Рішення від 09 квітня 2026 р. у справі №643/5956/25 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 643/5956/25

провадження № 2/619/944/26

РІШЕННЯ

іменем України

10 квітня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області

у складіголовуючого - суддіБолибока Є.А.

за участю:секретаря судового засіданняЛоманової І.А.

Справа № 643/5956/25

Ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач: ТОВ «ВІН ФІНАНС»;

відповідач: ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження позов про стягнення заборгованості.

Стислий виклад позиції сторін.

17 квітня 2025 року ТОВ «ВІН ФІНАНС», в особі представника Романенка М.Е., через систему «Електронний суд» звернулося до Салтівського районного суду міста Харкова з позовом до ОСОБА_1 у якому просило поновити строк позовної давності для пред`явлення даного позову та стягнути заборгованість за Кредитним договором № L5416934 від 24.09.2018 у загальному розмірі 23 029,27 грн, яка складається з: суми заборгованості 15 323,00 грн, суми інфляційних втрат – 6 328,46 грн, суми 3% річних – 1 377,81 грн. В обґрунтування позову посилалося на те, що 24.09.2018 ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» укладено договір кредитної лінії № L5416934 з ОСОБА_1 . В інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» присвоєно номер договору - № L5416934, паралельно з номером договору № AG6579648, який зазначено в документах (на сайті) кредитора. Це та інші дані щодо кредитного договору зазначено у «довідці про ідентифікацію» особи позичальника, яка передана разом з іншими документами до ТОВ «ВІН ФІНАНС» на підстав договору про відступлення прав вимоги. Первісний кредитор виконав умови кредитного договору та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти, в свою чергу позичальник, не виконав умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів в наслідок чого виникла заборгованість. Згідно детального розрахунку заборгованості загальний розмір заборгованості становив 15323,00 грн, яка складається з тіла кредиту в розмірі 7 000,00 грн, заборгованість по відсоткам за користування кредитом 1323,00 грн, штрафами 3 500,00 грн, комісією 3500,00 грн. 06.11.2018 між ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено договір відступлення права вимоги №06112018-DG, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги в тому числі за договором кредитної лінії № L5416934 за яким ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» набуло прав кредитора відносно відповідача. Станом на дату укладення договору № 06112018-DG від 06.11.2018 відступлення права вимоги, сума заборгованості відповідача перед новим кредитором – ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» за кредитним договором становила 15323,00 грн. В період з 06.11.2018 по 11.04.2025 по кредитному договору № L5416934 від 24.09.2018 надходження коштів на користь ТОВ «ВІН ФІНАНС» в рахунок погашення заборгованості за кредитом - 0,00 грн. Тому сума заборгованості за відступленим правом вимоги становить 15 323,00 грн, сума збитків з урахуванням 3% річних – 1 377,81 грн; сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань - 6 328,46 грн.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 просить відмовити ТОВ «ВІН ФІНАНС» у задоволенні клопотання про поновлення строку позовної давності. Застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Посилається на те, що строки позовної давності спливли ще до війни, а також на те, що позивач не надав доказів передачі їй грошових коштів. У матеріалах справи відсутня банківська виписка та платіжне доручення з печаткою банку, де було б вказано перерахування коштів на її картку. Отже вважає, що у позивача відсутні права вимоги.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

25 червня 2025 року заочним рішенням Салтівського районного суду міста Харкова позов задоволено повністю.

15 вересня 2025 року ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова заочне рішення Салтівського районного суду міста Харкова від 25 червня 2025 року скасовано. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

15 січня 2026 року ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова справу передано до Дергачівського районного суду Харківської області.

10 лютого 2026 року справа надійшла до Дергачівського районного суду Харківської області.

12 лютого 2026 року ухвалою суду прийнято до розгляду та призначено справу до судового розгляду на 11 год 00 хв 12 березня 2026 року. Направлено відповідачу копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів. Запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позов в строк до 26 лютого 2026 року, але не менше п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив у строк до 03 березня 2026 року. Запропоновано відповідачу подати до суду в строк до 09 березня 2026 року заперечення, в яких викласти свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань і аргументів і мотиви їх визнання або відхилення.

16 лютого 2026 року відповідач ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подала до суду заяву про застосування наслідків спливу позовної давності.

16 лютого 2026 року відповідач ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подала до суду відзив на позовну заяву.

19 лютого 2026 року відповідач ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подала до суду клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

12 березня 2026 року судове засідання відкладено на 11 год 00 хв 02.04.2026 у зв`язку з неявкою в судове засідання представника позивача та неповідомлення суду причин неявки.

27 березня 2026 року відповідач ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подала до суду заяву про не застосування наслідків повторної неявки позивача у вигляді залишення позову без розгляду. Провести розгляд справи по суті. Стягнути з ТОВ «ВІН ФІНАНС» на її користь судовий збір у розмірі 606,00 грн, сплачений за скасування заочного рішення, та витрати на поштове відправлення доказів у розмірі 140,00 грн. Витрати позивача на професійну правничу допомогу та судовий збір залишити за позивачем.

