Постанова від 08 квітня 2026 р. у справі №758/3305/26 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/3305/26

3/758/2239/26

Категорія 146

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2026 року cуддя Подільського районного суду м.Києва Денисов О. О. , розглянувши справу про адміністративні правопорушення передбачені ст. 122-4, 124 КУпАП стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

15 січня 2026 року, о 13 годині 30 хвилин, в м. Києві, площа Поштова, (вул. Набережно-Хрещатицька, 7 естакада) керував автомобілем марки «Тойота», номерний знак (реєстраційний номер) НОМЕР_2 , не вибрав безпечної швидкості руху в залежності від дорожньої обстановки, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати, недотримав безпечного інтервалу до рухавшогося ліворуч автомобіля марки «Лексус», номерний знак (реєстраційний номер) НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого скоїв зіткнення з ним. Внаслідок ДТП автомобіль марки «Лексус», номерний знак (реєстраційний номер) НОМЕР_3 , отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п.2.3.б, п.12.1 та п.13.1 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Крім того, 15 січня 2026 року, о 13 годині 30 хвилин, в м. Києві, площа Поштова, (вул. Набережно-Хрещатицька, 7 естакада) керував автомобілем марки «Тойота», номерний знак (реєстраційний номер) НОМЕР_2 , будучи причетним до дорожньо-транспортної пригоди місце події залишив чим порушив п.2.10.а. ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП.

У судовому засіданні 08.04.2026 ОСОБА_1 зазначив, що автомобілем «Тойота» керував не він, і буде надавати інші пояснення лише після допиту свідка ОСОБА_3 .

У подальшому, на наступне судове засідання 09.04.2026 ОСОБА_1 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотань, заяв про відкладення розгляду справи від нього не надходило. Сторона захисту не наполягала на його допиті.

Захисник ОСОБА_1 – Добраниця В.М. надав заперечення, в яких зазначив, що стороною захисту додатково подано нові документи, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, а саме: письмову заяву ОСОБА_3 від 05.02.2026 року, адресовану старшому інспектору УПП у м. Києві Павленку С.В., та доказ поштового направлення відправлення №6116600113992, з якого вбачається, що зазначену заяву було прийнято до пересилання 07.02.2026 року у м. Харкові та вручено одержувачу 11.02.2026 року у м. Києві.

У своїй заяві ОСОБА_3 прямо зазначив, що саме він керував автомобілем Toyota, державний номер НОМЕР_4 , під час дорожньо-транспортної пригоди на Поштовій площі у м. Києві, описав механізм контакту з автомобілем Lexus GS, державний номер НОМЕР_3 , повідомив про залишення місця події та просив, у разі наявності підстав, скласти протокол саме відносно нього без особистої участі.

Отже, ще до 20.02.2026 року, а тим більше до 25.02.2026 року, коли були складені протоколи щодо ОСОБА_1 , у розпорядженні органу поліції вже існувала пряма та конкретна версія події, яка вимагала повної, всебічної та неупередженої перевірки. Орган поліції, маючи до 25.02.2026 року письмову заяву іншої особи про фактичне керування транспортним засобом у момент події, не мав правових підстав ігнорувати ці дані та складати протоколи щодо ОСОБА_1 без повної перевірки таких відомостей. Не перевірка прямої самовикривальної заяви іншої особи свідчить про неповноту адміністративного провадження та виключає висновок про доведеність вини ОСОБА_1 .

За таких обставин висновок про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень є передчасним, необґрунтованим та таким, що не ґрунтується на належній, допустимій, достовірній і достатній доказовій базі.

Крім того зазначив, що орган поліції проігнорував прямі відомості про те, що транспортним засобом у момент ДТП керувала інша особа. Версія про керування транспортним засобом іншою особою належним чином не перевірялась.У справі відсутні належні, достатні та безсумнівні докази того, що саме ОСОБА_1 керував автомобілем у момент ДТП.

Висновок поліції про особу водія фактично побудований на припущеннях та неналежній процедурі впізнання. Матеріали поліції містять істотні внутрішні суперечності. Протоколи складено з істотним порушенням вимог ст. 254, 256, 268 КУПАП. Поліція застосувала не передбачений законом порядок оформлення матеріалів. Склад адміністративного правопорушення за ст. 122-4 КУПАП щодо ОСОБА_1 не доведений. Склад адміністративного правопорушення за ст. 124 КУПАП щодо ОСОБА_1 також не доведений. Усі сумніви щодо доведеності вини мають тлумачитися на користь особи, яку притягають до відповідальності.

А тому просив визнати, що надані органом поліції матеріали не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів того, що саме ОСОБА_1 вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ст. 124 та ст. 122-4 КУпАП та закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 та ст. 122-4 КУПАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв?язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 зазначив, що спускався вниз з Європейської площі на Набережну-Хрещатицьку, рухався в лівій смузі, через погодні умови рухався повільно до 40 км/год. В дзеркалі заднього виду побачив автомобіль «Тойота», який «сидів на багажнику» та рухався з ним у одній смузі. Він завчасно в дзеркалах побачив, що наближається автомобіль марки «Тойота», водій якого «поблимав» фарами. Він не звертав на це увагу, бо в той момент рухався по дорозі, по дузі, продовжував залишатися в лівій смузі.

Він наближався до повороту на дузі, водій автомобіля марки «Тойота» перелаштувався вправо та почав обгін по правій смузі. Оскільки водій автомобіля марки «Тойота» натиснув різко на газ, почався занос його автомобіля, його почало «мотиляти», крутити, розвернуло автомобіль проти годинникової стрілки капотом до нього, приблизно на 180 градусів. Права передня частина автомобіля марки «Тойота» вдарила праву передню частину його автомобіля. Тобто автомобіль марки «Тойота» здійснив розворот. Автомобіль потерпілого відкинуло від удару на відбійник.

Особа, що зафіксована на долучених відеозаписах, вийшла із-за керма автомобіля марки «Тойота». В салоні автомобіля марки «Тойота» була лише ця одна особа. Він оглядав салон автомобіля марки «Тойота» у момент коли підійшов близько до вказаного автомобіля.

Від поштовху «Тойоти» передня частина його автомобіля отримала пошкодження.

Водій «Тойоти» під час спілкування казав: «В мене тут трохи є з правої сторони», але це з його слів, особисто потерпілий пошкодження не бачив. Він особисто до передньої частини автомобіля не підходив і не розглядав пошкодження на «Тойоті». Відеофіксацію робив він.

Водій «Тойоти» також сказав, що визнає себе винним і готовий відшкодувати шкоду.

Потерпілий бачив, що в салоні нікого не було — ні поруч із автомобілем, ні в салоні.

Потерпілий бачив, що з-за керма вийшла саме та особа, що зафіксована на відео.

Наполягав на суворій мірі покарання для водія «Тойоти», звернув увагу суду на обставини ДТП і поведінку ОСОБА_1 після ДТП.

В судовому засіданні, свідок ОСОБА_4 , зазначила, що в її власності є автомобіль марки «Тойота», також повідомила, що знайома з ОСОБА_1 . За кермом її транспортного засобу їздив ОСОБА_3 . Останній раз віддавала йому машину перед Новим роком, десь у грудні 2025 року. Ключі та техпаспорт під його відповідальність йому передавала. Передала саме ОСОБА_3 . Їй відомо, що він їздить із знайомими. Щоб комусь передавав керування транспортним засобом — не знає. Їй телефонували з управління патрульної поліції, надсилали СМС-повідомлення. Їй невідомо про ДТП. Це перший випадок, про інші не знає. Офіційно не було ДТП з її транспортним засобом (на її думку). Готова надати транспортний засіб на огляд.

На теперішній час на транспортному засобі пошкоджень немає. Ремонтних робіт не було.

Чи керував ОСОБА_1 їй достовірно не відомо. Чи ОСОБА_1 на її автомобілі вчиняв порушення ПДР — їй достовірно невідомо. Штрафи під відповідальність ОСОБА_3 , всі, що надходили за час, поки він експлуатував транспортний засіб. 22.02.2026 вона повернулась в Україну. Коли вперше побачила транспортний засіб — будь-яких пошкоджень не виявила.

Про обставини ДТП знає поверхнево зі слів.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_3 зазначив, що перебуває у дружніх стосунках із ОСОБА_1 , тривалість їх не пам`ятає. 20 років керує транспортними засобами.

