Рішення від 25 березня 2026 р. у справі №752/11554/25 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/11554/25

Провадження №: 2/752/1345/26

РІШЕННЯ

Іменем України

26.03.2026 м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Кирильчук І. А.,

секретаря судового засідання - Сінчук І. А.,

за участю:

представника позивача - адвоката Кононенко Олени Володимирівни,

представника відповідача - адвоката Василюка Анатолія Павловича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини,

в с т а н о в и в:

До Голосіївського районного суду міста Києва у травні 2025 року системою електронний суд надійшов позов ОСОБА_1 (надалі також позивач/ ОСОБА_1 ) до ОСОБА_2 (надалі також відповідач/ ОСОБА_2 ,) про зменшення розміру аліментів на утримання дитини.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 03 липня 2024 року з нього стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу), однак після ухвалення вказаного рішення змінився його сімейний та матеріальний стан, а саме: позивач повторно одружився, у новому шлюбі народилась дитина, дружина перебуває у відпустці по догляду за дитиною та не має доходу, на його утриманні також перебуває мати-пенсіонер, крім того, він проходить військову службу та несе додаткові витрати, пов`язані з утриманням сім`ї, лікуванням малолітньої дитини та забезпеченням власної життєдіяльності під час виконання військових обов`язків. У зв`язку з наведеним позивач вважає, що визначений раніше розмір аліментів є для нього надмірним та просить зменшити їх розмір з 1/4 до 1/10 частини його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Ухвалою судді від 14 травня 2025 року за вказаною позовною заявою відкрито провадження та вирішено подальший розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Відповідач ОСОБА_2 , в особі свого представника адвоката Василюка А.П., 10 червня 2025 року системою «Електронний суд» подала відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість. Свої заперечення обґрунтовує тим, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для зменшення розміру аліментів, зокрема укладення повторного шлюбу, народження другої дитини, перебування дружини у відпустці по догляду за дитиною, а також утримання матері, існували ще до ухвалення рішення суду від 03 липня 2024 року про стягнення аліментів та були відомі позивачу, однак ним не заявлялися під час розгляду відповідної справи. Крім того, відповідач зазначає, що позивач не довів погіршення свого матеріального стану, оскільки його дохід є стабільним та достатнім, а заявлені витрати не є істотними та не підтверджують неможливість виконання обов`язку зі сплати аліментів у визначеному розмірі. Також відповідач вказує на наявність заборгованості зі сплати аліментів та вважає, що звернення до суду з даним позовом є способом ухилення від виконання батьківського обов`язку щодо утримання дитини. Окрім цього, відповідач зазначає, що запропонований позивачем розмір аліментів є неспівмірним із його доходами та не забезпечить належного утримання дитини, а доводи щодо необхідності витрат на лікування іншої дитини не можуть бути підставою для зменшення аліментів, оскільки інтереси дітей мають бути рівними.

Позивач ОСОБА_1 , в особі свого представника - адвоката Кононенко О.В., 24 червня 2025 року, системою «Електронний суд» подав відповідь на відзив, в якій проти доводів відповідача заперечував та просив задовольнити позовні вимоги. Свою позицію обґрунтовує тим, що наведені у відзиві заперечення не спростовують обставин, викладених у позовній заяві, та не підтверджені належними і допустимими доказами. Зазначає, що у зв`язку з проходженням військової служби та перебуванням у зоні бойових дій він був об`єктивно позбавлений можливості брати участь у розгляді справи про стягнення аліментів, подавати відзив чи оскаржувати рішення суду. Разом з тим, позивач наголошує, що не ухилявся від виконання батьківського обов`язку, добровільно здійснював грошові перекази на утримання дитини, а в подальшому аліменти стягуються у примусовому порядку. Крім того, позивач вказує на істотну зміну свого сімейного та матеріального стану, зокрема народження іншої дитини, перебування дружини у відпустці по догляду за дитиною без доходу, необхідність утримання сім`ї та несення додаткових витрат, пов`язаних із проходженням військової служби, а також необхідність дороговартісного лікування малолітньої дитини. На думку позивача, визначений ним розмір аліментів у частці 1/10 доходу є обґрунтованим, забезпечує баланс інтересів обох дітей та відповідає вимогам законодавства, тоді як доводи відповідача про відсутність підстав для зменшення аліментів є безпідставними.

Від представника відповідача 01 липня 2025 року системою «Електронний суд» надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких представник проти доводів позивача заперечував. Зміст поданих заперечень зводиться до правової позиції, викладеної у відзиві на позовну заяву, зокрема щодо відсутності підстав для зменшення розміру аліментів у зв`язку з недоведеністю позивачем зміни його матеріального стану та необхідності забезпечення належного утримання дитини. Разом з тим, сторона відповідача додатково зазначає, що позивач не надав належних доказів існування обставин, які виникли після ухвалення рішення про стягнення аліментів та могли б свідчити про погіршення його матеріального стану, а також звертає увагу на наявність заборгованості зі сплати аліментів і непослідовність доводів позивача щодо добровільної участі в утриманні дитини. Окрім цього, відповідач наголошує, що заявлені позивачем витрати, у тому числі пов`язані з лікуванням іншої дитини, мають одноразовий характер, не підтверджують істотного погіршення його матеріального становища та не можуть бути підставою для зменшення аліментів, оскільки це призведе до порушення прав та інтересів спільної дитини сторін.

Ухвалою суду від 21 жовтня 2025 року підготовче провадження у справі закрито, а справу призначено до судового розгляду.

17 листопада до суду через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача надійшли письмові пояснення, у яких останній додатково виклав свою правову позицію щодо позовних вимог про зменшення розміру аліментів. Зміст поданих пояснень зводиться до доводів, викладених у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив, зокрема щодо відсутності підстав для зменшення розміру аліментів у зв`язку з недоведеністю позивачем зміни його матеріального стану після ухвалення рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 липня 2024 року. Разом з тим, відповідач додатково зазначає, що обставини, на які посилається позивач (укладення шлюбу 24 листопада 2023 року, народження дитини 12 квітня 2024 року, перебування дружини у відпустці по догляду за дитиною, утримання матері-пенсіонера, проходження військової служби), існували ще до ухвалення рішення про стягнення аліментів, а тому не можуть вважатися такими, що свідчать про зміну його матеріального чи сімейного стану. Крім того, відповідач звертає увагу на наявність заборгованості зі сплати аліментів, яка станом на квітень 2025 року становила понад 111 000 грн, та зазначає, що звернення позивача до суду із даним позовом відбулося після початку примусового виконання рішення, що, на його думку, свідчить про намір уникнути виконання обов`язку щодо утримання дитини. Окрім цього, відповідач наголошує, що позивачем фактично створюється дисбаланс у забезпеченні дітей, оскільки на утримання іншої дитини визначено аліменти у розмірі 1/4 частки доходу, тоді як у даній справі він просить зменшити їх до 1/10 частки, що призведе до істотного зменшення рівня утримання спільної дитини. Також зазначає, що витрати на лікування іншої дитини мають одноразовий характер, можуть бути покриті за рахунок доходів позивача та не є підставою для зменшення аліментів, оскільки не свідчать про системне погіршення його матеріального становища.

До суду через підсистему «Електронний суд» 28 листопада 2025 року від представника позивача надійшли додаткові письмові пояснення, у яких остання підтримала позовні вимоги та заперечувала проти доводів відповідача. Представник позивача зазначає, що твердження відповідача про наявність у позивача заборгованості та намір ухилитися від виконання обов`язку зі сплати аліментів є безпідставними, оскільки ним у добровільному порядку здійснювались грошові перекази на утримання дитини на загальну суму понад 60 000 грн, а також у подальшому аліменти утримуються з його доходу у примусовому порядку, зокрема у період з березня по листопад 2025 року ним сплачено понад 140 000 грн. Крім того, сторона позивача звертає увагу на зміну свого матеріального стану, зокрема зменшення доходу у другій половині 2025 року (до близько 23 000 грн на місяць), а також на виникнення додаткового обов`язку зі сплати аліментів на іншу дитину на підставі судового наказу, що, на його думку, істотно впливає на можливість сплачувати аліменти у попередньо визначеному розмірі. Також зазначає, що перебування на військовій службі, утримання дружини, яка не має доходу, та малолітньої дитини свідчать про зміну його сімейного та матеріального стану, що відповідно до статті 192 СК України є підставою для зменшення розміру аліментів. Окрім цього, представник позивача заперечує проти доводів відповідача щодо порушення балансу інтересів дітей, зазначаючи, що запропонований ним розмір аліментів забезпечуватиме належне утримання дитини та відповідає його реальним фінансовим можливостям, а також вважає необґрунтованими заявлені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу.

Під час судового розгляду представником позивача заявлено клопотання про зменшення позовних вимог, яке протокольною ухвалою суду від 26 березня 2026 року, з огляду на його подання на стадії з`ясування обставин справи, на підставі пункту другого частини другої статті 49 ЦПК України залишено без розгляду та повернуто представнику позивача.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 проти задоволення позову заперечував, надав пояснення, у яких просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд, у порядку загального позовного провадження, заслухавши пояснення сторін в судовому засіданні, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Згідно з частиною третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом встановлено, що сторони є батьками неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується актовим записом про народження № 1398 від 11 квітня 2025 року.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 03 липня 2024 року у справі № 752/5057/24 з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 05 березня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

Зазначене рішення перебуває на примусовому виконанні, що підтверджується постановою державного виконавця про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_5 від 30 жовтня 2025 року, а також листом Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві від 25 червня 2025 року № 84536.

З розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, складеного станом на 03 вересня 2025 року у межах виконавчого провадження № НОМЕР_5, вбачається, що у позивача наявна заборгованість зі сплати аліментів у відповідні періоди.

Також встановлено, що 24 листопада 2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 укладено шлюб, що підтверджується актовим записом про шлюб № 75 від 16 березня 2025 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у позивача народився син ОСОБА_7 , що підтверджується актовим записом про народження № 216 від 11 червня 2025 року.

Крім того, на підставі судового наказу Голосіївського районного суду м. Києва від 23 липня 2025 року у справі № 752/17605/25, з позивача стягуються аліменти на користь ОСОБА_6 на утримання малолітнього сина ОСОБА_7 у розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу), що також підтверджується постановою державного виконавця про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_6 від 13 жовтня 2025 року.

Судом також встановлено, що позивач перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 22 січня 2025 року № 830/284.

Згідно довідки про доходи, виданої військовою частиною НОМЕР_1 від 18 березня 2025 року № 13, загальний дохід позивача за період з вересня 2024 року по лютий 2025 року становив 256 542 грн 14 коп.

Крім того, за доводами позивача на його утриманні перебуває мати - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 , виданим 24 січня 2014 року.

Також позивачем надано консультативний висновок ТОВ «Дентал Клінік Дніпро» від 15 березня 2025 року щодо необхідності проведення хірургічного лікування його малолітній дитині, орієнтовною вартістю 100 000 грн, на що позивач посилається як на обставину, що обґрунтовує підстави для зменшення розміру аліментів.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 та у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20 (провадження № 61-7397св21) зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Позивач зазначав, що визначений судом розмір аліментів він не має можливості сплачувати, оскільки його сімейний та матеріальний стани змінились.

Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Зміна сімейного стану платника аліментів, а саме народження у нього ще одної дитини в іншому шлюбі, сама по собі не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів. У такому разі платник аліментів зобов`язаний підтвердити належними та допустимими доказами погіршення свого майнового стану, оскільки батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 вересня 2020 року у справі №565/2071/19).

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, народження другої дитини, а також укладення позивачем шлюбу мали місце до ухвалення рішення суду про стягнення аліментів, а відтак не можуть вважатися обставинами, що виникли після його ухвалення та свідчать про зміну сімейного стану позивача.

Посилання позивача на те, що на його утриманні перебуває мати, яка є непрацездатною за віком та потребує утримання і лікування, саме по собі не є достатньою підставою для зменшення розміру аліментів без підтвердження погіршення майнового стану платника аліментів, що узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 17 травня 2021 року у справі № 552/3611/19.

Поряд із цим, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що його мати дійсно перебуває на його утриманні.

Посилання позивача на проходження військової служби як на підставу для зменшення розміру аліментів суд вважає необґрунтованими, оскільки сам по собі факт проходження служби не свідчить про погіршення матеріального стану, а навпаки, підтверджується отриманням ним грошового забезпечення, розмір якого не виключає можливість виконання обов`язку щодо утримання дитини у визначеному судом розмірі. Доводи позивача щодо зменшення його доходу не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, оскільки надані ним відомості свідчать про змінний характер грошового забезпечення, що саме по собі не є доказом істотного та тривалого погіршення матеріального стану.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до положень частин першої та третьої статті. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами погіршення його майнового стану після ухвалення рішення суду про стягнення аліментів.

При цьому зміна сімейного стану позивача, зокрема народження іншої дитини та наявність обов`язку щодо її утримання, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів, а також встановлено, що зазначені обставини виникли до ухвалення рішення суду про стягнення аліментів та були відомі позивачу на момент його ухвалення.

З огляду на що, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини слід відмовити.

Керуючись статтями 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Відомості про учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя І. А. Кирильчук