Рішення від 06 квітня 2026 р. у справі №473/5555/25 — Єланецький районний суд Миколаївської області

Справа № 473/5555/25

Провадження № 2/476/80/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.04.2026 року с-ще Єланець

Єланецький районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Чернякової Н.В.

за участю секретаря Желєзняк А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В :

24.11.2025 року з Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області надійшла цивільна справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивує тим, що 29.09.2023 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та відповідачкою укладено договір про надання споживчого кредиту № 1028336, відповідно до умов якого остання отримала грошові кошти у сумі 10000 грн. та зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором.

21.06.2024 року ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" уклали договір факторингу № 21062024. Згідно вказаного договору ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги, зокрема, й до відповідачки за кредитним договором № 1028336 від 29.09.2023 року.

Відповідачка свої зобов`язання за кредитним договором не виконала, у зв`язку з чим станом на дату звернення до суду утворилась заборгованість, яка становить 68120 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту – 10000 грн., заборгованості за процентами – 58120 грн.

Посилаючись на вищевикладене, представник позивача просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 68120 грн., сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, до суду направив клопотання про розгляд справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити їх повністю.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, хоча про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Представник відповідачки у судове засідання не з`явилася, до суду направила відзив на позовну заяву в якому зазначила, що вимоги позивача, викладені в позовній заяві, не визнаються повністю з наступних причин. Вважає, що позивачем не доведено факту перерахування ОСОБА_1 кредитних коштів. Також, складений позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру заборгованості. ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просить стягнути з ОСОБА_1 проценти у розмірі 58120 грн, які обчислені з розрахунку 2,20% у день від суми кредиту, що майже у п`ять разів перевищує розмір неповернутого кредиту (10 000 грн). Відповідачка вважає, що заявлений до стягнення розмір боргу не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, а тому розмір стягуваних з відповідачки на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» процентів слід зменшити до суми кредиту або з розміру облікової ставки НБУ та строку дії договору кредиту. ТОВ «Селфі кредит», правонаступником якого є позивач нараховувало ОСОБА_1 проценти за користування кредитом за період з 30 жовтня 2023 року по 21 червня 2024 року за ставкою 2,2% в день. Водночас, 22 листопада 2023 року був прийнятий Закон України № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року. Вказаним Законом було внесено зміни та доповнення і до Закону України №1734-VIIIвід 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування». Зокрема, ст. 8 Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Пунктом 17 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. При цьому, згідно пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону, яким власне і запроваджено максимальний розмір денної процентної ставки, поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом. Відтак, згідно вказаного Закону максимальний розмір денної процентної ставки не повинен перевищувати: протягом перших 120 днів з дня набрання ним чинності, тобто, до 22 квітня 2024 року - 2,5 %; протягом наступних 120 днів з дня набрання ним чинності, тобто, до 20 серпня 2024 року - 1,5 %; починаючи з 241 дня з дня набрання ним чинності, тобто, з 21 серпня 2024 року, - 1%. ТОВ «Селфі кредит», правонаступником якого є позивач, мало право на нарахування процентів за користування кредитом, починаючи з 23 квітня 2024 року, за денною ставкою 1,5%.

Посилаючись на викладене, представник відповідачки просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в повному обсязі в зв`язку з їх недоведеністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з викладеного, суд вбачає за можливе розглянути справу по суті за відсутності належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи сторін та їх представників.

Вивчивши письмові матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, суд приходить до слідуючого висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.09.2023 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та відповідачкою ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту по продукту "NewShort" № 1028336.

Згідно п. п. 1.3-1.5 вищевказаного договору сума кредиту – 10000,00 грн., строк кредиту - 360 днів, стандартна процентна ставка - 2,2% в день.

Згідно п.2.1 Договору, кошти надаються товариством у безготівковій формі, шляхом їх перерахунку на поточний рахунок споживача з використанням реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

Відповідно до листа, ТОВ «ПЕЙТЕК» успішно перерахувало кошти на платіжну картку № НОМЕР_1 від ТОВ «Селфі Кредит» 29.09.2023 року на суму 10000,00 грн.

Із інформації, яка надійшла на виконання ухвали суду від АТ КБ "ПриватБанк" слідує, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_2 . За період з 29.09.2023-29.09.2023 року на платіжну картку № НОМЕР_2 було зараховано кошти в сумі 10000 грн.

Судом встановлено, що товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачці грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору.

21.06.2024 року ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" уклали договір факторингу № 21062024. Згідно вказаного договору ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги, зокрема, й до відповідачки за кредитним договором № 1028336 від 29.09.2023 року.

Із матеріалів справи слідує, що відповідачка свої зобов`язання за кредитним договором не виконала, у зв`язку з чим станом на дату звернення до суду їй нараховано заборгованість, яка становить 68120 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту – 10000 грн., заборгованості за процентами – 58120 грн.

Так, відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ч.1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а в ч.1ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини 1-3 статті 12 ЦПК України).

Як вбачається з розрахунку первісного кредитора заборгованість відповідачки становить 68120 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту – 10000 грн., заборгованості за процентами – 58120 грн.

Із матеріалів справи слідує, що відповідачкою належним чином умови договору не виконані та отримані кредитні кошти не повернуті.

Враховуючи наведені обставини та вимоги статті 526 ЦК України наявні підстави для стягнення на користь позивача з відповідачки суми заборгованості за тілом кредитом у розмірі 10000 грн., яка виникла на підставі укладеного 29.09.2023 року кредитного договору між позичальником та первісним кредитором, а також стягнення передбачених договором процентів.

Із наданого розрахунку заборгованості, проведеного первісним кредитором і, який передано за правом вимоги іншому кредитору, слідує, що ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» нараховано ОСОБА_1 заборгованість за умовами кредитного договору, а саме: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 10000 грн., заборгованість зі сплати процентів, виходячи з розрахунку 2,2% в день, в розмірі 58120 грн., а всього на суму 68120 грн. Вказана сума зазначена у розрахунку заборгованості станом на 21.06.2024 року. Договір про надання споживчого кредиту по продукту "NewShort" № 1028336 укладений 29.09.2023 року строком на 360 днів. Станом на 21.09.2024 року розмір заборгованості за процентами становив 58120 грн.

Між тим, суд не в повній мірі погоджується з таким розрахунком, у зв`язку з наступним.

Оцінюючи доводи представника відповідачки щодо зменшення розміру нарахованих позикодавцем процентів до суми кредиту або з розміру облікової ставки НБУ та строку дії договору кредиту суд приходить до слідуючого.

Відповідно до статей 11, 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності, його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків за шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Тому відсотки у розмірі 58120 грн. є несправедливими у розумінні ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», суперечать принципам розумності добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг банку, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором. Положення договору встановлюють вимоги зі сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Вимога про нарахування та сплату процентів за договором споживчого кредиту, які у сукупності є завищеними, не відповідає передбаченим у пункті шість статті 3, частин третьої статті 509, частинах перший, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

З 17 березня 2022 набрав чинності пункт 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, яким передбачено, що у період дії в Україні воєнного надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем). позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому дію воєнного стану було неодноразово продовжено, він триває і станом на даний час.

Станом на дату подання позову за договором № 1028336, позивач нарахував відповідачці заборгованість за процентами у розмірі 58120 грн., що у п`ять разів перевищує розмір неповернутого кредиту.

Такий розмір процентів при застосуванні цих умов призводить до встановлення непропорційно великої суми компенсації, тобто понад 50% вартості кредиту і плати за користування кредитними коштами. Умови вказаного договору щодо розміру відсотків перетворюються на непомірний тягар для відповідачки, як споживача та джерело отримання невиправданих прибутків кредитором.

Таким чином, суд враховує, що вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Крім того, з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умова кредитування продавцями.

Пунктами 1.2. Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248. Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 11 травня 1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуга через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.

Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248, споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів кредитних послуг (абз.3 пп.3.2 п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками фізичними особами.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20).

Також, відповідно до постанови Великої палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Відповідно до пункту 8.38 зазначеної постанови, з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика палата Верховного Суду дійшла до висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Застосовуючи аналогію та враховуючи те, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами в розмірі 58120 грн. не є співрозмірною заборгованості з тіла кредиту 10000 грн. за договором № 1028336, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання нею зобов`язань за кредитним договором, суд прийшов до висновку про те, що необхідно зменшити розмір процентів за вказаним договором до подвійного розміру заборгованості з тіла кредиту.

Таким чином суд вважає, що позовні вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до відповідачки підлягають частковому задоволенню у розмірі 30000 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту – 10000 грн., заборгованості за процентами – 20000 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, суд, покладає судові витрати на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із матеріалів справи слідує, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн. ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" понесло витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн.

Оскільки позов підлягає частковому задоволенню, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1066,82 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3523,19 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 263, 264, 265, 279 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_3 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" (код ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за кредитним договором № 1028336 від 29.09.2023 року у загальному розмірі 30000 (тридцять тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_3 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" (код ЄДРПОУ 35234236) 1066 (одна тисяча шістдесят шість) грн. 82 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору та 3523 (три тисячі п`ятсот двадцять три) грн. 19 коп. в рахунок витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Єланецький районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Н.В. Чернякова