Рішення від 05 квітня 2026 р. у справі №399/1220/25 — Онуфріївський районний суд Кіровоградської області

справа № 399/1220/25

провадження № 2/399/31/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2026 року Онуфріївський районний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Шуліки О.О.,

за участі секретарів судового засідання Бобрик І.О.,Москаль Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел.. Онуфріївка в режимі відео конференції цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

До Онуфріївського районного суду Кіровоградської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 , у якій позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 20950 грн. 00 коп. та понесені судові витрати та витрати на правову допомогу.

В обґрунтування позову зазначено, що 09.03.2023 року між фізичною особою позичальником: ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» був укладений Договір про споживчий кредит № 102647588, згідно з умовами якого відповідач отримала 5000,00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів (Додаток №1 до кредитного договору № 102647588 від 09.03.2023 р.) Відповідачем не було сплачено кредитні кошти, комісії і проценти за користування кредитом у строк встановлений Кредитним договором. Кредитодавець умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши Відповідачеві кредит в сумі визначеній Кредитним договором, що підтверджується Платіжним дорученням. П. 7.1. Кредитного договору № 102647588 від 09.03.2023 року визначає, що Цей Договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок Позичальника і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань. Відповідач для отримання кредиту зареєструвалась в інформаційно-комунікаційній системі Кредитодавця через заповнення відповідної реєстраційної форми на Веб-сайті. На підставі реєстраційних даних інформаційно-комунікаційна система Кредитодавця здійснила реєстрацію Відповідача, створила обліковий запис та Особистий кабінет. Відповідач в Особистому кабінеті вказала банківську карту, на яку будуть зараховані кошти при позитивному рішенні по заявці на кредит. Перед перерахуванням коштів Кредитодавець здійснив верифікацію доданої Відповідачем банківської карти. Електронна ідентифікація Відповідача здійснилась при вході в Особистий кабінет, шляхом перевірки Кредитодавцем правильності введення одноразового ідентифікатора, направленого на номер мобільного телефону або електрону пошту Відповідача, які були вказані при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до Особистого кабінету. Для отримання кредитних коштів Відповідач здійснила заповнення заяви на отримання кредиту на Веб-сайті Кредитодавця. Після прийняття рішення надати кредит Відповідачу, Товариство надіслало в Особистий кабінет Відповідача проєкт Кредитного договору (оферта). Відповідач ознайомившись з умовами кредитування визначеними в проєкті договору підтвердила його підписання (акцепт). Для підписання договору інформаційно-комунікаційна система надіслала Відповідачу одноразовий ідентифікатор із кодом для підписання договору, отриманий код Відповідач використала для підписання відповіді про прийняття пропозиції Кредитодавця щодо укладення Договору про споживчий кредит. Електронна форма індивідуальної частини укладеного Кредитного договору розміщена в його Особистому кабінеті. Тобто, укладаючи Кредитний договір Відповідач та Кредитодавець уклали договір у вигляді електронного документа. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс - повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між ТОВ Мілоан та Відповідачем не був би укладений. Після чого, укладений Кредитний договір було розміщено в особистому кабінеті Відповідача, якому в свою чергу були перераховані кошти, відповідно до умов п. 2.1 Кредитного договору шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти зареєстрованої Відповідачем в Особистому кабінеті та визначеної в Кредитному договорі, що підтверджується Платіжним дорученням на користь Відповідача від Кредитодавця (копія додається). Згідно з п. 3.2.6. Кредитного договору, Кредитодавець має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим Договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього Договору без згоди Позичальника. Відповідно до умов кредитного договору, 27.07.2023 року між Первісним кредитором та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до чинного законодавства України укладений Договір відступлення прав вимоги 102-МЛ від 27.07.2023 р. Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги), та Позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб визначених в реєстрі боржників включно з правом вимоги і за Кредитним договором № 102647588 від 09.03.2023 року, що укладений між Кредитодавцем та Відповідачем. Сума заборгованості Відповідача становить 20950,00 грн., відповідно до Виписки з особового рахунка. З них: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить – 5000,00 грн.; прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить – 15000,00 грн.; прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту становить – 950 грн.. Відповідачу було надіслано письмову Претензію про погашення кредитної заборгованості вих. № 22908956/414 від 04.12.2025 р.. П. 9.1. кредитного договору № 102647588 від 09.03.2023 року, сторони домовились про те, що цей кредитний договір (індивідуальна частина) є самостійним кредитним договором, що містить істотні умови, укладений у порядку, спосіб а формі, що відповідає вимогам законодавства. Таким чином, Кредитодавець передав Позивачу відповідно до Договору відступлення прав вимоги 102-МЛ від 27.07.2023 р. разом з матеріалами кредитної справи і Довідку про ідентифікацію, яка підтверджує, що Відповідач, з яким укладено Кредитний договір № 102647588 від 09.03.2023 року була ідентифікована. Акцепт договору Відповідачем вчинено з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. За викладених обставин представник позивача звернувся до суду із даним позовом для захисту прав та інтересів позивача.

