять відомостей про здійснення ремонту пошкодженого транспортного засобу юридичною особою, або фізичною особою -підприємцем, яка є платником ПДВ, а тому є підстави для зменшення розміру відшкодування на суму ПДВ.

Як вбачається із наданого експертного висновку, до вартості необхідних для ремонту матеріалів (30 552, 29 грн.) та до вартості нових складників, що підлягають заміні під час ремонту (запасні частини - 342 474, 34 грн.) включено податок на додану вартість.

З огляду на зазначене, визначений позивачем розмір відшкодування недоплаченої страхової виплати підлягає зменшенню на розмір ПДВ - 62 171, 10 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що §1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (п.23 рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України») .

Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, а з відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сума недоплаченої страхової виплати у розмірі 155 124, 31 грн. (336 035, 53 грн. - 150 879, 21 грн. - 30 032, 01 грн., де 336 035, 53 грн. - вартість відновлювального ремонту без урахування ПДВ; 150 879, 21 грн. - сума виплаченого страхового відшкодування; 30 032, 01 грн.- недоотримана страхова премія).

Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд керується положенням ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Судом у даній справі було призначено судову транспортну-товарознавчу експертизу вартість якої становить 17 114, 88 грн., що підтверджується копією платіжного доручення.

Отже, позивачем були понесені витрати в розмірі 17 114, 88 грн. за проведення судової експертизи, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №9Х45-8Р2Е-1886-9391 від 24.07.2025 року.

Враховуючи вимоги ч. 2 ст.141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума витрат на оплату судової експертизи пропорційно до задоволеної частини позовних вимог (71, 34%) у розмірі 12 209, 75 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 1 551, 21 грн. (з урахуванням ціни позову після подання заяви позивача про зменшення позовних вимог 2 174, 39*71, 34%).

Крім того, суд роз`яснює позивачу його право звернутися до суду з клопотанням про повернення надмірно сплаченого судового збору відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про судовий збір".

Також, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).

У частині другій статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2023 року у справі № 591/550/20 (провадження № 61-6344св23) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

У частинах четвертій - шостій статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за результатами аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. При вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

У додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що при розподілі судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 року у справі № 927/237/20).

Витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (постанова Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19).

На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги представником позивача надано: договір № 01Б-1/1156 про надання правової допомоги від 12 квітня 2024 року, додаткову угоду № 1 до договору №№ 01Б-1/1156 про надання правової допомоги від 12 квітня 2024 року, розрахунок суми гонорару за надану правничу допомогу за договором №№ 01Б-1/1156 про надання правової допомоги від 12 квітня 2024 року, та платіжну інструкцію від 05 липня 2024 року про оплату витрат на професійну правничу допомогу на суму 16 000, 00 грн.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності) та розумності розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited проти України»).

Як вбачається із розрахунку гонорару позивачу надано наступні послуги: написання адвокатського запиту до ПрАТ "СК ПЗУ Україна" від 17.04.2024 року у розмірі 2 000,00 грн; вивчення та надання правової оцінки звіту №69-D/14/85 від 17.04.2024 року у розмірі 3 000, 00 грн.; написання адвокатського запиту до Шевченківського районного суду від 01.05.2024 року у розмірі 1 000, 00 грн.; написання вимоги до ПрАТ "СК ПЗУ Україна" від 20.05.2024 року у розмірі 4 000, 00 грн; підготовка та подання позовної заяви у розмірі 6 000, 00 грн.

Водночас, заявлені витрати не повною мірою відповідають критеріям реальності, неминучості, розумності, пропорційності, визначеним положеннями статті 141 ЦПК України, з огляду на таке.

Заявлені витрати в частині написання адвокатського запиту до ПрАТ "СК ПЗУ Україна" від 17.04.2024 року; вивчення та надання правової оцінки звіту №69-D/14/85 від 17.04.2024 року; написання адвокатського запиту до Шевченківського районного суду від 01.05.2024 року не відповідають критерію неминучості витрат сторони у судовій справі, оскільки саме по собі є (складовою) підготовкою до подання та поданням позовної заяви, що заявлені як окремі послуги, тому не можуть вважатися фактично понесеними, як окремий вид робіт, виконаних адвокатом.

ПрАТ "СК ПЗУ Україна", заперечуючи проти заявленого представником позивача розміру на відшкодування витрат на правничу допомогу, зазначив, що вартість судових витрат суттєво завищена та є неспівмірною з обсягом послуг наданих позивачу.

Проаналізувавши надані позивачем докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, в яких зазначено здійснені адвокатом роботи (послуги), з урахуванням заперечень відповідача, а також застосувавши правові висновки Верховного Суду щодо застосування норм права при вирішенні питання розподілу судових витрат, суд приходить до висновку, що розмір витрат на правничу допомогу в сумі 16 000, 00 грн. не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру; такі витрати не співрозмірні зі складністю справи.

Враховуючи складність справи та виконані роботи, принцип співмірності та розумності судових витрат, суд приходить висновку, що обгрунтованим є розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000, 00 грн.

Отже, з урахуванням пропорційності задоволених вимог з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати пов`язані з оплатою судової експертизи у розмірі 12 209, 75 грн. (17 114, 88 грн.*71,34%), витрати на правничу допомогу у розмірі 4 280, 40 грн. (6 000*71,34%) та судовий збір 1 551, 21 грн. (2 174, 39*71,34%).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 274-279, 354-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про відшкодування шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 недоплаченої страхової виплати у розмірі 155 124, 31 грн., судовий збір у розмірі 1 551, 21 грн., витрати, пов`язані з оплатою судової експертизи у розмірі 12 209, 75 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 4 280, 40 грн.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 ;

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна", 04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, 40, код ЄДРПОУ 20782312.

Повний текст рішення виготовлено 09.04.2026р.

СУДДЯ І.П. РОМАНИШЕНА