Постанова від 01 квітня 2026 р. у справі №521/22267/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/4477/26

Справа № 521/22267/25

Головуючий у першій інстанції Громік Д. Д.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

02.04.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Карташова О.Ю., Лозко Ю.П.,

за участю секретаря судового засідання Юцикова Д.Є.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – Хаджибейська районна адміністрація Одеської міської ради,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 ,

на ухвалу Хаджибейськ ого районного суду м.Одеси від 29 грудня 2025 року,

за позовною заявою ОСОБА_1 до Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання протиправними дій, скасування розпорядження та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання протиправними дій, скасування розпорядження та зобов`язання вчинити певні дії, посилаючись на те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з числа дітей-сиріт. Його батько - ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , мати - ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Розпорядженням Малиновської (Хаджибейської) районної адміністрації Одеської міської ради від 05.01.2023 року № 07/01-06 ОСОБА_1 , надано статус дитини-сироти.

Розпорядженням Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 13.06.2023 року № 241-01р встановлено піклування над неповнолітнім ОСОБА_1 , призначено ОСОБА_5 піклувальником неповнолітнього ОСОБА_1 та місце проживання неповнолітнього визначено разом з піклувальником. Згідно довідки Одеського національного університету імені І.І. Мечникова № 18_ВК-444/с_ від 17.12.2025 року, ОСОБА_1 , навчається в Одеському національному університеті імені І.І. Мечникова за денною формою навчання на економіко-правовому факультеті з спеціальністю «менеджмент» за державним замовленням на 3 курсі з 01.09.2023 року по теперішній час.

З метою реалізації гарантованого державою права на житло, 26.05.2025 року позивач звернувся до Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради із заявою про взяття його на квартирний облік, як особи з числа дітей-сиріт. Однак, розпорядженням голови Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради № 399/01-06 від 13.06.2025 року ОСОБА_1 , особі із числа дітей – сиріт, відмовлено у взяті на квартирний облік у зв`язку з відсутністю підстав, наявність яких необхідна для визнання його таким, що потребує поліпшення житлових умов та надання житла поза чергою, з мотивів наявності реєстрації місця проживання у квартирі сестри та нібито «збереженого житла».

Вважає розпорядження голови Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради № 399/01-06 від 13.06.2025 року в частині відмови ОСОБА_1 у взяті на квартирний облік незаконним та таким, що грубо порушує його гарантоване державою право на житло, як особи із числа дітей-сиріт, у зв`язку із чим, звернувся до суду із даним позовом.

Позивач просив суд визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради № 399/01-06 від 13.06.2025 року в частині відмови ОСОБА_1 у взяті на квартирний облік; зобов`язати Хаджибейську районну адміністрацію Одеської міської ради взяти ОСОБА_1 на квартирний облік, як особу з числа дітей сиріт, яка потребує поліпшення житлових умов.

Хаджибейський районний суд м. Одеси ухвалою від 29 грудня 2025 року у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання протиправними дій, скасування розпорядження та зобов`язання вчинити певні дії – відмовив. Роз`яснив позивачу право на звернення з відповідними вимогами в порядку адміністративного судочинства до адміністративного суду згідно із встановленими КАС України правилами предметної та територіальної юрисдикції.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , просить скасувати ухвалу Хаджибейського районного суду м. Одеси від 29 грудня 2025 року про відмову у відкритті провадження в цивільній справі № 521/22267/25 за позовом ОСОБА_1 до Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання незаконним розпорядження, зобов`язання взяти на квартирний облік; цивільну справу № 521/22267/25 за позовом ОСОБА_1 до Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання незаконним розпорядження, зобов`язання взяти на квартирний облік направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушенням судом норм процесуального права.

В апеляційній скарзі посилається на те, що підставою для звернення позивача до суду з цим позовом стала необхідність захисту його житлових прав, зокрема, реалізації права позивача на житло, як особи з числа дітей-сиріт. Відмовляючи у відкритті провадження в цивільній справі та доходячи висновку про розповсюдження юрисдикції адміністративного суду на спірні правовідносини, суд першої інстанції виходив виключно з формального критерію - визначення складу учасників справи. Суд першої інстанції помилково застосував приписи статті 19 КАС України, не врахував суть спірних правовідносин та безпідставно вважав, що сам факт участі суб`єкта владних повноважень у спорі є свідченням того, що такий спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Порушення своїх прав позивач вбачає у наслідках, спричинених незаконним рішенням суб`єкта владних повноважень, і ці наслідки пов`язані з реалізацією порушеного права позивача на житло, а тому, такий спір відноситься до захисту цивільних (житлових) прав, незалежно від участі у справі суб`єкта владних повноважень як відповідача. Сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Вважає, що визначальним для вирішення зазначеного спору є встановлення обставин щодо забезпечення позивача житлом в розумінні Конституції України, ЖК України, Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» та відповідно наявності підстав для забезпечення з боку держави позивача житлом, як особу з числа дітей-сиріт, яка потребує поліпшення житлових умов, а тому, цей спір має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.

