Вирок від 07 квітня 2026 р. у справі №203/1647/26 — Центральний районний суд міста Дніпра

Справа № 203/1647/26

1-кп/0203/1586/2026

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 року Центральний районний суд м. Дніпра у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпро, кримінальне провадження № 12025042110002492, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 жовтня 2025 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Дніпропетровська, громадянина України, маючого вищу освіту, працевлаштованого на посаді кухара ФОП « ОСОБА_4 », розлученого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – ОСОБА_7 ;

потерпілого – ОСОБА_8 ;

обвинуваченого – ОСОБА_3 , -

ВСТАНОВИВ:

19.10.2025 року о 23 годині 09 хвилині, ОСОБА_3 , керуючи технічно справним автомобілем чорного кольору марки «AUDI» моделі «S5 SPORTBACK» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 належить ОСОБА_9 , перебуваючи в Центральному районі міста Дніпра рухався по вулиці Січеславська Набережна з боку вулиці Половицької в напрямку вулиці Павлова.

Під час руху водій ОСОБА_3 , порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, не обрав безпечну швидкість, внаслідок чого не впорався з керуванням транспортного засобу та виїхав за межі проїзної частини, де допустив наїзд на бетонний стовп, внаслідок чого пасажиру автомобіля чорного кольору марки «AUDI» моделі «S5 SPORTBACK» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_8 , спричинено тілесні ушкодження.

Внаслідок дорожньо-транспортної події пасажиру ОСОБА_8 , спричинені тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, саден м`яких тканин голови; закритої травми грудної клітини з переломом тіла правої лопатки, численними переломами ребер: справа 2,4-10го та зліва 6,7,9,10-го з явищами правобічного гемопневмотораксу та лівобічного пневмотораксу і розвитком в посттравматичному періоді двобічного осумкованого фібринозно-геморагічного плевриту, які за своїм характером відносяться до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння, згідно п.2.1.3-л,о «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995p. №6.

Порушення правил безпеки дорожнього руху виразилося в тому, що водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем чорного кольору марки «AUDI» моделі «S5 SPORTBACK» реєстраційний номер НОМЕР_1 , порушив вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху України, порушення якого знаходиться у причинному зв`язку з наслідками, що настали, а саме:

п. 12.1: Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Отже, ОСОБА_3 порушив вимоги п.12.1 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого, потерпілому ОСОБА_8 спричинено тяжкі тілесні ушкодження.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, підтвердив обставини його вчинення, так як вони викладені у вироку вище, та пояснив суду, що їхав 19.10.2025 року близько 23-ї години, з ОСОБА_8 на автомобілі чорного кольору марки «AUDI» моделі «S5 SPORTBACK» по вулиці Січеславська Набережна біля автосалону «Вольво». Рухався приблизно зі швидкістю 195 км/год та не впоравшись з керуванням транспортного засобу, виїхав за межі проїзної частини, де допустив наїзд на бетонний стовп, внаслідок чого і йому і ОСОБА_8 були спричинені тілесні ушкодження. Також, вказав, що попросив вибачення у потерпілого, оплачував йому лікування та повністю відшкодовував завдану ним шкоду. Повідомив суду, що не бажав аби так сталося, розкаювався у скоєному та просив суд суворо не карати його.

Потерпілий ОСОБА_8 в судовому засіданні підтвердив пояснення, надані обвинуваченим у судовому засіданні.

Покази обвинуваченого є послідовними, логічними та такими, що не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин злочину, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи те, що обвинувачений не оспорює фактичні обставини справи, та, як встановлено судом, правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь які сумніви у добровільності та істинності його позиції, заслухавши думку учасників судового розгляду, роз`яснивши учасникам судового провадження вимогист. 349 КПК України, а саме те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують його особу, а також, тих, що підтверджують процесуальні витрати та речові докази по кримінальному провадженню.

Оцінюючи зазначене, суд вважає встановленим, що своїми умисними діями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.

Згідно ст.ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Так, при призначенні виду та міри покарання ОСОБА_3 , суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, виходить із загальних засад призначення покарання, та враховує тяжкість скоєного правопорушення, який відповідно до ст. 12 КК України, класифікується як тяжкий злочин, ставлення ОСОБА_3 до вчиненого, яке полягає у повному визнанні вини у скоєному, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, офіційно працевлаштований кухарем ФОП « ОСОБА_4 », позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, займається волонтерською діяльністю, має на утриманні двох малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також, обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченому - щире каяття, добровільне відшкодування завданої шкоди та відсутність обставин, що його обтяжують.

Разом з тим, суд враховує думку прокурора, висловлену у судових дебатах, яка зазначила, що ОСОБА_3 провину визнав у повному обсязі, розкаявся у скоєному та відшкодував шкоду, завдану потерпілому ОСОБА_8 внаслідок ДТП, у зв`язку з чим, вважала за можливе призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді 3 років позбавлення волі, без позбавлення права керування транспортними засобами та звільнити його на підставі ст.ст. 75, 76 КК України від відбування основного покарання, встановивши іспитовий строк 2 роки.

Також, суд враховує і позицію потерпілого ОСОБА_8 , який зазначив про те, що претензій матеріального чи морального характеру до обвинуваченого ОСОБА_3 не має та в подальшому мати не буде. Також, потерпілий зазначив, що обвинуваченим ОСОБА_3 повністю відшкодовано йому шкоду, завдану внаслідок ДТП. Крім того, потерпілий просив суд суворо не карати ОСОБА_3 та не позбавляти його права керування транспортними засобами.

