Вирок від 09 квітня 2026 р. у справі №639/2606/26 — Новобаварський районний суд міста Харкова

Справа №639/2606/26

Провадження №1-кп/639/263/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2026 року м. Харків

Новобаварський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

за участю секретаря – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченої – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, зареєстроване в ЄРДР за № 12026221210000212 від 25.02.2025 року, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Харкова, громадянки України, з середньою освітою, не працюючої, не заміжньої, зареєстрованої (зі слів) за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , не судимої,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

24.02.2026 приблизно о 10 годині 57 хвилин ОСОБА_4 перебуваючи на другому поверсі адміністративної будівлі КНП «Міська поліклініка № 24» ХМР, за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 153, в коридорі на лавці побачила лаковий гаманець червоного кольору, який належить ОСОБА_5 . Надалі, ОСОБА_4 взяла даний гаманець та відкривши його побачила, що у середині знаходяться грошові кошти у сумі 4100 гривень, банківська картка «Приват Банк» Універсальна № НОМЕР_1 , банківська карта «Укргазбанк» Платінум № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_5 , та медична довідка від лікаря з флюорографією на ім`я ОСОБА_5 , після чого поклала його знову на лавку.

У цей момент у ОСОБА_4 виник раптовий злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення вищевказаного гаманця з його вмістом, який необачно залишила на лавці в коридорі лікувального закладу ОСОБА_5 .

Надалі, ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді заподіяння майнової шкоди власнику майна, переконавшись, що за її діями, як на її думку, ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу приблизно о 10 годині 58 хвилин знову взяла гаманець, який належить ОСОБА_5 та поклала його до своєї сумки.

При цьому, ОСОБА_4 усвідомлювала, що гаманець не вийшов з володіння ОСОБА_5 , а також, що в гаманці маються банківські картки та медична довідка на ім`я ОСОБА_5 , які слід розцінювати, як індивідуальну ознаку майна за якими можна визначити його власника.

Тобто, ОСОБА_4 діючи умисно, з корисливих мотивів, маючи можливість заявити про знахідку працівникам КНП «Міська поліклініка №24» ХМР та до Національної поліції України, усвідомлюючи, що існує реальна можливість встановити інформацію про законного власника майна, не вжила цих заходів, а таємно заволоділа майном.

Після цього, ОСОБА_4 покинула місце вчинення злочину, звернувши на свою користь викрадене майно, а саме: гаманець з грошовими коштами у сумі 4100 гривень, 2 банківськими картками та медичною довідкою на ім`я ОСОБА_5 та в подальшому розпорядилась ним на власний розсуд, спричинивши матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_5 на суму 4100 (чотири тисячі сто) гривень.

Крім того, 24.02.2026 приблизно о 10 годині 57 хвилин ОСОБА_4 перебуваючи на другому поверсі адміністративної будівлі КНП «Міська поліклініка № 24» ХМР, за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 153, в коридорі на лавці побачила лаковий гаманець червоного кольору, який належить ОСОБА_5 . Надалі ОСОБА_4 взяла даний гаманець та відкривши його побачила, що у середині знаходяться грошові кошти у сумі 4100 гривень, банківська картка «Приват Банк» Універсальна № НОМЕР_1 , банківська карта «Укргазбанк» Платінум № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_5 , та медична довідка від лікаря з флюорографією на ім`я ОСОБА_5 , після чого поклала його знову на лавку.

У цей момент у ОСОБА_4 виник раптовий злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення вищевказаного гаманця з його вмістом, який необачно залишила на лавці в коридорі лікувального закладу ОСОБА_5 .

Надалі, ОСОБА_4 , реалізуючи свій протиправний намір на викрадення офіційних документів, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, розуміючи, що банківські картки відповідно до примітки до ст. 358 КК України є офіційним документом та містять обов`язкові реквізити, що дають змогу ідентифікувати платіжну систему, емітента (банк) та держателя цих спеціальних платіжних засобів, не маючи наміру їх повертати власниці, заволоділа шляхом викрадення вказаними банківськими картками, а саме: АТ КБ «ПриватБанк» Універсальна з № НОМЕР_1 та АБ «Укргазбанк» Платінум з № НОМЕР_2 , власницею яких є ОСОБА_5 , 1989 р.н., та які перебували у гаманці, поклавши його до себе у сумку приблизно о 10 годині 58 хвилин 24.10.2026.

За таких обставин ОСОБА_4 діючи таємно, реалізуючи свій злочинний умисел, незаконно заволоділа шляхом скоєння крадіжки вищевказаними банківськими картками на ім`я ОСОБА_5 , які перебували у власності потерпілої.

