Постанова від 08 квітня 2026 р. у справі №127/9287/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/9287/26

Провадження № 3/127/1929/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2026 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Сичук М.М., за участю прокурора Добровольської В.В., особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Управління стратегічних розслідувань у Вінницькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Замостянським РВ УМВС України у Вінницькій області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Вінницького міського суду Вінницької області знаходиться справа № 127/9287/26 (провадження № 3/127/1929/26) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Відповідно до протоколу №278 про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією від 16.03.2026, складеного оперуповноваженим 1-го сектору (протидії корупції) управління стратегічних розслідувань у Вінницькій області ДСР НП України, капітаном поліції Корєшковим В.С., ОСОБА_1 , будучи суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією, порушив вимоги абзацу першого частини другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», у зв`язку з чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Капітан ОСОБА_1 , будучи звільненим 18.06.2024 з посади офіцера відділу забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_2 , являючись згідно пп. «г» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» (далі — Закон), суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією, в порушення вимог абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно без поважних причин подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування при звільненні (за період з 01.01.2024 по 18.06.2024), чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Вказане правопорушення вчинено за наступних обставин.

Відповідно до наказу № 31 від 24.02.2022 начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , капітана ОСОБА_1 призначено на посаду офіцера відділу забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В подальшому, відповідно до наказу № 135 від 18.06.2024 начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , капітана ОСОБА_1 звільнено із військової служби.

Відповідно до ч. 12 ст. 6 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військові посадові особи — це військовослужбовці, які обіймають штатні посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або які спеціально уповноважені на виконання таких обов`язків згідно із законодавством.

Капітан ОСОБА_1 являвся військовою посадовою особою та в силу підпункту «г» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» є суб`єктом, на якого поширюється дія вказаного Закону.

Згідно з підпунктом «г» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_1 є суб`єктом декларування та зобов`язаний подавати декларації відповідно до цього Закону.

Відповідно до статей 2, 3 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» кожен громадянин України, вступаючи на військову службу до Збройних Сил України, бере офіційне зобов`язання неухильно додержуватися Конституції України, цього Закону, інших законів України, а також прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів та сумлінно виконувати обов`язки військової служби.

Відповідно до ч. 9 ст. 20 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці, визначені Законом України «Про запобігання корупції», зобов`язані подавати декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у порядку та строки, встановлені Законом України «Про запобігання корупції».

У примітці до статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення зазначено, що суб`єктом правопорушення у цій статті є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Абзацом першим частини другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що особи, які припиняють діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.

Таким чином, у ОСОБА_1 виник обов`язок подати декларацію при звільненні за період з 01.01.2024 по 18.06.2024 протягом 30 календарних днів з дня припинення діяльності, тобто до 18.07.2024 включно.

Разом з тим, за даними публічної частини Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, встановлено, що ОСОБА_1 подав декларацію лише 26.07.2024 о 18 годині 27 хвилин, тобто несвоєчасно.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листі від 22.05.2017 № 223-943/0/4-17 зазначив, що об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею 172-6 КУпАП, має активну форму прояву та полягає у несвоєчасному поданні без поважних причин декларації. Конструктивною ознакою цього правопорушення є несвоєчасне подання декларації без поважних причин.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 , будучи суб`єктом декларування, всупереч вимогам законодавства, несвоєчасно без поважних причин подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави при звільненні, чим порушив встановлений порядок здійснення фінансового контролю.

Місцем вчинення адміністративного правопорушення суд визначає м. Вінницю, оскільки саме там ОСОБА_1 проходив службу у ІНФОРМАЦІЯ_4 та саме у зв`язку з припиненням цієї діяльності у нього виник обов`язок подання відповідної декларації.

Таким чином, ОСОБА_1 , будучи суб`єктом декларування, несвоєчасно без поважних причин подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування при звільненні за період з 01.01.2024 по 18.06.2024, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

ОСОБА_1 у судовому засіданні свою вину визнав просив суд суворо не карати.

Прокурор в судовому засіданні вважав доведеним факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, просив суд призначити адміністративне покарання в межах санкції ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення особи, що притягується до адміністративної відповідальності, який вину свою визнав, думку прокурора, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 280 КУпАП, передбачено що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 інкриміновано вчинення правопорушення за ч.1 ст. 172-6 КУпАП.

Відповідно до ч.1 ст. 172-6 КУпАП адміністративна відповідальність настає у разі несвоєчасного подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідно до примітки ст. 172-6 КУпАП суб`єктами правопорушення у цій статті є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України "Про запобігання корупції" зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення та досліджених судом матеріалів справи, ОСОБА_1 , будучи суб`єктом декларування відповідно до підпункту «г» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», у зв`язку із припиненням діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави, був зобов`язаний відповідно до абзацу першого частини другої статті 45 вказаного Закону подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, протягом 30 календарних днів з дня звільнення.

Факт перебування ОСОБА_1 на посаді офіцера відділу забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також факт його звільнення 18.06.2024 року підтверджується матеріалами справи та не оспорюється.

Відповідно до встановлених судом обставин, обов`язок подання декларації при звільненні за період з 01.01.2024 по 18.06.2024 у ОСОБА_1 виник з моменту припинення відповідної діяльності та підлягав виконанню у строк до 18.07.2024 включно.

Разом з тим, як підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру декларацій, відповідну декларацію було подано лише 26.07.2024 року, тобто з порушенням встановленого законом строку.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про наявність поважних причин несвоєчасного подання декларації, передбачених правозастосовною практикою, зокрема хвороби, перебування на лікуванні, технічних збоїв у роботі офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції чи інших об`єктивних перешкод.

При цьому суд враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.05.2017 № 223-943/0/4-17, об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею 172-6 КУпАП, полягає у несвоєчасному поданні декларації без поважних причин та має формальний склад, у зв`язку з чим для наявності складу правопорушення достатнім є встановлення самого факту порушення строку подання декларації.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується сукупністю досліджених доказів, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, даними Єдиного державного реєстру декларацій, а також іншими матеріалами справи.

Крім того, у судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнав повністю, що суд оцінює як щире каяття та враховує при вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення.

Відповідно до статті 33 КУпАП, при накладенні адміністративного стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставиною, що пом`якшує відповідальність ОСОБА_1 , суд визнає щире каяття та визнання вини. Обставин, що обтяжують відповідальність, судом не встановлено.

Суд також враховує, що відповідно до статті 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності та застосовується з метою виховання особи у дусі додержання законів України та запобігання вчиненню нових правопорушень.

Оцінюючи досліджені докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.172-6 КУпАП.

Обставиною, що пом`якшує відповідальність є визнання вини ОСОБА_1 та обставин, що обтяжують відповідальність судом не встановлено.

Статтею 17 Закону України від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».

Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа «Надточий проти України від 15 травня 2008 року»). ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У справі «Ізмайлов проти росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи»». Також, як у справі «Бакланов проти росії» (рішення від 9 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним».

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за частиною першою статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення як несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, та він підлягає адміністративній відповідальності та вважає необхідним та достатнім для виправлення останнього буде застосування до нього адміністративного стягнення відповідно до вимог санкції ч. 1 ст.172-6 КУпАП у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 гривень 60 копійок.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 35, ч. 1 ст. 172-6, 268, 278, 283, 284, 294, 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн. 00 коп. (вісімсот п`ятдесят гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп. (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок).

Строк пред`явлення постанови до виконання - протягом трьох місяців з моменту її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-тиденного строку її оскарження.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: