Рішення від 07 квітня 2026 р. у справі №332/6495/25 — Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/6495/25

Провадження №: 2/332/983/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2026 р. м.Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді - Сінєльніка Р.В.,

при секретарі - Васильченко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу в порядку спрощеного провадження за позовом ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) в особі адвоката Шумського Ігоря Васильовича до ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

08.12.2025 року позивач - ОСОБА_1 , в особі адвоката Шумського Ігоря Васильовича, звернулась до Заводського районного суду м. Запоріжжя із позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів в якому просила стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП – НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП – НОМЕР_2 ) неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання дитини в розмірі 136 715,85 грн. та стягнути з відповідача судові витрати пов`язані із розглядом справи.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначила наступне:

29.11.2011 року Інженерненською сільською радою Пологівського району Запорізької області між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 був зареєстрований шлюб. Після укладення шлюбу ОСОБА_3 взяла собі прізвище « ОСОБА_4 ». В шлюбі у сторін по справі народився син – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . В подальшому рішенням Пологівського районного суду Запорізької області від 26.09.2014 року в межах розгляду цивільної справи № 324/1895/14-Ц (провадження № 2/324/627/2014) за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу було вирішено розірвати шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , зареєстрований Інженерненською сільською радою, Пологівського району Запорізької області, актовий запис за № 11 від 29.11.2011 року.

Оскільки відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не утримував свого сина – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , позивачка була вимушена звернутися до Пологівського районного суду Запорізької області із позовом про стягнення аліментів. Рішенням Пологівського районного суду Запорізької області від 21.11.2012 року в межах розгляду цивільної справи № 0820/3616/2012 (провадження № 2/0820/717/2012) було вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 аліментів на утримання сина – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/4 частини доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29.10.2012 року та до повноліття дитини.

Виконавче провадження № 41425262 з примусового стягнення аліментів за цим судовим рішенням було відкрито 10.01.2014 року та перебувало у Пологівському відділі державної виконавчої служби у Пологівському районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

В подальшому за заявою сторони стягувача це виконавче провадження № 41425262 було передане до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), де наразі воно і перебуває на виконанні. Внаслідок ухилення відповідача (боржника) від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду, утворилась заборгованість зі сплати аліментів. Згідно розрахунку від 19.11.2025 року ,виконаного головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Частюк Віталієм Олександровичем, відповідач з березня 2022 року по листопад 2025 року має заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 136 715,85 грн.

Позивач зазначає, що на теперішній час дитина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 так само повністю перебуває на її утриманні, вона самостійно забезпечує дитину всім необхідним, в свою чергу відповідач - ОСОБА_2 повністю самоусунувся від свого обов`язку по регулярному утриманню та забезпеченню своєї дитини, аліменти визначені рішенням Пологівського районного суду Запорізької області від 21.11.2012 року в межах розгляду цивільної справи № 0820/3616/2012 (провадження № 2/0820/717/2012) відповідач взагалі не сплачує. З урахуванням розміру заборгованості по аліментах, неустойка (пеня) за прострочення їх сплати, з відповідним округленням суми складає 921 991,18 грн., однак з урахуванням положень ч. 1 ст. 196 Сімейного кодексу України розмір пені обмежується розміром суми заборгованості. В даному випадку розмір пені (неустойки) складає 136 715,85 грн.

Ухвалою суду від 12.12.2025 року по справі було відкрито провадження та призначено судове засідання.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином. Від представника позивача - адвоката Шумського І.В. надійшла заява, в якій просить розглянути справу за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі , просять їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав. Про дату, час і місце судового засідання відповідач повідомлений своєчасно та належним чином, в установленому законом порядку шляхом надіслання судової повістки за адресою його зареєстрованого місця проживання.

На підставі наявних у справі доказів, суд ухвалив рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою у судове засідання сторін на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Суд, вивчивши і дослідивши письмові матеріали справи, аналізуючи і оцінюючи надані докази, приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 76 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 Цивільного процесуального кодексу України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 Цивільного процесуального кодексу України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 Цивільного процесуального кодексу України).

Згідно із частиною шостою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Судом встановлено, що 29.11.2011 року Інженерненською сільською радою Пологівського району Запорізької області між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 був зареєстрований шлюб. Після укладення шлюбу ОСОБА_3 взяла собі прізвище « ОСОБА_4 », що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію шлюбу серії НОМЕР_3 .

В шлюбі у сторін по справі народився син – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 .

Рішенням Пологівського районного суду Запорізької області від 26.09.2014 року в межах розгляду цивільної справи № 324/1895/14-Ц (провадження № 2/324/627/2014) було вирішено розірвати шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , зареєстрований Інженерненською сільською радою, Пологівського району Запорізької області, актовий запис за № 11 від 29.11. 2011 року.

