Рішення від 08 квітня 2026 р. у справі №753/1945/26 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/1945/26

провадження № 2/753/5673/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2026 року Дарницький районний суд м. Києва в складі

головуючого судді Колесника О.М.

при секретарі Дядейко К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 28.11.2025 року звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики від 23.06.2020 року та 3%-річних за прострочення виконання грошового зобов`язання (а.с.1).

Позовні вимоги позивача ОСОБА_1 були обґрунтовані тим, що 23.06.2020 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір позики, відповідно до умов якого позикодавець надав на умовах визначених цим договором позичальнику позику в розмірі 1 300 000 грн., а позичальник зобов`язався повернути позику у визначений договором строк. Згідно п.2.1 договору позики позика надається однією сумою від позикодавця до позичальника, а після передачі грошових коштів позичальник видає позикодавцю розписку, яка підтверджуватиме виконання стороною позикодавця своїх зобов`язань за цим договором. За змістом п.1.2 договору позика надається на строк до 23 червня 2023 року включно. Згідно п.2.5 договору повернення отриманої позики здійснюється позичальником в строки, встановлені у пункті 1.2 цього договору позики. Станом на день подачі позову до суду грошові кошти в сумі 1 300 000 грн. ОСОБА_1 ОСОБА_2 не повернуті. За таких обставин представник позивача ОСОБА_5 просить стягнути з відповідача на користь позивача в судовому порядку 1 300 000 грн. заборгованості за договором позики від 23.06.2020 року, 93 065 грн. 75 коп. 3%-річних відповідно до ч.2, ст.625 ЦК України за прострочення грошового зобов`язання за період з 24.06.2023 року по 11.11.2025 року, сплачений позивачем судовий збір (а.с.1-2).

19.02.2026 року суддею Колесником О.М. отримано відомості з електронного реєстру територіальної громади м. Києва про місце реєстрації відповідача ОСОБА_2 (а.с.14).

Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва Колесника О.М. від 23.02.2026 року було надано позивачу ОСОБА_1 . 5-тиденний термін на усунення недоліків позовної заяви (а.с.15-16).

Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва Колесника О.М. від 3.03.2026 року було відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження і призначено підготовче судове засідання на 23.03.2026 року о 14-30 годин (а.с.23-24).

16.03.2026 року відповідач ОСОБА_2 на електронну пошту суду направив клопотання про розгляд справи без участі відповідача у зв`язку з його перебуванням у іншому місті (а.с.30), а також відзив на позовну заяву, який був обґрунтований тим, що він не заперечує факту укладення договору позики 23.06.2020 року і отримання ним від позивача позики в розмірі 1 300 000 грн. для розвитку бізнеса. На момент укладення договору відповідач був впевнений, що поверне позивачу позику в повному обсязі у зазначений в договорі термін. Головним фактором та форс-мажорними обставинами, які вплинули на неспроможність відповідача сплатити вчасно позику, стали початок військової агресії російської федерації на територію України. Після початку повномасштабного вторгнення ОСОБА_2 був змушений вжити невідкладних заходів для забезпечення власної безпеки та безпеки членів своєї родини, що суттєво вплинуло на його фінансовий стан та можливість належним чином виконувати взяті на себе зобов`язання. Відповідач неодноразово звертався до позивача про отримання згоди на розстрочку заборгованості, що виникла не з його волі, однак ОСОБА_1 відмовив йому. Він не збирається ухилятись від виконання грошового зобов`язання, однак на підставі ст.617 ЦК України він є особою, яка звільняється від відповідальності за порушення умов договору позики, так як порушення відбулось внаслідок випадку або непереборної сили, якою є збройна агресія російської федерації проти України. За таких обставин відповідач просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі (а.с.31-33).

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 23.03.2026 року було закрито підготовче судове засідання і призначено судовий розгляд справи по суті на 6.04.2026 року на 15-00 годин (а.с.44-45).

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_5 позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі, надавши суду пояснення аналогічні змісту позовної заяви.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, однак суд врахував наявність його відзиву на позовну заяву, а також його клопотання про розгляд справи у відсутність відповідача (а.с.30-33).

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає необхідним позов задовольнити частково з наступних підстав.

Як зазначає ч.1 та ч.3, ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

За приписами ч.1, ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1, ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Як регламентує ч.1-2, ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Як встановлено судом, 23.06.2020 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір позики в простій письмовій формі (а.с.6-7), відповідно до умов якого позикодавець ОСОБА_1 надав на умовах визначених цим договором позичальнику ОСОБА_2 позику в розмірі 1 300 000 грн. (п.1.1), а позичальник зобов`язався повернути позику позикодавцю у визначений договором строк (п.2.5).

