Постанова від 15 січня 2026 р. у справі №758/9903/25 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/9903/25

3/758/615/26

Категорія 156

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 січня 2026 року

Суддя Подільського районного суду міста Києва Ларіонова Н.М., розглянувши матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, є внутрішньо переміщена особа (ВПО), має інвалідність ІІ групи, працює в КНП «Психіатрія» завідувачем господарського відділу, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

за ч. 1 ст.130 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу серії ЕПР1 № 365981 від 18.06.2025 року, 18.06.2025 року о 20 год. 33 хв. ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Mitsubishi», д.н.з. НОМЕР_2 , по вул. Кирилівська, 103, що у Подільському районі м. Києва, з ознаками алкогольного сп`яніння (порушена координація рухів, начітка мова та виражений запах алкоголю з порожнини рота), відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку на місці та у спеціалізованому закладі охорони здоров`я, чим порушив п.2.5 ПДР України.

ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, не визнав, повідомив суду, що 18.06.2025 року приблизно перебував на робочому місці, а саме в КНП «Психіатрія» за адресою: Кирилівська, 103 в м. Києві, викликав швидку допомогу у зв`язку з тим, що колега вчинила суїцид. Приїхавши лікарі, патрульні та робили відповідні дії щодо колеги, він допомагав та підписував всі відповідні документи працівникам поліції щодо вчиненого суїциду колеги. Так, як території КНП «Психіатрія» є значно великою, він, сівши за кермо свого автомобіля, допомагаючи лікарям, швидкої допомоги, їздив з одного корпусу до іншого. Коли він рухався йому надали "маячок" працівники поліції зупинитися, він подумавши, що щось напевно не підписав щодо обставин його колеги, зупинився, поспілкувався, та раптово вони запропонували пройти огляд на стан сп`яніння. Так, як він того дня не вживав алкогольні напої і взагалі їх не вживає, у зв`язку з тим, що є інвалідом ІІ-ої групи. Ніяких ознак сп`яніння у нього не було. Окрім того, перебуваючи в шоковому стані, він не розумів, що саме працівники поліції від нього хочуть, вони скориставшись, запропонували пройти огляд, однак так як він не вживав алкоголю взагалі, на вимогу працівникам поліції не відмовився пройти огляд на місці, але вони склали протокол про відмову від проходження.

Додавши при цьому, що він, в свою чергу, повідомив, що не відмовляється проходити відповідний огляд, а його дії розцінили як відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння та незаконно склали протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП, хоча він від проходження такого огляду жодним чином не відмовлявся.

На підставі вищевикладеного, вважає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, а тому провадження підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши наявні матеріали справи про адміністративне правопорушення та оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суддя дійшов таких висновків.

Згідно з положеннями ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Судовим розглядом встановлено, що 18.06.2025 р. о 20:58 год. за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, 103, інспектором 2 взводу 4 роти 4 батальйону УПП в місті Києві ДПП. було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 365981 відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП.

До матеріалів справи про адміністративне правопорушення долучені такі докази на підтвердження вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення: протокол про адміністративне правопорушення, направлення на огляд водія транспортного засобу, та диск з відеозаписами за 18.06.2025 року.

При відтворенні судом відеозапису з нагрудних камер поліцейського встановлено, що 18.06.2025 р. приблизно о 20:58 год. екіпаж патрульної поліції зупинив транспортний засіб «Mitsubishi» д.н.з. НОМЕР_2 на території КНП «Психіатрія» під керуванням гр. ОСОБА_1 . Надалі поліцейські підійшли до водія та вели діалог, який не можливо почути. Після цього поліцейські, не вчиняючи жодних дій, направлених на встановлення ознак алкогольного сп`яніння, які зазначені у протоколі, запропонували останньому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі, Почувши це, ОСОБА_1 повідомив, що не відмовляється проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці.

Вказані обставини були повідомлені ОСОБА_1 декілька разів, проте поліцейські його доводи та прохання ігнорували, а дії ОСОБА_1 розцінили як пасивну відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Після чого співробітник поліції сів у службовий автомобіль для оформлення відповідних матеріалів.

На відтвореному відео ознак сп`яніння ОСОБА_1 не встановлено.

Згідно з приписами частини 1 статті 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч. 6 ст. 266 КУпАП, направлення особи для такого огляду і його проведення здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 4 Розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 № 1452/735, ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Описані в Інструкції ознаки наркотичного чи іншого сп`яніння водія повинні бути очевидними, а не удаваними, як у даному випадку.

