Рішення від 29 березня 2026 р. у справі №183/3156/25 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/3156/25

№ 2/183/1889/26

30 березня 2026 року м.Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Оладенко О.С.

за участю секретаря судового засідання – Павлюк А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадженняу у приміщенні Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до СІВЕРСЬКОДОНЕЦЬКОЇ МІСЬКОЇ ВІЙСЬКОВОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ СІВЕРСЬКОДОНЕЦЬКОГО РАЙОНУ ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ про визнання права власності на квартиру,-

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2025 року позивачі звернулися до суду з позовом до Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області, у якому просять визнати за кожним із позивачів право власності на 1/5 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за кожним із позивачів право власності на 1/20 частку зазначеної квартири в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилася спадщина. Позивачі фактично прийняли спадщину після смерті ОСОБА_5 , оскільки були зареєстровані за однією адресою зі спадкодавцем на час його смерті та не подавали нотаріусу заяв про відмову від спадщини. Дружина спадкодавця - ОСОБА_1 звернулася до Сьомої Київської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на частку квартиру після померлого чоловіка, але постановою нотаріуса їй відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з відсутністю реєстрації права власності на спадкове майно. Квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 належала позивачам та спадкодавцю ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності у результаті процесу приватизації на п`ятьох осіб. Оскільки частки не були розподілені, то кожному із позивачів та спадкодавцю належить по 1/5 частці. Внаслідок бойових дій вказана квартира була пошкоджена та наразі позивачі мають намір отримати компенсацію за пошкодження житла. З метою реєстрації права власності на квартиру в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно позивачі звернулися до державного реєстратора, проте у здійсненні реєстрації права було відмовлено у зв`язку неможливістю отримати інформацію у БТІ з тимчасово окупованої території. Тому позивачі змушені звернутися до суду та просять задовольнити їх позов.

Ухвалою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07.04.2025 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

11.12.2025 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивачі у судове засідання не з`явилися, їх представник – адвокат Левада Є.Л. подав заяву про розгляд справи без їх участі.

Представник відповідача у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом направлення судових повісток та усіх процесуальних документів в особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» відповідно до ч.5 ст.14 ЦПК України, причини неявки суду не повідомив. Будь-яких заяв та клопотань від відповідача не надходило.

Враховуючи, що у судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У зв`язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив, відповідно до статті 280 ЦПК України, суд за згодою позивача, вважає за можливе, проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Сєвєродонецьк Луганської області помер ОСОБА_5 (а.с.85).

Позивачка ОСОБА_1 була дружиною ОСОБА_5 , позивачка ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище – ОСОБА_6 , а.с.17) – його донькою, а позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - його синами, що підтверджується копіями свідоцтв про укладення шлюбу, про народження, копіями актових записів про народження.

Після смерті ОСОБА_5 заведено спадкову справу № 641/2024, номер у спадковому реєстрі 73401241 на підставі заяви, поданої 05.12.2024 дружиною померлого ОСОБА_5 (а.с.84).

Згідно з наявним у спадковій справі Витягом про зареєстрованих у житловому приміщення осіб №401 від 10.12.2024, який надала Сєвєродонецька міська військова адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області, померлий ОСОБА_5 на день своєї смерті – ІНФОРМАЦІЯ_2 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , разом з ОСОБА_1 (дружина), ОСОБА_7 (донька), ОСОБА_3 (син), ОСОБА_4 (син) (а.с.94).

Даних про наявність інших спадкоємців, окрім позивачки ОСОБА_1 , матеріали спадкової справи не містять. А позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 вважаються такими, що прийняли спадщину після смерті батька, оскільки проживали разом зі спадкодавцем на день його смерті, що підтверджується вищевказаним Витягом про зареєстрованих у житловому приміщення осіб.

Постановою нотаріуса Сьомої Київської державної нотаріальної контори № 3245/02-31 від 12.12.2024 позивачці ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину. У постанові як на підставу відмови нотаріус послався на те, що право власності на спадкове майно - частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , не зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Окупація міста Сіверськодонецька Луганської області унеможливлює отримання від органів які відповідно до законодавства проводили оформлення та реєстрацію прав до 01 січня 2013 року.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У відповідності до ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Як встановлено у ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Стосовно належності частки спадкової квартири спадкодавцю ОСОБА_5 , суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В матеріалах справи наявна нотаріально посвідчена копія свідоцтва № НОМЕР_1 про право власності на житло, виданого 10 квітня 1998 року відділом приватизації житла УЖКГ міськвиконкому Сєвєродонецької міської ради. Відповідно до зазначеного свідоцтва власниками квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 (а.с.45).

У наданому свідоцтві про право власності наявний реєстраційний напис, відповідно до якого право власності співвласників квартири зареєстровано у Сєвєродонецькому БТІ, записано в реєстрову кригу за №728 від 18.08.1998.

