Рішення від 09 грудня 2025 р. у справі №761/9595/25 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/9595/25

Провадження № 2/761/5692/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Пономаренко Н.В

за участю секретаря: Яцишина А.О.

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в загальному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя і по зустрічному позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, суд, -

в с т а н о в и в :

у березні 2025 позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із вказаним позовом, в якому, з урахуванням поданої 24.04.2025 через систему «Електронний суд» заяви про зміну предмета позову, остаточно просив суд:

1) визнати незакінчений будівництвом житловий будинок по АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ;

2) визнати за ОСОБА_1 право власності на:

квартиру АДРЕСА_2 ;

квартиру АДРЕСА_3 ;

паркомісце НОМЕР_2 (нижній рівень), загальною площею 7.6 кв. м, за адресою АДРЕСА_4 ;

паркомісце НОМЕР_3 (нижній рівень), загальною площею 7.6 кв. м, за адресою АДРЕСА_4 ;

3) визнати за ОСОБА_4 право власності на:

квартиру АДРЕСА_5 ;

машиномісце АДРЕСА_6 ;

земельну ділянку з кадастровим номером 3221487001:01:007:0295, загальною площею 0,08 га за адресою: Київська область, Фастівський район, с. Путрівка;

домоволодіння АДРЕСА_7 ;

незакінчений будівництвом житловий будинок по АДРЕСА_1 .

Позов мотивовано тим, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 12.12.2024 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , який був укладений 31.08.2000, - розірвано.

За час шлюбу сторони придбали спірне майно. Крім того, за період шлюбу відповідачка отримала за договором дарування незакінчений будівництвом житловий будинок по АДРЕСА_1 , готовністю 60 %, вартістю на момент набуття 111 156 грн. За рахунок спільних коштів подружжя, внаслідок фактичного завершення будівництва будинку вартість об`єкта незавершеного будівництва істотно збільшилася та складає орієнтовно 14 560 000 грн.

Також, позивач зазначив, що орієнтовна вартість спільного нерухомого майна станом на дату подання позовної заяви складає 51 456 432 грн., відповідно до даних про середню ринкову вартість подібних об`єктів, яка розміщена на спеціалізованих сайтах з питань купівлі-продажу нерухомого майна.

За таких обставин, позивач вважає за можливе поділити спільне сумісне майно відповідно до прохальної частини заяви про зміну предмета позову, виділивши йому нерухоме майно, ринкова вартість якого складає 17 566 784 грн., а відповідачці виділити нерухоме майно ринковою вартістю 33 889 828 грн.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 17.03.2025 відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити в порядку загального позовного провадження, встановлені процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

22.04.2025 через систему «Електронний суд» відповідачкою ОСОБА_4 подано зустрічний позов до ОСОБА_1 , в якому вона просить суд:

1) виділити у приватну власність ОСОБА_4 :

квартиру АДРЕСА_2 ;

квартиру АДРЕСА_3 ;

паркомісце НОМЕР_2 (нижній рівень), загальною площею 7.6 кв. м, за адресою АДРЕСА_4 ;

паркомісце НОМЕР_3 (нижній рівень), загальною площею 7.6 кв. м, за адресою АДРЕСА_4 ;

2) виділити у приватну власність ОСОБА_1 :

квартиру АДРЕСА_5 ;

машиномісце АДРЕСА_6 ;

земельну ділянку з кадастровим номером 3221487001:01:007:0295, загальною площею 0,0836 га за адресою: Київська область, Фастівський район, с. Путрівка;

транспортний засіб марки TOYOTA, модель SEQUOIA, 2007 року випуску.

Позивачка за зустрічним позовом зазначила, що оригінали документів щодо реєстрації транспортного засобу, який позивач за первісним позовом не зазначив у переліку спільного сумісного майна, знаходяться у відповідача за зустрічним позовом.

22.04.2025 через систему «Електронний суд» відповідачкою ОСОБА_4 подано відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому остання, заперечуючи проти позову, зазначила, що від шлюбу з позивачем у них народилося четверо дітей, які проживають разом з нею. У зв`язку з агресією РФ в Україні вона разом з трьома неповнолітніми дітьми, яких фактично самостійно виховує та утримує, переїхала до Іспанії. Повнолітня донька також проживає за кордоном і потребує фінансової підтримки. У зв`язку з цим, вона має об`єктивну потребу в ліквідному житлі, яке може використати для забезпечення потреб дітей.

Окрім цього, у відзиві відповідачка зазначила про те, що до війни вона разом з дітьми проживала в квартирі АДРЕСА_8 , якою вона не користується тимчасово, оскільки тимчасово проживає за межами України. При цьому, позивач за первісним позовом пропонує їй майно, яке фактично є проблемним або таке, що не придатне для проживання, а саме: будинок в с. Путрівка, який належить їй на підставі договору дарування і дах якого перебуває в аварійному стані та потребує капітального ремонту, та без ремонту квартира АДРЕСА_9 .

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27.06.2025 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ спільного майна подружжя - зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя; зустрічний позов (провадження №2/761/6635/2025) об`єднано в одне провадження з первісним позовом та присвоєно загальний номер справи: №761/9595/25, провадження №2/761/5692/2025; встановлені процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

11.07.2025 через систему «Електронний суд» відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 подано відзив на зустрічну позовну заяву, відповідно до змісту якої відповідач, заперечуючи проти позову, зазначив, що в зустрічній позовній заяві позивачкою не вказано орієнтовну вартість спірного майна. До нерухомого майна, яке підлягає поділу позивачкою за зустрічним позовом, не включено приватне домоволодіння АДРЕСА_7 , незакінчений будівництвом житловий будинок по АДРЕСА_1 . Вартість даних об`єктів нерухомого майна істотним чином впливають на розмір часток в спільному майні колишнього подружжя.

Також зазначив, що в зустрічній позовній заяві позивачкою не наводиться жодного обґрунтування та доказів на підставі яких суд міг би відступити від засад рівності часток подружжя.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 23.09.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті в загальному провадженні.

У судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимог підтримали, заперечували проти зустрічного позову, представник відповідачки заперечував проти позову, просив задовольнити зустрічний позов.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позови, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і її вирішення по суті, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до ч.1 ст. 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 3 ст. 368 ЦК України).

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (ст. 60 СК України).

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (ч. 1 ст. 61 СК України).

Положення ст. 61 СК України свідчать, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ч.1 ст. 63 СК України).

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 12.12.2024 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , зареєстрований 31.08.2000 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції м. Києва, актовий запис №385, - розірвано.

Від шлюбу сторони мають чотирьох дітей: доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , неповнолітніх синів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , малолітню доньку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

За час шлюбу сторони придбали відповідно до ноявних в матеріалах справи копій договорів купівлі-продажу та актуальної на час розгляду справи Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно наступне нерухоме майно:

-домоволодіння АДРЕСА_10 , зареєстроване на праві власності за ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності від 31.07.2009, виданого Іванковичівською сільською радою;

-квартиру АДРЕСА_8 , загальною площею 182,40 кв.м, житловою площею 113,50 кв.м, на підставі договору купівлі-продажу квартири від 04.12.2017, укладеного між ТОВ «Компанія з управління активами «Інвест-Актив» (продавець) та ОСОБА_4 (покупець);

-паркомісце НОМЕР_3 (нижній рівень) загальною площею 7.6 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_4 , на підставі договору купівлі-продажу паркомісця від 18.04.2018, укладеного між ТОВ «Компанія з управління активами «Інвест-Актив» (продавець) та ОСОБА_1 (покупець);

-паркомісце НОМЕР_2 (нижній рівень) загальною площею 7.6 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_4 , на підставі договору купівлі-продажу паркомісця від 14.06.2019, укладеного між ТОВ «Компанія з управління активами «Інвест-Актив» (продавець) та ОСОБА_1 (покупець);

-квартиру АДРЕСА_11 , загальною площею 66,9 кв.м, житловою площею 34.1 кв.м, на підставі договору купівлі-продажу квартири від 23.07.2020, укладеного між ТОВ «Компанія з управління активами «Інвестиційна група Прометей» (продавець) та ОСОБА_4 ;

-земельну ділянку з кадастровим номером 3221487001:01:007:0295, загальною площею 0,08 га, розташованої за адресою: Київська область, Фастівський район, с. Путрівка, на підставі договору купівлі-продажу від 16.09.2021, укладеного між ОСОБА_9 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець);

-квартиру АДРЕСА_9 , загальною площею 75,8 кв.м, житловою площею 35.1 кв.м, на підставі договору купівлі-продажу квартири від 01.09.2022, укладеного між ПАТ «Компанія з управління активами «Карпати-Інвест» (продавець) та ОСОБА_4 (покупець);

-машиномісце № НОМЕР_1 загальною площею 12.5. кв. м, за адресою АДРЕСА_12 , право власності на яке зареєстроване 02.09.2022 за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу майнових прав від 10.08.2020, укладеного між ТОВ «СМАРТКОР» та ОСОБА_4 , акту прийму-передачі від 25.05.2025 та довідки №3/250522, виданої 25.05.2022 ТОВ «СМАРТКОР».

Крім того, судом встановлено, що 01.06.2010 між ОСОБА_10 (дарувальник) та ОСОБА_4 (обдарована) було укладено договір дарування незакінченого будівництвом житлового будинку, відповідно до якого дарувальник подарувала, а обдарована прийняла в дар об`єкт незавершеного будівництва: незакінчений будівництвом житловий будинок готовністю 60%, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Незакінчений будівництвом житловий будинок знаходиться на земельній ділянці, площею 0,1199 га, кадастровий номер 3221487001:01:007:0057, яка належить на праві власності ОСОБА_4 на підставі договору дарування від 01.06.2010, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності від 04.12.2025.

Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Частиною 1 ст. 71 СК України визначено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд, дослідивши матеріали справи, доводи сторін за первісним та зустрічним позовом, приходить до висновку про відсутність підстав для врахування запропонованих сторонами варіантів поділу спільного майна подружжя, тому позовні вимоги сторін підлягають частковому задоволенню.

Так, позивач за первісним позовом просив здійснити поділ майна з урахуванням його орієнтовної ринкової вартості, однак жодних належних та допустимих доказів на підтвердження вартості такого майна, зокрема звітів про оцінку, висновків експертів чи інших доказів, які б давали можливість суду встановити дійсну ринкову вартість майна, не надав. За таких обставин, доводи позивача щодо ринкової вартості спірного майна є припущеннями, а тому суд оцінює їх критично.

Водночас, позивачка за зустрічним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги, просила, відповідно до ч. 3 ст. 70 СК України, відступити від принципу рівності часток подружжя з урахуванням того, що вона проживає разом з неповнолітніми дітьми і вони знаходяться на її утриманні. Проте, судом не встановлені обставини, які б свідчили про наявність підстав для такого відступу.

Оскільки матеріали справи не містять обґрунтованих і підтверджуваних доказами варіантів поділу майна, запропонованих сторонами як в первісному так і в зустрічному позовах, які б забезпечували справедливий та співмірний розподіл між сторонами, суд приходить до висновку, що спільне майно подружжя, а саме: квартира АДРЕСА_2 ; квартира АДРЕСА_3 ; квартира АДРЕСА_5 ; паркомісце НОМЕР_2 (нижній рівень), загальною площею 7.6 кв. м, за адресою АДРЕСА_4 ; паркомісце НОМЕР_3 (нижній рівень), загальною площею 7.6 кв. м, за адресою АДРЕСА_4 ; машиномісце № НОМЕР_1 , загальною площею 12.5. кв. м, за адресою АДРЕСА_12 ; земельна ділянка з кадастровим номером 3221487001:01:007:0295, загальною площею 0,08 га за адресою: Київська область, Фастівський район, с. Путрівка; домоволодіння АДРЕСА_7 , загальною площею 253.9 кв. м, житловою площею 120.8 кв. м, за адресою: АДРЕСА_7 - підлягає поділу між сторонами у рівних частках по кожному.

