Рішення від 19 жовтня 2025 р. у справі №759/13053/25 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/13053/25

пр. № 2/759/6012/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2025 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Єросової І.Ю.,

за участі секретаря Лавриненко Т.С.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) про зменшення розміру аліментів,

ВСТАНОВИВ:

12.06.2025 ОСОБА_2 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва із вищевказаним позовом, у якому просить зменшити розмір аліментів, визначений судовим наказом Святошинського районного суду м. Києва від 25.12.2024 у справі №759/27586/24 у розмірі частини, та стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 1/8 частини заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання чинності рішенням суду і до досягнення дитиною повноліття.

Дану позовну заяву ОСОБА_2 обґрунтовує тим, що 12.06.2010 між сторонами було укладено та Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва зареєстровано шлюб (актовий запис №1163).

Під час шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У свою чергу, рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17.03.2025 у справі №761/20931/24 шлюб між сторонами розірвано.

25.12.2024 Святошинським районним судом м. Києва у справі №759/27586/24 видано судовий наказ про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , частини заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Однак, ІНФОРМАЦІЯ_2 у позивача народився син, матір`ю якого є ОСОБА_4 , з якою він не перебуває у шлюбі, не веде спільного бюджету та господарства.

01.05.2025 рішенням Шевченківського районного суду м. Києва у справі №761/9629/25 стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/6 усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 05.03.2025 року до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 , але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Також вказаним рішення ухвалено стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на її утримання в розмірі - 1/6 частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 05.03.2025 р. до 03.07.2027 р., а саме до досягнення дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 3-х річного віку.

Після винесення вказаних рішень стягнення аліментів стали для нього надмірними витратами, оскільки утримується більший процент, ніж передбачена сума коштів на двох дітей та матір дитини, а тому існує необхідність у зменшенні розмірі аліментів, які підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 .

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2025 для розгляду даної позовної заяви визначено суддю Святошинського районного суду м. Києва Єросову І.Ю.

Ухвалою від 17.06.2025 відкрито провадження у справі, розгляд вирішено проводити у порядку загального позовного провадження із викликом учасників справи у підготовче засідання на 22.09.2025 року.

17.09.2025 до суду надійшла заява позивача, в якій останній просить розглядати справу без його участі.

19.09.2025 через канцелярію суду надійшов відзив ОСОБА_1 ,, в якому остання заперечує щодо задоволення позову, вказуючи на те, що позивач через «Дію» оформив матеріальну допомогу, яку не адресував дитині, а залишив собі. Крім того, останній є діючим військовослужбовцем, якому відповідно до закону виплачується компенсація за комунальні послуги. Так, ОСОБА_2 оформив компенсацію на квартиру, у якій відповідач проживає разом із сином. Такі кошти вона вважає додатковим доходом позивача. Також вказує, що у період з 2023 року по серпень 2024 року позивач не надавав матеріальної допомоги сину, не брав участі у його вихованні. Починаючи із серпня 2024 року, позивач здійснив перерахування грошових сум на картковий рахунок сина, які за своїм розміром є кишеньковими витратами. Однак, такі грошові суми є недостатніми для утримання дитини.

При цьому, відповідач вказує, що розмір аліментів, які надходять на утримання сина, істотне зменшилися. Так, у перший місяць стягнення надійшло 25 000 грн. 00 коп., а в останній - 11 000 грн. 00 коп., що свідчить про істотне зменшення обсягу матеріальної підтримки своєї дитини позивачем, що негативно впливає на забезпечення потреб дитини. Окремо відповідач зауважує, що наявність другої дитини у позивача не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. Звертає увагу, що вона не має достатнього рівня доходу, а дитина щоденно потребує матеріальних витрат - на дорогу до школи, на одяг, продукти харчування, кишенькові кошти, придбання шкільного приладдя, засобів гігієни.

Ухвалою від 22.09.2025 закрито підготовче провадження та справу призначено для розгляду по суті.

15.10.2025 через систему «Електронний суд» надійшла заява позивача про розгляд даного провадження без його участі у зв`язку із перебуванням у лавах Збройних Сил України та неможливістю прибути до приміщення суду для участі у засіданні.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечує щодо задоволення позову, вказуючи на те, що поява другої дитини у позивача не є підставою для погіршення матеріального становища її сина. Станом на день розгляду справи позивач не надає жодної фінансової підтримки сину, почав сплачувати аліменти лише з травня 2025 року. Наразі розмір аліментів зменшився, більше того, позивач має заборгованість. Звертає увагу, що після 9 класу син планує вступати до коледжу, а тому, витрати сім`ї зростуть.