Не був досвідчений в частині ПДР, що після ДТП треба залишатись на місці події.

В день події домовились із ОСОБА_5 зустрітись, подробиці не пам`ятає.

Як сів за кермо — не пам`ятає. Каталися по місту, хотілось попити кави чи води.

Повернули направо, рухались в лівій смузі. Потім пішов на обгін по правій смузі.

Лексус чорний залишався в лівій смузі. Перед тим як робити обгін — «блимнув» йому фарами, бо він «плівся» дуже-дуже повільно. Почав маневр на випередження по правій смузі.

Де почав робити випередження — не пам`ятає. На якій ділянці дороги почав робити випередження — не пам`ятає. Під час випередження їх занесло, причиною заносу вважає стан дорожнього покриття («щебенка»), вагу автомобіля, те, що він не виспався. В якому напрямку почався занос — не пам`ятає. Він не впевнений, що торкнувся іншого транспортного засобу.

Як саме закінчився занос — він не пам`ятає. Що відбувалось із ОСОБА_6 — не бачив.

ОСОБА_1 сидів на передньому пасажирському місці. Він запропонував йому піти поговорити, а сам пересів на заднє пасажирське місце, бо злякався та сильно хвилювався.

ОСОБА_1 нічого не боїться, тому і пішов розмовляти. Вікна закриті, розмову не чув.

На задньому лівому пасажирському місці взяв мобільний телефон, дивився на час.

Після їх розмови ОСОБА_1 сів за кермо, і вони поїхали. Визнав свою провину.

Дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, суддя дійшов висновку про наступне.

Ст. 124 КУпАП, передбачає адміністративну відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Об`єктивна сторона даного адміністративного правопорушення виражається у порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Згідно вимог ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, статтею 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.

Відповідно до п.2.3.б ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Згідно з п.12.1 ПДР України, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Відповідно до п.13.1 ПДР України, водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

З огляду на наведені обставини та порушення п.2.3.б, п.12.1 та п.13.1 ПДР України, ОСОБА_1 підлягає адміністративній відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Щодо наявності вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП України суд зазначає наступне.

Ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає адміністративну відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Залишення місця дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до п. 1.10 ПДР, - дії учасника дорожньо-транспортної пригоди, спрямовані на приховання факту такої пригоди або обставин її скоєння, які спричинили необхідність проведення поліцейськими заходів щодо встановлення (розшуку) цього учасника та (або) розшуку транспортного засобу.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП виражається у залишенні місця дорожньо-транспортної пригоди особами, до якої вони причетні.

Обов`язковою ознакою складу даного правопорушення є суб`єктивна сторона, яка визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу.

Згідно з вимогами п. 2.10а Правил дорожнього руху України, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.

Винність ОСОБА_1 у вчиненні вищезазначених адміністративних правопорушень, встановлено дослідженими доказами в справі, зокрема:

- протоколами про вчинення адміністративних правопорушень серії ЕПР1 №600516, №600530 від 25 лютого 2026 року, в яких зафіксовані обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень;

- схемою місця ДТП від 15 січня 2026 року, яка складена у відповідності з вимогами Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС №1395 від 07.11.2015; на схемі зафіксовано: місце зіткнення, ділянку дороги, на якій відбулось ДТП, дорожні знаки та дорожню розмітку; стан покриття проїзної частини, а також, пошкодження, які отримав унаслідок ДТП автомобіль марки «Лексус»;

- копією довідки з інформацією про особу ОСОБА_1 з Державної міграційної служби України, на якій міститься підпис ОСОБА_2 та пояснення: «В цій особі впізнаю водія, який 15.01.2026 р., за адресою з`їзд з естакади Поштової площі керував автомобілем Toyota Land Cruiser 200, НОМЕР_5 та вчинив ДТП за участі мого авто»;

- письмовими поясненнями ОСОБА_2 , який підтвердив фактичні обставини викладені в протоколі, а також зазначив, що рухався в лівій смузі з невеликою швидкістю, помітив у дзеркалі заднього виду автомобіль марки «Тойота», номерний знак (реєстраційний номер) НОМЕР_2 , який різко почав його обганяти по правій смузі від нього, на найближчому повороті коли вони зрівнялися його почало заносити він зачепив автомобіль ОСОБА_2 у передню праву частину від чого автомобіль марки «Лексус» відштовхнуло всією лівої стороною на відбійник. Водій автомобіля марки «Тойота», надати документи відмовився, чекати поліцію не захотів, мотивуючи тим, що він у розшуку, після чого сів в автомобіль марки «Тойота», та покинув місце ДТП. Після чого ОСОБА_2 викликав поліцію для фіксування подій.

