Рішення від 08 квітня 2026 р. у справі №760/35324/25 — Солом'янський районний суд міста Києва

760/35324/25

СОЛОМ`ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2026 року Солом`янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Кицюк В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом, у якому просив стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 24125,24 грн.

В обгрунтування заявлених вимог зазначає, що 20 серпня 2023 року сталась ДТП за участю тз BMW 328I, д.н.з. НОМЕР_1 , та тз Toyota Land Cruiser Prado, д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок ДТП тз отримали механічні пошкодження. Постановою суду відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 та 126 КУпАП. Цивільно-правова відповідальність відповідача станом на дату ДТП була забезпечена в ТДВ «СГ «Оберіг» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних тз №ЕР-213811022. Позивачем здійснено страхову виплату власнику пошкодженого тз Toyota Land Cruiser Prado, д.н.з. НОМЕР_2 у розмірі 16000,00 грн. Враховуючи, що відповідач керував тз без отримання посвідчення водія, тобто з порушенням обов`язків, відтак з відповідача на користь позивача підлягає стягненню страхове відшкодування. Крім того, у зв`язку із несплатою відповідачем грошових коштів, позивач вважає за необхідне стягнути інфляційні втрати у розмірі 2060,91 грн, пеню у розмірі 5504,46 грн, 3% річних у розмірі 559,87 грн.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 26 грудня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

На день ухвалення рішення відповідач своїм правом не скористався, відзив на позов не подав.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (ч.6 ст.82 ЦПК України).

Судом встановлено, постановою Солом`янського районного суду міста Києва від 24 жовтня 2023 року визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124 та ч.2 ст.126 КУпАП. Накладено на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративні стягнення: за ст.124 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень 00 копійок; за ч.2 ст.126 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн. 00 коп. Згідно ст.36 КУпАП остаточно призначено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнення у вигляді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн. 00 коп.

Відповідно до змісту постанови суду, до Солом`янського районного суду міста Києва надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №526803 від 21.08.2023 відносно водія ОСОБА_1 , згідно з яким останній, 20.08.2023 о 23 год. 10 хв. по вул. Р.Ратушного 15, що в м. Києві, керуючи автомобілем марки «BMW» моделі «328i», державний номерний знак НОМЕР_1 , не дотримався безпечної бокового інтервалу до автомобілю, марки «Toyota» моделі «Land Cruiser Prado», державний номерний знак НОМЕР_2 , в наслідок чого здійснив наїзд на транспортний засіб, чим порушив вимоги п.13.1 Правил дорожнього руху, відповідальність за що передбачена ст.124 КУпАП. В наслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль отримав механічні пошкодження. Разом з цим, до суду надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №259720 від 21.08.2023 згідно якого ОСОБА_1 20.08.2023 о 23 год. 10 хв. по вул.Р.Ратушного 15, що в м. Києві, не маючи права керування транспортними засобами здійснив керування автомобілем марки «BMW» моделі «328i», державний номерний знак НОМЕР_1 , не дотримався безпечної бокового інтервалу до автомобілю, марки «Toyota» моделі «Land Cruiser Prado», державний номерний знак НОМЕР_2 , чим порушив вимоги п.2.1.а ПДР, відповідальність за що передбачена ч.2 ст.126 КУпАП.

Цивільно-правова відповідальність тз BMW 328i, д.н.з. НОМЕР_1 станом на дату ДТП була забезпечена в ТДВ «СГ «Оберіг» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних тз №ЕР-213811022.

05.09.2023 ОСОБА_2 як власник пошкодженого тз Toyota Land Cruiser Prado, д.н.з. НОМЕР_2 , звернулась до ТДВ «СГ «Оберіг» із заявою на виплату страхового відшкодування у зв`язку з настанням страхового випадку 20 серпня 2023 року, за договором страхування №ЕР-213811022 від 23 березня 2023 року, належне страхове відшкодування у розмірі 16000,00 грн.

20.09.2023 ТДВ «СГ «Оберіг» виплатило ОСОБА_2 страхове відшкодування у розмірі 16000,00 грн, відповідно до копії платіжної інструкції №6827.

05.07.2024 ТДВ «СГ «Оберіг» направило ОСОБА_1 вимогу про виплату грошових коштів у розмірі 16000,00 грн.

Так, у ч.ч.1, 2 ст.1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України (ч.1 ст.980 ЦК України).

Частиною 1 ст.1191 ЦК України визначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Підпунктом б п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховик після здійснення страхової виплати має право зворотної вимоги до особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, яка спричинила дорожньо-транспортну пригоду (особи, яка відповідно до закону несе цивільну відповідальність за заподіяну шкоду), якщо така особа керувала транспортним засобом без права на керування транспортним засобом, у тому числі відповідної категорії.

З огляду на те, що вина відповідача щодо скоєння ДТП встановлена судом, визначено розмір збитку, який відшкодований страховиком, до позивача у порядку регресу перейшло право вимоги до відповідача щодо стягнення страхового відшкодування в розмірі 16000,00 грн.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 01 червня 2016 року у справі №6-927цс16, правовідносини, які склалися між сторонами у справі на підставі договору страхування наземного транспорту, є грошовим зобов`язанням, на них поширюється дія правила ч.2 ст.625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання такого зобов`язання.

За положеннями ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

За змістом цієї норми закону нарахування суми боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржників за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01 жовтня 2014 року у справі №6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц.

Внаслідок невиконання відповідачем зобов`язання щодо відшкодування збитків, завданих внаслідок ДТП, у позивача виникло право вимоги до відповідача про сплату інфляційних втрат та 3% річних.

Позовна заява містить розрахунок заборгованості за період з 26 вересня 2024 року по 25 листопада 2025 року, з якого вбачається, що сума інфляційних втрат внаслідок невиконання відповідачем зобов`язання складає 2060,91 грн, 3% річних складає 559,87 грн. З огляду на вказане, позовні вимоги позивача в частині стягнення страхового відшкодування, 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 5504,46 грн без зазначення підстав нарахування.

За змістом ч.1 ст.992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Відповідач є страхувальником, відтак на нього не розповсюджуються вимоги щодо сплати пені за прострочення виплати страхового відшкодування в порядку регресу. Відтак, у цій частині позов задоволенню не підлягає.

За ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.\

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.27 Постанови Пленуму ВСУ №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Враховуючи викладене, позов підлягає частковому задоволенню.

На підставі ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог у розмірі 1869,70 грн.

Керуючись ст.ст.4, 12, 76-81, 89, 258-259, 263-268, 274 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» / код ЄДРПОУ 39433769 / суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 16000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» / код ЄДРПОУ 39433769 / інфляційні втрати у розмірі 2060,91 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» / код ЄДРПОУ 39433769 / 3% річних у розмірі 559,87 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» / код ЄДРПОУ 39433769 / судовий збір у розмірі 1869,70 грн.

В іншій частині - відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Вікторія КИЦЮК