Рішення від 09 квітня 2026 р. у справі №643/17681/25 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/17681/25

Провадження № 2-а/643/57/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Афанасьєва В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Харківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Харківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Свої вимоги мотивує тим, що постанова ЕНА № 4533413 від 18.04.2025 позивачу не надсилалась, про її існування він дізнався тільки після примусового стягнення коштів з картки за постановою державного виконавця. Вважає, що постанова про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам чинного законодавства, містить помилки у тексті. Пояснив, що відповідно до п. 4.14. ПДР України пішоходам забороняється переходити проїзну частину поза пішохідним переходом, якщо є розділювальна смуга або дорога має чотири і більше смуг для руху в обох напрямках, а також у місцях, де встановлено огородження, однак на вул. Ахієзерів відсутні огородження, розділювальна смуга і дорога не має чотири і більше смуг в одному напрямку. Наголосив, що у квітні 2025 року на дорозі взагалі не було розмітки.

Посилався на ст. 258 КУпАП, пояснив, що інспектором поліції при винесенні постанови не було складено протокол, незважаючи на те, що позивач оспорював факт вчинення правопорушення, відмовився підписувати її та просив надіслати постанову на адресу постійного проживання. Також йому не було запропоновано надати свої пояснення по суті.

З огляду на вищевикладене, просить скасувати вищевказану постанову у зв`язку з відсутністю у діях позивача складу адміністративного правопорушення.

Ухвалою суду від 21.01.2026 заяву прийнято та відкрито провадження по справі і призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін.

Відповідачем Управлінням патрульної поліції в Харківській області через представника Федюка Д.В. подано відзив на позов, за яким просить відмовити у задоволенні позову. Зазначено, що за результатами розгляду справи поліцейським встановлено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 127 КУпАП, тому була винесена вищевказана постанова. При винесенні постанови поліцейський керувався положеннями ПДР України та КУпАП, в постанові чітко описане правопорушення, яке було скоєне пішоходом, а тому, на його думку, поліцейський діяв в межах своїх повноважень і не порушував норм матеріального та процесуального права.

Також наголосив щодо неможливості виконати ухвалу суду про витребування та надати витребувані відеозаписи з портативного відеореєстратора № 471399, з огляду на закінчення строку зберігання відеозапису, тому з серверів для зберігання відео відеозапис видалено.

Дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення за таких підстав:

Встановлено, що, 18.04.2025 року о 19:56 по вул. Ахієзерів у м. Харкові, 16, пішохід здійснив перехід проїзної частини поза пішохідним переходом, чим порушив п.4.14 г) ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 127 КУпАП, за що на нього накладене адміністративне стягнення штраф у розмірі 255 грн.

У ході розгляду справи встановлено, що особою щодо якої розглядається справа є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Крім того, у постанові зазначено, що додатком є відеозапис, який здійснювався на нагрудну камеру (бк) №473199.

Слід зазначити, що розгляд справи відбувався на місці; постанова винесена уповноваженою особою і у матеріалах відсутні докази отримання позивачем даної постанови.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року.

Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання.

Відповідно до статті 14 зазначеного Закону України «Про дорожній рух», учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.

Пішохід особа, яка бере участь у дорожньому русі поза транспортними засобами і не виконує на дорозі будь-яку роботу. Відповідно до ч.5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема, знати і неухильно дотримуватися вимог цього дорожнього руху, не створювати небезпечні умови для дорожнього руху.

Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримуватися вимог Закону України «Про дорожній рух», Правил дорожнього руху, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 1.1 зазначених правил встановлено, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.1.9 Правил дорожнього руху України, особи, які порушують ПДР, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

За змістом ч. 1 ст. 127 КУпАП, непокора пішоходів сигналам регулювання дорожнього руху, перехід ними проїзної частини у невстановлених місцях або безпосередньо перед транспортними засобами, що наближаються, невиконання інших правил дорожнього руху тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. 4.14 г) Правил дорожнього руху України, пішоходам забороняється переходити проїзну частину поза пішохідним переходом, якщо є розділювальна смуга або дорога має чотири та більше смуг для руху в обох напрямках, а також у місцях, де встановлено огородження.

Як передбачено ч. 1ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію», у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

За змістом п.п. 1-2 ч. 1ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Крім того, згідно із п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Положеннями ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, зокрема, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.

Відповідно до пункту 8 частини 1статті 23 Закону № 580-VIII, у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Статтею 222 КУпАП визначено, що органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху(ч. 1 ст. 127 КУпАП). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до ч. 1ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом МВС України від 07.11.2015 №1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення, в т.ч. передбачене ч. 1 ст. 127 КУпАП, без складання відповідного протоколу.

Відповідно до положень п. 2 розділу III Інструкції, постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене, зокрема, ч. 1 ст.127 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. При цьому, не здійснюється провадження у справі про адміністративне правопорушення у порядку та за правилами, встановленими розділом IV КУпАП.

Згідно із нормами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, у тому числі, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Однак, відповідачем не надано копію відеозапису, а тому суд позбавлений можливості перевірити дотримання поліцейським, який виніс постанову, вимог чинного законодавства, також неможливо оцінити чи дійсно поліцейський з`ясував всі обставини, що мали значення для повного та об`єктивного вирішення справи.

Жодних належних, допустимих та переконливих доказів не надано до суду, якими зафіксовано факт переходу ОСОБА_1 проїзної частини поза пішохідним переходом, якщо є розділювальна смуга або дорога має чотири та більше смуг для руху в обох напрямках.

Отже, за відсутності доказів провини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 127 КУпАП, постанова від 18.04.2025 підлягає до скасування.

З урахуванням статті 139 КАС України та задоволення позову, судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.

З постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17 вбачається, що за подання позовної заяви у справах щодо накладення адміністративного стягнення підлягає застосуванню судовий збір, що становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 665 грн. 60 коп. станом на 01.01.2026.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 286-270, 286 КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги задовольнити.

Скасувати постанову серія ЕНА №4533413 від 18.04.2025, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 127 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255грн.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності ч.1 ст. 127 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Харківській області на користь держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривні 60 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , зареєстрована адреса проживання, АДРЕСА_1 .

Відповідач: Управління патрульної поліції в Харківській області ЄДРПОУ 40012425, місцезнаходження: 61033, м. Харків, вул. Шевченка, буд. 315 А.

Суддя В.О. Афанасьєв