Згідно п.2.1 договору позики позика надається однією сумою від позикодавця до позичальника, а після передачі грошових коштів позичальник видає позикодавцю розписку, яка підтверджуватиме виконання стороною позикодавця своїх зобов`язань за цим договором.

Позивачем до матеріалів позовної заяви була додана розписка від 23.06.2020 року, в якій ОСОБА_2 власноруч підтвердив отримання 1 300 000 грн. позики від позикодавця ОСОБА_1 і зобов`язався повернути її до 23 червня 2023 року в повному обсязі (а.с.8).

Як вказано в ч.1, ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Крім того, за змістом п.1.2 договору позики від 23.06.2020 року позика надається на строк до 23 червня 2023 року включно. Згідно п.2.5 договору повернення отриманої позики здійснюється позичальником в строки, встановлені у пункті 1.2 цього договору позики.

За правилами ст.525 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як зазначає ч.4, ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Постанова судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18.09.2013 року наголошує, що „Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки".

Як встановлено судом, оригінали договору позики та розписки від 23.06.2020 року знаходиться у позивача, що свідчить про не виконання умов договору позики позичальником, відповідачем по справі. Вказані обставини не заперечував і сам відповідач ОСОБА_2 у своєму відзиві на позовну заяву, посилаючись на форс-мажорні обставини - збройну агресію російської федерації на територію України з 24.02.2022 року.

Як передбачає ч.1, ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За приписами ч.1, ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом п.3.2 договору позики порушенням договору вважається його невиконання, а також виконання цього договору з порушенням умов, визначених його змістом.

Сторона вважається невинуватою і не несе відповідальності за порушення цього договору, якщо вона підтвердить, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання цього договору (п.3.4 договору позики).

Як вбачається з тексту п.3.5 договору жодна з сторін не несе відповідальності за повне чи часткове невиконання своїх обов`язків, якщо таке невиконання сталось внаслідок таких форс-мажорних обставин як: повінь, пожежа, землетрус та інших природних катастроф, військових дій, які виникли після укладання договору. Якщо будь-які з обставин безпосередньо вплинули на своєчасне виконання обов`язків згідно даного договору, такий строк продовжується на час дії даних обставин. За п.3.6 договору сторона, для якої виникли форс-мажорні обставини, повинна протягом трьох календарних днів засобами мобільного зв`язку повідомити іншу сторону про настання таких обставин. Незалежним доказом наявності вищевказаних обставин є довідка Торгово-промислової палати України.

У своєму відзиві відповідач ОСОБА_2 просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що форс-мажорними обставинами, які вплинули на неспроможність відповідача сплатити заборгованість, стали початок військової агресії російської федерації на територію України. Після початку повномасштабного вторгнення ОСОБА_2 був змушений вживати невідкладних заходів для забезпечення власної безпеки та безпеки членів своєї родини, що суттєво вплинуло на його фінансовий стан та можливість належним чином виконувати взяті на себе зобов`язання. Тому просив застосувати до нього положення ст.617 ЦК України і звільнити від виконання зобов`язання за договором позики на час дії воєнного стану на території України.

Згідно ч.3, ст.12 та ч.1, ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Як зазначає пункт 21 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона.

Європейський суд з прав людини нагадав, що «принципи змагальності та рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають «справедливого балансу» між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять його в явно гірше становище порівняно з його опонентом (див. рішення у справах «Авотіньш проти Латвії [ВП] () [GC], заява № 17502/07, пункт 119, й інші посилання, ЄСПЛ 2016, та «Регнер проти Чехії» [ВП] (Regner v. the Czech Republic) [GC], заява № 35289/11, пункт 146, від 19 вересня 2017 року). До того ж, право на змагальний судовий процес, в принципі, означає надання сторонам можливості ознайомлюватися та коментувати всі надані докази або подані зауваження з метою впливу на рішення суду. Крім того, сторони повинні мати можливість подати будь-які докази, необхідні для того, аби їхні вимоги задовольнили (див. рішення у справі «Клінік дез Акація та інші проти Франції» (Clinique des Acacias and Others v. France), заява № 65399/01 та 3 інші заяви, пункти 36-43, від 13 жовтня 2005 року). До того ж, суд, який розглядає справу, повинен сам дотримуватися принципу змагальності, наприклад, якщо він розглядає справу на підставі обґрунтування або заперечення, висловленого ним за власною ініціативою (див. рішення у справі «Чепек проти Чехії» (), заява № 9815/10, пункти 45 та 51-60, від 05 вересня 2013 року).

Суд не може покласти в основу рішення таку позицію відповідача, оскільки він не надав суду доказів в розумінні ст.76-80 ЦПК України про вчинення всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання умов даного договору (п.3.4 договору позики); що такі обставини (збройна агресія російської федерації проти України) безпосередньо вплинули на своєчасне виконання обов`язків згідно даного договору (п.3.5 договору позики), приймаючи до уваги, що в м. Києві бойові дії не велись, а сам ОСОБА_2 не був мобілізований до лав Збройних сил України починаючи з 24.02.2022 року; про звернення позичальника до позикодавця протягом трьох календарних днів засобами мобільного зв`язку та повідомлення про настання таких обставин.

