Рішення від 08 квітня 2026 р. у справі №738/215/26 — Менський районний суд Чернігівської області

Справа № 738/215/26

№ провадження 2/738/221/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2026 року м. Мена

Менський районний суд Чернiгiвської областi в складі:

суддi - Волошиної Н.В.

з участю секретаря судового засідання - Шугалій А.С.

з участю представника відповідача – ОСОБА_1

pозглянувши у вiдкpитому судовому засiданнi цивільну спpаву за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

І. Короткий зміст позовних вимог.

02 лютого 2026 року до Менського районного суду Чернігівської області через підсистему «Електронний суд», що є складовою частиною Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, надійшла позовна заява ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 18 квітня 2025 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_2 укладено договір кредитної лінії № 691497798 у формі електронного документа, відповідно до якого відповідачу було надано кредит у розмірі 40 000,00 грн, з кінцевою датою його повернення - 18 травня 2030 року, зі сплатою процентів.

01 липня 2025 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу №МВ-ТП/42, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором 691497798, укладеним між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_2 , перейшло до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС». Відповідач порушила умови кредитного договору, внаслідок чого утворилась заборгованість за вказаним договором в розмірі 122 168,00 грн, з яких: 40 000,00 грн – заборгованість по тілу; 79 768,00 грн – заборгованість по процентам за користування кредитом, 2 400,00 грн – заборгованість по комісії за надання кредиту, яку позивач просить стягнути з відповідача, та судові витрати понесені при зверненні до суду, а саме 2 662,40 грн судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5 000,00 грн.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі.

Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 09 лютого 2026 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження, справу призначено в спрощеному позовному провадженні на 04 березня 2026 року.

19 лютого 2026 року представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому заявлені до його довірителя позовні вимоги не визнає, зазначає про те, що позивачем не надано належним доказів (виписки за картковим рахунком) надання кредитних коштів відповідачу за спірним кредитним договором, докази надані позивачем не відображають дійсної банківської операції щодо перерахування коштів ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» відповідачу ОСОБА_2 , оскільки не містять відповідних реквізитів, передбачених для банківських документів. Позивачем не доведено факт передачі та отримання прав вимоги від первісного кредитора ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» за спірним кредитним договором, оскільки долучений до матеріалів справи реєстр прав вимоги до договору факторингу №МВ-ТП/42 не містить повної інформації, належним чином не оформлений, не засвідчений підписами та печатками сторін, печатки з підписами сторін договору факторингу містяться на окремому аркуші. В матеріалах справи відсутні докази направлення кредитором досудової вимоги про негайне погашення заборгованості відповідачу. Крім того, зауважує, що з матеріалів позову вбачається, що вказана досудова вимога була направлена відповідачу нібито 27 січня 2026 року, а позов подано до суду 02 лютого 2026 року, тобто через 5 днів після складання досудової вимоги, отже позивачем не дотримано 30-денний строк визначений ЗУ «Про споживче кредитування» для дострокового стягнення. Представник відповідача вважає, дії позивача суперечать нормам ЗУ «Про споживче кредитування», оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що ним було дотримано умови кредитного договору № 691497798. Просить в задоволенні позову відмовити, стягнути з позивача на користь відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн.

