Постанова від 30 березня 2026 р. у справі №523/17763/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/597/26

Справа № 523/17763/24

Головуючий у першій інстанції Аліна С. С.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Громіка Р.Д.,

Драгомерецького М.М.,

за участю:

секретаря Козлової В.А.,

представника ООП, прокурора відділу ООП – Алябової О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Верхола Ігор Олегович, на рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 27 серпня 2025 року, повний текст якого складено 05 вересня 2025 року та ухваленого під головуванням судді Аліної С.С., за позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури про звільнення майна з під арешту,

встановив:

25.10.2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Одеської обласної прокуратури (далі – ООП), в якому просив суд:

- скасувати арешт з належної ОСОБА_1 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 , накладеного на підставі постанови, б/н від 08.02.2005 року прокуратури Приморського району м. Одеси, запис про обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна: за реєстраційним номером № 1665292 від 08.02.2005 року;

- скасувати в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відповідний номер запису про обтяження, який накладено на підставі постанови, б/н від 08.02.2005 року прокуратури Приморського району м. Одеси, на належну ОСОБА_1 1/3 частину квартири за адресою: АДРЕСА_2 : за реєстраційним номером № 1665292 від 08.02.2005 року.

Позовні вимоги були обґрунтувані тим, що ОСОБА_1 є власником 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 .

У липні 2024 року позивач під час спроби відчуження належного йому нерухомого майна випадково дізнався про те, що на підставі постанови, б/н від 08.02.2005 року Прокуратури Приморського району м. Одеси в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна наявний запис про арешт належної ОСОБА_1 з невідомими ідентифікаційними даними на 1/3 частини квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 : за реєстраційним номером № 1665292 від 08.02.2005 року.

Позивач вказував, що він не має жодного відношення до ОСОБА_1 з невідомими ідентифікаційними даними, щодо якого здійснено запис про арешт належної йому 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 , на підставі постанови, б/н прокуратури Приморського району міста Одеси від 08.02.2005 року.

Крім того, ОСОБА_1 зазначав, що він не був та не є фігурантом кримінальних справ (проваджень).

Відповідно до копії постанови слідчого прокуратури Приморського району м. Одеси від 08.02.2005 року, одержаної в Одеському державному нотаріальному архіві, - арешт накладено на майно обвинуваченого у кримінальній справі № 05920040296 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 14.12.2013 року кримінальна справа щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрита, скасовано накладені на нерухоме майно арешти.

Проте, в резолютивній частині постанови квартира АДРЕСА_1 , ймовірно помилково зазначена як «квартира АДРЕСА_1 ».

Тому, через вищевказаний запис в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, позивач позбавлений можливості в повній мірі реалізувати свої права як власника нерухомого майна, право на розпорядження, відчуження майна тощо.

Дані обставини стали підставою для звернення для суду.

Рішенням Пересипського районного суду м. Одеси від 27.08.2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено (а.с.72-74).

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – адвокат Верхола І.О. ставить питання про скасування рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 27.08.2025 року, ухвалення нового судового рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (а.с.78-82).

У відзиві на апеляційну скаргу ООП просить оскаржуване рішення залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на її необґрунтованість (а.с.97-100).

Вирішуючи питання про слухання справи у відкритому судовому засіданні, за участю представника ООП - прокурора відділу ООП – Алябової О.Є., у відсутність інших учасників справи, колегія суддів виходить із того, що всі учасники справи були належним чином повідомлені про час і місце судового засідання (а.с.121-124).

У зв`язку з цим, колегія суддів зазначає, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі – Конвенція), кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, ЄСПЛ в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції.

Також слід зазначити, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні.

На підставі викладеного, а також враховуючи, що в своїх рішеннях ЄСПЛ наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, колегія суддів вирішила слухати справу на підставі наявних доказів, за участю представника ООП - прокурора відділу ООП – Алябової О.Є., у відсутність інших учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову про звільнення майна з-під арешту, суд першої інстанції виходив із того, що накладений на підставі постанови прокуратури Приморського районного суду м. Одеси від 08.02.2005 року спірний арешт на майно у кримінальній справі вже було скасовано судом постановою Приморського районного суду м. Одеси від 14.12.2013 року, а тому відсутні підстави для повторного скасування арешту спірного майна (а.с.72-74).

Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.ч. 1-2 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також ОСОБА_2 і ОСОБА_3 є власниками в рівних частках кв. АДРЕСА_1 (а.с.13-14).