Обвинувачений просив суд суворо не карати його, зазначивши про те, що він розкаюється у скоєному, добровільно відшкодував потерпілому завдану внаслідок ДТП шкоду. Також, враховуючи те, що він здійснює волонтерську діяльність, яка безпосередньо пов`язана з перевезенням благодійних грузів допомоги ЗСУ, а також, людям постраждалим від бойових дій, приймає участь у евакуації людей і тварин в безпечні місця від лінії фронту, просив суд не позбавляти його права керування транспортним засобом.

Вирішуючи питання про необхідність призначення альтернативного додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, суд враховує наступне.

Закон про кримінальну відповідальність не містить імперативних обмежень щодо можливості позбавлення права керувати транспортними засобами осіб, для яких діяльність, пов`язана з користуванням таким правом, є джерелом доходу. Наявність цієї обставини потребує більш виваженого підходу під час обрання відповідного виду покарання для особи, засудженої за ч. 2 ст. 286 КК України, з урахуванням загальних засад справедливості, гуманізму та індивідуалізації.

Норми закону України про кримінальну відповідальність наділяють суд правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.

Так, санкція ч. 2 ст. 286 КК України, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого. У цьому випадку додаткове покарання є альтернативним, а доцільність його застосування вирішується судом у кожному конкретному випадку. Такого висновку дійшла колегія суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 10.08.2021, справа № 137/807/20.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 08.02.2018, справа № 361/2704/16-к, санкція ч. 2 ст. 286 КК, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, надає можливість суду як призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, так і не застосовувати таке покарання до особи, оскільки це покарання у санкції носить альтернативний характер і не є обов`язковим для застосування судом.

З урахуванням даних про обставини порушення обвинуваченим правил безпеки дорожнього руху, позиції сторони обвинувачення, особи ОСОБА_3 , який раніше не судимий, офіційно працевлаштований, позитивно характеризується за місцем роботи, має на утриманні двох малолітніх дітей, ставлення ОСОБА_3 до вчиненого, яке полягає у повному визнанні вини у скоєному, виключно критичне ставлення до наслідків своїх дій, принесення вибачення потерпілому, готовність нести призначене покарання, після ДТП обвинувачений відшкодував потерпілому шкоду, спричинену внаслідок ДТП, а також, здійснює волонтерську діяльність, пов`язану з перевезенням грузів, людей та тварин, обставини, які пом`якшують покарання та суттєво знижують ступінь суспільної небезпеки винного, суд дійшов до переконання про можливість виправлення обвинуваченого без призначення йому додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Приймаючи таке рішення суд враховує і думки прокурора та потерпілого, які просили не позбавляти обвинуваченого права керування транспортним засобом.

З урахуванням наведеного, суд вважає необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень призначити покарання у виді позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами.

Поряд з цим, оскільки обвинуваченому ОСОБА_3 призначається покарання у виді позбавлення волі, а також, враховуючи думку прокурора та потерпілого, зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_3 раніше не судимий, офіційно працевлаштований, має позитивну характеристику за місцем роботи, добровільно відшкодовував потерпілому шкоду, завдану внаслідок ДТП, суд приходить до висновку про те, що перевиховання та виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, а тому, йому необхідно призначити покарання із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України та звільнити від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 роки, що є достатнім для того, щоб він в умовах здійснення контролю за поведінкою довів своє виправлення.

Суд вважає, що призначення такого покарання обвинуваченому буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

На думку суду, саме таке покарання буде необхідним для досягнення легітимної мети призначення покарання, а саме: виправлення й попередження вчинення як обвинуваченим, так і іншими особами, нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Враховуючи вищенаведене, арешт, накладений ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Дніпра від 24.10.2025 в рамках кримінального провадження №12025042110002492, підлягає скасуванню.

Питання про відшкодування витрат на залучення експертів суд вирішує відповідно до вимог ст.ст. 122,124 КПК України.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 371, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки, без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Згідно ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не обирався.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави витрати на проведення інженерно-транспортної експертизи відеозапису № СЕ-19/104-25/47748-ІТ від 30.01.2026 року в розмірі 6 239 (шість тисяч двісті тридцять дев`ять) гривень 80 (вісімдесят) копійок; судової автотехнічної експертизи № СЕ-19-104-26/4197-ІТ від 05.02.2026 року в розмірі 3 565 (три тисячі п`ятсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Дніпра від 24.10.2025 року на автомобіль марки «AUDI» модель «S5 SPORTBACK», реєстраційний номер НОМЕР_3 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, серії НОМЕР_2 , належить ОСОБА_9 , з тимчасовим позбавленням права користування та розпорядження, скасувати.

Речові докази:

- автомобіль чорного кольору марки «AUDI», моделі «S5 SPORTBACK», реєстраційний номер НОМЕР_3 , який залишений на зберіганні на спеціалізованому майданчику тимчасового тримання транспортних засобів, розташованому за адресою: м. Дніпро, вул. Курсантська, 22, повернути власнику ОСОБА_9 ;

-оптичний носій інформації компакт диск, на якому маються 2 відеофайла моменту ДТП з камер системи «Безпечне місто»; оптичний носій інформації компакт диск, на якому мається 1 відеофайл моменту ДТП з камери автосалону «VOLVO», зберігати в матеріалах кримінального провадження № 12025042110002492.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок учасниками судового провадження можуть бути подані апеляційні скарги до Дніпровського апеляційного суду через Центральний районний суд м. Дніпра протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням положень ч. 2 ст. 394 КПК України.

Повний текст вироку вручається учасникам судового провадження відповідно до вимог ч. 15 ст. 615 КПК України.

Суддя ОСОБА_1