Рішення від 15 березня 2026 р. у справі №405/7450/25 — Подільський районний суд міста Кропивницького

Справа № 405/7450/25

Провадження №2-а/405/102/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2026 року Подільський районний суд міста Кропивницького у складі:

головуючого судді Іванової Л.А.

при секретарі Федченко А.Ю.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Кундас В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кропивницькому в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 405/7450/25 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Кундас В.В. (діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії ВА №1133734 від 27 листопада 2025 року) звернулася до Подільського районного суду міста Кропивницького з позовом, який сформований в системі «Електронний суд», в якому (позові) просить визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 за № R201554 від 14.11.2025 року, за якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн., зазначивши на обґрунтування позовних вимог, що розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення 14.11.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 було винесено постанову № R201554 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та застосовано стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн., за змістом якої ОСОБА_1 , проживаючи за адресою: АДРЕСА_1 , не став на військовий облік в семиденний термін, чим порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (ст. 37 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу»). Дане порушення було виявлено шляхом моніторингу Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Зазначену постанову вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Так, начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 при розгляді справи про адміністративне правопорушення, не прийнято до уваги обставини, які мали суттєве значення для розгляду справи, зважаючи на те, що позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою Департаменту соціальної політики Кропивницької міської ради № 3525-5001469912 від 30.04.2022 року.

Відповідно до абз.1, ч.3, ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», призовники, військовозобов`язані та резервісти після прибуття до нового місця проживання зобов`язані в семиденний строк стати на військовий облік та не раніше ніж за три дні до вибуття з місця проживання знятися із зазначеного обліку.

Таким чином, позивач був зобов`язаний в період з 30.04.2022 по 07.05.2022 стати на військовий облік в ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до ч.1 ст.38 КУпАП, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частинах дев`ятій і десятій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Зауважив, що норми КУпАП не містять визначення поняття «триваюче правопорушення», проте, як йдеться в листі Міністерства юстиції України від 02 серпня 2013 року № 6802-0-4-13/11, в теорії адміністративного права «триваючими» визначаються правопорушення, які почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов`язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов`язок, або виконує його не повністю чи неналежним чином. Аналогічний висновок наведений у Постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2024 р. у справі № 712/178/24.

Правопорушення, вчинене позивачем, не може вважатися триваючим станом на день винесення постанови про накладення штрафу, оскільки в 2024 році ОСОБА_1 уточнював дані в ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Крім того, станом на час вчинення адміністративного правопорушення норми статті 210 КУпАП передбачали відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку у вигляді штрафу в розмірі від тридцяти до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Аналогічні положення містяться у статті 8 КУпАП, за якою особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Статтею 210 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку. 19.05.2024 набув чинності Закон №3696-ІХ «Про внесення змін до КУпАП щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким ст. 210 КУпАП було доповнено частиною 3, а саме: щодо порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період. Отже, до 19.05.2024 норми ч.3 ст. 210 КУпАП не існувало.

З огляду на викладене, логічно було б визнати, що відповідач допустився грубої помилки та ретроспективно застосував закон про більшу міру відповідальності у порівнянні з тією мірою відповідальності, що існувала на момент вчинення правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, просить визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення № R201554 від 14.11.2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_2 , якою ОСОБА_1 , визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено штраф в розмірі 17 000 грн., а також стягнути з відповідача судові витрати по справі, понесені позивачем, які складаються з судового збору в розмірі 968,96 грн. та витрат на правову допомогу в розмірі 7 000 грн.

Ухвалою Подільського районного суду міста Кропивницького від 08 грудня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом в судове засідання учасників справи. Роз`яснено відповідачу право на подання відзиву на позовну заяву.

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Кундас В.В. в судовому засіданні підтримала позов, та просила його задовольнити, зважаючи на підстави, викладені в позові.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_5 в судове засідання не з`явився, повідомлений судом належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи, при цьому подав відзив на позовну заяву, сформований в системі «Електронний суд» 28.12.2025 року, зареєстрований судом 29.12.2025 року за вх. № 39602, за яким вважаючи заявлені вимоги необґрунтованими, просив відмовити позивачу в задоволенні позову, посилаючись на обгрунтування заперечень, що Главою VI Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено військовий облік громадян України.