Якщо проведення такого огляду вимагалося працівником поліції без видимих на те причин, тобто при відсутності ознак сп`яніння, відмова від проходження медичного огляду правових наслідків не породжує.

З переглянутого судом відеозапису встановлено, що поведінка водія ОСОБА_1 була адекватною та відповідала обстановці, хода та мова без порушень, шкіра обличчя природного кольору, він надавав чіткі відповіді на запитання поліцейських, розуміючи сутність події та виконував усі вимоги працівників поліції, не проявляючи агресію. В ході спілкування з поліцейськими у ОСОБА_1 будь-яким чином не виявилось тремтіння пальців рук, що вочевидь спростовує такі твердження працівників поліції, які об`єктивно є помилковими.

Отже поліцейські не вчиняли жодних дій, щодо виявлення у ОСОБА_1 можливих ознак алкогольного сп`яніння , повністю узгоджуються з наявним в матеріалах справи відеозаписом, у зв`язку із чим суд дійшов до висновку, що працівниками поліції не було дотримано вимог п.п.2,4 розділу І та п.12 розділу ІІ Інструкції від 09.11.2015 року №1452/735 та вимог Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1103 (далі Порядок).

За таких обставин, зафіксовані у протоколі ознаки наркотичного сп`яніння та направленні водія на огляд, а саме: неприродна блідість, порушення мови, вираження тремтіння пальців рук не є об`єктивно встановленими ознаками, оскільки спростовуються відомостями відеозапису, а тому суд дійшов висновку, що такі відомості протоколу не відповідають дійсності, є суб`єктивними та до них необхідно ставитись критично.

Крім того, згідно пункту 2 Розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України, МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Вимогами пункту 12 Розділу І вищевказаної Інструкції передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

З аналізу вказаних норм Закону та Інструкції, вбачається, що співробітником поліції має бути додержано порядок проведення огляду на предмет наркотичного сп`яніння.

Однак, з доданого відеозапису судом було встановлено, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду, а навпаки погоджувався пройти. Однак поліцейські на таку згоду не відреагували, склали протокол за відмову у проходженні такого огляду, що суперечить процедурі направлення та проходження медичного огляду.

Будь-яких активних та/чи пасивних дій водія щодо ухилення від огляду на стан алкогольного сп`яніння матеріали справи не містить, суд вважає, що в даному випадку ОСОБА_1 не було порушено вимог п. 2.5 ПДР України.

Суд зазначає, що в даному випадку поліцейський, отримавши згоду водія на проведення огляду в медичному закладі, мав виконувати п. 9 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015, згідно з яким з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Таким чином, співробітниками поліції було порушено порядок проведення огляду ОСОБА_1 на предмет алкогольного сп`яніння.

З огляду на вищезазначені обставини та враховуючи той факт, що поліцейськими не було належним чином визначено ознак алкогольного сп`яніння та не дотримано Порядку направлення водія транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану сп`яніння, cуд не надавав оцінку іншим доводам та приходить до висновку, що вищевказані докази не доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Протокол серії ЕПР1 № 365981 від 18.06.2025 року про адміністративне правопорушення сам по собі не може бути доказом вчинення адміністративного правопорушення. При цьому будь яких доказів, які б спростовували твердження сторони захисту, до суду надано не було.

Зібрані та долучені до матеріалів справи докази та встановлені в судовому засіданні факти, свідчать про не доведення вини водія ОСОБА_1 порушенні вимог п. 2.5 ПДР, а саме, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а відтак, вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП. За таких обставин, суд не вправі самостійно збирати докази винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки таким чином неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Аналогічного роду положення закріплено і уст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У рішеннях ЄСПЛ у справах «Malofeyevav.Russia» та «Karelinv.Russia» суд зазначає, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

В справі «Пол і Одрі Едвардс проти Об`єднаного Королівства» № 46477/99, Європейський суд з прав людини зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.

В той же час, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Відповідно до вимог ст.ст. 9, 33, 245, 252 КУпАП України, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.

Згідно з приписами п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю: за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, оскільки дослідженими доказами не доведено вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП суд приймає рішення про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 245, 247, 251, 252, 268, 283, 284, 285, 294 КУпАП, суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

Провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 – закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд міста Києва.

Суддя Н. М. Ларіонова