Рішення від 09 квітня 2026 р. у справі №202/2252/26 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 202/2252/26

Провадження № 2/202/3348/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді Мариніна О.В.,

за участю секретаря судового засідання Пєшкічевої А.Ю.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 202/2252/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на своє утримання, як дружини, обґрунтовуючи його тим, що з 16 вересня 2025 року вони перебувають у зареєстрованому шлюбі. Фактичні сімейні відносини тривають понад 6 років, до моменту призову відповідача на військову службу вони проживали однією сім?єю, вели спільний побут та спільний бюджет. Одразу після реєстрації шлюбу, він ухилився від своїх обіцянок та обов?язків щодо утримання дружини. Зазначила, що на її утриманні перебуває малолітня дитина віком 8 років, яка навчається у 2 класі. Батько дитини записаний відповідно до статті 135 Сімейного кодексу України. Позивачка не має власного доходу. Через необхідність постійного супроводу дитини до школи та позашкільних занять позбавлена можливості працювати повний робочий день. У зв?язку з повним ігноруванням з боку відповідача 07 березня 2026 року, ОСОБА_1 була змушена звернутися до командування військової частини НОМЕР_1 із проханням посприяти у вирішенні питання матеріального забезпечення та встановленні зв?язку з відповідачем. Оскільки відповідач проходить військову службу та отримує стабільне грошове забезпечення, він має реальну можливість надавати матеріальну допомогу, однак добровільно виконувати цей обов?язок відмовляється, у зв`язку із чим, позивач звернулася до суду.

Ухвалою від 19.03.2026 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).

Відповідач заперечень проти позову не висловив, відзиву до суду не надіслав.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, приходить до таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як передбачено ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами, щодо предмета спору на власний розсуд.

Як вбачається із наданих доказів, 16 вересня 2025 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб.

У грудні 2024 року ОСОБА_2 був призваний на військову службу до військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України, де на даний час отримує стабільне грошове забезпечення, що підтверджується Відповіддю №2589394 від 10.014.2026 про джерела та суми доходів.

Відповідно до наданих довідок ОК-5 та ОК-7 ОСОБА_1 за період з 2018-2021 працевлаштована не була, отримувала соціальні виплати та виплати з центру зайнятості.

В той же час, суд підкреслює, що відомостей про свої доходи за нинішній час, позивачкою надано не було, у зв`язку із чим в порядку ч. 7 ст. 81 ЦПК України, судом витребувано Відповідь № 258944 від 10.04.2026 про джерела та суми доходів ОСОБА_1 та встановлено, що протягом 2024-2025 років нею регулярно отримуються доходи за ознакою доходу виграші та призи.

Положеннями ст.84 СК України встановлено, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка-батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.

В той же час, відповідно до Свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 відповідач ОСОБА_2 не є батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а відомості про батька записані відповідно ст. 135 СК України, що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про реєстрацію народження.

Окрім того, дитині наразі повних 8 років.

Правовідносини щодо прав та обов`язків подружжя з утримання регулюються главою 9 СК України.

Відповідно до ч.ч. 2-4 ст. 75 СК України право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю I, II чи III групи. Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 16.08.2017 року у справі № 6-1111цс17, аналіз норм статей 75, 76 СК України дає підстави для висновку, що аліментні зобов`язання на утримання одного з подружжя можуть призначатися за наявності юридичних складових сукупності певних умов, зокрема: перебування у зареєстрованому шлюбі або після розірвання шлюбу якщо особа стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу, а також коли вона стала інвалідом після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу; непрацездатність одного з подружжя; потреба в матеріальній допомозі; нижчий від прожиткового мінімуму рівень матеріального забезпечення.

Таким чином право на утримання (аліменти) має непрацездатна особа, яка не забезпечена доходом у розмірі прожиткового мінімуму на одну особу. До уваги береться отримання пенсії, державних пільг, субсидій, наявність майна, що може приносити дохід, тощо.

В той же час, із долучених документів, не вбачається того, що ОСОБА_1 , є непрацездатною.

Надаючи оцінку наданим позивачкою доказам, судом встановлено, що ОСОБА_1 є працездатного віку ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), інвалідності та медичних протипоказань до роботи не має.

Із медичної документації, позивачкою надано лише карточку огляду лікаря, датовану 27.03.2026, тобто вже після звернення до суду, яка не містить жодної вказівки на наявність будь яких протипоказань до роботи.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

При розгляді справи суд виходить виключно із тих доказів, що надані сторонами під час судового розгляду із врахуванням змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зважаючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог, оскільки ОСОБА_1 не доведено непрацездатність та потребу в матеріальній допомозі у зв`язку із цим.

Бажання ОСОБА_1 перебувати на утриманні чоловіка не є самостійною достатньою підставою для його зобов`язання її утримувати.

Керуючись ст.ст.4, 12, 13, 81, 247, 265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини- відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повний текст рішення складено 10 квітня 2026 року.

Суддя О. В. Маринін