Частиною 3 статті 37 Закону визначено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти після прибуття до нового місця проживання зобов`язані в семиденний строк стати на військовий облік та не раніше ніж за три дні до вибуття з місця проживання знятися із зазначеного обліку.

При цьому, позивач ОСОБА_1 є військовозобов`язаним громадянином України з набуттям відповідних обов`язків, та не заперечує, що є внутрішньо переміщеною особою, та особисто про це зазначає в позовній заяві. Таким чином, позивач був зобов`язаний в період з 30.04.2022 по 07.05.2022 стати на військовий облік в ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто, позивач визнає факт порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Статтею 210 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил військового обліку. Частиною 3 статті 210 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Вказана норма права є бланкетною, тобто закріплює лише загальні ознаки правил поведінки, а для встановлення цих ознак необхідно звернутися до норм іншого нормативного акту.

Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачені Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» та виданою в розвиток цього Закону постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів».

Частиною 3 статті 37 Закону «Про військовий обов`язок і військову службу» зазначено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти після прибуття до нового місця проживання зобов`язані в семиденний строк стати на військовий облік та не раніше ніж за три дні до вибуття з місця проживання знятися із зазначеного обліку.

Внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про присвоєння статусу порушника правил військового обліку не є ідентичним внесенню відомостей про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Встановлення зазначеного статусу є внутрішнім заходом облікового характеру, який застосовується уповноваженими посадовими особами територіального центру комплектування та соціальної підтримки з метою забезпечення виконання військовозобов`язаним обов`язків, передбачених законом, у тому числі шляхом залучення Національної поліції для доставлення або адміністративного затримання відповідно до пункту 56 Порядку, затвердженого постановою КМУ № 1487.

Такий статус встановлюється до вирішення питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності та не є підтвердженням факту її притягнення.

У той час, як відомості про притягнення до адміністративної відповідальності вносяться тільки після складання протоколу про адміністративне правопорушення, коли призначено дату, місце, час розгляду справи про адміністративне правопорушення, тобто після процесуальної фіксації правопорушення.

Тобто, встановлення статусу «порушника правил військового обліку» та відомостей про притягнення до адміністративної відповідальності не є тотожними або ідентичними, це різні функціональні заходи державного реєстру, встановлення статусу порушника передує притягненню до адміністративної відповідальності.

Встановлення у Реєстрі статусу «порушник правил військового обліку» є правомірною та необхідною дією відповідача, спрямованою на забезпечення виконання особою обов`язків військового обліку та, у разі потреби, можливість залучення органів Національної поліції для її доставлення або адміністративного затримання (п. 56 постанови №1487). Зазначене фіксування статусу не є фактом притягнення до адміністративної відповідальності, а виконує виключно обліково-забезпечувальну функцію.

Зняття статусу порушника можливе виключно у випадках, коли особа самостійно прибула до ТЦК та СП за місцем військового обліку з метою оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 210 КУпАП, та виконала передбачені законодавством обов`язки; особа була доставлена органами Національної поліції до ТЦК та СП відповідно до порядку, передбаченого ст. 259 КУпАП, чи ст. 261 КУпАП, з подальшим оформленням відповідних процесуальних документів.

До моменту виконання одного з цих процесуальних варіантів статус порушника в Реєстрі зберігається, оскільки він виконує функцію індикатора для забезпечення виконання особою обов`язків військового обліку та для можливості її ідентифікації органами Національної поліції.

При цьому, 10.11.2025 року під час перевірки облікових даних позивача, правопорушення було виявлене представниками ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв`язку з чим уповноваженим представником ІНФОРМАЦІЯ_3 10.11.2025 року було складено відносно позивача протокол про вчинення адміністративного правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП № 1/17311.