Суд, вислухавши думку відповідача, дослідивши матеріали справи, вивчивши викладені у позовній заяві доводи, перевіривши їх обґрунтованість долученими доказами, доходить таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами ст. 13 ЦПК України закріплено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

У ході судового розгляду встановлено, що 12.06.2010 між сторонами укладено шлюб, який зареєстрований Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва (актовий запис №1163).

Від шлюбу сторони мають дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується долученим до справи свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .

У ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Із долучених до позову доказів вбачається, що шлюб між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_1 рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17.03.2025 розірвано (справа №761/20931/24). Рішення набрало законної сили 17.04.2025 року (т. 1 а.с. 6-8).

Фактично шлюбні відносини подружжя та їх спільне проживання припинилися, станом на день скерування позовної заяви до суду та розгляду судом даного провадження дитина ОСОБА_3 проживає з матір`ю - відповідачем ОСОБА_1 .

Приписами ст. 150 Кодексу на батьків покладено обов`язок виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно з ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Судовим наказом Святошинського районного суду м. Києва від 25.12.2024 у справі №759/27586/24 стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/4 (однієї чверті) з усіх видів заробітку (доходу) боржника, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 24 грудня 2024 року і до досягнення дитиною, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , повноліття (т. 1 а.с. 4-5).

Відповідно до ч. 1-3 ст. 181 Кодексу способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3 від 15.05.2006 за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно.

Суд при визначенні розміру аліментів враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення.

У той же час, в силу ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Ухвалюючи рішення у цій справі слід звернути увагу на фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для правильного її вирішення, зокрема як розмір доходу відповідача, стан здоров`я та матеріальне становище дітей, так і інші обставини необхідні для визначення саме необхідного розміру стягуваних аліментів задля забезпечення гармонійного розвитку дітей.

Суд сприймає твердження позивача ОСОБА_2 про те, що на його утриманні перебувають інші особи - малолітній син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується долученою до позову копією рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 01.05.2025 у справі №761/9629/25 (т. 1 а.с. 9-12).

Відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 та у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20 (провадження № 61-7397св21) зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Дійсно, описані у позовній заяві обставини є підставою для перегляду судом встановленого розміру аліментів на користь відповідача ОСОБА_1 , оскільки стягнення із позивача на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 01.05.2025 у справі №761/9629/25 аліментів на утримання дружини та малолітнього сина ОСОБА_5 істотно впливає на матеріальний стан позивача та є самостійною підставою для зменшення розміру аліментів, які стягуються на користь ОСОБА_1 .

Аналогічну позицією обстоює КЦС ВС у постанові від 19.06.2024 у справі №686/22677/23 (провадження №61-5022св24), в якій витлумачив, що у разі зміни сімейного стану особи - народження від іншого шлюбу доньки, на утримання якої остання сплачує аліменти відповідно до судового рішення, вказана обставина є самостійною підставою для зменшення розміру стягуваних із нього аліментів на користь відповідача з 1/4 на 1/6 частин.

Враховуючи встановлені судом обставини, необхідність матеріального забезпечення позивачем своєї дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дотримуючись визначеного принципу рівності обов`язку обох батьків по утриманню їх дітей, суд доходить висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог та стягнення з позивача на користь відповідача аліментів на утримання неповнолітнього сина у розмірі 1/6 частки від усіх видів його доходів (заробітку), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

На переконання суду, стягнення аліментів в такому розмірі відповідатиме потребам неповнолітнього ОСОБА_3 , засадам розумності, справедливості, співмірності та обов`язку батьків у наданні такої допомоги дітям нарівні.

У порядку п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-81, 258, 263-265, 272, 273, 352-355, 430 ЦПК України, ст.ст. 141, 150, 180-182, 191, 192 СК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) про зменшення розміру аліментів - задовольнити частково.

Зменшити розмір аліментів, визначений наказом Святошинського районного суду м. Києва від 25.12.2024 (справа №759/27586/24) у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу) боржника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , та стягнувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_5 , на утримання малолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) боржника, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення суду може бути оскаржене протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду, прицьому, відповідно до п. п. 15.5 п. 15Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Суддя І.Ю. Єросова