Рішення від 02 квітня 2026 р. у справі №740/6895/25 — Носівський районний суд Чернігівської області

Єдиний унікальний номер 740/6895/25

Провадження № 2/741/524/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Носівка 03 квітня 2026 року

Носівський районний суд Чернігівської області у складі головуючого судді Киреєва О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (далі – позивач) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

3 грудня 2025 року позивач звернувся до суду з цим позовом, мотивуючи його тим, що 26 березня 2019 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем було укладено кредитний договір № 342649840. 28 листопада 2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» прийняло належне ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» право вимоги за кредитним договором № 342649840 від 26 березня 2019 року. 3 січня 2019 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 20190103, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло належне ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» право вимоги за кредитним договором № 342649840 від 26 березня 2019 року на загальну суму 12395 грн.

Позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 342649840 від 26 березня 2019 року у розмірі 12395 грн. та судові витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою від 6 січня 2026 року у справі було відкрито провадження, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Сторонам було надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі, інформація про розгляд справи також була розміщена на офіційній сторінці суду веб-порталу Судова влада України, клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, відповідач відзив на позов до суду не подав.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 18 березня 2021 року у справі 911/3142/19, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважити повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17).

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Вивчивши і дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

26 березня 2019 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем було укладено кредитний договір № 342649840, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит без конкретної споживчої мети в сумі 5000 грн. строком на 7 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,70% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк, або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідач належним чином не виконувала свої зобов`язання за вищевказаним договором, унаслідок чого виникла заборгованість, яка відповідно до розрахунків, наданих позивачем, становить 12395 грн., з якої 5000 грн. – тіло кредиту та 7395 грн. – відсотки.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною 1 ст. 513 ЦК України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Частиною 1 ст. 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (стаття 517 ЦК України).

Відповідно до ст. 519 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 1 грудня 2022 року у справі № 910/7305/20, права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов`язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов`язанні кредитор.

Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися лише відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір № 342649840 від 26 березня 2019 року станом на момент укладення 28 листопада 2018 року договору факторингу № 28/1118-01 та 3 січня 2019 року договору факторингу № 20190103 не був укладений, у зв`язку з чим відступлення неіснуючих станом на 28 листопада 2018 року та 3 січня 2019 року прав вимоги та майнових прав ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» за кредитним договором № 342649840 від 26 березня 2019 року на користь ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», а потім на користь ТОВ «ЄАПБ» суперечить ст. 514 ЦК України.

Кредитний договір № 342649840 від 26 березня 2019 року між відповідачем та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» був укладений після укладення договорів факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року та № 20190103 від 3 січня 2019 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та в подальшому до ТОВ «ЄАПБ» не перейшло право вимоги ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ОСОБА_1 за кредитним договором № 342649840 від 26 березня 2019 року.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає за необхідне також зазначити, що позивачем на надано суду реєстрів прав вимог із зазначенням ціни договору та розміру заборгованостей позичальників, у даному випадку щодо ОСОБА_1 за кредитним договором № 342649840 від 26 березня 2019 року, які договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року є невід`ємною частиною цього договору.

Ураховуючи вищевикладене, проаналізувавши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов є необґрунтованим, а тому задоволенню не підлягає.

У силу ч. 1 ст. 141 ЦПК України судові витрати не підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись ст.ст. 16, 512, 513, 525, 526, 530, 610, 611, 1054, 1077-1082 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 259, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд, –

ухвалив:

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В.Киреєв