Постанова від 01 квітня 2026 р. у справі №336/1562/26 — Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/1562/26

Провадження №: 3/336/1061/2026

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 квітня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Дацюк Ольга Ігорівна, розглянувши матеріали адміністративної справи про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 ч. 3 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає у АДРЕСА_1 ,—

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, 05 лютого 2026 року приблизно о 15.00 годині ОСОБА_1 знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно сестри ОСОБА_2 , а саме висловлював словесні образи, принижував, нецензурно висловлювався, внаслідок чого завдав шкоди психічному здоров`ю ОСОБА_2 та порушив п.п. 11 п. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» повторно протягом року.

26.02.2026 року ОСОБА_2 направила до суду письмові пояснення в яких просила провести розгляд справи за відсутності сторін та накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді 3 діб адміністративного арешту.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності та потерпіла, повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи шляхом направлення смс-повісток, а також судових повісток за місцем проживання, в судове засідання не з`явились, про причини неявки не сповістили.

При вирішенні питання про наявність чи відсутність в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення суд виходить з наступного.

Відповідальність за ст. 173-2 ч. 3 КУпАП передбачена за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а саме за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого або діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Згідно з положенням Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

При цьому, психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції, до яких відноситься забезпечення доведеності вини і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст.62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У справах "Малофєєва проти Росії" ("Malofeyeva v.Russia",рішення від 30.05.2013, заява N 36673/04) та "Карелін проти Росії" ("Karelin v.Russia", заява N 926/08, рішення від 20.09.2016) Європейський суд з прав людини, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Судом були досліджені долучені до матеріалів справи письмові докази.

05.02.2026 року ОСОБА_2 звернулась в поліцію з вимогою вжити заходів до її брата ОСОБА_1 , який 05.02.2026 року відносно неї вчинив домашнє насильство психологічного характеру, а саме висловлював словесні образи, принижував.

Згідно з письмовими поясненнями ОСОБА_2 , 05.02.2026 року з 15.00 години до 15.40 години відбулось стосовно неї домашнє насильство з боку її брата ОСОБА_1 . Він в черговий раз, в стані алкогольного сп`яніння, знову справив свої фізіологічні потреби мимо унітазу. На зауваження він знову агресивно себе поводив. Вжив стосовно неї нецензурну лайку та облив її компотом, а потім погрожував викинути її на вулицю та розтрощити системний блок її комп`ютера, в якому зберігається вся юридична робота, від скановані документи, інформація щодо навчання її дитини та її виконані роботи.

Брат із її матір`ю (яка є спів залежною від аб`юзивних стосунків свого сина) заштовхали ОСОБА_2 в кімнату та зачинили її, не давали вийти, сходити в туалет, випити таблетку від мігрені. Проти неї вони у двох викликали поліцію, яку запевняли, що ОСОБА_2 кидалась на матір та брата із ножем. Поліція в кімнаті, де була зачинена ОСОБА_2 , огляд місця події не проводили, ніж не шукали. Натомість поліції було пред`явлено геть інший ніж, який матір взяла із ємності, де зберігаються столові прибори.

ОСОБА_2 категорично заперечує, що вона хапалась за ніж і погрожувала своїй матері та брату вбивством, оскільки матір є спів залежною від аб`юзивних стосунків свого сина – алкоголіка та вона завжди стає на його сторону. Жодної заяви матір не написала про свого сина, який також її морально принижує, знаючи, що матір хвора на серце. Теж саме відносно ОСОБА_2 вчиняє брат – навмисно вживає алкоголь, а потім в неадекватному стані (коли не розуміє, що коїть) справляє свої фізіологічні потреби де йому заманеться.

Вважає, що звинувачення її в нападі із номер – наклепом. Просить стосовно брата – кривдника виписати заборонний терміновий припис.

Як зазначено у письмових поясненнях ОСОБА_1 , він проживає зі своєю матір`ю ОСОБА_3 . Коли він сходив у туалет, то його сестра ОСОБА_2 , зайшла туди після нього та почала з ним конфлікт через те, що він сходив у туалет мимо, почала вести себе агресивно і висловлювати словесні образи в його бік, принижувати. Після чого схопилася за ніж та почала погрожувати фізичною розправою. Після чого з матір`ю вони закрили ОСОБА_2 в кімнаті та викликали поліцію.

05.02.2026 року було складено форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства ОСОБА_1 та поліцейським уповноваженого підрозділу поліції визначено рівень небезпеки як високий.

Також відносно ОСОБА_1 винесено терміновий заборонний припис, яким вжиті заходи стосовно кривдника: заборонено в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою строком на 5 діб з 18.15 години 05.02.20256 року по 18.15 годину 10.02.2026 року.

Постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10.10.2025 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 ч. 1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 340 гривень (ЄУН 336/8206/25 пр. №3/336/4984/2025).

З наданих ОСОБА_2 додаткових письмових пояснень від 26.02.2026 року вбачається, що конфлікт 05.02.2026 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник на побутовому підґрунті. Почувши сварку, їх матір стала на бік ОСОБА_1 , оскільки була жертвою домашнього насильства зі сторони свого чоловіка та в таких умовах виховала сина – ОСОБА_1 . Саме через бажання захистити Мироненка Я.О., Мироненко О.І. разом із ОСОБА_1 заштовхали ОСОБА_2 в кімнату, зачинивши її там та викликали поліцію. Поліція, приїхавши на виклик, відмовилась шукати в кімнаті ніж, обмежившись вимогою надати пояснення щодо підстав виклику. Після чого були складені терміновий заборонний припис та протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Вимоги термінового заборонного припису вона виконала, заливши місце проживання, водночас, ОСОБА_1 так і залишився перебувати за місцем проживання, оскільки проти цього виступала його матір.

Оскільки особа, яка притягається до адміністративної відповідальності та потерпіла в судові засідання не з`явились жодного разу та не надали своїх показів для підтвердження або спростування наведених обставин, а надані ними письмові пояснення не вказують на вчинення саме домашнього насильства, з огляду на те, що конфлікт між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 хоча й мав місце, проте виник на побутовому підґрунті з приводу прибирання квартири, в якій вони мешкають.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

За таких обставин, з урахуванням наведеного, оскільки з письмових пояснень потерпілої неможливо встановити в чому саме полягали погрози, приниження та образи стосовно неї з боку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що унеможливлює кваліфікацію дій ОСОБА_1 , який надав протилежні покази при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, саме як вчинення домашнього насильства психологічного характеру, провадження у справі підлягає закриттю через відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 ч. 3 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю через відсутність події та складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, суд, керуючись ст. 247 п. 1 КУпАП,—

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 173-2 ч. 3 КУпАП закрити на підставі ст. 247 п. 1 КУпАП, за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Суддя О.І. Дацюк

Постанова набрала законної чинності «_____»_________________20___року

Дата видачі «_____»_________________20___року