Рішення від 08 квітня 2026 р. у справі №750/16886/25 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/16886/25

Провадження № 2/750/879/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:

судді - Рахманкулової І.П.,

секретаря – Левченка К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,

в с т а н о в и в:

у грудні 2025 року ОСОБА_1 через свого представника – адвоката Кушнеренка Є.Ю. звернувся до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з серпня 2023 року по жовтень 2025 року в сумі 67926 грн. 66 коп.

Обґрунтовано позов тим, що рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 18 грудня 2023 року у справі № 750/11534/23 стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітнього сина сторін – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісяця, але не менше встановленого законом мінімального розміру аліментів на дитину відповідного віку, починаючи з 04.08.2023 року та до досягнення дитиною повноліття. Проте, відповідач свій обов`язок щодо сплати аліментів належним чином не виконує, внаслідок чого у неї утворилась заборгованість.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 грудня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

У встановлений судом строк відповідач відзив на позов не подала.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явились, представник позивача надіслав до суду заяву про розгляд справи без участі позивача та представника, вказавши, що позов підтримує та просить суд його задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про час і місце розгляду справи сповіщалася завчасно та належним чином. Судова повістка відповідачу надсилалася за адресою її місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Також, про час і місце розгляду справи по суті віповідач повідомлялася шляхом публікації оголошення про виклик на сайті судової влади.

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам статті 280 ЦПК України.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 18 грудня 2023 року у справі № 750/11534/23 стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на утримання на утримання малолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісяця, але не менше встановленого законом мінімального розміру аліментів на дитину відповідного віку, починаючи з 04.08.2023 року та до досягнення дитиною повноліття. (а.с. 16-20)

Проте, відповідач свій обов`язок щодо сплати аліментів належним чином не виконує, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість.

Так, згідно розрахунку заборгованості про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини у виконавчому провадженні, яке перебуває на примусовому виконанні в Балаклійському відділі державної виконавчої служби у Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, вбачається, що за період з серпня 2023 року по жовтень 2025 року включно утворилася заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 67926 грн. 66 коп. (а.с. 15).

Також, рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 грудня 2023 року у справі № 750/11534/23, яке постановою Чернігівського апеляційного суду від 22 травня 2024 року залишено без змін, ОСОБА_2 позбавлено батьківських прав по відношенню до малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Статтею 3 Конвенції про права дитини визначено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно частинами 1, 2 статті 27 Конвенції про права дитини, держави - учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до частини 3 статті 195 Сімейного кодексу України, розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору – судом.

Згідно частиною 1 статті 196 Сімейного кодексу України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

У постанові Верховного Суду від 17 листопада 2021 року в справі № 569/14819/19 зазначено, що правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 Сімейного кодексу України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Викладене також узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими в постановах від 25 квітня 2018 року в справі № 572/1762/15-ц та від 03 квітня 2019 року в справі № 333/6020/16-ц.

Згідно розрахунку позивача, наведеного у позовній заяві, пеня за прострочення сплати аліментів за період з серпня 2023 року по жовтень 2025 року в сумі 339544 грн. 89 коп., проте, позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з серпня 2023 року по жовтень 2025 року в розмірі 67926 грн. 66 коп.

Вказаний розрахунок пені, як і розрахунок самої заборгованості по аліментам, відповідачем належними та допустимими доказами не спростований.

Відповідно до частини 3 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи наведене та беручи до уваги те, що наявність заборгованості по сплаті аліментів у відповідача підтверджується наданим до позовної заяви розрахунком державного виконавця від 31.10.2025, виходячи з принципу дизпозитивності, позивачем заявлено вимоги про стягнення пені в розмірі 67926 грн. 66 коп., а тому суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню.

Також, у зв`язку з наявністю підстав для задоволення позову, позивачу мають бути відшкодовані понесені у справі судові витрати на правничу допомогу.

Право на правничу допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України та статтею 15 ЦПК України.

За приписами статей 133, 137 ЦПК України витрати на правничу допомогу відносяться до судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно із частинами першою, другою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачу правничу допомогу надавав адвокат Кушнеренко Євген Юрійович на підставі договору № 412 про надання правової допомоги від 30 жовтня 2025 року та ордеру серії СВ № 1152178 від 30 жовтня 2025 року (а.с. 23, 27).

Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру № 412 від 30 жовтня 2025 року підтверджується сплата позивачем правової допомоги адвокату за договором про надання правової допомоги від 30.10.2025 в розмірі 8000 грн. (а.с. 25).

На підтвердження розміру вказаних витрат до позовної заяви надано акт виконаних робіт від 05 грудня 2025 року, підписаний адвокатом Кушнеренко Є.Ю. та ОСОБА_1 (а.с. 24).

Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування понесених особою витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи із конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вказані критерії застосовує Європейський Суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п.268).

Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України, обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правничу допомогу, а саме: надано договір на правничу допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Така ж позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 372/1010/16-ц.

Оскільки позивачем документально підтверджено понесення витрат на оплату правничої допомоги, а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені нею витрати на правничу допомогу у даній справі. Проте, враховуючи складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг та витрачений адвокатом час, виходячи з критерію розумності та співрозмірності, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 4000 грн. витрат на правничу допомогу, вважаючи таку суму співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи.

Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави належить стягнути судовий збір.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 279, 280-282, 289, 354 ЦПК України, ст. 196 Сімейного кодексу України, суд,

в и р і ш и в:

позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) пеню за прострочення сплати аліментів за період з серпня 2023 року по жовтень 2025 року у сумі 67926 грн. 66 коп. (шістдесят сім тисяч дев`ятсот двадцять шість грн. 66 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4000 грн. витрат на правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1211 грн. 20 коп. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 09.04.2026.

Суддя