Рішення від 09 квітня 2026 р. у справі №760/22897/23 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 760/22897/23

Провадження № 2/127/860/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі: головуючого судді Жмудя О.О., при секретарі судового засідання Чех А.А.

за участі представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в порядку загального позовного провадження в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно збережених грошових коштів, інфляційних нарахувань, 3 % річних, упущеної вигоди,-

В С Т А Н О В И В:

До Солом`янського районного суду м. Києва звернулась ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно збережених коштів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 29.03.2019 між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 було укладено було укладено три попередні договори, згідно з якими сторони зобов`язалися укласти основні договори - договори купівлі-продажу житлових приміщень квартир в житловому будинку, який знаходиться на стадії будівництва та споруджується за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці з кадастровим номером 3222487001:01:008:5180, зокрема:

- квартири за будівельним АДРЕСА_2 загальною площею 36,6 кв.м, що знаходиться на другому проектному поверсі (ціна - 567 300,00 грн);

- квартири за будівельним АДРЕСА_3 загальною площею 38,4 кв.м, що знаходиться на другому проектному поверсі (ціна- 595 200,00 грн);

- квартири за будівельним АДРЕСА_4 загальною площею 36,6 кв.м., що знаходиться на четвертому проектному поверсі (ціна - 585 600,00 грн).

Сторони зобов`язалися укласти основні договори на умовах і в порядку, визначених попередніми договорами, які є ідентичними.

Умовами попередніх договорів (п.п. 4.1., 4.2.) передбачено внесення покупцем забезпечувальних платежів у розмірі визначеної попередніми договорами ціни квартири, які в майбутньому при укладенні основних договорів будуть зараховані сторонами в оплату ціни квартир.

На виконання зазначених умов попередніх договорів позивач передав відповідачу в якості забезпечувальних платежів грошову суму в загальному розмірі 1 748 100,00 грн (567 300,00 грн. - за попереднім договором щодо купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 ; 595 200,00 грн - за попереднім договором щодо купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 ; 585 600,00 грн - за попереднім договором щодо купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 ), що підтверджується нотаріально посвідченою заявою відповідача від 29.03.2019 та закріплено у п. 4.3. попередніх договорів.

Згідно з умовами вказаних попередніх (п.1.2) продавець зобов`язувався ввести будинок в експлуатацію в 1 кварталі 2020 poку, а основні договори мали бути укладені сторонами не пізніше 6 місяців з дня введення будинку в експлуатацію.

Попри це, на момент пред`явлення даного позову будинок в експлуатацію не введений, основні договори між сторонами не укладено, жодна із сторін пропозицій щодо їх укладення другій стороні не направила.

Таким чином, зобов`язання, встановлені укладеним між позивачем і відповідачем попередніми договорами, при припинилися з 01 жовтня 2020 року в силу закону, оскільки основні договори не були укладені протягом встановленого попередніми договорами строку – до 30.09.2020.

Отже договірні відносини між сторонами припинилися. Це означає, що правова підстава, на якій відповідачем були набуті грошові кошти позивача в сумі 1748100,00 грн, відпала.

З огляду на це, з моменту припинення зобов`язань за попередніми договорами у відповідача (продавця) виникло зобов`язання щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів позивачу у загальній сумі 1748000,00 грн, сплачених останнім за умовами попередніх договорів у якості забезпечувальних платежів.

Вищевикладене і стало підставою звернення до суду з вимогою про стягнення з відповідача 1748100,00 грн безпідставно збережених коштів.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 12.10.2023 цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 передано за підсудністю на розгляд до Вінницького районного суду Вінницької області.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 05.02.2024 цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 передано за підсудністю на розгляд до Вінницького міського суду Вінницької області.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 19.03.2024 цивільну справу прийнято до свого провадження, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання. Окрім того відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

08.04.2024 позивач подала до суду заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просила стягнути з ОСОБА_3 на її користь 3478891,39 грн, з яких: 1748100,00 грн – безпідставно збережені грошові кошти (основний борг), 911747,54 – інфляційні нарахування, 183693,79 – 3 % річних, 635350,06 упущена вигода.

15.05.2024 відповідач ОСОБА_3 через свого представника адвоката Бевз О.І. подав відзив на позовну заяву. У відзиві зазначає, що позивач безпідставно посилається на існування кондикційних зобов`язань та застосування приписів 1212, 1214 ЦК України, нею обрано невірний спосіб захисту, оскільки між позивачем і відповідачем були укладені попередні договори від 29.03.2019 згідно яких сторони згодом мали укласти основні договори купівлі-продажу квартир, які наразі не припинили свою дію та не були достроково розірвано сторонами.

Відповідач не погоджується із заявленими позовними вимогами та вважає їх безпідставними. Пунктом 5.7 попередніх договорів визначено, що сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок незалежного від сторони випадку або непереборної сили.

Проте, на стадії погодження дозвільних документів, містобудівні органи затягнули погодження дозвільних документів, через що замовник не міг розпочати будівництво вчасно. Через епідемію коронавірусу була введена заборона на роботу суб`єктів господарювання, яка продовжувалася та діяла в різних формах обмежень до 2022 року включно. 24.02.2022 розпочалася військова агресія рф проти України, у зв`язку з чим введено воєнний стан, який триває і по нині.

За таких обставин, не введення об`єкта будівництва в експлуатацію та не укладення основних договорів купівлі-продажу із позивачем не залежало від волі відповідача.

Відповідач не відмовлявся від виконання умов попередніх договорів, в тому числі п. 5.4 щодо повернення грошових коштів із сплатою штрафних санкцій у розмірі 10 % від суми забезпечувального платежу, отриманого від покупця. Водночас зміщення строків будівництва та введення об`єктів в експлуатацію, виникли з причин, що існували та продовжую існувати поза волею та можливостями відповідача.

Натомість, позивач, в порушення вимог пункту 5.4 попередніх договорів не зверталася на адресу відповідача із письмовою заявою про розірвання попередніх договорів в односторонньому порядку.

За таких обставин, враховуючи приписи попередніх договорів, у відповідача не виникало обов`язку повернути позивачці всю отриману суму забезпечувального платежу. Відтак відсутні і підстави для нарахування та стягнення із відповідача упущеної вигоди, інфляційних платежів і трьох відсотків річних.

27.05.2024 позивач ОСОБА_2 подала відповідь на відзив, в якій зазначає, що не визнає наведені відповідачем у відзиві заперечення проти позову та відхиляє їх з наступних підстав. Відповідачем пропущено строк, встановлений для подання відзиву, та не зазначено і не доведено поважності причин його пропуску.

Відповідачем не спростовано, що правові підстави, на яких відповідачем були отримані від позивача (набуті) грошові кошти в загальній сумі 1748100,00 грн, відпали у зв`язку з припиненням попередніх договорів, утримання (збереження) відповідачем грошових коштів позивача є безпідставним.

Зобов`язання, встановлені ускладненими попередніми договорами припинилися з 01.10.2020 в силу закону, оскільки основні договори не були укладені протягом встановленого попередніми договорами строку – до 30.09.2020, а також жодного із сторін у цей строк не було направлено другій стороні пропозицій щодо укладення. Таким чином, спірні правовідносини підпадають під правове регулювання глави 83 ЦК України.

06.06.2024 представник відповідача адвокат Бевз О.І. подала заперечення, які просила врахувати при розгляд справи по суті та відмовити в задоволенні позову.

10.06.2024 представник відповідача адвокат Бевз О.І. подала додаткові заперечення, які просила врахувати при розгляд справи по суті та відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 02.08.2024 відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_2 адвоката Ткачук Г.В. про розгляд справи в режимі відеоконференції.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 06.08.2024 задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_2 адвоката Ткачук Г.В. про розгляд справи в режимі відеоконференції.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11.09.2024 підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11.03.2025 зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішення у цивільній справі №369/21476/24 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про застосування наслідків недійсності нікчемності правочинів.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 30.04.2025 ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

15.09.2025 представник відповідача адвокат Бевз О.І подала додаткові пояснення щодо позовної заяви.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 20.10.2025 клопотання представника відповідача адвоката Бевз О.І. про повернення до стадії підготовчого провадження задоволено.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 11.11.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 20.10.2025 повернуто.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 26.01.2026 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Бевз О.І, про закриття провадження на п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 26.01.2026 підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Ткачук Г.В. позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Представник відповідача адвокат Бевз О.І. в задоволенні позовних вимог просила відмовити.

На підставі ч. 1 ст. 244 ЦПК України 31.03.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відклав ухвалення та проголошення судового рішення на 12 год 00 хв. 10.04.2026.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 29 березня 2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 підписано три попередні договори.

За умовами першого договору:

- сторони зобов`язуються у майбутньому, на умовах і в порядку, визначених цим Договором, укласти і належним чином нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу (надалі Основний договір) житлового приміщення квартири в житловому будинку (надалі будинок), який знаходиться на стадії будівництва та споруджується за будівельною адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим 3222487001:01:008:5180. Сторони погодились, що межі та планування Квартири позначено на викопіюванні з поверхового плану будинку, що додається до цього Договору, за №23 загальною площею 36,6 кв.м, що знаходиться на четвертому проектному поверсі (надалі квартира), площа приміщень підлягає уточненню за паспортом, виданим бюро технічної інвентаризації, але не повинна відрізнятись більш ніж на 10% від площі, зазначеної у цьому пункті. Продавець зобов`язується ввести будинок в експлуатацію в І кварталі 2020 року. Основний договір повинен бути укладений сторонами не пізніше 6 місяців з дня введення будинку в експлуатацію. (п.1 договору);

- ціна квартири становить 585600 грн при площі квартири 36,6 кв.м (п. 2 договору);

- покупець передав продавцю до укладення цього договору забезпечувальний платіж у повному обсязі, а саме 585600 грн (п.4.3 договору) (а.с. 7-10, т. 1).

За умовами другого договору:

- сторони зобов`язуються у майбутньому, на умовах і в порядку, визначених цим Договором, укласти і належним чином нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу (надалі Основний договір) житлового приміщення квартири в житловому будинку (надалі будинок), який знаходиться на стадії будівництва та споруджується за будівельною адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим 3222487001:01:008:5180. Сторони погодились, що межі та планування Квартири позначено на викопіюванні з поверхового плану будинку, що додається до цього Договору, за №10 загальною площею 38,4 кв.м, що знаходиться на другому проектному поверсі (надалі квартира), площа приміщень підлягає уточненню за паспортом, виданим бюро технічної інвентаризації, але не повинна відрізнятись більш ніж на 10% від площі, зазначеної у цьому пункті. Продавець зобов`язується ввести будинок в експлуатацію в І кварталі 2020 року. Основний договір повинен бути укладений сторонами не пізніше 6 місяців з дня введення будинку в експлуатацію. (п.1 договору);

- ціна квартири становить 595 200 грн при площі квартири 38,4 кв.м (п.2 договору);

- покупець передав продавцю до укладення цього договору забезпечувальний платіж у повному обсязі, а саме 595 200 грн (п. 4 договору) (а.с. 11-13, т. 1).

За умовами третього договору:

- сторони зобов`язуються у майбутньому, на умовах і в порядку, визначених цим Договором, укласти і належним чином нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу (надалі Основний договір) житлового приміщення квартири в житловому будинку (надалі будинок), який знаходиться на стадії будівництва та споруджується за будівельною адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим 3222487001:01:008:5180. Сторони погодились, що межі та планування Квартири позначено на викопіюванні з поверхового плану будинку, що додається до цього Договору, за №9 загальною площею 36,6 кв.м, що знаходиться на другому проектному поверсі (надалі квартира), площа приміщень підлягає уточненню за паспортом, виданим бюро технічної інвентаризації, але не повинна відрізнятись більш ніж на 10% від площі, зазначеної у цьому пункті. Продавець зобов`язується ввести будинок в експлуатацію в І кварталі 2020 року. Основний договір повинен бути укладений сторонами не пізніше 6 місяців з дня введення будинку в експлуатацію. (п.1 договору);

- ціна квартири становить 567 300 грн при площі квартири 36,6 кв.м (п.2 договору);

- покупець передав продавцю до укладення цього договору забезпечувальний платіж у повному обсязі, а саме 567 300 грн (п. 4 договору) (а.с. 14-16, т. 1).

29.03.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу посвідчено заяву, зі змісту якої встановлено, що ОСОБА_4 , який діє від імені ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_2 за Попередніми договорами від 29.03.2019 реєстровий №б/н, в загальному розмірі 1748100,00 грн у якості забезпечувальних коштів за квартири за будівельними номерами 9, 10, АДРЕСА_5 на земельній ділянці з кадастровим 3222487001:01:008:5180 (а.с. 17, т. 1).

ОСОБА_3 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області із позовною заявою до ОСОБА_2 про застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів.

Дана позовна заява прийнята Києво-Святошинським районним судом Київської області до свого провадження (справа №369/21476/24).