Одеський апеляційний суд ухвалою від 09.01.2026 року відкрив апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, роз`яснив Хаджибейській районній адміністрації Одеської міської ради право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу у письмовій формі, проте відзивів не надходило.

ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 копії ухвали про відкриття провадження отримали 23.01.2026 року в особистих кабінетах Електронного суду, що підтверджується довідками.

Хаджибейська районна адміністрація Одеської міської ради копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги отримала 23.01.2026 року та 02.01.2026 року відповідно в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками.

Учасники процесу про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

ОСОБА_1 , його представник ОСОБА_2 , Хаджибейська районна адміністрація Одеської міської ради судові повістки-повідомлення отримали 16.03.2026 року в особистих кабінетах Електронного суду, що підтверджується довідками.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , яка приймала участь в режимі відеоконференції, доводи апеляційної скарги підтримала, просила задовольнити апеляційну скаргу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасника процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 звернувся з позовними вимогами до Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради, яке є суб`єктом владних повноважень та фактично оскаржує його дії щодо відмови у взятті його на квартирний облік. Отже, даний спір є публічно-правовим спором. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, та підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства адміністративним судом, а тому у відкритті провадження у справі слід відмовити на підставі п. 1 ч. 1 ст.186 ЦПК України.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, такі складові як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежовувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

За визначенням пункту 1 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду; відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача (пункти 8, 9 частини першої статті 4 КАС).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб з суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суб`єктного складу такого спору, суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі посилався на п. 1. ч. 1 ст. 19 КАС, яким передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження та вважав, що ОСОБА_1 фактично оскаржує рішення суб`єкта владних повноважень.

Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_1 звернувся до суду загальної юрисдикції з позовом у якому, зокрема, був не згодний з розпорядження голови Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради № 399/01-06 від 13.06.2025 року в частині відмови ОСОБА_1 у взяті на квартирний облік. Вважав, що оскаржуваним розпорядженням позивачу незаконно відмовлено у взяті на квартирний облік та це розпорядження суперечить Конституції України, ЖК України, Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» та міжнародним актам і грубо порушує його гарантоване державою право на житло, як особи із числа дітей-сиріт.

У постанові Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 161/5545/14-а зазначено, що у порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття з такого обліку, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного жилого фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, встановлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання за наявності спору, зобов`язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання в належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків тощо). Такі спори є житловими (цивільними) спорами, незалежно від участі у справі суб`єкта владних повноважень як відповідача.

Апеляційний суд враховує, що якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів. Таким чином, при визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Вказані висновки викладено у постанові Верховного Суду від 20 вересня 2023 року у справі № 201/7637/22.

Отже, у цій справі виник спір про право, що унеможливлює його розгляд за правилами адміністративного судочинства. Вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з пунктом 10 частини першої статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

З наведеного можна зробити висновок, що правовідносини, які склалися між сторонами, є цивільно-правовими та не можуть бути предметом спору в адміністративному процесі, оскільки в цьому випадку є спір про право цивільне, що виникає із житлових правовідносин.

Спір про захист права конкретної фізичної особи на житло є не публічним, а приватно-правовим. Держава, юридичні особи публічного права, можуть бути учасниками цивільних відносин, а розгляд такого спору між ними проводиться за правилами цивільного судочинства. У цьому випадку той факт, що відповідачем є орган місцевого самоврядування, не змінює правову природу спірних відносин і не перетворює цей спір у публічно-правовий. На вказані обставини звернув увагу Верховний Суд в постанові від 19 квітня 2019 року по справі №523/2647/15-а.

Та обставина, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень - Хаджибейська районна адміністрації Одеської міської ради, не змінює правової природи спірних правовідносин та не робить цей спір публічно-правовим, оскільки вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин.

За вказаних обставин, висновок суду першої інстанції про не підвідомчість спору цивільній юрисдикції не ґрунтується на нормах процесуального права, якого суд дійшов з помилковим застосуванням положень п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, що в свою чергу, є підставою для скасування ухвали, з направленням матеріалів позовної заяви до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали порушено норми процесуального права, у зв`язку з чим, наявні підстави для скасування ухвали Хаджибейського районного суду м.Одеси від 29 грудня 2025 року і направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 367, п. 6 ч. 1 ст. 374, ст. 379, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , задовольнити.

Ухвалу Хаджибейського районного суду м.Одеси від 29 грудня 2025 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 09 квітня 2026 року.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді О.Ю. Карташов

Ю.П. Лозко