Постанова від 08 квітня 2026 р. у справі №133/4107/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 133/4107/25

Провадження № 33/801/343/2026

Категорія: 156

Головуючий у суді 1-ї інстанції Дем`янова Ж. М.

Доповідач: Сало Т. Б.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький апеляційний суд, суддя Сало Т.Б., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 24 лютого 2026 року в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

встановив:

Постановою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 24 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок судового збору на користь держави.

Не погодившись із вказаною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в події і складу адміністративного правопорушення.

У скарзі зазначає, що його пояснення від 25 жовтня 2025 року не доводять його вину, оскільки він відмовився їх надавати згідно ст. 63 Конституції України. Фіксація ознак сп`яніння у направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яніння не може виступати належним та достатнім доказом наявності відповідних ознак, оскільки вони повинні бути зафіксовані відеозаписом з місця події, який в свою чергу повністю спростовує наявність таких. Рапорт поліцейського не є доказом у справі. Відеофіксація не була безперервною, що залишено судом поза увагою. Фактично суд визнав доведеними обставини, які не підтвердженні жодним належним доказом, що суперечить вимогам ст. 251-252 КУпАП щодо оцінки доказів. Відмова від огляду не була категоричною, суд фактично ототожнив емоційне висловлювання військовослужбовця з юридично значущою відмовою, при цьому повністю проігнорувавши дії та висловлювання поліцейських. Протокол складено без його присутності.

При апеляційному перегляді справи захисник ОСОБА_1 – адвокат Біла У.М. наголосила на порушенні працівниками поліції порядку проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння, про що вона також вказувала і при розгляді справи в суді першої інстанції в клопотанні про закриття провадження у справі. Оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем, відтак огляд мав проводитися у відповідності до вимог ст. 266-1 КУпАП. Також зазначила, що нею помилково через непорозуміння з клієнтом вказано в апеляційній скарзі про те, що ОСОБА_1 25 жовтня 2025 року прямував у м. Чернівці, оскільки в дійсності він прямував з м.Чернівців у м. Харків по службовим питанням, що підтверджується довідкою командира.

Також в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови, мотивуючи тим, що вперше апеляційну скаргу було подано в межах визначеного законом строку. Однак, апеляційну скаргу було повернуто згідно з постановою Вінницького апеляційного суду від 12 березня 2026 року через не підтвердження повноважень особи, яка її подала. Друга апеляційна скарга подається 16 березня 2026 року, одразу в день отримання постави про повернення апеляційної скарги

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні цього строку відмовлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 289 КУпАП, в разі пропуску строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено.

При вирішенні питання про наявність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови, апеляційний суд виходить з того, що постанову Козятинським міськрайонним судом Вінницької області винесено 24 лютого 2026 року.

Вперше апеляційну скаргу ОСОБА_1 подано через систему «Електронний суд» 06 березня 2026 року, тобто в межах визначеного законом строку.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 12 березня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 повернуто через те, що адвокатом Білою У.М. не підтверджено повноваження на подання апеляційної скарги.

Вдруге апеляційну скаргу Чубіркою В.О. подано 16 березня 2026 року, тобто на четвертий день з дня винесення постанови про повернення апеляційної скарги.

Беручи до уваги, що вперше апеляційну скаргу подано протягом визначеного законом строку, однак було повернуто через наявність недоліків, які усунуті скаржником, зважаючи на незначний пропуск строку на апеляційне оскарження, з метою забезпечення конституційного права особи на оскарження судового рішення, про яке стверджується в рішеннях Європейського суду з прав людини, апеляційний суд прийшов до висновку, що строк на апеляційне оскарження постанови пропущений з поважних причин та підлягає поновленню.

У судове засідання, призначене на 09 квітня 2026 року, ОСОБА_1 та адвокат Біла У.М. не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені.

Відповідно до положень ст. 294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

Враховуючи строки розгляду апеляційної скарги, визначені ст. 294 КУпАП, а також те, що ОСОБА_1 та його захисник, яка приймала участь в судовому засіданні 02 квітня 2026 року, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання 09 квітня 2026 року не з`явилися, причини неявки не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не подали, апеляційний суд дійшов висновку про розгляд справи у їх відсутність.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №493354, складеного поліцейським 1 взводу 2 роти 1 батальйону БПП з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області сержантом поліції Івановим В.М., 25 жовтня 2025 року о 04 год. 40 хв. в селі Махнівка Хмільницького району Вінницької області, по дорозі АД М-21, 242 км, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Ssangyong», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: розширені зіниці очей, які не реагують на світло; поведінка, що не відповідає обстановці; виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.2).