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30.07.2025 (справа №369/21476/24) позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів задоволено, яким вирішено:

- застосувати наслідки недійсності попереднього договору, укладеного 29 березня 2020 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про намір укласти і нотаріально посвідчити договір купівлі продажу квартири в житловому будинку, який знаходиться на стадії будівництва та споруджується за будівельною адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим 3222487001:01:008:5180 (за будівельним АДРЕСА_2 , загальною площею 36.6 кв.м., що знаходиться на другому проектному поверсі) шляхом зобов`язання ОСОБА_3 повернути, а ОСОБА_2 прийняти грошові кошти в розмірі 567 300 грн (п`ятсот шістдесят сім тисяч триста грн);

- застосувати наслідки недійсності попереднього договору, укладеного 29 березня 2020 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про намір укласти і нотаріально посвідчити договір купівлі продажу квартири в житловому будинку, який знаходиться на стадії будівництва та споруджується за будівельною адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 3222487001:01:008:5180 (за будівельним АДРЕСА_6 ОСОБА_3 повернути, а ОСОБА_2 прийняти грошові кошти в розмірі 595 200.00 грн. (п`ятсот дев`яносто п`ять тисяч двісті грн);

- застосувати наслідки недійсності попереднього договору, укладеного 29 березня 2020 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про намір укласти і нотаріально посвідчити договір купівлі продажу квартири в житловому будинку, який знаходиться на стадії будівництва та споруджується за будівельною адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 3222487001:01:008:5180 (за будівельним АДРЕСА_7 ОСОБА_3 повернути, а ОСОБА_2 прийняти грошові кошти в розмірі 585600.00 грн (п`ятсот вісімдесят п`ять тисяч шістсот грн) (а.с. 11-14, т. 2).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 17.10.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 липня 2025 року - визнано неподаною та повернуто особі, яка її подала (ухвала, яка міститься в матеріалах справи знеособлена, перевірена судом в ЄДРСР).

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11.03.2026 (справа №369/21476/24) виправлено в рішенні Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 липня 2025 року описку, а саме в описовій та резолютивній частині рішення вказати вірну дату договору «29 березня 2019 року», замість не вірної «29 березня 2020 року».

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави є: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на безпосередній вимозі закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частинами першою та другою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах або отримане однією зі сторін майно у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Якщо ж зобов`язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604-607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов`язання). Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.

Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 02 жовтня 2013 року у справі № 6-88цс13.

Відповідно до змісту статті 1212 ЦК України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому (постанова Верховного Суду України від 24 вересня 2014 року у справі № 6-122цс14).

Як вбачається з матеріалів справи рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30.07.2025 застосовано наслідки недійсності попередніх договорів від 29.03.2019 шляхом зобов`язання ОСОБА_3 повернути, а ОСОБА_2 прийняти грошові кошти в загальному розмірі1748100,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання такого правочину (двостороння реституція). Оскільки вищезазначеним рішенням ОСОБА_3 уже зобов`язано повернути ОСОБА_2 отримані кошти в порядку реституції, спірні правовідносини між сторонами є врегульованими належним та вичерпним способом.

Норми про безпідставне збагачення мають субсидіарний (додатковий) характер і застосовуються лише за відсутності спеціального правового регулювання відповідних правовідносин. У даному випадку такі правовідносини вже врегульовані спеціальними нормами — положеннями про наслідки недійсності правочину (ст. 216 ЦК України), які й були застосовані судом.

Крім того, задоволення вимог за ст. 1212 ЦК України одночасно із застосуванням реституції призвело б до подвійного стягнення одних і тих самих грошових коштів, що є неприпустимим, суперечить засадам справедливості, добросовісності та розумності, а також порушує принцип правової визначеності та остаточності судового рішення.

З огляду на вищевикладене позовні вимоги ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.

Крім того, заявлені позивачкою вимоги про стягнення 3% річних, інфляційних втрат та упущеної вигоди є похідними від основної вимоги про стягнення безпідставно набутих коштів. Оскільки основна вимога не підлягає задоволенню, відсутні й правові підстави для задоволення похідних вимог.

Згідно із ст. 141 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача у разі відмови в позові.

Тому понесені позивачем витрати по сплаті судового збору при зверненні до суду з вказаним позовом стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, ст. 1212 ЦК України та керуючись ст.ст. 4, 12, 19, 141, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно збережених грошових коштів, інфляційних нарахувань, 3 % річних, упущеної вигоди – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно вимог ст. 265 ч. 5 п. 4 ЦПК України:

позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_8 ;

відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , остання відома адреса: АДРЕСА_9 .

Повний текст рішення складено 10.04.2026.

Суддя О.О. Жмудь