Вирок від 09 квітня 2026 р. у справі №308/18342/25 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/18342/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2026 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3

з участю обвинуваченої ОСОБА_4

з участю захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в місті Ужгороді, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025071030001788 від 23.09.2025 року, про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Ужгород Закарпатської області, фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , не заміжньої, тимчасово не працюючої, раніше не судимої, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

22.09.2025, близько 11:00 годині, ОСОБА_4 , перебувала на території Ужгородського ліцею № 11, що за адресою: м. Ужгород, вул. Православна Набережна, буд. 25, де на землі побачила мобільний телефон марки «Redmi Note 12 PRO».

В цей час, в ОСОБА_4 виник протиправний корисливий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, а саме мобільного телефону. Реалізуючи свій протиправний умисел та корисливий мотив, направлений на таємне викрадення чужого майна, з метою особистого збагачення, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, ОСОБА_6 скориставшись моментом, коли за нею ніхто не спостерігав, шляхом вільного доступу, викрала мобільний телефон марки «Redmi Note 12 PRO», який знаходився на землі на території Ужгородського ліцею № 11, що за адресою: м. Ужгород, вул. Православна Набережна, буд. 25. Після чого разом з викраденим майном, маючи можливість розпоряджатися на власний розсуд, ОСОБА_4 , покинула територію школи та пішла в невідомому напрямку, в подальшому використовувала викрадений мобільний телефон у власних цілях.

Своїми умисними діями ОСОБА_4 спричинила потерпілій ОСОБА_7 матеріального збитку на загальну суму 4690,00 гривень.

Дії обвинуваченої ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК України, а саме - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення визнала повністю, підтвердила обставини, викладені у обвинувальному акті.

Сторонам та іншим учасникам кримінального провадження роз`яснено, що відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.

Прокурор в судовому засіданні не заперечив проти позиції сторони захисту, просив призначити обвинуваченій покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років та на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку на 1 (один) рік.

З`ясувавши думку учасників судового провадження про обсяг та порядок дослідження доказів по справі, враховуючи, що обвинувачена повністю визнала свою вину в інкримінованих діяннях, щиро розкаялася, ніхто з учасників провадження не піддає сумніву й не оспорює фактичні обставини викладені в обвинувальному акті, вірно розуміють зміст цих обставин, в суду немає сумнівів у добровільності та істинності позиції учасників процесу, а тому, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав за недоцільне проводити дослідження доказів щодо тих обставин справи, які ніким не оспорюються, обмежившись лише показаннями обвинуваченої та дослідженням даних, що характеризують особу обвинуваченого і вважає доведеним пред`явлене обвинувачення.

Суд оцінює, що показання обвинуваченої ОСОБА_4 в повній мірі узгоджуються та відповідають суті тих подій, які викладені в обвинувальному акті, тому об`єктивних сумнівів у доведеності його вини у вчинені кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, у суду не має.

Суд, обмежившись допитом обвинуваченої ОСОБА_4 , її щирим визнанням вини у вчиненому приходить до висновку, що органом досудового розслідування дії обвинуваченої ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 185 КК України кваліфіковано вірно, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Відповідно до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 185 КК України є тяжким злочином.

Обираючи вид і міру покарання обвинуваченій ОСОБА_4 , суд враховує тяжкість кримінального правопорушення, дані про особу винного, яка раніше не судима, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_4 є щире каяття.

Обтяжуючих покарання обставин судом не встановлено.

При призначенні покарання суд враховує відсутність обтяжуючих обставин.

З огляду на викладене, суд вбачає за належне визначити ОСОБА_4 , в покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі та вважає за можливе її виправлення та перевиховання без ізоляції від суспільства, у зв`язку із чим звільнити її від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України, з покладенням на неї обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Зазначене покарання суд вважає необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Цивільний позов по справі не заявлявся.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ч. 9 ст. 100 КПК України.

Розподіл витрат на залучення експерта вирішити відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України.

Керуючись ст.ст. 370, 373 КПК України суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі статті 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 (один) рік, якщо вона протягом іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на неї обов`язки, передбачені ст. 76 КК України, а саме:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Відповідно до ч. 4 ст. 76 КК України покласти нагляд за засудженою ОСОБА_4 на уповноважений орган з питань пробації за місцем її проживання.

Речові докази по справі, а саме:

?мобільний телефон марки «Redmi Note 12 PRO» – залишити ОСОБА_7 ;

?Відеозапис з камери зовнішнього відеоспостереження від 22.09.2025 року за адресою м. Ужгород, вул. Православна Набережна, 25, який записано на DVD-R диск та упаковано у паперовий конверт білого кольору – залишити при матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Закарпатського НДЕКЦ МВС України судові витрати по справі в розмірі 2228,50 грн. за проведену по справі судову товарознавчу експертизу № СЕ-19/107-25/11851-ТВ від 30.09.2025 року.

Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених статтею 394 КПК України до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_1