На підставі постанови старшого слідчого прокуратури Приморського району м. Одеси від 08.02.2005 року в рамках кримінальної справи № 05920040296 було накладено арешт на 1/3 частку кв. АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.16).

Згідно відповіді Одеського державного нотаріального архіву Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) № 1655/04 від 09.07.2024 року відомості щодо зняття арешту відносно спірного майна, що належить, зокрема ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутні (а.с.15).

Однак, будь-які відомості, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 – позивач у даній справі, є фігурантом кримінальної справи № 05920040296, в рамках якої було накладено арешт на майно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матеріали справи не містять.

В матеріалах справи також міститься копія постанови Приморського районного суду м. Одеси від 04.12.2013 року у кримінальній справі № 1522/22330/12 за звинуваченням у вчинені кримінального правопорушення ОСОБА_1 за ч.3 ст.357, ч.1 ст.367 КК України. Із тексту постанови вбачається, що кримінальна справа закрита, у зв`язку із закінченням строків давності. Постанова набула законної сили 12.12.2013 року (а.с.18-19).

Вищевказаною постановою також було скасовано постанову Старшого слідчого прокуратури Приморського районну м.Одеси від 08.02.2005 року (без номеру) про накладення арешту на майно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Із резолютивної частини постанови Приморського районного суду м.Одеси від 04.12.2013 року у справі № 1522/22330/12 у «п`ятому абзаці (четвертий ряд)» вбачається, що суд скасував арешт з переліку майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у тому числі з - 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 (а.с.18-19).

Суд першої інстанції, розглядаючи справу зазначав, що наявність описок у постанові суду від 04.12.2013 року не спростовує факту скасування Приморським районним судом м. Одеси постанови слідчого прокуратури Приморського району м. Одеси від 08.02.2005 року про накладення арешту на майно, а питання про виправлення описок у судовому рішенні вирішується судом, який ухвалив рішення.

Однак, колегія суддів зазначає, що згідно ч. 1 ст. 379 КПК України суд має право за власною ініціативою або за заявою учасника кримінального провадження чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.

Зважаючи на те, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не є учасником кримінальної справи № 05920040296, він позбавлений права звернення із відповідною заявою про виправлення описки (помилки) у постанові Приморського районного суду м. Одеси від 04.12.2013 року у справі № 1522/22330/12.

Таким чином, враховуючи, що арешт, накладений на спірне нерухоме майно в рамках кримінальної справи № 05920040296, що належить позивачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та який не був учасником кримінальної справи № 05920040296, не скасований на теперішній час, та постанова Приморського районного суду м. Одеси від 04.12.2013 року у справі № 1522/22330/12 не містить жодного посилання про скасування арешту 1/3 частини кв. АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 на праві власності, а також те, що позивач позбавлений права звернення із заявою про виправлення описки у постанові суду від 04.12.2013 року, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про необхідність відмови в позові.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Крім того, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів також зазначає, що ЄСПЛ вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду не відповідає зазначеним вимогам, доводи апеляційної скарги його спростовують, оскільки рішення ухвалено не у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржуване рішення суду – скасувати і ухвалити постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до ООП про звільнення майна з під арешту, задовольнити.

У зв`язку з цим, колегія суддів вважає за необхідне скасувати арешт з належної ОСОБА_1 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 , накладений на підставі постанови, б/н від 08.02.2005 р. прокуратури Приморського району м. Одеси, запис про обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна і скасувати в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відповідний номер запису про обтяження, накладене на підставі постанови, б/н від 08.02.2005 Прокуратури Приморського району м. Одеси, на належну ОСОБА_1 1/3 частину квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п.4 ч.1 ст. 376, ст.ст. 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Верхола Ігор Олегович, задовольнити.

Рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 27 серпня 2025 року скасувати.

Ухвалити постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури про звільнення майна з під арешту, задовольнити.

Скасувати арешт з належної ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 , накладений на підставі постанови б/н від 08.02.2005 р. прокуратури Приморського району м. Одеси, запис про обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна: за реєстраційним номером 1665292 від 08.02.2005 року.

Скасувати в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відповідний номер запису про обтяження, накладене на підставі постанови б/н від 08.02.2005 Прокуратури Приморського району м. Одеси, на належну ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , 1/3 частину квартири за адресою: АДРЕСА_2 : за реєстраційним номером 1665292 від 08.02.2005 року.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10.04.2026 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

Р.Д. Громік

М.М.Драгомерецький