04 березня 2026 року представником позивача подано до суду відповідь на відзив, в якому аргументи сторони відповідача, викладені у відзиві, вважає безпідставними, необґрунтованими та такими, що націлені на приховання справжніх обставини справи для уникнення виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором. Зазначає, що саме відповідачем під час заповнення заявки на отримання кредиту було вказано реквізити платіжної картки, яка випущена для управління, відкритого на її власне ім`я, рахунок, на який вона бажає отримати кредит. Кредитні кошти за кредитним договором було перераховано відповідачу шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку первісного кредитора, на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки № НОМЕР_1 , яка належить відповідачу. Первісний кредитор виконав свої зобов`язання за договором Кредитної лінії № 691497798 від 18 квітня 2025 року у повному обсязі та надав відповідачу кредит на суму 40000,00 грн, відповідно до умов укладеного Договору, що підтверджується Інформаційною довідкою ТОВ «ПРОФІТГІД», із змісту якої вбачається, що через сайт Торговця через платіжний сервіс «Platon» було успішно проведено транзакцію на зарахування суми 40000,00 грн на картковий рахунок відповідача. Позивач наголошує на тому, що кредитні кошти були перераховані первісним кредитором саме у відповідності з умовами Кредитного договору та Правил та на підставі інформації про банківські реквізити для перерахування кредитних коштів, отриманої виключно від відповідача при заповненні ним Заявки. Відповідач вказує лише на відсутність в матеріалах справи документів отримання кредитних коштів, але будь-яких доказів цього не надає, проте, має зустрічний обов`язок доводити свої заперечення, маючи вільний доступ до своїх рахунків у банківських установах і має безперешкодну можливість надати суду докази про ймовірність того, що кредитні грошові кошти, на думку сторони відповідача, на її банківську карту не надходили, мала можливість здійснити запит до банківських установ щодо надання інформації по відкритих рахунках на ім`я відповідача і надати виписки про рух коштів по рахунках за період кредитування. Таким чином, позивач вважає, що відповідач, отримавши кредитні кошти, намагається уникнути обов`язку з повернення грошових коштів, отриманих у кредит. Відповідно до умов кредитного договору його сторони досягли домовленості про направлення інформаційних повідомлень, щодо виконання цього договору позичальнику в електронному вигляді через Особистий кабінет та/або на електронну пошту та/або у вигляді sms-повідомлень на номер телефону, вказаний у Заявці та/або в месенджері. Усі адресовані відповідачу повідомлення від первісного кредитора та позивача в тому числі повідомлення про зміну кредитора, надсилались останній на вказану нею у Заяві на отримання кредиту електронну адресу останньої. Направленим на електронну адресу листом ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» відповідача було повідомлено про відступлення права вимоги новому кредитору - ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС». Реєстром боржників до Договору факторингу № МВ-ТП/42 від 01 липня 2025 року підтверджено, що позивач набув права грошової вимоги, до відповідача за кредитним договором № 691497798 від 18 квітня 2025 року. Щодо строку кредитування, Позивач посилається на те, що пунктом 7.3 Договору визначено, що кінцева дата повернення (виплати) кредиту – 18.05.2030, проте відповідно до п. 9.1.1.7. Договору щодо дострокового припинення договору у разі затримання Позичальником сплати процентів за користування кредитом щонайменше на один місяць, Позивачем було направлено відповідачу повідомлення про дострокове розірвання договору № ТП/691497798 від 14.11.2025, з вказаної дати зупинено нарахування відсотків, що відображено у доданих до позову розрахунках заборгованості. Позивач також зазначає про те, що відповідач після закінчення останнього строку Дисконтного періоду (з 19.05.2025 року) свої зобов`язання відповідно до умов Договору не виконала, не вчиняла конклюдентних дій щодо продовження строку Дисконтного періоду, строк кредитування продовжувався, а тому нарахування відсотків за кредитним договором відбувалося в межах строку користування кредитом (до дати дострокового розірвання Договору - 13.11.2025 року включно), а тому ТОВ «Таліон Плюс» має право нараховувати проценти за даним Договором, починаючи з першого дня надання Траншу та до дня закінчення строку дії цього Договору, тобто до дня дострокового розірвання Договору (28.10.2025 року) під розрахунок по базовій ставці – 0,98 відсотків в день від суми залишку Кредиту, яка знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70 % річних (п. 8.3 Договору). Відповідачем та його представником не спростовано розрахунок заборгованості за кредитним договором, не надано доказів його неправильності або контррозрахунку або доказів фактичного виконання зобов`язання, передбачених Договором. Враховуючи викладене, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

04 березня 2026 року представником відповідача подано до суду клопотання про відкладення судового засідання у справі.

Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 04 березня 2026 року за клопотанням представника відповідача судове засідання у справі відкладено на 06 квітня 2026 року.

ІІІ. Позиції учасників судового провадження.

Представник позивача, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити.

Відповідач, будучи належним чином повідомлена про дату, час у судове засідання не з`явилася, причини неявки не повідомила, заяв про розгляд справи за її участі не надала.

Представник відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні, посилаючись на пояснення, викладені у відзиві на позовну заяву, просила в задоволенні позову відмовити.

ІV. Фактичні обставини встановлені судом.

Судом встановлено, що 18 квітня 2025 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_2 укладено договір кредитної лінії № 691497798 (а.с.26-36).

Відповідно до п.2.1 договору кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у формі кредитної лінії, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА».

Пунктом 2.2 договору визначено, що загальний розмір кредиту за цим договором становить 40 000,00 грн. Разом з тим позичальнику на умовах та у порядку, що передбачені цим договором, можуть бути надані додаткові грошові кошти у кредит шляхом надання додаткових Траншів.

Відповідно до п. 2.3, 2.4 договору, кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором в розмірі, що дорівнює загальному розміру кредиту 18 квітня 2025 року (що є датою надання кредиту). Другий та решта траншів за договором можуть бути надані позичальнику протягом дисконтного періоду кредитування на умовах передбачених цим договором. Надання додаткового траншу за договором збільшує загальний розмір кредиту на суму такого траншу.

Пунктом 7.3 договору визначено, що кінцева дата повернення кредиту – 18 травня 2030 року.

Відповідно до п. 9.1.1.7. Договору у разі затримання Позичальником сплати процентів за користування кредитом, частини кредиту або комісії за надання кредиту щонайменше на один місяць, Кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, шляхом повідомлення Позичальника про дострокове припинення/розірвання Договору.

