Постанова від 27 січня 2026 р. у справі №757/64093/25-п — Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/64093/25-п

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2026 року м. Київ

Суддя Печерського районного суду м. Києва Білоцерківець О.А., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в м. Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 08.12.2025 о 00 год. 30 хв. у м. Києві на бульварі Л. Українки, 7-б, керував електросамокатом «Джет», номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, від проходження огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України.

Відповідальність за вказане адміністративне правопорушення передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

У судовому засіданні адвокат Масенко Є.Є. зазначила, що ОСОБА_1 свою вину не визнає, оскільки відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, однак ОСОБА_1 не є водієм, що підтверджується відповіддю ГСЦ МВС № 31/268АЗ-1608-2026 від 27.01.2026 року на адвокатський запит, згідно з якою станом на 23.01.2026 року в Єдиному державному реєстрі МВС відсутні відомості про видачу посвідчення водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім того, вказувала, що на відеозаписі з бодікамери № 472114, наданому як доказу разом з матеріалами адміністративної справи, не зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Зазначила, що ознаки алкогольного сп`яніння, зазначені в протоколі не співпадають з ознаками алкогольного сп`яніння, зазначеними в направленні на огляд водія.

Відповідно до загальних положень ПДР, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Відповідно до Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» із змінами, внесеними згідно із Законом № 3220-ІХ від 30.06.2023 року, саме даний електричний транспортний засіб, оснащений виключно електричним тяговим двигуном та системою акумулювання електричної енергії, яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела енергії, тому вказаний електросамокат являється транспортним засобом.

Вина ОСОБА_1 підтверджується достатніми, належними та допустимими доказами по справі, а саме: відеозаписом з місця події, з якого вбачається, що інспектором патрульної поліції було виконано усі вимоги законодавства при пропозиції ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння.

Диспозиція частини 1 статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Аналіз зазначеної норми свідчить про те, що законодавець пов`язує настання відповідальності не зі статусом особи як водія у формально-юридичному розумінні (тобто наявністю посвідчення водія), а виключно з фактом керування транспортним засобом. Отже, суб`єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є будь-яка особа, яка фактично здійснює керування транспортним засобом, незалежно від того, чи має вона право на керування таким засобом.

Таким чином, відсутність у особи посвідчення водія не виключає можливості притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП у разі встановлення факту керування транспортним засобом у стані сп`яніння або відмови від проходження відповідного огляду, у зв`язку з чим аргументи адвоката в цього приводу є безпідставними.

Крім того, суд вважає неспроможними твердження сторони захисту що ОСОБА_1 не керував електросамокатом та відсутності відеодоказів вказаного факту, оскільки вказане спростовується дослідженим у судовому засіданні відеозаписом з боді камери № 472114, адже ОСОБА_1 жодного разу не спростував твердження поліцейських щодо керування ним транспортним засобом в комендантську годину. Більше того, підтвердив факт вживання ним алкогольних напоїв, зокрема, вказавши, що вживав протягом дня пиво, а ввечері випив приблизно 1 літр пива.

Суд звертає увагу, що в ОСОБА_1 були відсутні підстави вважати, що відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння являється законною альтернативою, оскільки працівниками поліції було пред`явлено законну вимогу пройти відповідний огляд на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер» або ж в медичному закладі у лікаря-нарколога, а також роз`яснено право відмовитись від проходження вказаного огляду. В той же час до відома ОСОБА_1 було доведено, що протокол про адміністративне правопорушення буде складено як у разі виявлення факту перебування останнього в стані алкогольного сп`яніння під час відповідного огляду, так і в разі його відмови від проходження такого огляду. Відтак, суд не вбачає будь-яких ознак провокації з боку працівників поліції.

Згідно до положень ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідальність передбачена також за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан сп`яніння.

Таким чином, відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного чи іншого сп`яніння, є порушенням вимог п. 2.5 ПДР та утворює самостійний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до положень абзацу 3 п.28 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року, позбавлення права керування транспортними засобами можна застосовувати тільки як основне адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених ч.3 ст. 121, ч.4 ст. 122, ст. 122-2, ч.3 ст. 123, статтями 124 і 130 КУпАП. Можливості накладати на винну особу таке стягнення як додаткове цей Кодекс не надає. Суди не вправі застосовувати його й тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.

Враховуючи, що відповідно до відповіді ГСЦ МВС № 31/268АЗ-1608-2026 від 27.01.2026 року на адвокатський запит, згідно з якою станом на 23.01.2026 року в Єдиному державному реєстрі МВС відсутні відомості про видачу посвідчення водія ОСОБА_1 , а тому при накладенні на нього адміністративного стягнення, позбавлення права керування транспортним засобом судом не застосовується.

Враховуючи вказане та характер вчиненого правопорушення, вважаю за необхідне накласти на ОСОБА_1 стягнення у вигляді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами.

Відповідно до ст.34 КУпАП обставини, що пом`якшують відповідальність правопорушника, відсутні.

Обтяжуючих відповідальність обставин, передбачених ст.35 КУпАП, немає.

Судові витрати необхідно стягнути з ОСОБА_1 .

На підставі викладеного та керуючись ст.130, 221, 275- 280, 283-287 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В :

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та застосувати адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень.

На підставі п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» стягнути з ОСОБА_1 судові витрати на користь держави в сумі 665 гривень 60 копійок.

Штраф має бути сплачений не пізніше, як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а у разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у вищезазначений строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення стягується подвійний розмір штрафу, а також витрати на облік вчиненого правопорушення.

Строк пред`явлення постанови до виконання-3 місяці.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга подаються до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва.

Суддя О.А.Білоцерківець