Після цього, ОСОБА_4 з вказаним вище гаманцем, у середині якого у тому числі знаходились офіційні документи, а саме: банківська картка АТ КБ «ПриватБанк» Універсальна з № НОМЕР_1 та АБ «Укргазбанк» Платінум з № НОМЕР_2 , виданими на ім`я ОСОБА_5 , з місця скоєння правопорушення зникла, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у інкримінованих їй кримінальних правопорушеннях за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України визнала в повному обсязі, підтвердила обставини вчинення кримінальних правопорушень так, як вони встановлені судом. Зазначила, що дійсно вчинила дані кримінальні правопорушення за встановлених судом обставин. У подальшому повністю відшкодувала потерпілій завдану шкоду. Щиро розкаялася у вчиненому та просила суворо її не карати.

Потерпіла ОСОБА_5 подала до суду заяву про розгляд кримінального провадження за її відсутності.

Учасники кримінального провадження вважали недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ними не оспорюються.

Беручи до уваги повне визнання обвинуваченою своєї вини, а також, що вона не піддає сумніву фактичні обставини справи, відсутність у суду сумніву в правильності розуміння обвинуваченою змісту цих обставин, добровільності та істинності позиції обвинуваченої, суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, розглянув дане кримінальне провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, попередньо роз`яснивши наслідки такого порядку дослідження доказів, обмежившись допитом обвинуваченої, дослідженням даних, що характеризують її особу, а також відомостей стосовно судових витрат та речових доказів.

Аналізуючи обставини, що визнаються обвинуваченою ОСОБА_4 , суд дійшов висновку, що її вина в обсязі пред`явленого обвинувачення (ст. 337 КПК України) є доведеною. Дії обвинуваченої кваліфікуються за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану, а також за ч. 1 ст. 357 КК України як викрадення офіційних документів, вчинене з корисливих мотивів.

Перевіркою даних про особу обвинуваченої ОСОБА_4 встановлено, що вона до кримінальної відповідальності притягується вперше, офіційно не працює, незаміжня, працює неофіційно, має місце проживання, яке не співпадає з місцем реєстрації, на обліках у нарколога та психіатра не перебуває.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України є щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченої, передбачених ст. 67 КК України, не встановлено.

Призначаючи ОСОБА_4 покарання, суд виходить з положень ст. ст. 50, 65 КК України, а також принципів законності, справедливості, обгрунтованості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень як самою обвинуваченою, так і іншими особами, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України є: за ч. 4 ст. 185 КК України - тяжким злочином, за ч. 1 ст. 357 КК України – кримінальним проступком, особу винної, її вік (55 років), стан здоров`я, сімейний стан, обставини, що пом`якшують покарання, та відсутність обставин, що його обтяжують.

При цьому суд дійшов висновку, що досягнення мети покарання щодо ОСОБА_4 в цілому, за наведених обставин, на теперішній час можливе шляхом призначення їй покарання: за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі, за ч. 1 ст. 357 КК України – у виді обмеження волі.

При цьому покарання призначається за правилами ч. 1 ст. 70, ст. 72 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень.

З врахуванням даних про особу обвинуваченої, відношення до скоєного, відшкодування заподіяної шкоди, суд приходить до висновку про те, що виправлення обвинуваченої та запобігання вчинення нею нових злочинів є можливим без реального відбування покарання, та звільняє її від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку.

Запобіжний захід до ОСОБА_4 не обирався та підстави для його застосування відсутні.

Долю речових доказів належить вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов не заявлений.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 369-371, 373, 374, 376, 392-395 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватою у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України та призначити їй покарання:

за ч. 4 ст. 185 КК України - у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі;

за ч. 1 ст. 357 КК України – у виді 1 (одного) року обмеження волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 70, ст. 72 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, місця роботи.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Новобаварського районного суду м. Харкова від 03.03.2026 на речові докази у кримінальному провадженні (к/п, а.с. 29-31).

Речові докази: грошові кошти у сумі 1900 грн., банківську карту «ПриватБанк» Універсапльна № НОМЕР_1 , банківську карту «Укрназбанк» Платінум № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_6 , мобільний телефон «Samsung Galaxy A03s» у корпусі чорного кольору, в прозорому чохлі темно-синього кольору, imei1: НОМЕР_3 ; imei2: НОМЕР_4 – залишити у володінні потерпілої ОСОБА_7 (к/п, а.с. 22, 84);

2 DVD-RW диски з відеозаписами з камер відеоспостереження – зберігати в матеріалах судової справи.

Вирок може бути оскаржений в порядку статті 392 КПК України до Харківського апеляційного суду через Новобаварський районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченій та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.

Роз`яснити обвинуваченій право подати клопотання про помилування,

Роз`яснити обвинувачений та потерпілій право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Суддя ОСОБА_1