Рішення від 09 квітня 2026 р. у справі №750/13115/25 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/13115/25

Провадження № 2/750/313/26

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі судді Рахманкулової І.П., розглянувши за наявними матеріалами справи заяву представника відповідача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , яка одночасно є законним представником неповнолітніх відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

в с т а н о в и в:

Рішенням Деснянського районного суду від 02 квітня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , яка одночасно є законним представником неповнолітніх відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовлено.

Відповідно до статті 246 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У судовому засіданні представник відповідача заявив про подання доказів і вже 06 квітня 2026 року подав до суду заяву про стягнення витрат на правничу допомогу у даній справі з доказами понесення таких витрат.

Відповідно до частин 3, 4 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Враховуючи, що суд вирішує лише питання про судові витрати - розгляд заяви проводиться без повідомлення учасників справи.

Вивчивши доводи, викладені у заяві про розподіл судових витрат на правничу допомогу, дослідивши матеріали справи та надані суду докази, суд дійшов висновку про її часткове задоволення з таких мотивів.

Право на правничу допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України та статтею 15 ЦПК України.

Відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення є одним із основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація такого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);

3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У відзиві на позов представник відповідача зазначив про орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу – 30000 грн.

У заяві про стягнення судових витрат представник зазначає, що враховуючи той факт, що позивачем було заявлено клопотання про виклик свідків, які були допитані під час розгляду даної справи в зв`язку з чим збільшився час розгляду справи, сума судових витрат заявлена у попередньому (орієнтовному) розрахунку була не істотно збільшена. Отже, сторона відповідача не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку, а тому просить стягнути з позивача 39694 грн. у відшкодування витрат на правничу допомогу.

Представник позивача у відповіді на відзив заявила про не співмірність заявлених відповідачем витрат на правничу допомогу в сумі 30000 грн. розумним витратам у такій справі.

Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України основними засадами (принципами) цивільного судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

На підставі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, як зазначено у частині 3 статті 133 ЦПК України, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та або значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з частиною 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, а також розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідачу правничу допомогу надавав адвокат Кравченко О.М. на підставі договору про надання правничої допомоги 20-07/10 від 07.10.2025, ордеру серії АІ № 2018937 від 07.10.2025 та додаткової угоди № 2 до договору про надання правової допомоги від 08 січня 2026 року (а.с. 45, 46).

Згідно квитанції до прибуткового касового ордера № 11/11 від 27.11.2025 року ОСОБА_3 сплатила адвокату відповідно до договору про надання правничої допомоги від 07.10.2025 року - 22400 грн. та згідно квитанції до прибуткового касового ордера № 1/04 від 03.04.2026 року – 17294 грн.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Згідно ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23- рп передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складання позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Отже, з наведеного слідує, що до правової допомоги належить й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (дана правова позиція висвітлена у постанові ВП ВС від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16). Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).

Представник відповідача, адвокат Кравченко О.М. просить суд стягнути з позивача 39694 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Вивчивши доводи, викладені у заяві про розподіл судових витрат на правничу допомогу, дослідивши матеріали справи та надані суду докази, суд дійшов висновку про її часткове задоволення з таких мотивів.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначені суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру (Постанова від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Так, відповідачем ставиться питання про стягнення з позивача на її користь суми понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 39694 грн.

Виходячи з критеріїв розумності та справедливості суд враховує, що виходячи з предмету спірних правовідносин, дана справа не є складною, відноситься до категорії спорів, щодо якої існує стала судова практика, отже надання правничої допомоги в такій справі не потребує значного часу як для формування правової позиції сторони відповідача, так і для збирання доказів та складання процесуальних документів.

Оцінюючи надані стороною відповідача докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, співмірність витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, необхідним та достатнім на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, та виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає, що визначена представником відповідача сума в розмірі 39694 грн. є надмірною, а такий розмір не є розумним, та, водночас, необґрунтованим.

За таких обставин, враховуючи заяву представника позивача про неспівмірність заявленої суми гонорару адвоката складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката Кравченка О.М., який підлягає відшкодуванню за рахунок позивача, має бути зменшений до 6000 грн.

Керуючись ст. 141, 142, 258-261, 270, 353, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

заяву представника відповідача – адвоката Кравченка Олександра Миколайовича про ухвалення стягнення судових витрат у справі № 750/13115/25 – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 6000 грн. (шість тисяч грн.) у відшкодування витрат на правничу допомогу.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів в порядку ст. 354 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя