Постанова від 09 квітня 2026 р. у справі №487/8991/25 — Миколаївський апеляційний суд

10.04.26

33/812/149/26

Справа № 487/8991/25

Провадження № 33/812/149/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 квітня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого – судді Тищук Н.О.,

із секретарем – Богуславською О.М.,

за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 25 лютого 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючу,

- визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Провадження у справі закрито у зв`язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення,

У С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 509183 від 10.11.2025 року о 16 год 15 хв цього дня ОСОБА_1 , рухаючись в районі будинку № 8 по пр. Центральному в м. Миколаєві, керуючи транспортним засобом Nissan Tiida д.н.з. НОМЕР_1 , не слідкувала за дорожньою обстановкою починаючи рух та змінюючи його напрямок, не впевнилася у безпеці свого маневру, внаслідок чого допустила зіткнення з транспортним засобом Subaru Forester н/з НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , який рухався в попутному напрямку. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження та їх власникам завдано матеріальних збитків. Своїми діями ОСОБА_1 порушила пункти 2.3. б та 10.1 ПДР, за що відповідальність передбачена статтею 124 КУпАП.

Постановою судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 25 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Провадження у справі закрито у зв`язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

12 березня 2026 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на постанову суду, просив її скасувати та закрити провадження у справі без підтвердження чи спростування її вини.

Посилалася на те, що при всій обачності та невеликій швидкості не мала можливості запобігти зіткненню, в зв`язку з непередбачуваним маневром транспортного засобу, під керуванням ОСОБА_2 , оскільки розпочала рух по вул. Центральній з першої смуги, та в подальшому, впевнившись у відсутності інших транспортних засобів, перестроїлась у другий ряд, та рухалась з незначною швидкістю, близько 15 км/год. В цей час по третій смузі рухався автомобіль під керуванням ОСОБА_2 . Після того, як вона проїхала метрів п`ять по другій смузі, автомобіль під керуванням ОСОБА_2 раптом, з третьої смуги здійснив непередбачуваний маневр, різко змінивши рух напрямку у бік другої смуги. Отже, саме водій ОСОБА_2 не дотримався безпечного бокового інтервалу та здійснив зіткнення з передньою частиною належного їй транспортного засобу.

Після того, як відчула удар, вона відразу зупинила автомобіль та увімкнула аварійні покажчики. Натомість ОСОБА_2 продовжив рух, переїхавши на 2 смугу для руху та зупинився, приблизно за 5 метрів від передньої частини її автомобіля.

Працівники поліції при складанні протоколу неправильно відобразили місце зіткнення, у зв`язку з чим вона зазначила у схемі, що з нею не згодна.

Крім того, згідно роз`яснень, наданих Верховним судом в постанові від 11.07.2018 року у справі №308/8763/15-а, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП. При цьому, наведена норма не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення.

Отже провадження у справі підлягає закриттю без вказівки про наявність чи відсутність її вини.

Переглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги з дотриманням вимог частини 7 статті 294 КУпАП, апеляційний суд приходить до наступного.

За змістом статті 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.

Згідно положень статті 245 КУпАП завданнями провадження у справі про адміністративне правопорушення є повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог статті 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше (частина 1 статті 251 КУпАП).

Пленум Верховного Суду України у пункті 7 Постанови № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснив, що у випадках, коли передбачені суспільно небезпечні наслідки настали через порушення правил дорожнього руху двома водіями транспортних засобів, потрібно з`ясувати характер порушень, які допустив кожний із них, а також чи не було причиною порушення зазначених правил одним водієм їх недодержання іншим і чи мав перший можливість уникнути дорожньо-транспортної події та її наслідків.

Окремим видом адміністративних правопорушень (проступків) є правопорушення на транспорті, в тому числі порушення, вчиненні під час дорожнього руху.

Порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна є підставою адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП.

Правила дорожнього руху України (надалі - ПДР України) відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил (п. 1.1).

Учасники дорожнього руху зобов`язані знати та неухильно виконувати вимоги цих Правил (п. 1.3).

Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9).

Статтею 256 КУпАП передбачено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

З матеріалів справи вбачається, що згідно протоколу ЕПР 1 № 509183 від 10.11.2025 року о 16 год 15 хв цього дня ОСОБА_1 , рухаючись в районі будинку № 8 по пр. Центральному в м. Миколаєві, керуючи транспортним засобом Nissan Tiida д.н.з. НОМЕР_1 , не слідкувала за дорожньою обстановкою починаючи рух та змінюючи його напрямок, не впевнилася у безпеці свого маневру, внаслідок чого допустила зіткнення з транспортним засобом Subaru Forester н/з НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , який рухався в попутному напрямку. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження та їх власникам завдано матеріальних збитків. Своїми діями ОСОБА_1 порушила пункти 2.3. б та 10.1 ПДР, за що відповідальність передбачена статтею 124 КУпАП.

Відповідно до п. 2.3 «б» Правил дорожнього руху України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Дорожня обстановка - сукупність факторів, що характеризуються дорожніми умовами, наявністю перешкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху (наявність дорожньої розмітки, дорожніх знаків, дорожнього обладнання, світлофорів та їх стан), які повинен ураховувати водій під час вибору швидкості, смуги руху та прийомів керування транспортним засобом.

