Рішення від 15 березня 2026 р. у справі №761/42949/25 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/42949/25

Провадження № 2/761/5059/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2026 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді: Савицького О.А.,

при секретарі: Кочур Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання членом сім`ї наймача, визнання права користування житловим приміщенням та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

09.10.2025 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання членом сім`ї наймача, визнання права користування житловим приміщенням та зобов`язання вчинити дії, в якій просить суд визнати її членом сім`ї наймача квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за нею право користування вказаною квартирою, а також зобов`язати Шевченківську районну в місті Києві державну адміністрацію укласти з нею договір найму житлового приміщення (квартири) за адресою: АДРЕСА_1 . Свої вимоги позивачка обгрунтоує тим, що вона з 2018 року фактично проживає у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане житло є комунальною власністю та було надане для проживання її батькові, ОСОБА_2 (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та членам його сім`ї, згідно з ордером № 80584 від 04.08.1994. Хоча позивачка зареєстрована в Житомирській області, її вселення до спірної квартири відбулося у 2018 році як члена сім`ї наймача у зв`язку з навчанням у м. Києві (дипломи серії НОМЕР_1 та М23 № 072447). Факт спільного проживання, ведення спільного господарства та наявності взаємних прав і обов`язків підтверджується: актом про фактичне проживання від 19.09.2025, завіреним КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва». Доказами участі в утриманні житла є банківські квитанції про оплату позивачкою житлово-комунальних послуг. ОСОБА_1 зазначає, що через стан здоров`я сестри-інваліда мати та сестра вимушено змінили місце реєстрації у 1995 році для покращення умов догляду за хворою сестрою, тоді як батько залишився єдиним наймачем. Питання реєстрації позивачки відкладалося через погіршення стану здоров`я батька перед смертю. Після смерті наймача позивачка звернулася до Шевченківської РДА із заявою про переоформлення договору найму, проте отримала відмову. Оскільки позивачка набула права користування житлом як член сім`ї наймача, вона має законні підстави для визнання такого права та укладення договору найму.

Ухвалою суду від 16.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі, розгляд якої вирішено проводити в порядку загального позовного провадження.

13 листопада 2025 року на адресу суду в електронній формі надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову в частині визнання за ОСОБА_1 права користування квартирою АДРЕСА_2 та зобов`язання укласти з нею договір найму.

У відповіді на відзив позивачка спростовує доводи відповідача, зазначила, що ордер від 04.08.1994 фіксував склад сім`ї лише на момент його видачі, тоді як вона народилася у 2001 році. З огляду на ст. 65 ЖК України, право на житло Позивачка набула внаслідок фактичного вселення до батька (наймача) у 2018 році. Доводи щодо реєстрації Позивачки у Житомирській області з 1993 року вона вважає завідомо помилковими через факт її народження лише у 2001 році. Крім того, посилаючись на ст. 29 ЦК України та практику ЄСПЛ, позивачка зазначила, що відсутність реєстрації не спростовує її права користування житлом. Відсутність письмової згоди наймача, на думку Позивачки, компенсується фактом її тривалого спільного проживання з батьком до дня його смерті, що відповідно до п. 9 Постанови Пленуму ВСУ № 2 від 12.04.1985 свідчить про надання згоди шляхом конклюдентних дій.

Ухвалою суду від 01.12.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено судовий розгляд справи по суті.

У судовому засіданні позивачка підтримала заявлені позовні вимоги у повному обсязі, надала пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та відповіді на відзив, просила суд задовольнити позов.

Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, у судове засідання свого представника не направив. Згідно з поданим відзивом, останній проти позовних вимог заперечив, просив розглядати справу без участі його представника за наявними у справі матеріалами.

Вислухавши позивачку, допитавши свідків, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

? Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що на підставі розпорядження представника Президента України від 20.06.1994 № 485, ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) було видано ордер № 80584 серії Б від 04.08.1994 на право зайняття житлового приміщення.

? Згідно з вказаним ордером, житло надавалося на сім`ю у складі трьох осіб: наймача - ОСОБА_2 , його дружини - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та доньки - ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ).

Позивачка ОСОБА_1 є рідною донькою померлого ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_5

Наймач вказаної квартири ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 . Організацією його похованням займалася позивачка, отримавши відповідний дозвіл на поховання трупа в порядку ч.4 ст. 238 КПК України та отримавши свідоцтво про поховання.

Встановлено та не заперечується учасниками справи, що спірна квартира є не приватизованою, перебуває в комунальній власності територіальної громади та на балансі КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва.

? З матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади.

Згідно з актом про фактичне проживання незареєстрованих осіб у квартирі АДРЕСА_2 посвідченого комісією КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» з якого вбачається, що позивачка проживала в зазначеній квартирі разом з батьком ОСОБА_2 до його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Факт постійного проживання позивачки протягом останніх восьми років у квартирі АДРЕСА_2 також підтверджується показаннями свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які були допитані судом у ході розгляду справи по суті.

Спірне житлове приміщення не приватизоване та перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва.

? Батько позивачки, ОСОБА_2 , безперервно та фактично проживав у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , де залишався єдиною зареєстрованою особою та постійним наймачем до моменту своєї смерті. Факт смерті ОСОБА_2 07.09.2025 підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 09.09.2025.

? Обґрунтовуючи статус члена сім`ї, позивачка посилається на положення ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України, зазначаючи, що ознаками сім`ї є спільне проживання, спільний побут та взаємні права й обов`язки. Позивачка вселилася до квартири батька у 2018 році, що було зумовлено її навчанням у м. Києві (дипломи серії НОМЕР_1 та М23 № 072447). Факт ведення спільного господарства та наявності сталих сімейних відносин підтверджується тривалим проживанням та участю позивачки у витратах на комунальні послуги. Таким чином, відсутність офіційної реєстрації місця проживання не спростовує факту набуття нею статусу члена сім`ї наймача та відповідних житлових прав

? Визначальним для набуття статусу члена сім`ї наймача є саме факт вселення у встановленому законом порядку та сталість спільного побуту. Відсутність реєстрації в такому випадку не може бути перешкодою для визнання за особою права користування житловим приміщенням.

? Обґрунтовуючи відсутність реєстрації, позивачка зазначила, що питання її офіційного оформлення у квартирі неодноразово обговорювалося з батьком, який планував розпочати процес приватизації житла. Однак сукупність життєвих обставин, а саме інтенсивний робочий графік наймача та його подальша тяжка хвороба, унеможливили вчинення цих юридично значущих дій до моменту його смерті. Таким чином, відсутність реєстрації Позивачки була зумовлена поважними причинами, що не залежали від її волі. Після смерті наймача позивачка намагалася переоформити договір найму та особовий рахунок на вказану квартиру, проте відповідач відмовив їй в цьому, своїм листом від 06.10.2025 № 109-109/13-1070 на її звернення про переоформлення права найму.

Відмова мотивована відсутністю правових підстав для зміни договору найму, що стало підставою для звернення до суду за захистом порушених житлових прав.

Відповідно до роз`яснень, викладених в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1985 №2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім`ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.

При цьому, як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.15 постанови від 1 листопада 1996 р. N 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім`ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

Однак відсутність письмової згоди членів сім`ї наймача на вселення сама по собі не свідчить про те, що особи, які вселилися, не набули права користування жилим приміщенням, якщо за обставинами справи безспірно встановлено, що вони висловлювали таку згоду.

Статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Також, згідно роз`яснень, які містяться в п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року, предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

За змістом ст.ст. 76, 77 ЦПК України, суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування.

За приписами статті 47 Конституції України, статті 1, частини четвертої статті 9 ЖК Української РСР кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду, а також ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Статтею 48 Конституції України встановлено, що кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Частиною першою статті 270 ЦК України визначено, що відповідно до Конституції України фізична особа має право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування.

Згідно із частинами першою, четвертою статті 311 ЦК України житло фізичної особи є недоторканним. Фізична особа не може бути виселена або іншим чином примусово позбавлена житла, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно.

Статтею 310 ЦК України визначено, що фізична особа має право на місце проживання. Фізична особа має право на вільний вибір місця проживання та його зміну.

Абзацом п`ятим статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» встановлено, що місце проживання це житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає.

Згідно зі статтею 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

Статтею 103 ЖК України передбачено, що договір найму жилого приміщення може бути змінено відповідно до вимог законодавства України.

Відповідно до частин першої, другої статті 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено за рішенням суду на вимогу однієї із сторін та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 64 ЖК Української РСР до членів сім`ї наймача належать їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Частинами першою, другою статті 106 ЖК Української РСР встановлено, що повнолітній член сім`ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім`ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача належить будь-якому членові сім`ї наймача. У разі відмови наймодавця у визнанні члена сім`ї наймачем за договором найму спір може бути вирішено в судовому порядку.

Відповідно до статті 824 ЦК України на вимогу наймача та інших осіб, які постійно проживають разом з ним, та за згодою наймодавця наймач у договорі найму житла може бути замінений однією з повнолітніх осіб, яка постійно проживає разом з наймачем. У разі смерті наймача наймачами можуть стати усі інші повнолітні особи, які постійно проживали з колишнім наймачем, або, за погодженням з наймодавцем, одна із цих осіб. У цьому разі договір найму житла залишається чинним на попередніх умовах.

Частиною четвертою статті 816 ЦК України визначено, що порядок користування житлом наймачем та особами, які постійно проживають разом з ним, визначається за домовленістю між ними, а у разі спору - встановлюється за рішенням суду.

Згідно із частинами першою, третьою статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну договору законної сили.

Таким чином, закріплене в частині першій статті 9 ЖК Української РСР право безстрокового користування жилими приміщеннями в будинках державного та комунального житлового фонду, що виникає на підставі ордеру та договору найму, не свідчить про те, що договір не може змінюватись. З часом стосунки між наймачем та членами його сім`ї змінюються; виникають інші фактори, у відповідності до яких договір найму жилого приміщення потребує змін.