При складанні протоколу, позивачу були роз`ясненні його права і обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, про що свідчить відповідний підпис позивача у протоколі. Позивачу зміст протоколу був озвучений і вручений другий примірник під особистий підпис, про що свідчать відмітки у протоколі, Позивачу також було забезпечено право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, але позивач зазначив, що надасть пояснення при розгляді справи, про що свідчать його особисті підписи у протоколі.

В подальшому, що 14.11.2025 року від імені ІНФОРМАЦІЯ_3 справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210 КУпАП розглядав начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковник ОСОБА_2 та розгляд справи відбувся з суворим дотриманням вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення, та під час розгляду були з`ясовані обставини, що мають значення для правильного вирішення справи відповідно до вимог КУпАП, зокрема, встановлено, що громадянин ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, встановлено його вину та обставини скоєного правопорушення під час дії особливого періоду в умовах воєнного стану.

Відповідно до вимог КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, з`ясувавши всі обставини по справі, оцінивши докази, керуючись законом і правосвідомістю, начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 виніс постанову від 14.11.2025 року № R201554 по справі про адміністративне правопорушення, яка є законною та обґрунтованою.

Щодо притягнення позивача до відповідальності та строків такого притягнення, зазначив, що позивачем зазначено, що до 19.05.2024 року норми частини 3 статті 210 КУпАП не існувало, тому на думку позивача він не міг вчинити адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП в період з 30.04.2022 по 07.05.2022 (семиденний строк з дня взяття на облік внутрішньо переміщеної особи), оскільки норма ч.3 ст.210 КУпАП введена в дію лише 19.05.2024. В свою чергу, правопорушення, вчинене позивачем, є триваючим, тому що позивач тривалий час безперервно не виконував обов`язок, передбачений законом, і, зокрема, позивач змінивши місце свого проживання з 30.04.2022 року не перебував на військовому обліку до 10.11.2025, поки представниками ІНФОРМАЦІЯ_3 не було виявлено та усунуто відповідну бездіяльність позивача.

Враховуючи, що з моменту набрання чинності Указу Президента України від 17 березня 2014р. за №303/2014, по даний час в Україні діє особливий період, тому позивач вчинив адміністративне правопорушення під час дії особливого періоду.

Представником позивача ОСОБА_1 – адвокатом Кундас В.В. подані письмові пояснення, сформовані в системі «Електронний суд» 15.01.2026 року, зареєстровані судом 15.01.2026 року за вх. № 1356, за якими зазначено, що відповідачем спотворені фактичні обставини справи. Законодавством передбачено, що призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи, проте в теорії адміністративного права правопорушення, за складом якого притягнуто позивача неповідомлення ТЦК та СП про зміну місця проживання (не постановлення на військовий облік після зміни місця проживання за новим місцем проживання), є триваючим та вважається закінченим з моменту повідомлення про зміну даних.

Відповідно до даних військово - облікового документу з електронної програми Резерв+, позивач уточнив свої дані 15.09.2024р. Таким чином, твердження відповідача про те, що позивач «не перебував на військовому обліку до 10.11.2025 поки представниками ІНФОРМАЦІЯ_5 не було виявлено та усунуто відповідну бездіяльність позивача» - не відповідає дійсності.

Відповідно до вимог Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" (раніше "Єдиний державний реєстр військовозобов`язаних") N 1951-VIII від 16.03.2017 зі змінами визначає правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць.

Згідно ст. 12 вказаного Закону, реєстр ведеться в електронній формі з єдиною централізованою базою даних яка містить персональні та службові дані всіх військовозобов`язаних (призовників). Для ведення Реєстру застосовуються системні класифікатори. Системні класифікатори, необхідні для функціонування Реєстру, розробляються розпорядником Реєстру. Персональні та службові дані військовозобов`язаних (призовників) вносяться до бази даних Реєстру у формі запису - сукупності всіх даних військовозобов`язаних (призовників), передбачених статтями 7 і 8 цього Закону.