Маневрування (маневр) - початок руху, перестроювання транспортного засобу в русі з однієї смуги на іншу, поворот праворуч чи ліворуч, розворот, з`їзд з проїзної частини, рух заднім ходом.

Відповідно до п. 10.1 ПДР України, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

З доданої до протоколу про адміністративне правопорушення схеми місця ДТП вбачається, що транспортний засіб Nissan Tiida д.н.з. НОМЕР_1 , яким керувала ОСОБА_1 отримав механічні пошкодження передньої лівої бокової фари, переднього бамперу, переднього лівого крила. Транспортний засіб Subaru Forester н/з НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 отримав пошкодження правого переднього крила, обох правих дверей та правої частини заднього бамперу.

Таким чином у належному ОСОБА_1 автомобілі пошкоджено ліву передню частину, а в автомобілі під керуванням ОСОБА_2 – права частина та задній бампер.

Таким чином, локація пошкоджень автомобілів вказує на те, що автомобіль Nissan Tiida д.н.з. НОМЕР_1 контактував своєю передньою лівою частиною з боковою та задньою частиною автомобіля Subaru Forester н/з НОМЕР_2 . При тому, що під час зіткнення обидва автомобілі знаходились на другій, середній, смузі руху.

Доводи апеляційної скарги про те, що фактичне місце зіткнення не відповідає місцю, зазначеному у схемі ДТП, а також про те, що автомобіль під керуванням ОСОБА_2 після зіткнення продовжив рух та переїхав у середню смугу, не підтверджуються жодними доказами.

Натомість інший учасник ДТП ОСОБА_2 у наданих працівникам поліції поясненнях зазначав, що рухався по проспекту Центральному в районі будинку № 6 по другій смузі, відчув удар у право сторону свого авто, після чого зупинився.

Такі пояснення ОСОБА_2 підтверджуються зазначеною у схемі ДТП локацією пошкоджень автомобілів.

Про невідповідність пошкоджень, вказаних у схемі ДТП, водій ОСОБА_1 не зазначала. Доказів того, що вони зазначені у схемі неправильно суду не надала.

Таким чином, апеляційний суд доходить висновку, що водій ОСОБА_1 , здійснюючи маневр повороту ліворуч з метою перестроювання у другу смугу руху, повинна був переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Доказів того, що ОСОБА_1 вчинила такі дії матеріали справи не містять.

Отже, апеляційний суд вважає доведеним, що водій ОСОБА_1 не стежила за дорожньою обстановкою, не була уважною та не надала перевагу в русі автомобілю під керуванням ОСОБА_2 , чим допустила порушення п. 2.3.б та 10.1 ПДР України та, як наслідок - вчинила правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП.

Крім того, апеляційний суд вважає помилковим трактуванням норм діючого законодавства посилання апелянта ОСОБА_1 на Постанову Верховного Суду від 11.07.2018 року про відсутність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення та наявності вини особи у його вчиненні, у разі закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за статтею 38 КУпАП, з огляду на наступне.

Статтею 280 КУпАП встановлено обов`язок суду з`ясовувати при розгляді справи про адміністративне правопорушення, поміж іншого, чи винна дана особа в його вчиненні. При цьому норм щодо відсутності у суду повноважень на вчинення таких дій у разі закриття провадження у справі на підставі пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП вказаний Кодекс не містить.

Водночас, зі змісту частини 1 статті 38 КУпАП вбачається, що закриття провадження на зазначеній підставі можливе за одночасної наявності таких умов: вчинення (виявлення) адміністративного правопорушення; сплив встановленого законом строку.

Тобто, для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав закінчення строків, передбачених статтею 38 КУпАП, можливо лише за умови встановлення факту вчинення особою протиправної дії чи бездіяльності, що підпадають під визначені законом ознаки адміністративного правопорушення.

У разі недоведеності наявності складу адміністративного правопорушення та не підтвердження його належними та допустимими доказами, виключається можливість закрити провадження у адміністративній справі саме за пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП.

У зазначеному випадку законодавець передбачив іншу підставу для закриття провадження у справі - за відсутності події і складу адміністративного правопорушення (пункт 1 частини 1 статті 247 КУпАП).

Отже, неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді першої інстанції апеляційним переглядом не встановлено.

З огляду на викладене доводи апеляційних скарг, з урахуванням наявних у справі доказів, не дають жодних сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та не спростовують встановлені судом обставини події, а зводяться виключно до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Спираючись на встановлені фактичні обставини даного адміністративного провадження, які підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є доведеною "поза розумним сумнівом".

При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати у рішенні по справі "О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Отже, водій ОСОБА_1 , реалізуючи своє право керувати автомобілем, тим самим погодилася нести певну відповідальність та виконувати обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

За таких обставин, підстав для скасування постанови суду першої інстанції апеляційним судом не встановлено, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 280, 283, 294, 295 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 25 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Миколаївського

апеляційного суду Н.О.Тищук