Аналізуючи докази, зібрані по справі, суд приходить до висновку, що оскільки позивач виконав зі свого боку умови договору позики від 23.06.2020 року, а відповідач, отримавши вказану суму не повернув її повну суму позивачу у вказаний строк, тому зазначений розмір 1 300 000 грн. підлягає стягненню у судовому порядку з відповідача на користь позивача.

За змістом ч.2, ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами п.18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного Кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Крім 1 300 000 грн. заборгованості за договором позики від 23.06.2020 року позивач ОСОБА_1 у своєму позові, а представник позивача ОСОБА_5 у судовому засіданні просили стягнути з відповідача на користь позивача в судовому порядку 93 065 грн. 75 коп. в рахунок стягнення 3%-річних відповідно до ч.2, ст.625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 24.06.2023 року по 11.11.2025 року.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 „Про введення воєнного стану в Україні" узв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України „Про правовий режим воєнного стану"ввведено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента № 133/2022 від 14.03.2022 року.

Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента № 259/2022 від 18.04.2022 року.

Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 341/2022 від 17.05.2022 року.

Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 573/2022 від 12.08.2022 року.

Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 757/2022 від 07.11.2022 року.

Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 58/2023 від 06.02.2023 року.

Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 254/2023 від 01.05.2023 року.

Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 451/2023 від 26.07.2023 року.

Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 734/2023 від 06.11.2023 року.

Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 49/2024 від 05.02.2024 року.

Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 271/2024 від 06.05.2024 року.

Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 469/2024 від 23.07.2024 року.

Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 740/2024 від 28.10.2024 року.

Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 8 лютого 2025 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 26/2025 від 14.01.2025 року.

Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 9 травня 2025 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 235/2025 від 15.04.2025 року.

Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 7 серпня 2025 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 478/2025 від 14.07.2025 року.

Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 5 листопада 2025 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 793/2025 від 20.10.2025 року.

Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 3 лютого 2026 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 40/2026 від 12.01.2026 року, який діє і на день винесення даного рішення.

Оскільки в Україні введено воєнний стан, який діє як на момент подачі позову до суду, так і на момент винесення даного судового рішення, а пункт 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного Кодексу України звільняє позичальника від відповідальності, визначеної статтею 625 Цивільного КодексуУкраїни, у разі прострочення ним виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, тому позовна вимога позивача про стягнення з відповідача на його користь 93 065 грн. 75 коп. в рахунок стягнення 3%-річних відповідно до ч.2, ст.625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 24.06.2023 року по 11.11.2025 року не підлягає задоволенню.

Аналогічну думку висловив і Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй Постанові від 4.06.2025 року у справі №752/30967/21, провадження №61-134св25, зазначивши, що …Задовольняючи повністю позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, вказаних положень ЦК України (п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України) не врахував, стягнувши на його користь платежі, передбачені статтею 625 ЦК України, а також передбачений умовами договору позики штраф за час дії в Україні воєнного стану. Така ж позиція висловлена і в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.09.2025 року у справі № 757/54616/20-ц, провадження № 61-45св24, а саме …Посилання ж відповідача в касаційній скарзі на те, що суди порушили вимоги пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України та безпідставно стягнули з нього 3 % річних не заслуговують на увагу, оскільки суди стягнули 3 % річних від простроченої суми за період з 02 липня 2017 року до 01 липня 2020 року, тоді як звільнення позичальника від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, яке передбачене в пункті 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, стосується платежів, нарахованих позикодавцем з початку дії в Україні воєнного стану, тобто з 24 лютого 2022 року.

Згідно ст.133; 141 ЦПК України оскільки предмет позову задоволено судом частково, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 11 144 грн. 53 коп. судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог, сплаченого останнім при зверненні до суду з даним позовом, що було документально підтверджено (а.с.10; 22).

Керуючись ст.4; 10; 12-13; 76-80; 81; 133; 137; 141; 223; 258-259; 263-265 ЦПК України, на підставі ст.202; 207; 526; 527; 610-611; 612; 614; 625; 626; 638; 1046-1050 ЦК України, ст.12; 81; 263 ЦПК України, Постанови судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18.09.2013 року, п.18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного Кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , проживаючого в АДРЕСА_2 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) 1 300 000 грн. в рахунок стягнення заборгованості за договором позики від 23.06.2020 року, 11 144 грн. 53 коп. судового збору, а всього 1 311 144 грн. 53 коп., в задоволенні решти частини позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня виготовлення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлено 9.04.2026 року.

Суддя :