Відповідно до п.8.1 договору за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту в розмірі та порядку, що встановлені цим договором.

Відповідно до п. 8.3. Договору, базова процентна ставка складає 0,98 відсотків в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70 (триста п`ятдесят сім цілих сім десятих) відсотків річних.

Пунктом 8.5 договору визначено, що розмір комісії, що нараховується за надання першого Траншу за цим договором становить 2400,00 грн.

Відповідно до п. 5.1 договору кожен окремий транш за цим договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитного переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця, на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки 4441-11ХХ-ХХХХ-4353, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 банківських днів з моменту укладення договору чи ініціювання отримання чергового траншу за договором.

Договір кредитної лінії підписано електронним підписом відповідачем, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора.

Відповідачем ОСОБА_2 також підписано електронним підписом, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, заявку на отримання грошових коштів в кредит, в якій зазначено суму кредиту, строк кредитування, номер банківської картки для зарахування кредитних коштів; паспорт споживчого кредиту, в якому зазначено основні умови надання та повернення кредиту (а.с.23, 24).

Підписання заявки на отримання грошових коштів, договору кредитної лінії та паспорту споживчого кредиту електронним підписом відповідачем ОСОБА_2 свідчить про її обізнаність з умовами кредитування, вказаними у цьому договорі.

Уклавши з первісним кредитором договір та отримавши грошові кошти на умовах повернення, строковості та платності, відповідач порушила зобов`язання, що призвело до виникнення заборгованості.

Відповідно до розрахунку заборгованості, станом на 01 липня 2025 року ОСОБА_2 має заборгованість перед ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» у розмірі 89248, 00 грн, яка складається з 40 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 26 848,00 грн заборгованості за процентами, 2400,00 грн комісії, 20000, 00 грн неустойки (а.с.21).

01 липня 2025 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу №МВ-ТП/42, за умовами якого ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» зобов`язався відступити на користь ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» права вимоги за переліком в Реєстрі прав вимоги, а ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» зобов`язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта на умовах, визначених цим договором (а.с.15, 17).

Відповідно до реєстру прав вимоги до договору факторингу № МВ-ТП/42 від 01 липня 2025 року, підписаного електронними підписами ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_2 (п.153 реєстру) щодо погашення заборгованості за кредитним договором № 691497798 в розмірі 89248 грн. (а.с.143-150 ).

01 липня 2025 року ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» на адресу відповідача було направлено повідомлення про відступлення права вимоги за договором №691497798 (а.с. на звороті 51).

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором №691497798 від 18 квітня 2025 року станом на 13 листопада 2025 року відповідач має заборгованість за вказаним кредитним договором в розмірі 142 168, 00 грн, яка складається з: 40 000,00 грн – заборгованості за тілом кредиту, 79 768, 00 грн – заборгованості про процентам, 2 400,00 грн -заборгованість по комісії, 20 000,00 грн – неустойки (а.с. на звороті 21 -22).

Позивач просить стягнути заборгованість в розмірі 122168 грн, яка складається 40 000,00 грн – заборгованості за тілом кредиту, 79 768, 00 грн – заборгованості про процентам, 2 400,00 грн - заборгованість по комісії.

ІV.Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За нормою статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 628 ЦК України).

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язання – це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч. 3).

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно зі ст. 3 якого електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини першої, третьої, четвертої, сьомої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язання – це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно зі статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Матеріалами справи підтверджується, що 18 квітня 2025 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ОСОБА_2 було укладено договір кредитної лінії № 691497798.

Вказаний договір був укладений в електронній формі шляхом надсилання відповідачем електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам ЦК України та Закону України "Про електронну комерцію".

У договорах сторонами погоджено всі його істотні умови щодо суми і строку кредиту сплати відсотків за користування позикою, розмір і тип процентної ставки.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 ініціювала укладення спірного кредитного договору, оформивши відповідну заявку на отримання грошових коштів та підписавши договір кредитної лінії та паспорт споживчого кредиту з використанням одноразового ідентифікатора.

Матеріалами справи документально підтверджено, що ТОВ «ПрофітГід», діючи на підставі договору про надання фінансових послуг з переказу коштів №ПГ-757 від 06 вересня 2023 року та в інтересах ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», 18 квітня 2025 року було проведено транзакцію з переказу коштів в розмірі 40 000,00 грн на підставі договору №691497798 від 18 квітня 2025 року на банківську картку НОМЕР_2 ОСОБА_2 (а.с. на звороті 50).

З повідомлення АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» та виписки про рух коштів, вбачається, що на банківську картку № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 18 квітня 2025 року було здійснено зарахування грошових коштів в розмірі 40 000,00 грн.

Отже, номер банківської картки, належної відповідачу ОСОБА_2 , співпадає з тим номером, який був зазначений позичальником в заявці на отримання грошових коштів в кредит під час укладення договору кредитної лінії №691497798.

Таким чином, належними доказами доведено факт укладення вказаного договору з відповідачем ОСОБА_2 та отримання нею грошових коштів на належну їй банківську картку.

Слід зазначити, що відповідач ОСОБА_2 була вільна в укладенні зазначеного договору та була обізнана із умовами кредитування, в тому числі з нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами, з чим погодилася, підписавши електронним підписом кредитні документи. Своїми діями відповідач погодилася з умовами сплати процентів за користування кредитними коштами.

У зв`язку із невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за вказаним вище кредитним договором утворилась заборгованість.

Належними доказами у справі (договором факторингу, повним реєстром прав вимоги до нього, які підписані електронними підписами) підтверджено, що ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором кредитної лінії №691497798 від 18 квітня 2025 року.

Доводи представника відповідача про те, що позивачем не було дотримано вимог ЗУ «Про споживче кредитування», якими встановлено 30-денний строк для дострокового повернення кредиту, не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Пункт 7.2 Договору кредитної лінії №691497798 передбачає, що Споживач в обов`язковому порядку повинен повернути суму кредиту не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів після настання однієї з обставин: 7.2.1. закінчення строку дії Договору в порядку, передбаченому п. 11.1 Договору; 7.2.2. дострокового припинення дії Договору, в порядку передбаченому п.9.1.1.2 або 9.1.1.7 Договору.

Пунктом 9.1.1.7 договору визначено право кредитодавця у разі затримання позичальником сплати процентів за користування кредитом, частини кредиту або комісії за надання кредиту щонайменше на один місяць вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, шляхом повідомлення позичальника про дострокове припинення/розірвання договору.

З матеріалів справи вбачається, що 14 листопада 2025 року ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на електронну адресу відповідача ОСОБА_2 , у відповідності до п.9.1.17 договору, направило повідомлення про дострокове розірвання договору №691497798 від 18 квітня 2025 року, укладеного між нею та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», з 14.11.2025 та вказало про необхідність оплати всієї суми заборгованості в розмірі 142168,00 грн. (а.с. 52).

Договір №691497798 від 18 квітня 2025 року, укладений між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_2 , достроково розірваний з 14.11.2025, будь-які нарахування за вказаним договором після вказаної дати не проводилися.

До суду позивач звернувся 02.02.2026. Отже, позивачем не було порушено строк – 30 календарних днів, протягом якого ОСОБА_2 зобов`язана була здійснити платежі на повернення кредиту після отримання вимоги від 14.11.2025.

З огляду на викладене, посилання представника позивача на досудовому вимогу ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» від 27 січня 2026 року, є необґрунтованим.

Наявний у матеріалах справи розрахунок за договором включає інформацію про щоденні нарахування відсотків з дати укладення Договору та по дату дострокового його розірвання – 13.11.2025.

Станом на час розгляду справи відповідач не надала суду доказів сплати нею зазначених сум заборгованості за вказаним договором, не спростувала суми заборгованості, заявлені до стягнення, не надала контррозрахунку у разі незгоди з таким розрахунком.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як визначено ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу до матеріалів справи долучено: копію Договору про надання правової допомоги №5 від 02 грудня 2024 року, укладеного між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та адвокатським об`єднанням «ЛІГА ЮРИДИЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ІННОВАЦІЙ»; додаткову угоду №2542 від 26 грудня 2025 року, акт приймання-передачі наданих послуг до Договору про надання правової допомоги №5 від 02 грудня 2024 року; копію ордера на надання правничої допомоги; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; копію платіжної інструкції кредитного переказу коштів від 26 грудня 2025 року.

Оскільки позивачем надано належні докази, які підтверджують витрати на професійну правничу допомогу, то суд вважає можливим стягнути їх з відповідача на користь позивача.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду із вказаною позовною заявою було сплачено судовий збір у розмірі 2622,40 грн, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 509, 526, 530, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, статтями 77-82, 141, 259, 263-265, 268, 280, 284 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» заборгованість за договором кредитної лінії № 691497798 від 18 квітня 2025 року в розмірі 122 168 (сто двадцять дві тисячі сто шістдесят вісім) гривень, з яких: 40 000,00 грн – заборгованість по тілу; 79 768,00 грн – заборгованість по процентам за користування кредитом, 2 400,00 грн – заборгованість по комісії за надання кредиту.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок на повернення судового збору та 5000 (п`ять тисяч) гривень судових витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС», місцезнаходження: вулиця Жабинського, 13 м. Чернігів, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України – 39700642.

Відповідач: ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_3 .

Суддя Н.В.Волошина