Дана особа ОСОБА_2 зафіксована фото та відеозаписом: його обличчя та марку авто з номерним знаком. Працівники поліції надали фото громадянина в якому він впізнає особу, яка керувала автомобілем марки «Тойота» та була учасником ДТП за участі автомобіля ОСОБА_2 , дана особа ОСОБА_1 ;

- фото та відеозаписами на яких зафіксовані пошкодження, які отримав автомобіль марки «Лексус», та зафіксовано, як ОСОБА_1 сідає за кермо автомобіля марки «Тойота» та покидає місце ДТП.

Суд ставиться критично до пояснень свідка ОСОБА_3 , вважаючи їх сумнівними, суперечливими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Свою позицію суд обґрунтовує тим, що твердження ОСОБА_3 про перебування за кермом у момент ДТП та подальше переміщення на заднє сидіння через «страх і хвилювання» розцінюються як спроба штучно створити пояснення малоймовірної версії подій.

Ці покази повністю спростовуються свідченнями водія автомобіля Лексус, який чітко та послідовно засвідчив, що з водійського місця «Тойоти» одразу після зіткнення вийшла особа, в подальшому ідентифікована як ОСОБА_1 , а в салоні більше нікого не було.

Крім того, ОСОБА_3 , не зміг пригадати ключові деталі маневру та самого зіткнення, але детально описував другорядні обставини, що свідчить про намір свідка ввести суд в оману.

Враховуючи сукупність зібраних доказів, зокрема свідчення потерпілого та відеозапис з місця події, суд ставиться критично до пояснень ОСОБА_3 , що в достатній мірі не можуть вважатися достовірними або такими, що логічним чином спростовують або ставлять під розумний сумнів інші докази наявні в матеріалах провадження.

Враховуючи вищевикладене, вважаю, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, тобто порушення учасником дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів та склад адміністративного правопорушення ст. 122-4 КУпАП, зокрема, залишення водієм транспортного засобу, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Оскільки ОСОБА_1 вчинив два правопорушення, суд вважає необхідним застосувати правила ч. 2 ст. 36 КУпАП, згідно якої, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачені ст. 124 КУпАП та ст. 122-4 КУпАП, правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП, відноситься до числа більш серйозних, оскільки санкція цієї статті передбачає більш суворіше стягнення, ніж санкція ст. 124 КУпАП, тому адміністративне стягнення йому необхідно призначити в межах санкції, передбаченої ст. 122-4 КУпАП.

При призначенні стягнення, суд, відповідно до ст. 33 КУпАП, враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність правопорушника, судом не встановлено.

На підставі вищевказаного, з урахуванням особи та майнового стану правопорушника, ступеню його вини, відсутності обставин, що пом`якшують відповідальність, характер правопорушення, позицію потерпілого щодо призначення суворого покарання, суд вважає, що ОСОБА_1 слід призначити стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік, оскільки саме такий вид адміністративного стягнення, передбачений санкцією ст. 122-4 КУпАП, на думку суду, зможе виховати правопорушника та запобігти вчиненню ним нових правопорушень.

Підстав для призначення правопорушнику будь-якого іншого стягнення, передбаченого санкцією ст. 122-4 КУпАП, суд не вбачає.

На підставі ч. 5 ст. 4, ст. 9 Закону України «Про судовий збір», ст. 40-1 КУпАП, у зв`язку з ухваленням судом постанови про накладення адміністративного стягнення, судовий збір підлягає стягненню з правопорушника на користь держави в сумі 665 грн. 60 коп.

Ураховуючи викладене, керуючись ст. 23, 33, ч. 2 ст. 36, 122-4, 124, 283, 284, 287, 294, 303, 307, 308 КУпАП,-

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4 КУпАП, ст. 124 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , судовий збір у дохід держави в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу в установлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення, шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд міста Києва.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці з дня її винесення.

Суддя О. О. Денисов