Відповідно до п. 2 розділу 5 Порядку ведення Єдиного державного реєстру військовозобов`язаних використання персональних даних Реєстру, пов`язаних з персональними даними військовозобов`язаних (призовників), повинно здійснюватися лише відповідно до службових обов`язків посадових осіб відповідальних за ведення Реєстру.

Відповідно до п.п.7, 8 розділу III Порядку ведення Єдиного державного реєстру військовозобов`язаних, орган ведення Реєстру для виконання функцій ведення Реєстру у районних (міських) військових комісаріатах призначає операторів Реєстру. Оператор Реєстру відповідно до покладених на нього обов`язків здійснює: внесення відомостей до електронних форм облікових карток військовозобов`язаних (призовників) відповідно до керівних документів, які регламентують його діяльність у сфері ведення військового обліку, для взяття (зняття) на військовий облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних військовозобов`язаних (призовників) існуючим обліковим даним; внесення змін до персональних та службових даних військовозобов`язаних (призовників) на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій; перегляд статистичних відомостей Реєстру свого районного (міського) військового комісаріату; знищення повторного запису з Реєстру.

Згідно з ч. 8 ст. 5 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" Органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи Служби зовнішньої розвідки України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" держателем Реєстру є Міністерство оборони України, розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України, а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.

У ч. 5 ст. 5, 8, 9 цього Закону, органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Згідно з ч. 3 ст. 14 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Цією нормою передбачено перелік державних органів, від яких Органи ведення Реєстру одержують в електронному вигляді персональні відомості призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Електронна інформаційна взаємодія, у тому числі надання відповідних відомостей, між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною, здійснюється відповідно до законів України "Про публічні електронні реєстри", «Про розвідку" та в порядку, визначеному Держателем Реєстру спільно з відповідним державним органом. Тобто, в даній ситуації треба врахувати також і те, що на час вчинення правопорушення, існувала єдина централізована база даних, яка містить персональні та службові дані всіх військовозобов`язаних (призовників).

Заслухавши представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Кундас В.В., зваживши доводи, викладені в позові на обґрунтування позовних вимог, а так само у відзиві на позов, поданий відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_6 дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2024, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» № 65/2022 від 24.02.2024, затвердженого Законом України № 2105-IX від 03.03.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань на території України оголошено та проводиться загальна мобілізація, яка неодноразово продовжувалась.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період – це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Отже, з 24.02.2022 року по теперішній час в Україні безперервно діє особливий період.

Судом також встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно з довідкою Департаменту соціальної політики Кропивницької міської ради про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №3525-5001469912 від 30 квітня 2022 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є внутрішньо переміщеною особою; фактичне місце проживання/перебування за адресою: АДРЕСА_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Крім того, встановлено, що 10 листопада 2025 року відносно позивача ОСОБА_1 уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_3 складено протокол про адміністративне правопорушення №1/17311 за ч.3 ст.210 КУпАП, примірник якого отримано позивачем, за яким гр. ОСОБА_1 в порушення вимог ч.3 ст.37 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу» після прибуття до нового місця проживання не став на військовий облік в семиденний строк, та такими діями (бездіяльністю) вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП (порушення законодавства про оборону; мобілізаційну підготовку та мобілізацію). Окрім того, повідомлено, що розгляд справи відбудеться 14.11.2025 року.

За результатом розгляду справи про адміністративне правопорушення 14 листопада 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 підполковником ОСОБА_2 винесена постанова за справою про адміністративне правопорушення №R/201554, якою ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн.

Вказана постанова мотивована тим, що за результатами з`ясування обставин справи встановлено, що громадянин ОСОБА_1 , проживаючи за адресою АДРЕСА_1 , не став на військовий облік в семиденний термін, чим порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (ст. 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу"). Дане порушення було виявлено шляхом моніторингу Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. 10.11.2025 року громадянина ОСОБА_1 було доставлено працівниками Національної поліції до ІНФОРМАЦІЯ_5 , та складено протокол № 1/17311 у зв`язку з наявним правопорушенням. На розгляд справи, призначений на 14.11.2025 року, громадянин ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце розгляду справи був належно оповіщений повідомленням про розгляд справи. Клопотання про перенесення розгляду справи від громадянина ОСОБА_1 не надходило. Доказів що скасовують або пом`якшують провину, громадянин ОСОБА_1 не надав, тим самим такими діями (бездіяльністю) вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП.

Крім того, зі скріншоту застосунку «Резерв+», наданого позивачем до позовної заяви, вбачається, що ОСОБА_1 є військовозобов`язаним, перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 (без зазначення дати взяття на облік), дата уточнення даних: 15.09.2024 року. Також міститься відмітка, що ОСОБА_1 , має відстрочку до завершення мобілізації (тип відстрочки: п.1 ч.3 ст.23).

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Положення ст. 5 КАС України є реалізацією ч. 1 ст. 55 Конституції України, яка визначає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, у разі, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Тим самим, позивачем ОСОБА_1 оскаржується правомірність винесеного начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 полковником ОСОБА_2 , як суб`єктом владних повноважень, рішення у формі постанови серії № R201554 від 14.11.2025 року.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

На підставі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів),що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.287 КУпАП України постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Виходячи із норм, викладених в ст. 77 КАС України, за загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. При розгляді справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає саме на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний. Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.ч. 1, 3, 5 ст. 33 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу»).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції чинній на час винесення оскаржуваної постанови) взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України: які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву; призовники, які пройшли базову загальновійськову підготовку з додержанням умов, передбачених статтею 10-1 цього Закону; які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" та підлягають взяттю на військовий облік військовозобов`язаних; військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; які набули громадянство України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов`язаних; зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України; які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від направлення для проходження базової військової служби; які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників; які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі; які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку; які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань; призовники, які отримали спеціальні звання рядового, сержантського, офіцерського (начальницького) складу; жінки з дотриманням умов, передбачених частиною одинадцятою статті 1 цього Закону; які отримали військові звання офіцерського складу після проходження військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу; які є кандидатами для прийняття на військову службу за контрактом відповідно до частини десятої статті 20 цього Закону .

Відповідно до абз. 2 пп. 1 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Додаток 2) до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 року військовозобов`язані повинні перебувати на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки.

Згідно з ч. 3 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції, чинній станом на 30.04.2022 року) призовники, військовозобов`язані та резервісти після прибуття до нового місця проживання зобов`язані в семиденний строк стати на військовий облік та не раніше ніж за три дні до вибуття з місця проживання знятися із зазначеного обліку.

Згідно абзацу 3 пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції, чинній станом на 30.04.2022 року) взяттю на військовий облік військовозобов`язаних підлягають громадяни України, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання.

Відповідно до підпункту 7 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Додаток 2) до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 року, військовозобов`язані повинні особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік.

Відповідно до пункту 23 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ №1487 від 30 грудня 2022 року, який діє з 05 січня 2023 року призовники, військовозобов`язані та резервісти в разі зміни адреси їх місця проживання або інших персональних даних зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідним органам, де вони перебувають на військовому обліку.

Відповідно до абз.1 ч.3 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції, чинній на час винесення оскаржуваної постанови) призовники, військовозобов`язані та резервісти після прибуття до нового місця проживання зобов`язані в семиденний строк стати на військовий облік.

У разі декларування місця проживання особи за декларацією про місце проживання, поданою в електронній формі засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, взяття на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів здійснюється відповідними районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки на підставі відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів в електронній формі, надісланих органами реєстрації через Єдину інформаційну систему Міністерства внутрішніх справ України до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Судом також встановлено, що 18.05.2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633 ІХ від 11.04.2024 року.

Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3696 ІХ від 09.05.2024, який набрав чинності 19.05.2024, статтю 210 КУпАП викладено в новій редакції та доповнено частиною третьої, згідно якої вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Положеннями статті 38 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частині сьомій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

При цьому, Кодекс України про адміністративне правопорушення не містить визначення поняття «триваюче" правопорушення». Характер триваючого правопорушення оцінюється судом у кожному конкретному випадку індивідуально. Триваюче правопорушення це проступок, пов`язаний з тривалим неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом.

Доводи позивача про те, що норма ч. 3 ст. 210 КУпАП, відповідно до якої його притягнуто до адміністративної відповідальності, набрала чинності з 19.05.2024 року, тому відповідно до ст.58 Конституції України немає зворотної дії у часі і не може бути до нього застосована, суд вважає помилковими, оскільки триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом усього часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми.

Як вбачається з правових висновків, викладених в п.17, 18 постанови Верховного Суду від 03.05.2018 року по справі №487/2854/17, Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить визначення поняття "триваюче" правопорушення. Проте, в теорії адміністративного права під триваючим правопорушенням розуміють тривале невиконання вимог правової норми у вигляді дії або бездіяльності. Характер триваючого правопорушення оцінюється судом в кожному конкретному випадку індивідуально. Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 804/401/17 зазначив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Крім того, судом взято до уваги, що позивач не заперечує той факт, що станом на 10 листопада 2025 року він не став на військовий облік за новим місцем проживання, згідно з довідкою Департаменту соціальної політики Кропивницької міської ради № 3525-5001469912 від 30.04.2022 року, та відомостей про те, що станом, як на день складення протоколу про адміністративне правопорушення, так і на час винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення позивач ОСОБА_1 , став на військовий облік, - матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що вищевказане адміністративне правопорушення є триваючим і було виявлене 10.11.2025 року, тобто вже після набрання чинності Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3696 ІХ від 09.05.2024 року, а тому ОСОБА_1 правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності саме за ч. 3 ст. 210 КУпАП в межах строку накладення адміністративного стягнення.

Окремо судом зазначається, що суд не приймає до уваги доводи представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Кундас В.В., за якими відповідно до даних військово – облікового документу з електронної програми Резерв+, позивач уточнив свої дані 15 вересня 2024 року, тим самим твердження відповідача про те, що позивач не перебуває на військовому обліку до 10 листопада 2025 року поки представниками ІНФОРМАЦІЯ_3 не було виявлено та усунуто відповідну бездіяльність позивача, - не відповідає дійсності, виходячи з того, що уточнення даних у застосунку «Резерв+» не є тотожним взяттю на військовий облік за новим місцем проживання і не свідчить про проходження такої процедури.

Мобільний застосунок «Резерв+» виконує функцію дистанційного уточнення або оновлення облікових даних, що не є юридичною процедурою взяття на військовий облік за новим місцем проживання.

З огляду на викладене вище, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, повністю доведена в ході судового розгляду та підтверджується наявними у справі письмовими доказами, напідставі чого постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 полковника ОСОБА_2 № R201554 від 14.11.2025 року є правомірною та винесена з дотриманням вимог чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що доводи позивача не знайшли свого підтвердження, а тому у задоволенні позову позивачу ОСОБА_1 слід відмовити.

На підставі ст.139 КАС України судові витрати по справі, що складаються з судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, понесені позивачем ОСОБА_1 , враховуючи, що позивачу в задоволенні позову відмовлено повністю, - залишити по фактично понесеним.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 5, 6, 9, 72, 77, 132, 139, 241, 242, 244, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, ч. 3 ст.210, ст.ст. 251, 254, 256, 283, 288, 289 Кодексу України про адміністративні про адміністративні правопорушення, суд, -

В И Р І Ш ИВ :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення № R201554 від 14.11.2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 , якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено штраф у сумі 17 000 грн., - залишити без задоволення.

Судові витрати по справі, понесені позивачем ОСОБА_1 ,., які складаються з судового збору та витрат на правничу допомогу, - залишити по фактично понесеним.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції, яким є Третій апеляційний адміністративний суд, протягом десяти днів з дня його винесення. Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з підстав, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 295 КАС України.

Суддя Подільського

районного суду

міста Кропивницького Лілія Андріївна Іванова