27 березня 2026 року відповідач ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подала до суду додаткові письмові пояснення.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом направлення судової повістки в електронному вигляді до електронного кабінету ТОВ «ВІН ФІНАНС» та представникам позивача ОСОБА_2 , Давидову А.Г., які доставлено 13.03.2026. Причини неявки в судове засідання представники не повідомили.

Частиною першою статті 223 ЦПК України визначено, що неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Так як представник позивача ТОВ «ВІН ФІНАНС» був належним чином повідомлений про судове засідання, в яке не з`явився без повідомлення причин неявки, то суд відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України розглянув справу за відсутності представника позивача.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 просила відмовити у задоволенні позову з підстав, які зазначені у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

25.07.2024 відповідно протоколу загальних зборів № 1706 перейменовано ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС».

Наказом № 55-к від 25.07.2024 на виконання протоколу загальних зборів № 1706 внесено зміни про перейменування до облікових та інших документів товариства.

24.09.2018 ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» укладено договір кредитної лінії № L5416934 з ОСОБА_1 .

В інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» присвоєно номер договору - № L5416934, паралельно з номером договору № AG6579648, який зазначено в документах (на сайті) кредитора.

06.11.2018 між ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено договір відступлення права вимоги №06112018-DG, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги, в тому числі за договором кредитної лінії №L5416934, за яким ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» набуло прав кредитора відносно відповідача.

Станом на дату укладення договору № 06112018-DG від 06.11.2018 відступлення права вимоги, сума заборгованості відповідача перед новим кредитором – ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» за кредитним договором становила 15 323,00 грн.

Мотиви суду.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Судом установлено, що 24.09.2018 ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» укладено договір кредитної лінії № L5416934 з ОСОБА_1 .

В інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» присвоєно номер договору - № L5416934, паралельно з номером договору № AG6579648, який зазначено в документах (на сайті) кредитора. Це та інші дані щодо кредитного договору зазначено у «довідці про ідентифікацію» особи позичальника, яка передана разом з іншими документами до ТОВ «ВІН ФІНАНС» на підстав договору про відступлення прав вимоги.

Як вказує позивач, первісний кредитор виконав умови кредитного договору та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти, в свою чергу позичальник, не виконав умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів в наслідок чого виникла заборгованість.

Згідно детального розрахунку заборгованості загальний розмір заборгованості становив 15 323,00 грн, яка складається з тіла кредиту в розмірі 7 000,00 грн, заборгованість по відсоткам за користування кредитом 1 323,00 грн, штрафами 3 500,00 грн, комісією 3500,00 грн.

Відповідно до. п. 6.5, п. 6.5.1 загальних положень договору кредитної лінії, позичальник з цим погоджується, що кредитодавець має право на уступку прав, претензій та/або зобов`язань, що виникають з цього договору, будь-яким третім особам (надалі іменуються як «Правонаступники») у тому числі з моменту стягнення боргів. 06.11.2018 між ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено договір відступлення права вимоги №06112018-DG, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги в тому числі за договором кредитної лінії №L5416934 за яким ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» набуло прав кредитора відносно відповідача.

Станом на дату укладення договору №06112018-DG від 06.11.2018 відступлення права вимоги, сума заборгованості відповідача перед новим кредитором – ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» за кредитним договором становила 15 323,00 грн.

В період з 06.11.2018 по 11.04.2025 по кредитному договору №L5416934 від 24.09.2018 надходження коштів на користь ТОВ «ВІН ФІНАНС» в рахунок погашення заборгованості за кредитом - 0,00 грн, тому сума заборгованості за відступленим правом вимоги становить 15 323,00 грн.

Всупереч умов кредитного договору та вимог закону відповідач належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання щодо повернення суми кредиту та сплати процентів і комісії, внаслідок чого у неї виникла заборгованість перед новим кредитором ТОВ «ВІН ФІНАНС».

Додатково зазначає, що кредитний договір № L5416934 укладено з відповідачем у електронній формі відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію».

Також позивач вказує, що відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, ним нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже заборгованість відповідача за кредитним договором № L5416934 від 24.09.2018 - 15 323,00 грн; сума збитків з урахуванням 3% річних – 1 377,81 грн; сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань – 6 328,46 грн. Разом заборгованість становить – 23 029,27 грн.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

У частині першій статті 599 ЦК України зазначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтями 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина перша статті 634 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Положення частини першої статті 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Аналізуючи викладене, можна дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із частиною третьою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення частини шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Установлено, що звертаючись до суду з позовом ТОВ «ВІН ФІНАНС» було надано суду Паспорт споживчого кредиту, який містить інформацію та контактні дані кредитодавця; Спеціальні умови для короткострокового кредиту Договору кредитної лінії № АG6579648 від 24.09.2018; загальні умови договору кредитної лінії; Додаткову угоду № АМ0524754 до Спеціальних умов для короткострокового кредиту Договору кредитної лінії № АG6579648 від 30.09.2018, які не містять електронного цифрового підпису відповідача.

Тобто відсутні докази, що між позивачем та відповідачем укладено договір у формі електронного документу з електронними підписами сторін та із запропонованими умовами відповідач ознайомилася та погодилася з ними.

Крім того, ці докази є роздруківками, які не містять ані печатки ТОВ «ФК «ДІНЕРО», ані підпису посадової особи ТОВ «ФК «ДІНЕРО», тобто надані документи не відповідають положенням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Долучена позивачем до позовної заяви довідка про ідентифікацію ОСОБА_1 , без номеру та дати, не є первинним документом, який підтверджує дійсність фінансової операції, оскільки лише відображає загальні дані щодо відповідача та дати заявок на кредит і банківських переказів, однак не підтверджує здійснення таких переказів первісним кредитором, крім того, вказана довідка не має підпису відповідача.

Указані обставини, на переконання суду, викликають обґрунтовані сумніви щодо підтвердження наміру відповідача на укладання договору.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно зі статтею 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

У постанові від 30 січня 2018 року в справі № 161/16891/15 Верховний Суд вказав, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пунктами 62, 63 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ від 04 липня 2018 року № 75 передбачено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 зазначила, що обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.

Як зазначено по позовній заяві та передбачено умовами Кредитного договору, кредит надається безготівковим шляхом перерахування грошових коштів на рахунок відповідача.

Між тим, у Кредитному договорі відсутні відомості щодо відкритого (наявного) карткового рахунку.

Крім того, позивачем ТОВ «ВІН ФІНАНС» не було надано жодного первинного документу, який би засвідчив, що на виконання кредитного договору від 24.09.2018 № L5416934 та від 30.09.2018 № AG6579648 кредитором було здійснено переказ коштів у розмірі 5 500 грн та 1 500,00 грн відповідачу, а відповідач ці кошти отримала.

Зі змісту наданих до суду кредитних договорівнеможливо встановити, на який саме рахунок позичальника та яким чином були перераховані кредитні кошти. Відсутні також і докази фактичного користування відповідачем кредитними коштами (рух коштів на особовому рахунку позичальника).

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв до Дергачівського районного суду Харківської області клопотання про витребування доказів, зокрема, інформації щодо належності відповідачу карткового рахунку та надходження на нього коштів, відповідної виписки з рахунку.

Тобто, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Доданий до позовної заяви розрахунок заборгованості за Кредитним договором не є належним доказом надання відповідачу кредитних коштів та наявності заборгованості, оскільки сам розрахунок є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику, а будь-яких доказів перерахування коштів на картку чи на рахунок відповідача позивачем не надано.

Вказані висновки ґрунтуються на правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постанові від 29 січня 2020 року у справі № 755/18920/18.

За вказаних обставин, у зв`язку з не доведенням позивачем належними та допустимими доказами виконання обов`язку щодо переказу коштів у позику відповідачу на її рахунок, а також фактичного користування відповідачем коштами, та неналежністю наданого ним розрахунку як доказу заборгованості, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Отже, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки викладені в ньому обставини не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Згідно з положеннями ст. 141 ЦПК України у разі відмови у задоволенні позову, судовий збір покладається на позивача.

Щодо клопотання відповідача про стягнення з ТОВ «ВІН ФІНАНС» на її користь судовий збір, сплачений за скасування заочного рішення, та витрати на поштове відправлення доказів у розмірі 140,00 грн необхідно зазначити таке.

За правилами статті 133 ЦПК України судові витрати складаються, зокрема, з витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Положеннями ст. 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 140 ЦПК України розмір витрат, пов`язаних з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

У якості доказів понесення судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачем надано квитанцію №3542-5084-5071-3766 від 21.07.2025 про сплату судового збору про скасування заочного рішення у розмірі 605,60 грн, а також копію накладної АТ «Укрпошта» № 6112903089991 від 20.07.2025 про поштове відправлення доказів у розмірі 140,00 грн.

Ураховуючи наведене вище, з позивача на користь відповідача необхідно стягнути понесені нею судові витрати, зокрема, судовий збір у сумі 605,60 грн, витрати, понесені у зв`язку із оплатою послуг поштового зв`язку, у сумі 140,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 244 ЦПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 7, 12, 13, 81, 141, 244, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позову ТОВ «ВІН ФІНАНС» відмовити.

Стягнути з ТОВ «ВІН ФІНАНС» на користь ОСОБА_1 605,60 грн сплаченого судового збору та 140,00 грн понесених судових витрат.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи:

позивач: ТОВ «ВІН ФІНАНС», місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, ідентифікаційний код 38750239;

відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання як ВПО: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повне судове рішення складено 10 квітня 2026 року.

Суддя Є. А. Болибок