Технічним паспортом на квартиру, в якому наявні посилання на документ про право власності, також підтверджується, що спадкодавець ОСОБА_5 та позивачі по справі являються співвласниками вищевказаної квартири (а.с.46-47).

З приводу розбіжності в імені одного із співвласників квартири - ОСОБА_8 , то суду надано копію рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 21.04.2020 у справі №428/1774/20, яким встановлено факт належності ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 , виданого 10 квітня 1998 року Відділом приватизації житла УЖКГ міськвиконкому.

Спадкодавцем та позивачами право спільної сумісної власності набуте у 1998 році. Надані позивачами нотаріально посвідчені копії свідоцтва про право власності на житло та технічного паспорту на квартиру свідчить про дотримання законодавства, що діяло на момент реєстрації права власності на квартиру.

У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі – Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, – доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя та ефективного вирішення порушених прав особи як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Як установлено судом, право власності померлого ОСОБА_5 та позивачів на спірну квартиру зареєстровано у Сєвєродонецькому БТІ на підставі свідоцтва про право власності, а тому право власності спадкодавця ОСОБА_5 на спадкову квартиру увійшло до складу спадщини, яку прийняли позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

З приводу правомірності набуття права власності позивачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та невизнання їх прав, судом установлено таке.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно №73689750 від 17.06.2024 позивачам відмовлено у проведенні реєстраційних дій, у зв`язку з тим, що на запит державного реєстратора отримано інформацію про те, що територія Сєвєродонецької міської територіальної громади є окупованою, БТІ не може виконувати свої функції, в тому числі надавати інформацію на запити державних реєстраторів про зареєстровані права власності до 01 січня 2013 року (а.с.22).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово був продовжений та станом на дату розгляду справи триває.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (у редакції станом на час розгляду справи), м.Сєвєродонецьк Луганської області віднесено до тимчасово окупованої російською федерацією території України.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Зі змісту рішення про відмову у проведенні реєстраційних дій вбачається, що державним реєстратором не встановлено наявності зареєстрованого права власності на спірну квартиру.

Зробити запит до органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, про надання інформації (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідної для такої реєстрації у державного реєстратора немає можливості, оскільки м.Сіверськодонецьк Луганської області є тимчасово окупованою російською федерацією територією України.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

З приписів ст. 392 ЦК України слідує, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права. Позивачами у позові про визнання права власності є особи, які вже є власниками. Вказана стаття не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб`єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом.

Верховний Суд у постанові від 18 лютого 2015 року у справі № 6-244цс14 зазначив, що за правилами статті 392 ЦК України, позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1622цс15 вказується, що відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України цивільні права і обов`язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України). Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб`єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч.1-3 ст. 370 ЦПК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом.

У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

Частиною третьою ст.364 ЦК України установлено, що у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Як установлено судом, у свідоцтві про право власності на житло не визначено частки у праві власності. Співвласники заявили вимоги про визнання права на частки квартири. Про існування домовленості між позивачами щодо відступлення від рівності часток у праві спільної сумісної власності не повідомляли. Відтак, заявлення позовних вимог про визнання права власності на частку квартири – по 1/5 за кожним із позивачем, а також у розмірі 1/20 частки за кожним із позивачем в порядку спадкування (з урахуванням успадкованої 1/5 частки після смерті ОСОБА_5 ) - не суперечить вищезазначеним вимогам цивільного законодавства.

Виходячи з викладеного вище, аналізуючи надані у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки позивачами було доведено їх право власності на спірну квартиру, проте оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно такі відомості відсутні, а отримати інформацію щодо зареєстрованого права власності позивачів на спірну квартиру у БТІ з тимчасово окупованої території (м.Сіверськодонецьк Луганської області) на теперішній час неможливо, позивачі не можуть розпоряджатися своїм майном, що порушує їх права власності, у зв`язку з чим, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 76, 81, 89, 141, 263, 265, 280-283 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/5 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 88,4 кв.м., житловою - 55,6 кв.м.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/5 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 88,4 кв.м., житловою - 55,6 кв.м.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/5 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 88,4 кв.м., житловою - 55,6 кв.м.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/5 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 88,4 кв.м., житловою - 55,6 кв.м.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/20 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 88,4 кв.м., житловою - 55,6 кв.м., в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/20 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 88,4 кв.м., житловою - 55,6 кв.м., в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/20 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 88,4 кв.м., житловою - 55,6 кв.м., в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/20 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 88,4 кв.м., житловою - 55,6 кв.м., в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 ;

позивач – ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 ;

позивач – ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_3 ;

позивач – ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 ;

відповідач – Сіверськодонецька міська військова адміністрація Сіверськодонецького району Луганської області, код ЄДРПОУ 44083662, місцезнаходження: Луганська область, м.Сіверськодонецьк, б-р Незалежності України, 32.

Повне судове рішення складено і підписано 30 березня 2026 року .

Суддя Оладенко О.С.