Ухвалою судді Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 24.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та задоволено клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 29.01.2026 року відкладено судове засідання в зв`язку із витребуванням доказів.

Представник позивача, ТОВ «ФК «Кредит Капітал», в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся судом про дату, час та місце розгляду справи, при цьому завчасно надав до суду заяву, згідно якої просив розглянути справу без його участі та вказав, що позовні вимоги підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Представник відповідача ОСОБА_1 – адвокат Бурлаков М.О. позовні вимоги не визнав та зазначив наступне:позивач стверджує, що кредитний договір було укладено в електронній формі шляхом використання одноразового ідентифікатора. Разом з тим, матеріали справи не містять належних доказів того, що саме відповідач здійснював реєстрацію в системі, що саме відповідач використовував номер телефону чи електронну пошту, що саме відповідач вводив одноразовий ідентифікатор. Фактично позивач обмежується загальними твердженнями про механізм укладення договору, не надаючи жодних індивідуалізованих доказів щодо відповідача. Відсутні IP-адреса, дані пристрою, підтвердження належності номера телефону відповідачу, підтвердження отримання нею SMS-коду. Таким чином, відсутні належні докази волевиявлення відповідача на укладення договору, що ставить під сумнів сам факт виникнення зобов`язання.Позивач посилається на договір відступлення права вимоги. Разом з тимдо суду не надано повного реєстру боржників; надано лише витяг, який не дозволяє перевірити його достовірність; відсутня можливість встановити, чи дійсно кредит відповідача включено до такого реєстру. Враховуючи вимоги ст. 512–514 ЦК України, саме позивач повинен довести факт переходу до нього права вимоги у належному обсязі. Ненадання повного реєстру позбавляє відповідача можливості перевірити дійсність таких вимог, що порушує принцип змагальності сторін. Позивач просить стягнути: 5000 грн — тіло кредиту, 15000 грн — відсотки. Тобто, розмір відсотків утричі перевищує суму кредиту. Такий розмір є явно неспівмірним, економічно необґрунтованим та порушує принципи розумності і справедливості. Відповідно до ст. 551 ЦК України, суд має право зменшити розмір неустойки, якщо вона є надмірною. Позивач заявляє до стягнення 950 грн комісії. Разом з тим, чинне законодавство у сфері споживчого кредитування не передбачає можливості стягнення прихованих або необґрунтованих комісій. Позивач не довів правову природу цієї комісії та її обґрунтованість. Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається. У даному випадку позивач не довів: факт укладення договору відповідачем, факт отримання коштів, факт належного переходу права вимоги, обґрунтованість розміру заборгованості. Тому прохає суд, у задоволенні позову ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» — відмовити повністю.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні повністю підтримала свого адвоката.

Суд вислухавши представника відповідача адвоката Бурлакова М.О., відповідача ОСОБА_1 , дослідивши надані позивачем докази, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 5 Цивільного процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Судом встановлено, що відповідно до анкети-заяви на кредит №102647588 від 09.03.2023 року містить відомості щодо погодження отримання кредиту відповідачем ОСОБА_1 у ТОВ «Мілоан».

09.03.2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладений договір про споживчий кредит № 102647588 на суму 5000,00 грн. строком на 105 днів та остання зобов`язалась здійснювати повернення суми кредиту та сплату нарахованих процентів на банківський рахунок кредитодавця.

У п.п. 1.2.-1.4. Кредитного договору його сторони узгодили такі умови: сума (загальний розмір) кредиту 5000,00 грн; кредит надається загальним строком на 105 днів з 9 березня 2023 року (дата надання кредиту) і складається з пільгового та поточного періодів; пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 24.03.2023 року (рекомендована дата платежу); поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 22.06.2023 року (дата остаточного погашення заборгованості); Позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 24.03.2023 року (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 22.06.2023 року (остаточного строку кредитування).

Згідно з пп. 1.5.1. 1.5.3. Кредитного договору комісія за надання кредиту 950,00 грн, яка нараховується за ставкою 19,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту; проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду 1500,00 грн, які нараховуються за ставкою 2,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду; проценти за користування кредитом протягом поточного періоду 13500,00 грн, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.

Згідно із довідкою ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію, підписаної представником ТОВ «Мілоан» Вініченко О. В., відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ідентифікована ТОВ «Мілоан» як позичальник за укладеним договором, акцепт підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, направленого на відповідний номер телефону, одноразовий ідентифікатор S49159.

З платіжного доручення № 60726481 від 09.03.2023 року вбачається, що ТОВ «Мілоан» перерахувало кошти в розмірі 5000,00 грн. на платіжну карту ОСОБА_1 згідно кредитного договору № 102647588.

27.07.2023 року між ТОВ «Мілоан» і ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»» укладений договір відступлення прав вимоги № 102-МЛ та додаткову угоду до договору про відступлення права вимоги від 4.02.2025 року, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступив ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право вимоги за кредитними договорами.

Відповідно до акту приймання-передачі від 27.07.2023 року Кредитор передав, а Новий Кредитор прийняв Реєстр боржників Кредитора від 27.07.2023 року (та додаткову угоду до договору про відступлення права вимоги від 4.02.2025 року), складений за формою згідно із Додатком до договору.

Відповідно до реєстру боржників до вказаного договору відступлення за № 101-МЛ містяться відомості щодо заборгованості відповідача за кредитним договором № 102647588, розмір якої становить 20950,00 грн. та складається із: 5000,00 грн. - заборгованості за тілом кредиту, 15000,00 грн. залишок заборгованості за відсотками, 950,00 грн. - залишок по комісії.

З досудової вимоги №22908956/414 від 04.12.2025 року вбачається, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» повідомило ОСОБА_1 про заборгованість за кредитним договором № 102647588 від 09.03.2023 року та вимагало погасити заборгованість.

В добровільному порядку ОСОБА_1 виниклу та непогашену заборгованість за кредитним договором № 8225021 від 07.03.2023 року не сплатила.

На виконання вимог ухвали Онуфріївського районного суду Кіровоградської області АТ КБ «ПРИВАТ-БАНК» направлено повідомлення від 29.01.2026 року №20.1.0.0.0./7-260122/52000-БТ на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 .

На рахунок НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 надійшли кошти в сумі 5500,00 грн., якими вона в подальшому розпорядилася.

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1ст. 627 ЦК України).

За змістом ст.ст.626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205,207 ЦК України).

Згідно з ч. 1ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст.1048 ЦК України).

Частиною 2ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначеніЗаконом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 6 ч. 1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію`електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію`електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомуст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію`у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Суд враховує, що без здійснення входу Позичальницею на сайт Кредитодавця, без отримання нею умов договору (оферти) і повідомлення з одноразовим ідентифікатором та без введення відповідачкою одноразового ідентифікатора, що означає прийняття пропозиції (акцепту), Кредитний договір не був би укладеним.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 12 січня 2021 у справі №524/5556/19, від 28 квітня 2021року у справі №234/7160/20, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 18 червня 2021 року у справі №234/8079/20, від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023року у справі№640/7029/19.

Оскільки відповідачка виконала послідовні дії в інформаційній системі, яка використовується ТОВ «Мілоан», зміст та час яких відображений у анкеті заяві № 102647588, підписала Кредитний договір присвоєним та направленим їй одноразовим ідентифікатором, вважається, що сторони Кредитного договору досягли згоди щодо всіх його істотних умов.

Кредитний договір відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договорів, укладених у письмовій формі, та укладення якого у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідачки.

Судом також зважено на те, що учасниками спірних правовідносин, за виключенням відповідачки, є фінансові, а не банківські установи, нормативно-правове регулювання діяльності яких має свої особливості, зокрема, що стосується вимог до первинної документації. ТОВ «Мілоан» не є банком, а тому не відкриває позичальнику рахунок, а лише здійснює перерахування кредитних коштів на вже існуючий рахунок позичальника у банківській установі.

З урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (див. зокрема, постанови Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17, від 25 липня 2024 року у справі № 500/6150/14.

Відповідно до положень ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Під час вирішення питання розподілу тягаря доведення судом підлягають застосуванню ч. 3 ст. 12, ч. 1ст. 81 ЦПК України, згідно з якими кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 зазначено, щост. 204 ЦК Українизакріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Уст. 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати (постанова Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17).

Якщо договір позики укладений у письмовій формі, то факт передачі грошових коштів може бути спростований у разі оспорення договору позики (постанова Верховного Суду від 5 жовтня 2022 року у справі № 463/9914/20).

Заперечуючи факт отримання кредитних коштів за Кредитним договором, відповідачка зазначений Кредитний договір в судовому порядку не оспорювала. Належдні докази звернення до суду з таким позовом, а також відповідне судове рішення, що набрало законної сили, в матеріалах справи відсутні.

Відтак, суд вважає встановленим та належним чином підтвердженим факт отримання відповідачкою кредитних коштів у сумі 5000,00 грн за Кредитним договором, а також факт неповернення отриманих кредитних коштів Кредитодавцю у порядку та строки, визначені договором.

За змістом ст. 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки викладені, зокрема,в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі №300/438/18.

Як убачається з наявного у матеріалах справи розрахунку заборгованості, виконаного ТОВ «Мілоан», який позивачем не змінювався, Кредитодавцем відсотки за користування кредитом нараховувалась у межах строку кредитування на суму тіла кредиту, тобто у відповідності до умов Кредитного договору.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається та підтверджується належними доказами те, що відповідачка взяті на себе зобов`язання за Кредитним договором належним чином не виконала, кредитні кошти у повному обсязі у межах встановленого строку кредитування Кредитодавцю не повернула, нараховані на підставі умов Кредитного договору відсотки за користування кредитом не сплачувала.

Оскільки відповідачкою та її представником не було спростовано правильність здійсненого розрахунку, суд вважає, що заборгованість за відсотками за користування кредитом підлягає стягненню з відповідачки у пред`явленій до стягнення сумі 15000,00 грн.

За відсутності доказів сплати відповідачкою 950,00 грн передбаченої Кредитним договором комісії, вказана позовна вимога також підлягає задоволенню судом.

Щодо наявності у позивача права вимоги до відповідачки за Кредитним договором, суд зазначає наступне.

Частинами 1, 3 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 513, ст. 514 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17 зробив висновок, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Таким чином, оскільки доказів належного виконання відповідачкою кредитних зобов`язань матеріали справи не містять, натомість, належними доказами у справі підтверджується факт передання від ТОВ«Мілоан» до позивача права дійсної вимоги за Кредитним договором, суд вважає, наявні у позивача права вимоги до відповідачки за Кредитним договором.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача (п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України).

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать також витрати на професійну правничу допомогу, що передбачено п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу, які складають 8000,00 грн. і підтверджуються наданими доказами: договором № 0107 від 01.07.2025 року про надання правової допомоги, актом №Д/9994 наданих послуг, детальним описом наданих послуг.

Визначений позивачем розмір витрат на правничу допомогу адвоката відповідає умовам договору про надання правничої допомоги, доказам щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, відповідачем не заперечується.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.

Сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони.

Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони.

На це вказав Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22.

Відповідач не висловив заперечень щодо розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу.

З огляду на викладене, оскільки позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» задоволені повністю, суд стягує з відповідача ОСОБА_1 витрати на судовий збір в сумі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн., що підтверджено документально.

Керуючись статтями 5, 10, 13, 19, 76, 77, 81, 133, 141, 263,265,268, Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №102647588 від 09.03.2023 року в загальному розмірі 20950,00 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (за реквізитами: код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_3 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», місце реєстрації - 79029, м. Львів, вул. Смаль - Стоцького, 1, 28 корпус, 4-ий поверх).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236) сплачений судовий збір при зверненні до суду у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. та 8000 (вісім тисяч) грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Інформація про сторони:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд.1, 28 корпус;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції Кропивницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://on.kr.court.gov.ua/sud1119/.

Повний текст рішення виготовлено 10.04.2026 року.

Суддя Онуфріївського районного суду

Кіровоградської області О.О. Шуліка