В 2012 році позивач звернулась до Пологівського районного суду Запорізької області із позовом про стягнення аліментів.

Рішенням Пологівського районного суду Запорізької області від 21.11.2012 року в межах розгляду цивільної справи № 0820/3616/2012 (провадження № 2/0820/717/2012) за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, було вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 аліментів на утримання сина – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/4 частини доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29.10.2012 року та до повноліття дитини.

10.01.2014 року було відкрито виконавче провадження № 41425262 з примусового стягнення аліментів та перебувало у Пологівському відділі державної виконавчої служби у Пологівському районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). В подальшому за заявою сторони стягувача це виконавче провадження № 41425262 було передане до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), де наразі воно і перебуває на виконанні.

30.09.2017 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 було зареєстровано шлюб, остання взяла собі прізвище « ОСОБА_8 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_5 .

На теперішній час внаслідок ухилення відповідача (боржника) від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду, утворилась заборгованість зі сплати аліментів.

Згідно ч. 3 ст. 195 СК України, розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору судом.

Згідно розрахунку від 19.11.2025 року,виконаного головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Частюк Віталієм Олександровичем, відповідач з березня 2022 року по листопад 2025 року має заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 136 715,85 грн.

Загальна сума неустойки (пені) за період березня 2022 року по листопад 2025 року , згідно розрахунку виконаного представником позивача з урахуванням розміру заборгованості по аліментах, неустойка (пеня) за прострочення їх сплати, з відповідним округленням суми складає 921 991,18 грн., однак з урахуванням положень ч. 1 ст. 196 Сімейного кодексу України розмір пені обмежується розміром суми заборгованості. В даному випадку розмір пені (неустойки) складає 136 715,85 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 Сімейного кодексу України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідальність батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини, і цей факт не звільняє від обов`язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку.

Зазначений висновок підтверджується і наявністю відповідальності за ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків, як передбачено у ч. 4 ст. 155 Сімейного кодексу України.

Крім того, відповідно до Закону України від 17.05.2017 року № 2037-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Цей припис підтверджує довід про підвищений захист прав дитини.

У статті 179 Сімейного кодексу України послідовно зазначається, що аліменти призначені для утримання дитини і не можуть бути використані не за цільовим призначенням. Статтею 180 Сімейного кодексу України встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.

Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з «01» числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.

Відповідно до частини першої статті 196 Сімейного кодексу України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачена статтею 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема: у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Аналіз зазначеної правової норми свідчить, що у даному випадку слід виходити з презумпції вини особи, яка прострочила виконання зобов`язання, а тому саме на неї покладено тягар доказування протилежного. Відповідно, суд повинен встановити факт заборгованості по аліментам й наявність чи відсутність вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду у її виникненні, та залежно від цього вирішити питання про наявність чи відсутність у одержувача аліментів права на стягнення неустойки (пені).

Велика Палата Верховного Суду 03.04.2019 року під час розгляду цивільної справи № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15, від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і визначила, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Згідно положень ч. 1 ст. 3 Конвенції ООН, ч. ч. 7, 8 ст. 7 Сімейного кодексу України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини і, тим більше, при захисті одного із основних прав дитини - права на утримання.

Так, доказів регулярного належного фінансового утримання дитини за період з березня 2022 року по листопад 2025 року відповідач в матеріали справи не надав.

Доказів відсутності вини відповідача у несплаті аліментів останнім суду не надано.

Оскільки факт наявності заборгованості зі сплати аліментів був наявним та підтверджується належними доказами - розрахунками заборгованості, і відповідачем не спростовано вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів позивачу у вказаний період, суд приходить до висновку, що заборгованість виникла з вини відповідача і вимоги позивача про стягнення пені є обґрунтованими.

Таким чином, за вказаних обставин, суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані сторонами належні та достовірні докази як кожний окремо так і у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, зважаючи на спосіб захисту обраний позивачем, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Так, згідно розрахунку , який не оскаржувався сторонами , ОСОБА_2 має заборгованість зі сплати аліментів за період з березня 2022 року по листопад 2025 року у сумі 136 715,85 грн., загальна сума пені , за виконаним розрахунком , становить 921 991,18 грн. Враховуючи, що за вимогами ч.1 ст.196 СК України, стягнення пені, допускається у сумі не більше 100 відсотків заборгованості, тому сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 за вказаний період становить 136 715,85 грн.

Згідно з положеннями ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1367,16 грн., оскільки позивачка була звільнена від сплати судового збору при подачі позову до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 неустойку(пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання дитини в розмірі 136 715,85 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 1367,16 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 10.04.2026 року.

Суддя Р.В.Сінєльнік