Частини перша, друга статті 106 ЖК Української РСР передбачає право будь-якого члена сім`ї наймача, що має повну цивільну дієздатність, у разі смерті наймача, на зміну договору найму жилого приміщення, що був раніше укладеним, визнання його наймачем за договором найму, а у разі відмови наймодавця спір може бути вирішено в судовому порядку. Отже, у цьому випадку член сім`ї наймача має право вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення, у разі смерті попереднього наймача, та має право вимагати визнання за ним права користування жилим приміщення.

Інший член сім`ї, що залишився проживати у жилому приміщенні та звертається до суду за захистом своїх прав, заміщує попереднього наймача в договірних правовідносинах найму за раніше укладеним договором, що узгоджується із принципом рівності прав та обов`язків наймача та членів його сім`ї згідно зі статтею 64 ЖК Української РСР.

Отже, судовому розгляду підлягають спори у випадку, якщо наймодавець не визнає в якості члена сім`ї наймача особу, яка поставила питання про визнання її наймачем за договором згідно з частиною другою статті 64 та частиною першою статті 106 ЖК Української РСР.

Таким чином, договір найму жилого приміщення може бути змінено у разі смерті наймача та визнання в судовому порядку іншої особи членом сім`ї померлого наймача, а також визнання за ним права користування жилим приміщенням. Визнання в судовому порядку за ним права користування жилим приміщенням є у подальшому підставою для укладення договору найму жилого приміщення, в якому і буде зазначено наймачем іншого члена сім`ї, який постійно проживав разом з попереднім наймачем в неприватизованій квартирі і вів з ним спільне господарство.

В свою чергу, вимогами ч. 4 ст. 9 ЖК України передбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

В силу вимог ч.1-2 ст. 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

За приписами ст. 65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.

Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Нормами ч.ч. 1-2 ст. 106 ЖК України визначено, що повнолітній член сім`ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім`ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім`ї наймача.

У разі відмови наймодавця у визнанні члена сім`ї наймачем за договором найму спір може бути вирішено в судовому порядку.

В свою чергу, приписами ч. 2 ст. 284 ЦК України врегульовано, що у разі смерті наймача або вибуття його з житла наймачами можуть стати усі інші повнолітні особи, які постійно проживали з колишнім наймачем, або, за погодженням з наймодавцем, одна або кілька із цих осіб. У цьому разі договір найму житла залишається чинним на попередніх умовах.

При цьому, суд вважає за необхідне в даному випадку зазначити, що, заперечуючи проти позову, сторона відповідача не надала суду жодного доказу на підтвердження того, що позивачка не проживала у вказаній квартирі разом із наймачем, не користувалась рівними із наймачем всіма правами та не несла обов`язків. При цьому, жодних клопотань суду про витребування необхідних доказів на спростування вимог позивачки - відповідачем заявлено не було.

В свою чергу, приписами ст. 18 ЖК України передбачено, що управління житловим фондом здійснюється власником або уповноваженим ним органом у межах, визначених власником.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1985 №2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» роз`яснено, що силу ст.61 ЖК житлово-експлуатаційна організація, а при її відсутності - підприємство, установа, організація як наймодавець можуть бути стороною в спорах, що виникають з договорів найму жилого приміщення.

Вони вправі, зокрема, пред`являти позови про визнання наймача таким, що втратив право користування жилим приміщенням, розірвання договору найму жилого приміщення і виселення в зв`язку з систематичним порушенням правил співжиття, псуванням і руйнуванням жилих приміщень. Однак у справах із питань, віднесених до компетенції органів місцевого самоврядування чи місцевої державної адміністрації, або з питань управління житловим фондом, віднесених його власником або уповноваженим ним органом до свого відання згідно зі ст. 18 ЖК (наприклад, про визнання ордера недійсним, надання, бронювання або обмін жилого приміщення, визнання права на жиле приміщення крім випадків, коли в ньому проживають інші члени сім`ї наймача), належною стороною повинен бути відповідний орган чи власник житлового фонду.

Враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які позивач посилається в обґрунтування заявлених позовних вимог, - знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд приходить до висновку про задоволення позову, а тому визнає ОСОБА_1 членом сім`ї наймача квартири за адресою: АДРЕСА_1 - ОСОБА_2 , визнає за ОСОБА_1 право користування зазначеного житлового приміщення (квартири) та зобов`язує Шевченківську районну в місті Києві державну адміністрацію укласти з ОСОБА_1 , договір найму вказаного житлового приміщення (квартири).

На підставі викладеного, керуючись ст. 47 Конституції України, ст.ст. 62-65, 106 ЖК України, ст.ст. 15, 29, 76, 77, 270, 284, 310-311, 379, 651, 653, 816, 824 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання членом сім`ї наймача, визнання права користування житловим приміщенням та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , членом сім`ї наймача квартири за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Шевченківську районну в місті Києві державну адміністрацію укласти з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , договір найму житлового примішення за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Суддя: