Постанова від 05 квітня 2026 р. у справі №752/2339/26 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/2339/26

Провадження №: 3/752/1786/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2026 року м.Київ

Суддя Голосіївського районного суду міста Києва Токман Ю. Ф., розглянувши матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП)

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 06 січня 2026 року о 17:50, керуючи транспортним засобом «Mercedes-Benz S 250 CDI», д.н.з. НОМЕР_2 , у місті Києві на вул. Юлії Здановської, на вимогу поліцейського відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 у судовому засіданні свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав. Пояснив, що 06 січня 2026 року керував автомобілем засобом «Mercedes-Benz S 250 CDI» та був зупинений працівниками патрульної поліції. У стані наркотичного сп`яніння не перебував. Вимога поліцейського щодо проходження медичного огляду була направлена на те, щоб він вийшов з автомобіля та був доставлений до ТЦКСП, у зв`язку з перебуванням його у розшуку, чого останній не бажав. Під час спілкування з поліцейськими він не відмовлявся від огляду, лише просив дочекатися адвоката. Проте поліцейські розцінили це як відмову від проходження огляду та склали протокол про адміністративне правопорушення. Вказав, що за місяць до цієї події, його так само зупиняли працівники поліції та склали протокол про адміністративне правопорушення за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння. Просив закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Вирішуючи питання про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, суд виходить з наступного.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя, відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП, повинен з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші факти, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено відповідальність.

Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, у відповідності до положень ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до рішення від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведеності «поза розумним сумнівом». Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, яке з урахуванням положень ст. 9 Конституції України, а також ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Судом досліджено: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 560505 від 06 січня 2026 року, відповідно до якого ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння – поведінка не відповідає обстановці, зіниці очей не реагують на світло на вимогу поліцейського пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у встановленому порядку відмовився; картку обліку адміністративного правопорушення; направлення на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 06.01.2026; копію постанови серії ЕНА № 6474679 від 06.01.2026 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 122 КУпАП; витяг з бази «Армор» з інформацією щодо ОСОБА_1 та транспортного засобу «Mercedes-Benz S 250 CDI», д.н.з. НОМЕР_2 , яким він керував, а також відеозапис з місця події на підтвердження зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення обставин.

Дослідивши докази, надавши їм оцінку, суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та зупинки його поліцейськими не оспорюється.

Так, за результатами перегляду в судовому засіданні відеозаписів встановлено, що ОСОБА_1 06 січня 2026 року керував транспортним засобом та був зупинений поліцейськими за порушення вимог ПДР. При цьому на вимогу поліцейського пройти огляд у встановленому порядку на стан наркотичного сп`яніння відмовився.

Доводи ОСОБА_1 про те, що він не перебував у стані наркотичного сп`яніння, не виключають обов`язку останнього виконувати вимоги п. 2.5 ПДР України під час керування транспортним засобом.

Як убачається з відеозапису, на вимогу пройти медичний огляд на стан на стан наркотичного сп`яніння, а саме вийти з автомобіля та проїхати з поліцейськими до закладу охорони здоров`я ОСОБА_1 відмовився, що було правильно розцінено поліцейським як ухилення від проходження медичного огляду на виявлення стану наркотичного сп`яніння у встановленому порядку, у результаті чого складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Враховуючи, що виконання вимог п. 2.5 ПДР є не правом, а обов`язком водія, який керує транспортним засобом, і відповідно до ст. 266 КУпАП такий огляд має бути здійснений в присутності поліцейських не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення, посилання ОСОБА_1 на те, що він не бажав їхати на огляд без участі захисника, в даному випадку, не є підставою для закриття провадження у справі.

З пояснень ОСОБА_1 вбачається, що відносно нього за невиконання вимог п. 2.5 ПДР за аналогічних обставин раніше вже складався протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому відмовляючись вдруге від проходження медичного огляду, посилаючись на ті ж обставини щодо відсутності захисника, ОСОБА_1 діяв свідомо та передбачав наслідки у вигляді притягнення до адміністративної відповідальності.

Підстав вважати відеозапис обставин події недопустимим доказом у суду немає.

Доводи ОСОБА_1 про те, що він боявся виходити з автомобіля, оскільки не хотів бути доставлений до ТЦКСП, не є підставою для звільнення його від адміністративної відповідальності, оскільки небажання особою виконувати свій громадянський обов`язок щодо перебування на військовому обліку, не дає йому права не виконувати вимоги ПДР під час керування транспортним засобом.

Враховуючи викладене, у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі у за відсутністю складу адміністративного правопорушення слід відмовити.

Відповідно до ст. 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчинення нових правопорушень.

Санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено безальтернативне адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Таким чином, на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Крім цього, відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладання адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 40-1, ч. 1 ст. 130, ст. 221, ст. 284 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 (шістдесят) коп.

Відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.

Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 10 діб з дня її винесення.

Суддя Ю. Ф. Токман