Позивач ОСОБА_1 у запропонованому варіанті поділу майна подружжя просив виділити відповідачці, вже подарований їй за договором дарування незакінчений будівництвом житловий будинок по АДРЕСА_1 , готовністю 60 %, вартістю на момент набуття 111 156 грн., обґрунтовуючи тим, що за рахунок спільних коштів подружжя, внаслідок фактичного завершення будівництва будинку вартість об`єкта незавершеного будівництва істотно збільшилася та складає орієнтовно 14 560 000 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

Частиною 1 ст. 62 СК України визначено, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Виходячи з правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 31.01.2024 у справі № 570/1268/17, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації та з моменту державної реєстрації права власності на нього. До цього, не будучи житловим будинком з юридичної точки зору, об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки, отже є майном, яке за умов, передбачених законом, може належати на праві спільної сумісної власності подружжю та може бути предметом поділу між подружжям.

Крім того, у цій постанові Верховний Суд зазначив, що у разі неможливості поділу об`єкта незавершеного будівництва, суд може визнати право за цими особами на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити грошову компенсацію.

Правовий аналіз наведених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що об`єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об`єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток, якщо ступінь готовності об`єкта незавершеного будівництва дає можливість визначити окремі частини, що підлягають виділу та довести його будівництво до завершення.

Однак, позивачем за первісним позовом не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про таке істотне збільшення вартості спірного об`єкта внаслідок його особистих чи спільних із відповідачкою коштів, зокрема, відсутні докази ступеня готовності незавершеного будівництвом житлового будинку по АДРЕСА_1 станом на день звернення з позовом до суду; не надано доказів вартості будівельних матеріалів, що унеможливлює суду встановити факт істотного збільшення вартості майна та застосування положення ст. 62 СК України.

Також, відповідно до п.2 ч.1 ст. 57 СК України передбачено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

Таким чином, в силу вищенаведених норм чинного законодавства та з врахуванням вищенаведених обставин справи, незакінчений будівництвом житловий будинок по АДРЕСА_1 , готовністю 60 % являється особистою приватною власністю дружини в шлюбі - відповідачки ОСОБА_4 , вказана частина об`єкту нерухомого майна не являється об`єктом права спільної сумісної власності подружжя і тому також не підлягає поділу.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що при розгляді справ про поділ спільного сумісного майна подружжя (жінки та чоловіка, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі) встановлення обсягу спільно нажитого майна є передусім питаннями доведення відповідних обставин, спростування чи неспростування презумпції спільної сумісної власності, які суд вирішує в мотивувальній частині свого рішення. Більше того, відповідне судове рішення лише підтверджує наявність режиму спільного сумісного майна, і для такого підтвердження заявлення вимоги про визнання певних об`єктів спільним сумісним майном та, як наслідок, зазначення в резолютивній частині судового рішення про таке визнання не є необхідним. Ефективним способом захисту за таких умов є саме вирішення вимоги про поділ спільного сумісного майна (Постанова ВП ВС від 23.01.2024 у справі № 523/14489/15-ц).

З врахуванням наведеного, позовна вимога позивача ОСОБА_1 визнати незакінчений будівництвом житловий будинок по АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , - задоволенню не підлягає із вказаних підстав також.

При цьому, суд зауважує і на відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 в її зустрічному позові про виділення у власність ОСОБА_1 транспортного засобу марки TOYOTA, модель SEQUOIA, 2007 року випуску, у зв`язку з відсутністю в матеріалах справи доказів, що даний автомобіль взагалі був придбаний в період шлюбу та зареєстрований за ОСОБА_1 .

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, з огляду на предмет та підстави позову, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог, суд дійшов висновку про часткове задоволення первісних та зустрічних позовних вимог в частині поділу спільного майна подружжя в рівних частках, визнавши за кожним із сторін по частці у праві власності на: квартиру АДРЕСА_2 ; квартиру АДРЕСА_3 ; квартиру АДРЕСА_5 ; паркомісця № НОМЕР_2 (нижній рівень) загальною площею 7.6 кв. м, за адресою АДРЕСА_4 ; паркомісця НОМЕР_3 (нижній рівень) загальною площею 7.6 кв. м, за адресою АДРЕСА_4 ; машиномісця № НОМЕР_1 загальною площею 12.5. кв. м, за адресою АДРЕСА_12 ; земельної ділянки з кадастровим номером 3221487001:01:007:0295, загальною площею 0,08 га за адресою: Київська область, Фастівський район, с. Путрівка; домоволодіння АДРЕСА_7 , загальною площею 253.9 кв. м, житловою площею 120.8 кв. м, за адресою: АДРЕСА_7 . В задоволенні іншої частини позовних вимог сторін суд відмовляє у зв`язку із їх безпідставністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 331, 368 ЦК України, ст.ст. 36, 57, 60, 61, 62, 63, 65, 70, 71 СК України, ст.ст. 2, 5, 12, 13, 76-82, 89, 95, 193, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України.

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя - задовольнити частково.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити частково.

В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину:

- квартири

№ 8, загальною площею 182.4 кв. м, житловою площею 115 кв. м, за адресою АДРЕСА_4 - квартири № 439, загальною площею 66.9 кв. м, житловою площею 34.1 кв. м, за адресою: АДРЕСА_16;

- квартири АДРЕСА_5 ;

- паркомісця № НОМЕР_2 (нижній рівень) загальною площею 7.6 кв. м, за адресою АДРЕСА_4 ;

- паркомісця № НОМЕР_3 (нижній рівень) загальною площею 7.6 кв. м, за адресою АДРЕСА_4 ;

- машиномісця № НОМЕР_1 загальною площею 12.5. кв. м, за адресою АДРЕСА_12 ;

- земельної ділянки з кадастровим номером 3221487001:01:007:0295, загальною площею 0,08 га за адресою: Київська область, Фастівський район, с. Путрівка;

- домоволодіння АДРЕСА_7 , загальною площею 253.9 кв. м, житловою площею 120.8 кв. м, за адресою: АДРЕСА_7 .

В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину:

- квартири

№ 8, загальною площею 182.4 кв. м, житловою площею 115 кв. м, за адресою АДРЕСА_4 - квартири № 439, загальною площею 66.9 кв. м, житловою площею 34.1 кв. м, за адресою: АДРЕСА_16;

- квартири АДРЕСА_5 ;

- паркомісця № НОМЕР_2 (нижній рівень) загальною площею 7.6 кв. м, за адресою АДРЕСА_4 ;

- паркомісця № НОМЕР_3 (нижній рівень) загальною площею 7.6 кв. м, за адресою АДРЕСА_4 ;

- машиномісця № НОМЕР_1 загальною площею 12.5. кв. м, за адресою АДРЕСА_12 ;

- земельної ділянки з кадастровим номером 3221487001:01:007:0295, загальною площею 0,08 га за адресою: Київська область, Фастівський район, с. Путрівка;

- домоволодіння АДРЕСА_7 , загальною площею 253.9 кв. м, житловою площею 120.8 кв. м, за адресою: АДРЕСА_7 .

В задоволенні іншої частини первісного та зустрічного позовів - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про сторін у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_14 .

Відповідач: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_15 .

Повний текст складений 08.04.2026.

Суддя: