Вирок від 09 квітня 2026 р. у справі №183/3872/26 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/3872/26

№ 1-кп/183/1769/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши в приміщенні Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області в порядку спрощеного провадження кримінальне провадження № 12026049080000014 від 03 квітня 2026 року стосовно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Йосипівка Магдалинівського району Дніпропетровської області, громадянина України, не працюючого, з базовою середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , раніше судимого:

- 26.02.2026 Самарівським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ст. 126-1 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік. Вирок суду набрав законної сили 31.03.2026,

обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,

в с т а н о в и в:

У відповідності до обвинувального акта та доданих до нього матеріалів кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_3 беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, повністю згоден зі встановленими органом досудового розслідування обставинами скоєного ним, в присутності захисника – адвоката ОСОБА_4 ознайомлений з обмеженнями права апеляційного оскарження, передбаченими ч. 1 ст. 394 КПК України, подав письмову заяву про розгляд обвинувального акта стосовно нього у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за його відсутності.

Потерпілий ОСОБА_5 не заперечував проти такого розгляду, про що надав відповідну заяву.

Ухвалою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 квітня 2026 року у відповідності до вимог ст. ст. 381, 382 КПК України обвинувальний акт стосовно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, призначено до судового розгляду у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутністю учасників судового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

За результатами спрощеного провадження встановлено, що 25 березня 2026 року приблизно о 20 годині 00 хвилин ОСОБА_3 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, прийшов до своєї дружини ОСОБА_6 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , та з якою вони сумісно не проживають, з метою з`ясування стосунків. Під час розмови між ними виник словесний конфлікт в ході якого ОСОБА_3 почав ображати ОСОБА_6 нецензурною лайкою. В даний конфлікт втрутився батько ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та в цей час та місці у ОСОБА_3 виник прямий умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 .

Реалізуючи свій прямий умисел, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, перебуваючи у вказаний час та у вказаному місці, ОСОБА_3 знаходячись у безпосередній близькості від ОСОБА_5 , наніс останньому один удар кулаком своєї правої руки в область носу.

Своїми умисними діями ОСОБА_3 спричинив ОСОБА_5 тілесні ушкодження у виді синця в області спинки носу з розповсюдженням на нижні повіки обох очей, які відносяться до легкого ступеню тяжкості.

Зазначені дії ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.

Обставини вчинення ОСОБА_3 кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, не оспорюються учасниками судового провадження, про що свідчать додані до обвинувального акта їх письмові заяви.

З урахуванням наведеного, вивчивши матеріали кримінального провадження надані органом досудового розслідування, керуючись діючим кримінальним та кримінальним процесуальним законом та оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що подія кримінального правопорушення (проступку) мала місце, вина обвинуваченого ОСОБА_3 в умисному легкому тілесному ушкодженні при обставинах, встановлених органом досудового розслідування, доведена повністю, поза розумним сумнівом, а дії ОСОБА_3 обґрунтовано кваліфіковані за ч. 1 ст. 125 КК України.

Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні виду та міри покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, які обтяжують покарання ОСОБА_3 , суд визнає вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння та вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

Разом із тим, обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_3 , суд визнає його щире каяття.

Крім того, суд бере до уваги дані про особу обвинуваченого, який на момент вчинення ним цього кримінального правопорушення був таким, що не має судимості, свою вину визнав повністю, на обліку у лікарів нарколога, психіатра не перебуває, за місцем мешкання характеризується з посередньої сторони.

Тому, з урахуванням особливостей вказаного кримінального правопорушення та обставин його вчинення, особи обвинуваченого та його ставлення до скоєного, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за недоцільне призначення ОСОБА_3 покарання у виді штрафу чи виправних робіт, оскільки останній офіційно не працює. За таких обставин, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання у виді громадських робіт в максимальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 125 КК України, оскільки саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального проступку, конкретним його обставинам, обставинам, що пом`якшують покарання та обтяжують його, даним про особу обвинуваченого. Крім того, відбування покарання у виді громадських робіт особою, яка не працює, буде сприяти не лише її виправленню, а й ресоціалізації, та надасть можливість засудженому в подальшому працевлаштуватися.

Також, за наявності пом`якшуючої обставини, суд не вбачає необхідності призначення ОСОБА_3 покарання в межах найбільшої санкції ч. 1 ст. 125 КК України.

Водночас, судом встановлено, що після постановлення вироку Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26.02.2026, яким ОСОБА_3 засуджено за ст. 126-1 КК України, до покарання у виді одного року пробаційного нагляду, останній вчинив інше кримінальне правопорушення, за яке він засуджується за цим вироком.

Тому, обвинуваченому ОСОБА_3 необхідно призначити покарання за сукупністю вироків за правилами, передбаченими положеннями ст. 71 КК України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання, вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

При цьому самі правила складання покарань визначені положеннями ст. 72 КК України, відповідно до частини 1 цієї статті при складанні покарань за сукупністю кримінальних правопорушень та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид, виходячи з такого їх співвідношення: 1) одному дню позбавлення волі відповідають: а) один день тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або арешту; а-1) два дні пробаційного нагляду; б) два дні обмеження волі; в) три дні службового обмеження для військовослужбовців або три дні виправних робіт; г) вісім годин громадських робіт; 2) одному дню тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або арешту відповідають: а) два дні обмеження волі; б) три дні службового обмеження для військовослужбовців або три дні виправних робіт; в) два дні пробаційного нагляду; 3) одному дню обмеження волі відповідають: три дні службового обмеження для військовослужбовців або три дні виправних робіт; 4) одному дню обмеження волі або арешту відповідають вісім годин громадських робіт; 5) одному дню обмеження волі відповідає один день пробаційного нагляду.

Крім цього, положеннями ч. 3 ст. 72 КК України передбачено, що основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.

Таким чином, положення ст. 72 КК України прямо не передбачають можливості переведення покарання у виді громадських робіт в покарання у виді пробаційного нагляду, а також не передбачають можливості їх самостійного виконання.

Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_3 покарання за сукупністю вироків, суд виходить з того, що за правилами ст. 72 КК України одному дню обмеження волі або арешту відповідають вісім годин громадських робіт, й при цьому одночасно одному дню обмеження волі відповідає один день пробаційного нагляду.

Тому з урахуванням викладеного суд, використовуючи указану вище систему еквівалентів, визначив, що одному дню пробаційного нагляду відповідають вісім годин громадських робіт, адже кожна з цих величин відповідає одному дню обмеження волі.

Враховуючи зазначене, в даному випадку, суд вважає, що призначене ОСОБА_3 за цим вироком покарання у виді 200 годин громадських робіт необхідно перевести у 25 днів пробаційного нагляду (200 годин громадських робіт / 8 годин громадських робіт = 25 днів пробаційного нагляду).

Вказана позиція також викладена у постанові Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 12.05.2025 у справі № 638/7426/24.

Відповідно до ч. 4 ст. 71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Таким чином, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання на підставі ч. 1 ст. 71 КК України, із застосуванням ст. 72 КК України, за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26.02.2026 у виді 1 року пробаційного нагляду, до покарання за цим вироком у виді 200 годин громадських робіт, які перевести у 25 днів пробаційного нагляду, остаточно визначивши до відбування обвинуваченому покарання у виді 1 року 10 днів пробаційного нагляду.

Саме таке покарання на переконання суду буде співмірним меті його застосування та повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретним його обставинам, обставинам, що пом`якшують покарання та обтяжують його, даним про особу обвинуваченого.

Призначаючи покарання як кару суд, виходячи зі змісту вимог ст. 50 КК України, враховує, що призначення покарання у виді пробаційного нагляду буде необхідним та достатнім для виправлення засудженого і запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред`являвся.

Речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженню відсутні.

Запобіжний захід до ОСОБА_3 не застосовувався.

На підставі викладеного, враховуючи ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу винного, а також всі обставини по справі, керуючись статтями 100, 107, 370, 371, 373, 374, 381, 382 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_3 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді громадських робіт строком на двісті годин.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, із застосуванням ст. 72 КК України, за сукупністю вироків частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 лютого 2026 року до покарання, призначеного за цим вироком, і визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді пробаціного нагляду строком на один рік 10 днів.

На підставі ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На підставі п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України застосувати до ОСОБА_3 обмежувальний захід у вигляді направлення для проходження програми для кривдників на строк три місяці.

Відповідно до ч. 4 ст. 382 КПК України копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

На вирок суду учасниками кримінального провадження протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку, ухваленого за результатами спрощеного провадження, може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України, а саме: вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Якщо апеляційну скаргу не подано, то вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Суддя ОСОБА_1