У пункті 2.5 Правил дорожнього руху України зазначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану наркотичного сп`яніння.

Частиною першою статті 130 КУпАП передбачено відповідальність, в тому числі, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції виходив з того, що його вина доведена матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 493354 від 25 жовтня 2025 року; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 25 жовтня 2025 року; рапортом поліцейського патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП від 25 жовтня 2025 року; поясненнями ОСОБА_1 від 25 жовтня 2025 року; відеозаписом.

Апеляційний суд не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступні обставини.

Протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП складений поліцейським 1 взводу 2 роти 1 батальйону БПП з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області сержантом поліції Івановим В.М..

Як в суді першої інстанції, так і при апеляційному перегляді справи ОСОБА_1 наголошував на тому, що огляд на стан сп`яніння проведений неуповноваженою на те особою та не у встановленому законом порядку. Оскільки він є діючим військовослужбовцем і виконував розпорядження командира, огляд мав проводитися у відповідності до ст. 266-1 КУпАП.

Дослідивши відеозапис з нагрудної камери поліцейського апеляційним судом встановлено, що під час спілкування ОСОБА_1 повідомив поліцейським, що він є військовослужбовцем і по службовим питанням прямує із заходу в м. Харків.

Вказана обставина підтверджується також рапортом поліцейського ОСОБА_2 , в якому зазначено, що 25 жовтня 2025 року близько 04 год. 40 хв. в с. Махнівка Хмільницького району Вінницької області було зупинено транспортний засіб «Ssangyong», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 .. Встановлено, що водій є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 , водій, старший сержант (а.с.5).

Процедура проведення огляду військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції визначена у статті 266-1 КпАП України.

Згідно з вказаною статтею, військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

У разі незгоди військовозобов`язаного та резервіста під час проходження зборів, а також військовослужбовця Збройних Сил України на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, уповноваженими особами з використанням спеціальних технічних засобів та тестів або у разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Під час проведення огляду військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів уповноважена посадова особа застосовує спеціальні технічні засоби відеозапису, а в разі їх відсутності або неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. У випадку застосування спеціальних технічних засобів відеозапису матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Процедура направлення військовозобов`язаних, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та проведення огляду визначена Порядком направлення військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2024 року №32.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, зокрема, на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Захисником ОСОБА_1 – адвокатом Білою У.М. під час апеляційного перегляду було подано клопотання про долучення доказів, а саме довідки командира інженерно-саперного взводу 1 механізованого батальйону від 04 квітня 2026 року.

В обґрунтування вказаного клопотання зазначено, що старший сержант ОСОБА_1 в період з 24 жовтня 2025 року по 26 жовтня 2025 року перебував у службовому відрядженні за вказівкою командира та виконував завдання з ремонту та встановлення обладнання системи радіоелектронної боротьби (РЕБ) та антидронового обладнання. Таким чином, поліцейські не були уповноваженими особами на складання відносно ОСОБА_1 , який перебувавав в статусі військовослужбовця та виконував завдання під час відрядження, протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до копії довідки, виданої 04 квітня 2026 року командиром інженерно-саперного взводу 1 механізованого батальйону майстром-сержантом ОСОБА_3 , яка видана старшому сержанту ОСОБА_4 , останній в період з 24 жовтня 2025 року по 26 жовтня 2025 року перебував у службовому відрядженні за вказівкою командира. Під час відрядження виконував завдання з ремонту та встановлення обладнання системи радіоелектронної боротьби (РЕБ) та антидронового обладнання. Переміщення здійснювалося на службовому (волонтерському) автомобілі за маршрутом: Харків – Чернівці – Чернівці – Харків.

Даними відеозапису та матеріалів справи підтверджується, що поліцейськими на момент зупинки ОСОБА_1 було встановлено, що останній є військовослужбовцем. Однак, працівники поліції не з`ясували обставин його перебування у Вінницькій області, тобто поза межами військової частини, а також чи виконував він в цей час обов`язки військової служби, та склали протокол про адміністративне правопорушення, не будучи уповноваженими на те особами.

Відтак, протокол про адміністративне правопорушення, як доказ, є недопустимим і не може бути використаний судом.

Суд першої інстанції на зазначені порушення уваги не звернув і дійшов необґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України.

За викладених обставин, постанову суду необхідно скасувати та провадження по справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 247, 294 КпАП України,

постановив:

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити та поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 24 лютого 2026 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 24 лютого 2026 року в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП скасувати, провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Т.Б. Сало