Вирок від 07 квітня 2026 р. у справі №608/2228/24 — Чортківський районний суд Тернопільської області

Копія

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2026 року Справа № 608/2228/24

Номер провадження1-кп/608/114/2026

Чортківський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чорткова під час відеоконференції кримінальне провадження щодо обвинуваченого

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , не одруженого, раніше не судимого,

обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, з участю прокурора ОСОБА_4 , захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,-

В С Т А Н О В И В :

Встановлено, що 18 березня 2022 року відповідно до указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69/2022 «Про загальну мобілізацію», громадянина ОСОБА_3 призвано на військову службу під час мобілізації.

В той же день, солдата ОСОБА_3 зараховано до списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_2 та призначено на посаду стрільця взводу охорони.

В подальшому, 09 квітня 2024 року солдата ОСОБА_3 зараховано до списків військової частини НОМЕР_1 та призначено на посаду солдата резерву 63 запасної роти вказаної військової частини.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан – особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» було введено воєнний стан на всій території України, який триває до теперішнього часу.

Солдат ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 12, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, дорожити честю й гідністю військовослужбовця, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від їх вчинення товаришів по службі, бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, показувати приклад дисциплінованості, неухильного виконання вимог законодавства. Військова дисципліна – це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності військовій присязі.

Натомість, солдат ОСОБА_3 , діючи всупереч інтересам служби та наведеним вимогам Статутів Збройних Сил України, став на шлях вчинення злочину (кримінального правопорушення) проти встановленого порядку несення військової служби, за наступних обставин.

14 травня 2024 року солдат ОСОБА_3 вибув з пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 до АДРЕСА_2 для проходження лікування у Чортківській центральній міській лікарні, у якій перебував до 12 червня 2024 року.

Однак, після проходження лікування, 13 червня 2024 року солдат резерву 63 запасної роти військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_3 , у порушення вимог вищевказаного законодавства, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, порушуючи військову дисципліну, маючи намір тимчасово ухилитись від несення обов`язків військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, в умовах воєнного стану, без поважних причин, достовірно знаючи про необхідність прибуття на службу до військової частини НОМЕР_1 не з`явився вчасно з лікувального закладу до місця проходження служби та перебував поза межами розташування військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ).

У період з 13 червня 2024 року по 30 серпня 2024 року військовослужбовець військової служби за мобілізацією солдат ОСОБА_3 перебував поза межами розташування військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) та свої службові обов`язки не виконував, проводячи час на власний розсуд.

30 серпня 2024 року солдат ОСОБА_3 прибув до Четвертого відділу (з дислокацією у м. Тернополі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові.

Такі дії ОСОБА_3 кваліфіковані як нез`явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

ОСОБА_3 в судовому засіданні щиро розкаявся у скоєному, просив його суворо не карати, погодившись з обставинами зазначеними в обвинувальному акті.

На підставі ч.3 ст.349 КПК України, за згодою учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження доказів, стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає.

При цьому, розгляд провадження проводився відносно обвинуваченого в межах пред`явленого йому обвинувачення.

При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні вищезазначеного злочину в судовому засіданні доведена повністю, і зібраних доказів достатньо для визнання його винним.

Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що умисні дії ОСОБА_3 , кваліфікуючими ознаками якого є нез`явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, кваліфіковані вірно за ч. 5 ст. 407 КК України.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 Кримінального кодексу України, суд призначає покарання у межах, встановлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

В той же час суд зазначає, що згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад кримінального правопорушення та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело права, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року, де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

З врахуванням таких вимог закону, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує вимоги ст.ст. 50, 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, який відповідно до ст. 12 вищевказаного Кодексу є тяжким кримінальним правопорушенням, особливості й обставини його вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; особу обвинуваченого, який раніше вже судимий та відбуває покарання, його відношення до вчиненого, та вважає за необхідне призначити йому покарання у межах санкції ч. 5 ст. 407 КК України у виді позбавлення волі.

Суд вважає, що виходячи із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 65 КК України, саме така міра покарання є необхідною та достатньою для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та не становитиме особистий надмірний тягар для особи. Обмежень для призначення даного виду покарання - судом не встановлено.

На думку суду, дане покарання є справедливим, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Крім того, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 був засуджений 05 лютого 2026 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за ч. 3 ст. 286-1 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком на шість років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 10 років, на даний час відбуває покарання.

Таким чином, при визначенні покарання суд враховує те, що обвинувачений ОСОБА_3 не відбув повністю покарання, призначене йому вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05.02.2026 за ч. 3 ст. 286-1 КК України у виді позбавлення волі на строк шість років. Тому остаточне покарання ОСОБА_3 необхідно призначити за правилами ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів.

На даний час ОСОБА_3 відбуває покарання у виді позбавлення волі в установі виконання покарань, тому доцільності застосування запобіжного заходу до вказаної особи не вбачається.

Керуючись ст. ст. 373, 374 Кримінального процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України та призначити покарання у виді п`яти років позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 Кримінального кодексу України шляхом поглинення менш суворого покарання, що призначено за даним вироком, більш суворим, що призначено за попереднім вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 лютого 2026 року,визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк шість років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 10 років.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з часу його фактичного затримання в порядку виконання вироку.

Згідно ч.2 ст. 72 КК України, зарахувати у строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_3 строк його попереднього ув`язнення з 15.05.2022 по 12.10.2022 включно з розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 1 день позбавлення волі

Апеляційна скарга на вирок може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду через Чортківський районний суд.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Суддя:/підпис/

Згідно з оригіналом

Вирок набрав законної сили "___"________________2026 року.

Оригінал вироку знаходиться в матеріалах справи № 608/2228/24, яка зберігається в Чортківському районному суді Тернопільської області.

Суддя: ОСОБА_1

Копію вироку видано "___"_______________2026 року.

Секретар: